Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №620/6903/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6903/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, у зв`язку із сімейними обставинами та зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої сттаті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до пункту 13 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» прийнявши відповідне рішення щодо звільнення у зв`язку із сімейними обставинами та виключення його зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через необхідність здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІI групи, однак отримав відмову у задоволенні рапорту. Таку відмову вважає протиправною, оскільки зі змісту доданих до рапорту документів вбачається відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за батьком та підтверджено потребу у постійному догляді.

22.06.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача на час розгляду рапорту про звільнення, відсутні документи, які підтверджують реальний факт відсутності у брата позивача можливості з об`єктивних причин здійснювати догляд за батьком ОСОБА_2 . Крім того повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.11.1986.

ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ №791095 від 19.06.2024.

У позивача є брат ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.11.1985.

Між ОСОБА_2 ( чоловіком) та ОСОБА_4 (дружиною) розірвано шлюб 17.09.2024, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .

Позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

У зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , який був особою з інвалідністю IІ групи та відсутні інших членів сім`ї першого ступеня споріднення у нього, які реально могли б здійснювати постійний догляд, позивач 14.05.2026 звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

До рапорту позивачем подано документи на підтвердження права на звільнення з військової служби, а саме: акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 24.03.2026, паспорт ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади, відомості про зареєстрованих і житловому приміщенні осіб, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №791095, висновок №115/2, свідоцтво про народження ОСОБА_3 , довідка №899 від 04.07.2023, свідоцтво про шлюб, посвідчення серії НОМЕР_5 , виписка із акту огляду МСЕК до довідки ТЕР №0040992.

За наслідками розгляду рапорту позивача від 14.05.2026 та поданих до нього документів, листом № 3190 від 21.05.2026 відповідач повідомив про те, що позивачем не додано до рапорту будь-які документи, які підтверджують реальний факт відсутності у брата позивача можливості з об`єктивних причин здійснювати догляд за батьком ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді брата.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 26 Закону № 2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, з конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено такі умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби:

- один із членів сім`ї ( батьки) військовослужбовця є особою з інвалідністю І чи ІІ групи та потребує постійного догляду;

- відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тобто, при наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення можливе звільнення з військової служби у даному випадку, якщо ці особи самі потребують постійного догляду:

- за висновком медико-соціальної експертної комісії,

- чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я,

- або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Водночас, "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Тобто, зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї першого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Так, позиція позивача у цій справі полягає у тому, що у нього наявне право на звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Факт наявності у батька позивача інвалідності ІІ групи, у даній справі не є спірним.

Відповідач звертає увагу, що підставою для відмови позивачу у звільненні був факт ненадання документів на підтвердження того, що рідний брат позивача не може здійснювати догляд за батьком, а також відсутністю документів, які підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді брата.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно з підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді брата позивача відсутній.

Разом з цим, суд зауважує, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 «Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 за №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено «Положенням про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного можна дійти висновку, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

При цьому, такий висновок не заперечує можливість особи з інвалідністю, звернувшись та відповідно пройшовши огляд ЛКК, отримати відповідний висновок за наявності медичних показань.

ЛКК закладу охорони здоров`я мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за №667.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

Також, Постанова Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 роз`яснює, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Такого ж трактування Верховний Суд притримується у постанові від 11.04.2024 в справі №420/16689/23: поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

Посилання позивача на те, що ним до рапорту надано довідку №899 від 04.07.2023, видану відділом соціального забезпечення №4 Управління соціального захисту населення Чортківської РДА, в якій зазначено, що ОСОБА_3 дійсно являється одержувачем щомісячної допомоги по догляду за особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу за ОСОБА_5 1993 року народження з 01.06.2023 і на даний час, підстава - особова справа №614285, суд відхиляє, оскільки систематичний аналіз Положення №1317 вказує на те, що визначення групи інвалідності не передбачає автоматичного, безумовного встановлення для такої особи постійного стороннього догляду, за деякими вичерпними винятками, визначеними коментованим нормативно-правовим актом. При цьому медичний висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду братом позивача ОСОБА_3 за дружиною ОСОБА_5 як особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за №667, відсутні.

Отже, позивачем, станом на день подання рапорту 14.05.2026, не доведено належними доказами факт неможливості здійснення догляду його братом ОСОБА_3 за батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко