Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №600/4622/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/4622/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 10 червня 2025 року №9610, яким ОСОБА_1 скасовано III групу інвалідності з 30 листопада 2018 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 та щодо вимоги про повернення пенсійних виплат в сумі 334203,36 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відновити виплату пенсії та повернути на рахунок кошти в сумі 11442,60 грн, що були списані 14 липня 2025 року.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 10 червня 2025 року №9610 зазначено про те, що при його прийнятті відповідачем не дотримано законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про проведення щодо неї оцінювання повсякденного функціонування особи, тобто позивача не було викликано для проведення повного медичного обстеження, рішення прийнято заочно без її участі. При цьому вказано про порушення відповідачем вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». Крім цього, у позові зазначено про відсутність підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення, яким позивачу МСЕК встановлено групу інвалідності.

Щодо протиправності оскаржуваних дій пенсійного органу, то позивачем указано про те, що при зупиненні виплати позивачу пенсії не зазначено які зловживання з боку позивача як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

У поданих до суду відзивах відповідачі заперечували щодо доводів позову та просили суд відмовити у задоволенні вимог позову. Вказали про наявність законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, дотримання процедури його прийняття та про його обґрунтованість. При цьому пенсійний орган зазначав про правомірність своїх дій з огляду на отримання 01 липня 2025 року Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 10 червня 2025 року №9610, яким ОСОБА_1 скасовано III групу інвалідності з 30.11.2018 року. Після цього виплату пенсії по інвалідності позивачу припинено з 01.12.2018 року, а також вчинено дії на повернення коштів за період з 01.12.2018 по 31.03.2021 на загальну суму 46137,48 грн та з 01.04.2021 по 30.06.2025 на суму 273423,35 грн. Зазначено, що на звернення пенсійного органу банківською установою 14.07.2025 повернуто з рахунку позивача кошти в сумі 11442,60 грн, залишок неповернутих коштів складає 334203,36 грн, про що позивача проінформовано.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося її сторонами, 14.10.2009 року Чернівецькою обласною МСЕК встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності, яка за наслідками переогляду МСЕК підтверджувалося неодноразово, а 17.11.2023 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина – загальне захворювання, строк – безтерміново.

Крім цього, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.06.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято відносно ОСОБА_1 рішення №9610, яким, фактично, скасовано раніше ухвалене рішення про встановлення інвалідності.

Так, згідно з пунктом 9 указаного рішення експертна команда за результатами розгляду наданої документації дійшла такого висновку: “ІІІ група інвалідності строк на 1 рік загального захворювання, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку серцево-судинної, ендокринної системи та органів дихання, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності з 30.11.2018 р. (Постанова КМУ №317 від 03.12.2009р.).».

Також згідно матеріалів справи та визнається у заявах по суті справи те, що після отримання указаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призупинило виплату позивачу пенсії по інвалідності з 01.12.2018 року, при цьому пенсійним органом вчинено дії на повернення коштів за період з 01.12.2018 по 31.03.2021 на загальну суму 46137,48 грн та з 01.04.2021 по 30.06.2025 на суму 273423,35 грн. На звернення пенсійного органу банківською установою 14.07.2025 повернуто з рахунку позивача кошти в сумі 11442,60 грн, залишок неповернутих коштів складає 334203,36 грн, про що позивача проінформовано.

За таких обставин, не погоджуючись з рішенням від 10.06.2025 року №9610 та діями щодо призупинення виплати пенсії по інвалідності й повернення суми пенсії 11442,60 грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” від 06 жовтня 2015 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Абзацом 4 частини першої статті 1 Закону №2961-IV визначено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів” (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом “б” пункту 2 Рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 25 жовтня 2024 року №1207 “Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу” та від 08 листопада 2024 року №1276 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317”, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”.

Так, відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою №1317 (далі – Положення №1317), медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом абзацу п`ятого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою №1317 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2024 року та від 08 листопада 2024 року №1276), МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою №1317, встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 19 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою №1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії.

Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року №561 (далі – Інструкція №563, чинна на момент установлення позивачу інвалідності вперше), визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму усіма членами комісії, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою №1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою №1317, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Критеріями є обмеження самообслуговування (потребують використання допоміжних засобів), самостійного пересування (роблять це з великою втратою часу), часткова втрата можливості для повноцінної трудової діяльності.

На виконання Рішення РНБО наказом МОЗ України від 26 жовтня 2024 року №1809 “Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ”, яким права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” від 19 грудня 2024 року №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Вказаний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 31 грудня 2024 року, та введено в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Пунктом 3 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15 листопада 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі - Постанова №1338 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

За змістом абзацу першого пункту 2 абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (абзац 2 пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338).

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 названого Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

На виконання пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Відповідно до пунктів 47, 48 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”. Повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу:

здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;

формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

При цьому суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Наведене відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, згідно якої суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів діючого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі №200/14695/19-а, від 29 грудня 2021 року у справі№638/2723/16-а.

Вказані норми також свідчать про те, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями за наявності передбачених пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, підстав та за умови дотримання процедури повідомлення особи, щодо обґрунтованості рішення якої проводиться перевірка.

Однак, як вбачається з обставин цієї справи та наголошувалося у позовній заяві, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про скасування рішення МСЕК щодо ОСОБА_1 без її медичного обстеження.

При цьому рішення про скасування попереднього рішення МСЕК приймається у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи.

Враховуючи викладене, в даному випадку такі обставини, за яких могло бути прийнято оскаржуване рішення, не настали, оскільки позивач не відмовлялася від медичного обстеження чи проведення необхідних досліджень.

У матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не спростовано доводи ОСОБА_1 щодо неповідомлення її про прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, на виконання вимог пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338.

Фактично, позивач не була повідомлена про необхідність проведення повторного оцінювання у спосіб, визначений пунктом 51 вказаного Порядку, а саме шляхом направлення їй рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання із зазначенням дати, коли останній необхідно прибути для проведення обстеження та необхідних досліджень, а таке дослідження було проведено без участі ОСОБА_1 за відсутності належного повідомлення, що є процедурним порушенням прийняття оскаржуваного рішення.

Вирішуючи цей спір, суд також звертає увагу і на таке.

З 15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 №2073-IX (далі – Закон № 2073-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2073-IX адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2073-IX цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначеннями наведеними в п. 1 - 3 ч. 1 ст. 2 Закону №2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

У ст. 3 Закону №2073-IX вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Пунктом 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2073-IX встановлено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Отже, в процедурі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення застосуванню підлягають не лише норми Законів №875-XII, №2961-IV, №2801-XII, а й норми Закону №2073-IX.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073-IX принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Зміст наведених принципів адміністративної процедури, а також обов`язки, покладені на суб`єкта владних повноважень з метою їх належної реалізації, деталізовано у ст. 5 - 18 Закону № 2073-IX. Ці положення визначають стандарти діяльності адміністративного органу під час розгляду адміністративних справ, зокрема щодо дотримання принципів законності, обґрунтованості рішень та забезпечення участі особи у провадженні.

Частинами 1 – 8 ст. 8 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Частина 1 ст. 17 зазначеного закону України розкриває поняття принципу "гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні": особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно ст. 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Під час судового розгляду цієї справи відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які виключають заслуховування позивача згідно ч. 2 ст. 63 Закону № 2073-IX.

Відповідно до ст. 87 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень; б) використав дискреційні повноваження незаконно; 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 3) порушує норми матеріального права; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржуване рішення відповідача, є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), повинен обов`язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

З аналізу вказаних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення МСЕК експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як за результатами проведення повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів, поданих позивачем на МСЕК.

Згідно обставин цієї справи перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 інвалідності була здійснена заочно, при цьому позивач не була жодним чином повідомлена про необхідність прибуття її до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" для проведення обстеження і оцінки стану здоров`я та здійснення перевірки обґрунтованості рішень, чим була позбавлена права на участь у проведенні засідання та наданні медичних довідок.

Доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовилася, відповідачем не надано.

Отже, в даному випадку відповідачем не було дотримано зазначених положень Закону №2073-IX та не повідомлено позивача про здійснення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким їй встановлено інвалідність, не забезпечено право позивача на участь в адміністративному провадженні.

Вказане свідчить про недотримання Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Суд зауважує, що у даному випадку ч. 3 ст. 87 Закону №2073-IX (порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта) не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідач порушив один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Отже, за встановлених у цій справі обставин та враховуючи наведені норми, суд вважає, що відповідачем прийнято незаконне рішення від 10.06.2025 року №9610, а тому таке підлягає скасуванню.

Суд наголошує, у контексті спірних відносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у справах №560/9538/25 (постанова від 20 жовтня 2025 року), №600/3807/25-а (постанова від 25 лютого 2026 року), №600/4022/25 (постанова від 30 червня 2026 року).

Стосовно ж доводів відзиву про дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, то такі суд відхиляє, адже вони суперечать наведеним вище нормам законодавства.

При цьому суд зауважує, що у разі вирішення питання, яке може призвести до звуження або припинення вже набутого права, особі має бути надана можливість надати пояснення, заперечення та додаткові докази. Прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання без повідомлення позивача та без надання їй можливості висловити свою позицію фактично позбавило її права на участь у процедурі, що безпосередньо зачіпає її права та інтереси.

Відповідачем не обґрунтовано існування нормативних підстав, які б прямо дозволяли у подібних обставинах приймати рішення заочно без залучення особи, щодо якої здійснюється перевірка. Саме по собі посилання на можливість заочного розгляду не може вважатися достатнім, якщо не доведено, що така форма розгляду прямо передбачена відповідним нормативним актом; дотримано визначеної процедури; заочність не призводить до обмеження процесуальних гарантій особи.

Ураховуючи, що мова йде про перегляд рішення про встановлення групи інвалідності, втручання у стабільне правове становище особи повинно відповідати підвищеним стандартам обґрунтованості та процедурної справедливості, чого не було дотримано відповідачем у цій ситуації.

Крім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем (Державною установою “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”) жодним чином не обґрунтовано скасування встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності саме з 30.11.2018 року. Водночас згідно обставин справи таку позивачу було встановлено МСЕК ще 14.10.2009 року, яка неодноразово МСЕК підтверджувалася.

З огляду на викладене у своїй сукупності, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень від 10.06.2025 №9610 на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відтак, указане рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги, пред`явлені до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, підлягають задоволенню.

Як вбачається з обставин справи, прийняття суб`єктом владних повноважень рішення від 10.06.2025 №9610 слугувало підставою для вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області дій щодо призупинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01.12.2018 року й щодо повернення з рахунку позивача суми пенсії 11442,60 грн.

Оскільки судом визнається протиправним указане рішення від 10.06.2025 №9610, то, відповідно, протиправними є і названі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як похідні від незаконного рішення Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”.

Крім цього, суд звертає увагу на таке.

Згідно приписів статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Однак, посилаючись у відзиві на вказану норму в обґрунтування правомірності оскаржуваних позивачем дій, пенсійним органом не наведено й, відповідно, не надано доказів стосовно того, що пенсія позивачу була призначена саме на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-ІV.

Так, відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначений Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21 березня 2003 року №6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року №25-3), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).

Пунктом 2 Порядку №6-4 визначено, зокрема, що переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Пунктом 3 Порядку №6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що процедура повернення виплачених надміру сум пенсій може бути запроваджена, зокрема, на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер, якому переплачено пенсію, перебуває на обліку як її одержувач.

Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не було надано рішення, прийнятого стосовно ОСОБА_1 , про повернення надмірно виплачених сум пенсій відповідно до статті 50 Закону №1058-IV та пункту 3 Порядку №6-4.

При цьому пенсійним органом і не доведено зловживань з боку позивача-пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, що призвело до надміру виплати пенсії.

Тому суд визнає протиправними оскаржувані позивачем дії пенсійного органу як щодо призупинення виплати пенсії, так і дії щодо повернення з рахунку позивача суми пенсії 11442,60 грн.

Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній ситуації буде визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 10.06.2025 №9610; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призупинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01.12.2018 року та щодо повернення з рахунку позивача суми пенсії 11442,60 грн, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відновити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності й повернути на її рахунок кошти в сумі 11442,60 грн.

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову, пред`явленого до двох відповідачів, сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в сумі по 1211,20 грн з кожного на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 10 червня 2025 року №9610, ухвалене за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення інвалідності ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 грудня 2018 року та щодо повернення з її рахунку суми пенсії 11442,60 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 грудня 2018 року й повернути на її рахунок кошти в сумі 11442,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач – Державна установа “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (Провулок Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 03191673), відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.П. Лелюк