Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №580/5837/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року справа № 580/5837/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.05.2026 №103750008804 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 10.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в оскаржуваному рішенні лише вказав про відсутність у позивача спеціального пільгового стажу, однак позивач вказує, що окрім записів у трудовій книжці спеціальний стаж позивача підтверджується: довідкою № 08-01-2025 від 8 січня 2025 року та льотною книжкою Так, відповідно до довідки № 08-01-2025 від 08.01.2025 наліт годин у цивільній авіації позивача з 26.10.2007 по 23.05.2022 складає 6328 год. 18 хв. Таким чином, обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, згідно з Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу проводиться таким чином: за період роботи пілотом: (6328:20): 12 = 26,36, отже позивач вважає, що у нього наявний спеціальний стаж - 26 років.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що оскаржуваним рішенням правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки за результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що страховий стаж становить 25 років 4 місяці 22 дні. Спеціальний стаж становить 9 років 3 місяці 12 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.2004 по 30.06.2007 відповідно до трудової книжки від 26.10.2007 серія НОМЕР_2 та диплома від 29.06.2007 серія НОМЕР_3 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату внесків.

Ухвалою суду від 08.07.2026 суд постановив здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено підготовче судове засідання на 16 липня 2026 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.07.2026 відкладено підготовче засідання на 11 серпня 2026 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 11.08.2026 закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 серпня 2026 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.08.2026 відкладено розгляд справи по суті на 08.09.2026 о 10 год. 00 хв та витребувано від позивача копію довідки № 08-01-2025 від 8 січня 2025 року.

Позивачем 31.08.2026 надано до суду витребувану копію довідки № 08-01-2025 від 8 січня 2025 року.

Представники сторін в судові засідання не прибули, надіслали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач 10.05.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачем, у порядку екстериторіальності, за наслідками розгляду заяви позивача прийнято рішення від 19.05.2026 №103750008804 про відмову у призначені позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність у нього необхідного спеціального стажу.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення».

Разом з цим, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За змістом пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі статтею 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно з п. «а» ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.06.2026 3 вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків, на 01 січня 2016 не менше 25,6 років, на 11.10.2017 не менше 26,6 років у чоловіків. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку, зокрема, 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року.

Пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Змінами, внесеними Законом № 213-VIII, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, зокрема, визначених пунктом «а» статті 54, Закону № 1788-ХІІ.

Крім того, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, зокрема, 50 років - для працівників льотного і льотно-випробного складу (пункт «а» статті 54 Закону № 1788-ХІІ) відповідно до переліку посад, затвердженого в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 у справі 1-13/2018(1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), крім іншого, положення пункту «а» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII. Зазначено, що положення, крім іншого, пункту «а» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 04.06.2019 положення пункту «а» статті 54 Закону № 1788-ХІІ діють у редакції, до внесення змін Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Із наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 26.10.2007 містить наступні записи:

1. з 01.09.2002 по 30.06.2007 навчався у Державній льотній академії України;

2. з 26.10.2007 по 30.06.2008 працював на посаді другого пілота у Державній авіакомпанії «АRP-410» (ДП «Завод 410 цивільної авіації»);

3. з 10.09.2008 по 15.07.2010 працював на посаді другого пілоту у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СІТІЛАЙН ЮКРЕЙН»;

4. з 20.12.2010 по 11.01.2011 працював на посаді другого пілоту BC ERJ-145 третьої ланки авіаескадрилії BC ERJ-145 літнього комплексу у Відкритому акціонерному товаристві «АВІАКОМПАНІЯ «ДНІПРОАВІА»;

5. з 11.01.2011 по 01.10.2011 переведений на посаду другого пілота BC ERJ-145 першої ланки авіаескадрилії BC ERJ-145 літнього комплексу у Відкритому акціонерному товаристві «АВІАКОМПАНІЯ «ДНІПРОАВІА»;

6. з 01.10.2011 по 07.02.2013 переведений на посаду другого пілота BC ERJ-145 першої ланки авіаційної ескадрилії BC ERJ-145 літнього комплексу у Відкритому акціонерному товаристві «АВІАКОМПАНІЯ «ДНІПРОАВІА»;

7. з 08.02.2013 по 20.06.2013 працював на посаді другого пілоту BC ERJ-145 літнього комплексу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ «АВІАДНІПРО»;

8. з 03.07.2013 по 23.05.2022 працював на посаді другого пілоту льотної служби у Приватному акціонерному товаристві «АВІАКОМПАНІЯ «МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ».

Однак суд зазначає, що Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418.

Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років належать: 1) члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів. 2) льотно-інструкторський склад. 3) командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори й інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об`єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата. 4) парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.

Пунктом 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, передбачено, що при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»-»г» цього пункту) - за один місяць вислуги; б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.

Пунктом 2 та 3 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу передбачено, що обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12. При виконанні протягом року різних робіт, зазначених у пункті 1, вислуга років обчислюється пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі.

Матеріалами справи підтверджено, що спеціальний стаж позивача, окрім трудової книжки, також підтверджується довідкою № 08-01-2025 від 8 січня 2025 року, яка видана ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» та льотною книжкою, згідно яких наліт годин позивача у цивільній авіації за період з 26.10.2007 по 23.05.2022 складає 6328 год. 18 хв., що може свідчити про наявність у позивача спеціального стажу понад 26 років.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі заяви особи та документів, що підтверджують стаж роботи, заробітну плату (дохід) та інші обставини, які мають значення для визначення права на пенсію.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний забезпечити всебічний, повний і об`єктивний розгляд усіх поданих документів.

Згідно з пунктами 4.1– 4.7 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію:

- приймає та реєструє заяву;

- перевіряє правильність оформлення документів; перевіряє відповідність відомостей, зазначених у документах, даним персоніфікованого обліку;

- зобов`язаний здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх поданих документів;

- у разі необхідності витребовує додаткові документи або роз`яснення.

Отже, на орган Пенсійного фонду покладено активний обов`язок з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів або їх неточності стаж може підтверджуватися іншими документами, виданими за місцем роботи, архівними установами, довідками, особовими рахунками, наказами тощо.

При цьому правове значення має не лише формальна назва посади, а характер фактично виконуваної роботи, якщо саме він визначає право на спеціальний стаж.

Судом зі змісту оскаржуваного рішення від 19.05.2026 №103750008804 встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з мотивів відсутності у нього необхідного спеціального стажу, який визначений п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто відповідач обмежився формальним зазначенням про відсутність необхідного спеціального стажу згідно записів трудової книжки, однак суб`єкт владних повноважень не навів вмотивованого обґрунтування причин неврахування періоду роботи на посаді другого пілота, не здійснив аналізу характеру виконуваних позивачем функцій, не надав оцінки записам льотної книжки та довідки про наліт годин, тобто без застосування вимог Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418.

У постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 826/12123/16 здійснено правовий висновок, що при визначенні права на спеціальний стаж значення має не лише формальна назва посади, а й фактичний характер виконуваної роботи, підтверджений документами. Суд зазначив, що якщо надані документи підтверджують виконання функцій, які відповідають роботам, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, орган Пенсійного фонду зобов`язаний врахувати такі обставини.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень: на підставі та в межах повноважень; у спосіб, передбачений законом; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Обґрунтованість рішення передбачає: встановлення фактичних обставин; дослідження доказів; їх правову оцінку; наведення мотивів відхилення доводів особи.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 10.05.2026 не виконало обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду такої заяви, не дослідило у належний спосіб документи, що підтверджують характер його роботи та не навів переконливих правових підстав неврахування фактичного нальоту годин за весь час роботи ОСОБА_1 на посадах льотного складу, зокрема, за період з 26.10.2007 по 23.05.2022, що у загальній кількості складає 6328 год. 18 хв.

Однак, суд звертає увагу, що визначення остаточного розміру спеціального стажу та наявності права на пенсію належить до компетенції органу Пенсійного фонду.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі №440/2725/19 якщо орган Пенсійного фонду не здійснив повного дослідження обставин та доказів, суд не підміняє собою суб`єкта владних повноважень, а скасовує рішення та зобов`язує провести повторний розгляд із урахуванням правової оцінки суду.

Такий підхід в цьому випадку відповідає принципу розподілу владних повноважень і положенням статті 245 КАС України щодо способів захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.05.2026 №103750008804 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позов у цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.05.2026 про призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн. позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 25.05.2026 №17/26; додаткову угоду від 25.05.2026 №1/26; акт приймання-передачі наданої професійної допомоги від 27.05.2026 №б/н; квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.05.2026 №0003.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 , від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 , у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 “Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення”, зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

У висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі “Lavents v. Latvia” (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, однак відповідач не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що під час прийняття рішення в даній справі в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, серед усього іншого, враховано складність предмета спору (справа є нескладною), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, враховано ту обставину, що представник позивача не приймав участі шляхом представництва інтересів клієнта у суді та факт часткового задоволення позову, тому суд приходить до висновку, що визначена сума витрат у розмірі 10000,00 грн є неспівмірною із наданою позивачу правничою допомогою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає достатньо обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу лише сумі 5000 грн відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.05.2026 №103750008804 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 (п`ять тисяч).

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ