Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №638/13155/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/13155/26

Провадження № 2/638/9135/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шамраєва М.Є.,

за участі секретаря судових засідань – Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом позивача: «Моторне (транспортне) страхове бюро України» до відповідача: ОСОБА_1 про відшкодування в порядку зворотної вимоги витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,-

УСТАНОВИВ:

До суду звернулось Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) з вказаним позовом, яким просить стягнути на користь позивача з відповідача понесені витрати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) у розмірі 96 900,74 грн та судомий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 01.08.2025 року о 17:20 в м. Харків по вул. Тюринська, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля Tesla (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно відповіді від НПУ № 3025214372668891 про ДТП та постанови Салтівського районного суду м. Харкова від 17.11.2025 року (справа № 643/14474/25), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 2.3.6, 13.1 ПДР України. Постановою Салтівського районного суду м. Харкова від 17.11.2025 року у справі № 643/14474/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення на підставі пункту 7 ст. 247 КУпАП. Потерпіла особа ОСОБА_2 (власник транспортного засобу Tesla (д.р.н. НОМЕР_2 ) звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до ремонтної калькуляції № 128929 від 18.09.2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Tesla (д.р.н. НОМЕР_2 ) склала 95 850,74 грн. Позивачем МТСБУ було відшкодовано потерпілому вартість відновлювального ремонту у сумі 95 850,74 грн, що підтверджується платіжною інструкції № 31135 від 06.10.2025 року. Витрати позивача на послуги по врегулюванню по справі (збір документів) та визначення розміру шкоди склали 1 050,00 грн, які були сплачені особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, що підтверджується платіжною інструкції № 29214 від 18.09.2025 року. Отже позивачем були понесені витрати пов`язані з регламентною виплатою, в розмірі 96 900,74 грн.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

З позовної заяви позивача вбачається, що розгляд справи просить проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву або клопотань з процесуальних питань до суду не подавав.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тож ухвалою суду від 08.09.2026 постановлено цивільну справу за позовом позивача: «Моторне (транспортне) страхове бюро України» до відповідача: ОСОБА_1 про відшкодування в порядку зворотної вимоги витрат, пов`язаних з регламентною виплатою розглядати в порядку заочного розгляду.

Відзиву або клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши доводи позовної заяви, проаналізувавши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного.

З інформаційної довідки НПУ вбачається, що 01.08.2025 року за адресою: м. Харків, вул. Тюрінська, 18 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «MERCEDES-BENZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля «Tesla» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 .

За наслідками оформлення даної ДТП співробітниками патрульної поліції з`ясовано, що причиною пригоди стало порушення водієм автомобіля «MERCEDES-BENZ» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 п. 2.3.б., 13.1 ПДР України. та відносно нього складено протокол серії ЕПР1 № 429586 про адміністративне правопорушення.

Указані обставини також встановлені постановою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.11.2025 у справі № 643/14474/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в якій з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення 01.08.2025 року о 20:20 в м. Харків, по вул. Тюринська, 18 водій ОСОБА_1 керував автомобілем MERCEDES ML 280 (д.р.н. НОМЕР_1 ) був неуважний за кермом, не слідкував за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бічного інтервалу в результаті чого трапилось зіткнення з автомобілем Tesla Model S (д.р.н. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив п. 2.3.б., 13.1 ПДР України.

Як визначено ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто із обставин ДТП, встановлених у постанові суду, вбачається, що ДТП мало місце та що порушення Правил дорожнього руху було допущено відповідачем, адже відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Однак провадження у вказаній справі було закрите у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1статті 247 КУпАП - за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених у статті 38 цього Кодексу.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц.

Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення (висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 383/846/18).

Суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує вказані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв`язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді, постанова Салтівського районного суду міста Харкова від 17.11.2025 у справі № 643/14474/25 ним не оскаржувалась.

До того ж, незважаючи на отримання механічних пошкоджень також і його автомобілем, про що зазначено в постанові Салтівського районного суду міста Харкова від 17.11.2025, відповідач не ставив вимог про виплату йому відшкодування, принаймні такі докази в матеріалах справи відсутні.

При цьому доказів спричинення дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_2 матеріали справи також не містять.

Станом на 01.08.2025 року, а саме на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль MERCEDES -BENZ ML 280 (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Колісний транспортний засіб марки «Tesla Model S» (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_2 , на дату ДТП був забезпечений полісом обов`язкового страхування серії № 229349349.

06 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до МТСБУ про виплату йому страхового відшкодування заподіяного в результаті ДТП, яке відбулось 01 серпня 2025 року.

Згідно заяви ОСОБА_2 про погодження розміру регламентної виплати зазначено, що ОСОБА_2 погоджується з розміром регламентної виплати, що розрахований МТСБУ у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01 серпня 2025 року.

Згідно довідки МТСБУ № 1 від 22.09.2025 року розмір відшкодування становить 95850,74 грн.

Згідно платіжної інструкції № 31135 від 06.10.2025 року МТСБУ було виплачено ОСОБА_2 95850,74 грн по справі № 128929, згідно наказу № 3.1/29549 від 03.10.2025р., т.з. AX0087YB.

Згідно платіжної інструкції № 29214 від 18.09.2025 року МТСБУ було виплачено ФОП ОСОБА_3 1 050.00 грн, призначення платежу: оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 128929, згідно рах. №259/25 від 06.09.2025р., т.з. AX0087YB.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до МТСБУ перейшло в межах суми 96 900,74 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу – автомобіля «Tesla Model S» (д.р.н. НОМЕР_2 ) на момент ДТП була застрахована ПРАТ «СК «Арсенал Страхування», номер страхового полісу 229349349, позивач обгрунтовано вказує, що обов`язок з відшкодування шкоди відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається саме на відповідача як власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зістаттею 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі№ 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

За правилами статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі – в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 41.4 статті 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата.

Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі № 521/10891/15 (провадження № 61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це випливає із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 липня 2018 року в справі №910/2603/17 (провадження №12-134гс18).

За наведених обставин вбачаються правові підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати в порядку регресу витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 .

Враховуючи, що законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених Моторним (транспортним) страховим бюро України на відшкодування шкоди особі, потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді в порядку регресу, суд доходить висновку про задоволення вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України та стягнення з відповідача коштів у розмірі 96 900,74 грн, яка складається з: 95 850,74 грн – сума сплаченого відшкодування, пов`язаного з регламентною виплатою та 1050,00 грн – сума понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів, а також 3 328,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.5-13, 34, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-279, 280-284 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовом позивача: «Моторне (транспортне) страхове бюро України» до відповідача: ОСОБА_1 про відшкодування в порядку зворотної вимоги витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» суму сплаченого відшкодування, пов`язаного з регламентною виплатою в розмірі 95 850,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» суму понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 1 050,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: 02653, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя М.Є. Шамраєв