Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №613/1415/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1415/26 Провадження № 2/613/1250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нагорної С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/1415/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: 1) розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31.05.2008 віддлом РАЦС Валківського районного управління юстиції Харківської обалсті, актовий запис №21; 2) стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; 3) стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 31.05.2008 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент звернення до суду неповнолітньою є донька ОСОБА_5 , яка проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Подружні відносини між сторонами фактично припинені близько року тому, після цього сторони спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, сімейних відносин не підтримують. Примирення подружжя та збереження сім`ї неможливе та суперечить інтересам сторін.

Вказала, що після припинення спільного проживання відповідач певний час добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, однак, на теперішній час таку допомогу не надає, від добровільного виконання обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини ухиляється. Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований на підприємстві ТОВ «Завод інноваційного машинобудування» за посадою електрозварника, має постійне місце роботи та стабільний дохід, що дає йому можливість належним чином брати участь у матеріальному забезпеченні своєї неповнолітньої дитини.

Спору щодо поділу спільного майна подружжя між сторонами немає. Спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини, порядку її виховання та участі батька у вихованні дитини також немає. Дитина проживає і в подальшому буде проживати разом із матір`ю.

Враховуючи викладене, з посиланням на ст.ст. 105, 110, 112, 180-183 Сімейного кодексу України, позивачка вказує про наявність підстав для розірвання шлюбу та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

Сторони у судове засідання не прибули. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивачка у поданих до суду письмових заявах просила розглянути справу за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просила не надавати строк для примирення, оскільки подальше спільне проживання та збереження сім`ї є неможливим, подружні стосунки фактично припинені, спільне господарство не ведеться, наміру відновлювати сімейні стосунки немає.

Відповідач в поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності, повідомив, що проти розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів на доньку ОСОБА_3 не заперечує, терміну на примирення просив не надавати. Разом з цим вказав, що заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 21, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюб просили розірвати, а термін на примирення не надавати, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з ч. 1,2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що домовленості щодо способу участі в утриманні дитини сторонами у добровільному порядку не досягнуто.

Відповідач є особою працездатного віку, відомості про наявність у нього хронічних захворювань або інвалідності у суду відсутні.

Враховуючи положення ст.183 СК України, позицію відповідача, який, виходячи із поданої ним письмової заяви, не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову (24.07.2026).

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачкою у зв`язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 УПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн та витрати на професійну правничу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.112, 113, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12,13, 76-78, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 31 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 21.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів після його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя О.С. Сеник