Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №346/4595/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4595/25

Провадження № 2-о/346/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Третьякової І.В.

за участі секретаря судового засідання - Гжибовського А.А.

заявниці - ОСОБА_1

представника заявниці - адвоката Галкіна С.А.

представника заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_18.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому провадженні в залі суду м.Коломия цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Буртник військова частиниа НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Галкіна С.А., звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 .

В обґрунтування заяви вказала, що вона більше п`яти років проживала з цивільним чоловіком ОСОБА_4 як подружжя, без реєстрації шлюбу. Заявниця та ОСОБА_4 проживали в одному житловому приміщенні за адресою в АДРЕСА_1 , належному заявниці, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, вона отримувала від ОСОБА_4 грошові кошти на оплату комунальних послуг, та на інші потреби сім`ї, спільно придбавали майно та робили ремонт в квартирі він купував для заявниці коштовні прикраси, турбувався про її стан здоров`я, оплачував лікування, тобто мали взаємні права і обов`язки. Крім того, вони проводили час разом, разом відпочивали та проводили відпустки, між ними були теплі світлі почуття, повага та хороші відносини.

ОСОБА_4 був призваний на військову службу і в червні 2025 року заявниця отримала сповіщення, що він, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 зник безвісті під час виконання бойового завдання по захисту батьківщини в районі Донецької області. Після отримання такого сповіщення вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із проханням посприяти їй в отриманні особистих речей, цінностей, документів та з проханням в наданні інформації, щодо особистого розпорядження військовослужбовця ОСОБА_4 згодом вона отримала особисті речі та документи ОСОБА_4 , щодо особистого розпорядження їй повідомили , що вона не має права на розголошення даного розпорядження. У зв`язку із тим, що заявниця не перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 вона не може в повному обсязі реалізувати свої права, зокрема пов`язані із отриманням грошового забезпечення у зв`язку із зникненням безвісти чоловіка, комунікувати з органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку чоловіка. А тому змушена звернутися в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини. Заявниця зазначає, що ОСОБА_4 немає батьків та дітей. Спору про право на отримання грошового забезпечення немає.

29.09.2025 року на адресу суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких зазначено, що виходячи зі змісту заяви метою встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 під час відбиття збройної агресії російської федерації. Механізм виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців ЗСУ, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплені у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвістно відсутніх визначається відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, відповідно до якого саме командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, пр. що повідомляється заявнику у письмовій формі. Таким чином, у даних правовідносинах заінтересованою особою являється саме військова частина НОМЕР_1 , оскільки рішення суду в даній справі вплине саме на обов`язок військової частини здійснювати виплату грошового забезпечення ОСОБА_4 заявниці. Крім того, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує на не доведення факту проживання однією сім`єю заявниці та ОСОБА_4 , тому просить відмовити в задоволені заяви, справу розглядати у відсутності представника.

23.10.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначено, що в заяві заявниця ОСОБА_5 вказала, що встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 необхідне їй для отримання грошового забезпечення. Ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюється це питання. ОСОБА_4 особистого розпорядження на випадок полону не складав. Відсутня інформація про те, що ОСОБА_4 добровільно здався в полон, самовільно залишив військову частину або дезертирував. За таких обставин виплата грошового забезпечення здійснюється особам, зазначеним в абзаці 4 або 5 п.6 ст.9 вказаного Закону. Законом визначено коло осіб, яим може здійснюватися виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, до якого заявниця не входить, оскільки вона не перебувала в зареєстрованому шлюбі з військовослужбовцем ОСОБА_4 . Вважає, що наявний спір про право щодо виплат грошового забезпечення, а тому вважає, що заяву слід залишити без розгляду. Окремо звертає увагу на відсутність документального підтвердження в матеріалах справи відсутності у ОСОБА_4 батьків та дітей.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.10.2025 року.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.01.2026 року задоволено клопотання представника заявниці та витребувано з Коломийського відділу ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повні витяги з актового запису про народження ОСОБА_4 , про одруження ОСОБА_4 , розірвання шлюбу, про смерть батьків та народження дітей.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 року залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи неповнолітнього ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_3 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.06.2026 року задоволено клопотання представника заявниці та витребувано з АТ «Перщший Український Міжнародний Банк» відомості щодо належності банківського рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_4 .

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала заяву та просила її задовольнити. Пояснила, що вона проживала за адресою АДРЕСА_1 та працювала на залізниці. В січні 2018 року познайомилася з ОСОБА_4 , який проживав в м. Івано-Франківськ та працював не офіційно на пункті прийому металолому. Вони почали спілкуватися, з явилися почуття та бажання створити сім`ю. В червні 2018 року подали заяву до ДРАЦСу для реєстрації шлюбу, а в жовтні 2018 року уклали шлюб проживали спільно з належній їй квартирі в м.Коломия. Через суперечки в квітні 2020 року розірвали шлюб, але через тиждень примирилися і продовжили проживати спільно однією сім`єю як і до розірвання шлюбу. Планували знову зареєструвати шлюб, але не встигли. Під час спільного проживання без реєстрації шлюбу у них був спільний бюджет, за спільні кошти придбали майно: холодильник, телевізор, мікрохвильову, пральну машинку, електроплитку. Ця побутова техніка була бувша у використанні, а тому чеків та квитанцій вона не має. За цей час вони придбали нові обручки, що підтверджується квитанціями. В с.Корнич Коломийського району проживає мати заявниці. Саме там вона зі ОСОБА_4 тримали курей та порося, обробляли город, садили картоплю та інші овочі, збирали врожай. Крім того, вони спільно робили ремонт в квартирі, де проживали. За спільні кошти придбали автомобіль, але не не перереєстрували його. 23.10.2024 ОСОБА_6 був мобілізований до лав ЗСУ. За час проходження ним військової служби вони постійно підтримували зв`язок телефоном (в перписці, телефонні дзвінки, відео дзвінки), вона неодноразово приїжджала до нього в частину, він приїжджав до неї у відпустку. Крім того, в цей період ОСОБА_6 продовжував турбуватися про заявницю, перераховував грошові кошти на її картку для оплати комунальних послуг, придбання продуктів харчування в розмірі 10-12 тисяч гривень кожного разу як отримував зарплату. 16.06.2025 вона отримала сповіщення сім`ї про те, що ОСОБА_4 зник безвісти. Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також до командира військової частини вона стикнулася з тим, що не може отримати ані інформацію щодо чоловіка та його пошуку, ані грошового забезпечення як член сім`ї військовослужбовця, оскільки не перебуває з ним в зареєстрованому шлюбі. Тому вимушена була звернутися в суд для встановлення юридичного факту проживання як чоловік та дружина без шлюбу.

Представник заявниці адвокат Галкін С.А. вимоги заяви підтримав, просив задовільнити з підстав зазначених у заяві.

Заінтересована особа представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_19. підтримав надані письмові пояснення. Разом з цим заявив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду, за наявності доказів спільного проживання заявниці та ОСОБА_4 , не заперечує проти задоволення заяви.

Заінтересована особа представник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив, що відсутні докази спільного проживання заявниці із військовослужбовцем ОСОБА_4 , а тому просив відмовити в задоволенні заяви.

Заінтересована особа неповнолітній ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, на адресу суду законний представник надіслала заяву, в які зазначила, що рішення суду дійсно може вплинути на права та обов`язки її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має право на виплату грошового забезпечення. Вона не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та просила розглядати заяву у відсутність її на її неповнолітнього сина.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта та витягу з реєстру територіальної громади ( а.с.10, 10зв.)

Відповідно до довідки, виданої Головою правління ОСББ «Локомотив -55» від 18.08.2025 ОСОБА_1 проживає та є власницею кватири АДРЕСА_3 (а.пр.12)

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 уклали шлюб 05.10.2018, який був розірваний рішенням Коломийського міськрайонного суду 01.04.2020 року, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб та копією рішення суду (а.пр.171, 183-185).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.пр.179-182)

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть вбачається, що батьки ОСОБА_4 померли: мати ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.пр.189-192)

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . відомості про батька дитини внесені на підставі рішення Іва6но-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.10.2025 року ( а.пр.186-188)

ОСОБА_4 проходив військову службу в лавах Збройних сил України в складі військової частини НОМЕР_1 в званні солдат з 26.01.2025 та був визнаний зниклим безвісти 11.06.2025 року за особливих обставин саме під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що підтверджується копією витягу з Акту службового розслідування №11690 від 25.06.2025 (а.с.17-18)

Сповіщенням сім`ї зниклого безвісти №2/281 від 16.06.2025 року ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік, розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 зник безвісти 11.06.2025 року під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиції поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області (а.с.13)

З повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2025 року вбачається, що у військовій частині відсутнє особисте розпорядження військовослужбовця ОСОБА_4 (а.пр.17)

З огляду на зазначене, з метою подальшого захисту своїх прав, заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_4 .

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч 2. ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 315 ч.1 п. 5 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Справи про встановлення фактів розглядаються за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Cправи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за умов, якщо факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто відповідно до закону викликають юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 305/279/16-ц (провадження № 61-30299св18)).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклик безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

До близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до ч.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклик безвісти за особливих обставин» відноситься - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Крім того, пунктом 6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявниця зазначала, що встановлення в судовому порядку факту її спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_4 , який зник безвісті під час виконання бойового завдання необхідно для вирішення питань, зазначених в ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо отримання грошового забезпечення та ст.6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», що дозволить їй реалізувати права, передбачені цим законом як члену сім`ї, зниклої безвісти особи, у тому числі право на отримання достовірних відомостей про його місцеперебування, обставини загибелі, місце поховання (якщо воно відоме), право на отримання інформації про хід та результати проведення розшуку безвісти зниклого чоловіка у порядку визначеному цим Законом, право на соціальний захист.

Іншої можливості встановити та довести вказаний факт заявниця немає.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частинами 3, 4 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Вищезазначене вказує на відмінності між позовним провадженням (для якого характерним є наявність спору між учасниками справи) та окремим провадженням (яке характеризується безспірністю правовідносин, що виникли між заявником та заінтересованими особами).

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

У постанові від 14.04.2021р. по справі № 205/2102/19-ц Верховний Суд вказав, що розглядаючи справу суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 336/709/18-ц (провадження N 61-39374св18).

Судом в ході розгляду справи не встановлено наявність реального спору про право, а тому твердження представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність спору про право і як наслідок необхідність залишення заяви без розгляду є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.

Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи поселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21).

Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- довідкою голови правління ОСББ «Локомотив-55», відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали за адресою АДРЕСА_1 (а.с.172),

-показами свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що проживає за адресою АДРЕСА_4 . Зі ОСОБА_1 знайомий протягом 11 років, з того часу, як вона почала проживати по сусідству по АДРЕСА_5 , квартиру не пам`ятає. ОСОБА_12 проживала з чоловіком ОСОБА_13 . Свідок неодноразово бував у них в гостях та може стверджувати, що вони жили як чоловік та дружина, як нормальна сім`я. Свідку відомо, що ОСОБА_13 зник на війні.

-показами свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні показала, що проживає за адресою АДРЕСА_6 проживає ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_13 , з яким вони справляли весілля. Подружжя спільно робило ремонт в квартирі, купували побутову техніку. Зараз свідку відомо, що ОСОБА_13 зник на війні, а ОСОБА_12 продовжує проживати в цій квартирі сама;

-показами свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні показала, що одружена з братом заявниці і більше 20 років з нею знайома. Заявниця перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 з 2018 року. Потім був період, коли вони посварилися і не проживали разом, розірвали шлюб, але після розірвання шлюбу продовжили проживати спільно як цивільне подружжя, без реєстрації шлюбу. В цей період вони жили як сім`я, разом робили ремонт квартири, купували побутову техніку, брали кредити та погашали їх, мали спільний бюджет. ОСОБА_13 був мобілізований до ЗСУ і в червні 2025 року зник безвісти. Під час проходження ОСОБА_13 військової служби ОСОБА_12 їздила до нього в частину, купувала необхідні для нього речі;

- показами свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні показала, що була знайома із ОСОБА_4 , який був чоловіком заявниці. Їй відомо, що вони були розведені, але проживали разом як чоловік і дружина. Свідок неодноразово бувала у них в гостях в квартирі в м.Коломия, точну адресу не пам`ятає. Спостерігала за тим, як вони живуть, за їх відносинами та побутом. В них був спільний побут, спільний бюджет, вони спільно робили ремонт в квартирі, в якій проживали. ОСОБА_12 відвідувала ОСОБА_13 в військовій частині. ОСОБА_13 під час проходження військової служби зник безвісти минулого року.

-фотографіями, із зображенням заявниці з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з членами сім`ї та друзями зробленими в різні періоди життя з 2022 по 2025 рік, під час святкування свят, на відпочинку, в побуті, а також відеозаписами із зображенням спільно проведеного часу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.79),

-фото-скрінами особистої переписки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в месенджері за період 2024-2025 рік, з яких вбачається, що за цей період вони регулярно обмінювалися повідомленнями та відеодзвінками, надсилали один одному фото. Повідомлення носять привітний, дружній характер, з проявами турботи та любові, з вживанням ніжних слів та звернень, притаманних спілкуванню люблячих людей. (а.с.79),

-виписками по банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ Приватбанк за період з 2018-2025 роки, які містять відомості щодо регулярних переказів грошових коштів в сумах від 500 до 40000 грн з банківського рахунку ОСОБА_4 на банківський рахунок ОСОБА_1 , а також перекази з банківського рахунку ОСОБА_1 на банківський рахунок ОСОБА_17 в цей же період (а.с.23-49)

- копіями квитанцій від 21.08.2024 про оплату за браслет з футляром на суму 2453 грн., від 28.09.2024 про оплату за медичні послуги на суму46000 грн., ювелірними бірками до срібних каблучки, обручки та ланцюжка (а.пр.50, 51)

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлено сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема судом встановлено, що вони після розірвання шлюбу з 2020 року до 11.06.2025 (день зникнення безвісти ОСОБА_4 під час ведення бойових дій) проживали за однією адресою, вели спільний побут та мали спільний бюджет, мали спільні права та обов`язки, притаманні подружжю. Жоден з них не перебував в цей період в іншому шлюбі.

Отже, заява ОСОБА_1 є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 11, 13, 15, 16, 81, 212, 215, 247, 263-265, 315, 316, 319, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 08.09.2026 року.

Суддя: Третьякова І. В.