Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №345/4007/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4007/26

Провадження № 2/345/2838/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Онушканича В.В.

за участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 . Померлому ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна частка (пай) розміром 28,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Новицької сільської ради.

11.02.2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все належне їй майно, в тому числі земельну ділянку, площею 28,32 умовних кадастрових гектарів, заповіла позивачу ОСОБА_1 . З метою оформлення права власності на цю земельну ділянку позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою по видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , оскільки вона була спадкоємицею ОСОБА_2 , прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Проте листом від 04.11.2025 року в.о.державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки сертифікат про право на земельну частку (пай) підлягав заміні на державний акт, який мав посвідчувати право власності на земельну ділянку після визначення її меж у натурі у встановленому законом порядку. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 за життя був включений списків розпаювання, сертифікат на право земельної частки (пай) було оформлено на його ім`я, проте фактично він виданий після йог смерті. Відповідно за життя ОСОБА_2 не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку і таким чином не набув права власності на земельну ділянку як об`єкт цивільних прав у розумінні ст.125 ЗК України. На момент своєї смерті він залишився власником майнового права на земельну частку (пай) без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості). Тому позивач змушений звернутися до суду та просить визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну частку (пай), площею 28,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Калуською РДА Івано-Франківської області 12.08.1999 року на підставі розпорядження Калуської РДА від 06.10.1995 року за №9, сертифікат зареєстровано 12.08.1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Клопотань про відкладень розгляду справи не надходило. У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. Тому, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, т.в.о. державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 на земельну частку (пай), розміром 28,32 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності с/с «Вільне Прикарпаття» с.Новиця Калуського району Івано-Франківської області, оскільки право власності на вказану земельну частку (пай) виникло у ОСОБА_2 після його смерті.

Відповідно до списку громадян, що мають право на приватизацію землі, затвердженого рішенням Новицької сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області від 18.09.1995 року «Про передачу земель призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність» ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай), площею 0,45 га.

Відповідно до наявної в матеріалах справи фотокопії Сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 12.08.1999 року на підставі розпорядженя райдержадміністрації від 06.10.1995 року №9 право на земельну частку (пай), площею 23,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), в с/с «Вільне Прикарпаття» с.Новиця Калуського району Івано-Франківської області, належало ОСОБА_2 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну частку (пай), площею 28,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована на території с.Новиця Калуського району Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються нормами ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі ст.534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять,

так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця та вчинення певних дій, а саме: 1) якщо спадкоємець вступив у фактичне володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 , як дружина спадкодавця, вважаються такою, що прийняла спадщину після його смерті, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Таким чином, ОСОБА_3 прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 . Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну частку (пай), площею 28,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована на території с.Новиця Калуського району Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, якщо у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від прав на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , проживаючи спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, зібрані по справі докази та належна їх оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, ст.ст. 529, 534, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 1223, 1258, 1261, 1268-1269 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на земельну частку (пай), площею 28,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована на території с.Новиця Калуського району Івано-Франківської області (відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 12.08.1999 року на підставі розпорядження Калуської РДА від 06.10.1995 року за №9, сертифікат зареєстровано 12.08.1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №79).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 09.09.2026 року.

Головуючий