Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №344/12617/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12617/26

Провадження № 1-кп/344/1226/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківськ кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івано-Франківськ, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Кримінальний проступок вчинено за наступних обставин.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №319 від 31.10.2025 старшого солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_6 призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем управління вказаної військової частини та зараховано до списків особового складу.

Згідно ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, старший солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Однак, старший солдат ОСОБА_6 , ДАТА в порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді оператора безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем управління військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливу мету, з метою наживи, 13.10.2025 повідомив командуванню військової частини завідомо неправдиві відомості, надававши при цьому медичні документи (довідки) із завідомо неправдивою інформацію щодо наявності підстав звільнення з військової служби через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно з наданими завідомо підробленими документами є особою з інвалідністю другої групи, у зв`язку з чим наказом командира НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військова частина НОМЕР_2 ) від 02.11.29025 №224-РС був звільнений зі служби у військовій частині НОМЕР_2 .

У зв`язку із цим, командуванням військової частини НОМЕР_2 старшому солдату ОСОБА_6 було нараховано та 06.12.2026 виплачено грошове забезпечення військовослужбовця, а саме вихідну допомогу на суму 38 308 грн 76 коп, які останній отримав та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_2 на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого кримінального проступку відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_6 суду показав, що з вересня 2022 до листопада 2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Знав, що його дружина не є особою з інвалідністю, але подав підроблені документи про інвалідність дружини, щоб звільнитися з військової служби. Знав, що отримає вихідну допомогу. Звільнений з військової служби 06.11.2025, військова частина при звільненні виплатила вихідну допомогу при звільненні у розмірі 38308 грн, на які не мав права, бо не мав права на звільнення з військової служби. Отримані кошти витратив на власні потреби. Щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдані збитки ще під час досудового розслідування.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий (довідка №26154623602296859365 від 03.06.2026), відповідно до довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №1673 від 04.06.2026 в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя в КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, зі слів – особою з інвалідністю не визнавався, відповідно до квитанції від 30.06.2026, добровільно відшкодував в/ч №4267 завдані збитки у розмірі 38308,76 грн. Суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання відповідно до санкції ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позицію обвинуваченого, що погодився з запропонованим прокурором покаранням, позицію захисника, що просила врахувати пом`якшуючі покарання обставини і особу обвинуваченого, враховуючи майновий стан обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст.190 КК України у межах санкції вказаної статті у виді штрафу.

Саме таке покарання ОСОБА_6 є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання – штраф у розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить тридцять чотири тисячі гривень.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя ОСОБА_8