Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №500/3893/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3893/26

08 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.06.2026 №8438-8819/Ф-02/8-1900/26 щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з наступного дня за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 23.04.2026, зарахувавши до її спеціального стажу, який дає право на призначення цієї пенсії періоди з 03.08.2002 по 02.07.2003, з 23.07.2003 по 30.06.2004, з 03.08.2004 по 28.03.2016 та з 22.09.2018 по 11.11.2022 та зарахувавши до її страхового стажу періоди її роботи, визначені її трудовою книжкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку, встановленого пунктом «з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України звернулася із заявою встановленого зразка та необхідними документами про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку. Листом відповідача від 12.06.2026 №8438-8819/Ф-02/8-1900/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначило, що позивачем може бути подана заява про призначення пенсії особисто до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Пенсійного фонду України незалежно від місця реєстрації чи фактичного проживання. Такі дії відповідача позивачка вважає протиправними і звернулася за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що 28 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788). Вищевказане звернення надійшло до органів Пенсійного фонду України через ВЕБ-Портал за вхідним номером ВЕБ-19001-Ф-С-26-322365 від 28.05.2026 із коментарем від позивача “В зв`язку з відсутністю у вебпорталі графи, в якій можливо зробити помітку про вид пенсії, про призначення якого подається заява прошу заяву, разом з якою подається цей супровідний лист розглядати як заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020”. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуло звернення позивача, яке зареєстроване 29.05.2026 за вх. №8819/Ф-1900-26 щодо призначення пенсії, надавши відповідні роз`яснення щодо порядку звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до таких висновків.

28 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788).

Зазначена вище заява надійшло до органів Пенсійного фонду України через вебпортал за вхідним номером ВЕБ-19001-Ф-С-26-322365 від 28.05.2026 із коментарем від позивача “В зв`язку з відсутністю у вебпорталі графи, в якій можливо зробити помітку про вид пенсії, про призначення якого подається заява прошу заяву, разом з якою подається цей супровідний лист розглядати як заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.”.

Відповідачем розглянуто заяву позивачки, яка зареєстрованана 29.05.2026 за вх. №8819/Ф-1900 26 щодо призначення пенсії.

Листом №8438-8819/Ф-02/8-1900/26 від 12.06.2026 відповідач надав відповідь на звернення та зазначив: "Подати заяву про призначення пенсії із усіма необхідними сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), можливо через особистий кабінет користувача вебпорталу – розділ “Заява про призначення пенсії” із використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. Крім цього, заява з усіма необхідними оригіналами документів може бути подана особисто до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Пенсійного фонду України незалежно від місця реєстрації чи фактичного проживання".

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; коефіцієнт страхового стажу величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом із тим, порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначено статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з частиною 1 якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно із п. 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Також, частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Між тим, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №620/2027/23 сформував висновок, що доступ до соціальних прав є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Також, релевантними та застосовними до спірних правовідносин є висновки, де Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020 та від 23.09.2024 у справі №620/2027/23.

Так, у цьому випадку зі змісту заяви від 28.05.2026 слідує, що позивач звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг ПФУ із заявою про призначення пенсії. При цьому, жодного посилання на Закон України “Про звернення громадян” у заяві не міститься.

З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії у формі, яка не відповідає Порядку №22-1, адже така заява відповідачу нередана для вирішення за принципом екстериторіальності.

Лист відповідача від 12.06.2026 №8438-8819/Ф-02/8-1900/26 не містить конкретних результатів перевірки, не зазначено, які саме обставини викликають перешкоди у призначенні пенсії, які первинні документи перевірялися, чи здійснювалися запити до установ, підприємств або архівів, а також не містить остаточного висновку щодо можливості або неможливості призначення пенсії позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач фактично не здійснив належного розгляду питання, порушеного позивачем, а обмежився формальним повідомленням про необхідність подання нової заяви.

При цьому посилання на звернення у непередбачений Порядком №22-1 спосіб саме по собі не є результатом розгляду заяви та не може розглядатися як належне мотивоване рішення щодо права особи на пенсійне забезпечення.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у спорах з суб`єктом владних повноважень саме останній повинен довести суду правомірність своєї поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності бездіяльності щодо належного вирішення питання, порушеного позивачем у заяві від 28.05.2026.

Разом із тим суд не вбачає правових підстав безпосередньо зобов`язувати відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем фактично не проведено передбаченої законодавством перевірки поданих документів, а тому суд не має можливості встановити, чи виконані всі передбачені законом умови для призначення пенсії.

Отже, з огляду на викладене вище, відповідно до повноважень суду при прийнятті рішення, передбачених статтею 245 КАС України, наявні підстави для прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2026 у встановленому законодавством порядку, неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2026 по суті порушеного в ній питання та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.

Суд звертає увагу на те, що розгляд питання щодо зарахування певних періодів до страхового стажу особи, як і прийняття рішення про призначення пенсії відноситься до повноважень Головних управлінь Пенсійного фонду України.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

У цій справі, враховуючи той факт, що відповідачем не прийнято рішення по суті поданої заяви як-то про призначення чи про відмову у призначенні пенсії, а тому не було досліджено питання наявності підстав для зарахування до пільгового страхового стажу роботи позивача зазначених у позовній заяві періодів роботи, суд приходить до висновку, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади (в цьому випадку Головне управління ПФУ в Тернопільській області) та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що підстави для прийняття судом рішення про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно відсутні, адже спору у цій частині позовних вимог на час прийняття цього рішення немає, оскільки відповідач такі питання не досліджував і відповідного рішення не приймав.

При цьому, враховуючи те, що суд за таких обставин не може перебирати на себе повноваження Головного управління ПФУ в Тернопільській області та вирішувати замість суб`єкта владних повноважень питання, які віднесені до його компетенції, зокрема, питання наявності чи відсутності підстав для зарахування певних періодів роботи позивача до її страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, суд вважає, що з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 28.05.2026 про призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2026 у встановленому законодавством порядку та не прийняття рішення за результатами її розгляду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2026 по суті порушеного в ній питання та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 532,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.