Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №480/1045/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Справа № 480/1045/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1045/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області,третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконною відмови та дій протиправними, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Першого заступника начальника Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:

- визнати незаконною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає в ненаданні ОСОБА_1 банківських реквізитів Ситник В.О. Лебединським сервісним центром 05 липня 2024 року;

- визнати протиправними дії першого заступника начальника Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області Савісько Олени Вікторівни, які полягають у наданні ОСОБА_1 формальної відповіді листом ГУ ПФУ в Сумській області від 01.08.2024 і формальному розгляді питання щодо відмови Лебединського сервісного центру в наданні ОСОБА_1 банківських реквізитів ОСОБА_2 ;

- визнати протиправними дії першого заступника начальника Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області Савісько Олени Вікторівни, які полягають у необґрунтованому виправданні незаконних дій лебединського сервісного центру - відмови в наданні ОСОБА_1 банківських реквізитів ОСОБА_2 ;

- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області 10 000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернувся до керівника сервісного центру Лебединського відділення ГУ ПФУ в Сумській області з усним зверненням щодо надання інформації про номер банківського рахунку ОСОБА_2 , на який перераховується її пенсія. Запитувана інформація була необхідна для надання державному виконавцю з метою перерахування на рахунок ОСОБА_2 коштів, стягнутих на її користь за судовим рішенням. Однак, у наданні зазначеної інформації позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю заяви ОСОБА_2 на обробку її персональних даних та доступ до конфіденційної інформації.

Позивач зазначає, що надана ним нотаріально посвідчена довіреність надає право представляти інтереси ОСОБА_2 у державних органах та установах, подавати від її імені заяви і запити та отримувати документи й інформацію, у тому числі необхідну для представництва її інтересів.

Тому, вважає відмову у наданні банківських реквізитів ОСОБА_2 , а також результати розгляду його звернення ГУ ПФУ в Сумській області протиправними.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з питання отримання банківських реквізитів ОСОБА_2 , надавши довіреність на представництво її інтересів. Звернення було зареєстровано за №7720/К-1800-24, при цьому будь-яких додатків до нього долучено не було. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних» доступ третіх осіб до персональних даних здійснюється за згодою суб`єкта персональних даних або у випадках, передбачених законом. Оскільки позивачем було надано лише довіреність від 07.02.2024 на представництво інтересів ОСОБА_2 , однак не надано її згоди на обробку персональних даних та доступ до конфіденційної інформації, відповідач вважає відмову у наданні позивачу відомостей про банківські реквізити ОСОБА_2 правомірною.

Стосовно стягнення моральної шкоди на користь позивача зазначає, що позивачем не надано жодних допустимих, належних та достовірних доказів, що діями Головного управління була заподіяна будь-яка шкода позивачу.

На виконання ухвали суду позивачем було подано заяву , якій зазначив, що матеріалах даної справи наявні всі документи для вирішення спору по суті.

Від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначає, що належним позивачем у даній справі є ОСОБА_1 , оскільки саме його права були порушені діями відповідача. При цьому зазначає про відсутність у неї будь-яких вимог до пенсійного органу.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та витребувано у сторін необхідні докази по справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до довіреності від 07.02.2024, яка посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Мокренко Л.Ю., має право представляти інтереси ОСОБА_2 .

На підставі зазначеної довіреності позивач звернувся до пенсійного органу зі зверненням щодо надання інформації про номер банківського рахунку ОСОБА_2 , на який перераховується її пенсія.

Листом ГУ ПФУ в Сумській області від 01.08.2024 повідомлено про відмову у наданні запитуваної інформації, оскільки позивачем не надано згоди ОСОБА_2 на обробку її персональних даних та доступ до конфіденційної інформації.

Вважаючи відмову відповідача про надання інформації протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку, спірним є те, що позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки позивач, як представник ОСОБА_2 згідно виданої довіреності від 07.02.2024, звернувся до територіального органу ПФУ щодо надання банківських реквізитів ОСОБА_2 , але отримав відмову.

Верховний Суд у постанові від 01.11.2024 у справі № 640/15159/22, у подібних правовідносинах, які виникли з подібних підстав, звернув увагу на наступне.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані статтею 5 КАС України відповідно до приписів пункту 4 частини першої якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тому суд, отримавши позов, насамперед, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи, за обставин, які ним визначені у позові як предмет спору та виходячи з наведеного у позові обґрунтування.

Верховний Суд зауважив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

В даному випадку, права позивача, як фізичної особи не порушені були відповідачем. Так, до територіального органу ПФУ звертався не позивач у власних інтересах, а позивач був лише представником третьої особи – ОСОБА_2 і саме як представник Ситник В.О. просив надати відповідну інформацію відносно ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

При цьому, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване України конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 800/473/17 стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Супу України від 01.12.2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, шо «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до частини першої статті 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

У разі існування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Судом було витребувано у позивача письмові пояснення стосовно того, чи звертався ОСОБА_1 із заявою, (усним зверненням, запитом, тощо) із вимогою про надання банківських реквізитів ОСОБА_2 у власних інтересах, чи виключно як представник ОСОБА_2 , докази того, що у даному відповідачем порушені права позивача, а саме - ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 ; докази того, що належним позивачем у даній справі є ОСОБА_1 .

Позивач у письмових поясненнях зазначає, що порушені саме його права, наполягає на тому, що належним позивачем є саме ОСОБА_1 , зазначає, що до територіального органу ПФУ він звернувся як представник ОСОБА_2 згідно виданій позивачу довіреності.

Таким чином фактично зазначені обставини свідчать про те, що особа, відносно якої виникли спірні правовідносини є ОСОБА_2 , яка не є позивачем по справі, але самостійні вимоги не предмет спору в межах розгляду даної справи не заявила. При цьому судом залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_2 як третю особу без самостійних вимог спору, про розгляд справи повідомлена судом (а.с.44).

Позивач у письмових поясненнях наполягає, що саме він є належним позивачем по справі. Разом із тим, позивач помилково вважає, що, звертаючись на підставі наявної довіреності від 07.02.2024 на представництво інтересів ОСОБА_2 до територіального органу ПФУ із вимогою надати банківські реквізити Ситник В.О., діє від власного імені, а не від імені ОСОБА_2 .

Всі дії позивача, вчинені на підставі виданої довіреності від 07.02.2024 в межах повноважень представника від імені ОСОБА_2 зі складення, підписання , подання будь-яких заяв чи звернень до установи вважаються такими, що їх вчинила ОСОБА_2 .

Таким чином спірні правовідносини виникли не між позивачем та відповідачем, а між ОСОБА_2 (від імені якої діяв позивач, як представник) та відповідачем.

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, із тим, щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44 Доповіді Венеціанської комісії Х 512/2009).

Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб`єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.

Відтак, відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу позивача, за захистом якого він звернувся, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області,третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає в ненаданні позивачу банківських реквізитів Ситник В.О. Лебединським сервісним центром 05 липня 2024 року; визнання протиправними дії першого заступника начальника Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області Савісько Олени Вікторівни, які полягають у наданні ОСОБА_1 формальної відповіді листом ГУ ПФУ в Сумській області від 01.08.2024 і формальному розгляді питання щодо відмови Лебединського сервісного центру в наданні ОСОБА_1 банківських реквізитів Ситник В.О.; визнання протиправними дії першого заступника начальника Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області Савісько Олени Вікторівни, які полягають у необґрунтованому виправданні незаконних дій Лебединського сервісного центру - відмови в наданні ОСОБА_1 банківських реквізитів ОСОБА_2 ; стягненні з Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області 10 000 грн моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета