Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №440/9391/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9391/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08 травня 2026 року №914370144512.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок (призначення) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023– 2025 роки починаючи з 01 травня 2026 року, та виплатити мені належні суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-17 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що застосовується у 2026 році, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, а саме за: 2023, 2024 та 2025 роки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що в період з 14.01.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по 3 групі інвалідності від загального захворювання, з 10.04.2015 отримує пенсію по 2 групі інвалідності від загального захворювання, з 23.08.2016 отримує пенсію за віком, призначену згідно з Законом №1058, з 10.01.2017 отримує пенсію за віком, призначену згідно з Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889). Відповідно до поданої заяви від 01.05.2026, ОСОБА_1 повторно переведено з 01.05.2026 на пенсію за віком згідно з Законом №1058. Оскільки ОСОБА_1 з 2016 є отримувачкою пенсії за віком, розрахунок пенсії з 01.05.2026 здійснено із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки (п.4.3 Прикінцевих положень Закону №1058), та проіндексований згідно з вимогами частини 2 статті 42 Закону №1058. Вказаний показник становить 9992,40 грн. Підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2023, 2024, 2025 роки при переведенні у 2026 з пенсії за віком відповідно до Закону №889 на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 немає, оскільки це суперечить статті 45 Закону.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 з 14.01.2014 отримувала пенсію по інвалідності.

З 23.08.2016 отримувала пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 10.01.2017 відповідно до заяви № 1 від 03.01.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

З 01.05.2026 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914370144512 від 08.05.2026 позивачку переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

12.05.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із скаргою в якій просила перерахувати пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-17 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що застосовується у 2025 році, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, а саме за: 2023, 2024 та 2025 роки.

За принципом екстериторіальності скаргу позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 23.06.2026 №5062/09-16 залишено рішення Головного управління від 08.05.2026 № 914370144512 про перерахунок пенсії – без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 12.05.2026 – без задоволення.

Підставою для відмови слугувало те, що заявник вже отримувала пенсію за віком з 23.08.2016.

Позивач не погоджуючись із такою відмовою звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За приписами абзацу 4 пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства право на дострокову пенсію за віком мають, зокрема, матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).

Відповідно до наявного у матеріалах адміністративної справи розпорядження № 144512 від 23.08.2016 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV .

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із статтею 9 Закону № 1058-ІVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1)пенсія за віком;

2)пенсія по інвалідності;

3)пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За приписами частини другоїстатті 40 Закону № 1058-ІVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

-Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За приписами частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІVпереведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника).

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІVпередбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

З урахуванням викладеного, заява позивача від 01.05.2026 про перерахунок пенсії (вид перерахунку перехід на інший вид пенсії) стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2016 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

Аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а (2а/334/85/16), від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17 (2-а/335/416/2017), від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.

Посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №460/25663/23, у контексті розгляду цього спору суд визнає безпідставними, оскільки спірні відносини не є релевантними (переведення з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про державну службу» № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, є первинним призначенням пенсії у межах солідарної системи) з огляду на те, що пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV позивачу призначено повторно.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст.2, 9, 72-74,77,241-246,250,260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко