Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №420/20116/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання звільнити з військової служби,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про. військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із рапортом про звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232 - військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 13 пунктом 3 частини 12 стати 26 Закону №2232-ХП передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-ІХ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

Військова частина НОМЕР_1 за наслідками розгляду рапорту Позивача про звільнення з військової служби надіслала йому лист-відповідь від 23.06.2026 про відмову у звільненні з військової служби з підстав наявності рідного брата ОСОБА_3 , який має інвалідність ІІІ групи, при цьому не потребує стороннього догляду, у зв`язку з чим має можливість здійснювати догляд за матір`ю Позивача, ОСОБА_2 .

Проте, дана позиція Відповідача щодо наявності у матері Позивача ще одного сина (брата Позивача), який також має групу інвалідності, при цьому не потребує стороннього догляду, ніби то не підтверджує відсутності члена сім`ї першого та другого ступеня споріднення є помилковою, оскільки у контексті Закону №2232-ХП поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини.

У даному випадку, хоча формально існують інші член сім`ї першого та другого ступеня споріднення (ще один син у матері Позивача (брат Позивача)), однак його неможливість здійснювати догляд за матір`ю Позивача через наявність у нього самого ІІІ групи інвалідності у зв`язку із незадовільним станом здоров`я, що у розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатним громадянином, та враховуючи, що разом із матір`ю не проживає - є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний та належний догляд.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, Позивач надав Відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення ним постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 — особою з інвалідністю ІІ групи та фактичної відсутності інших членів її сім`ї, зокрема, першого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

Враховуючи вищенаведене, Позивач вважає відмову Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2026 протиправною та такою, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушує права та законні інтереси Позивача.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 09.07.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

24.07.2026 року за вхід.№ЕС/84277/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено, що Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивачем до Військової частини НОМЕР_1 подано рапорт про звільнення з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За результатами розгляду рапорту позивача встановлено відсутність підстав для звільнення останнього з військової служби.

Згідно з долученим до вищевказаного рапорту позивача актом перевірки сімейного стану військовослужбовця: відсутні інші члени сім`ї, які можуть та зобов`язані здійснювати постійний догляд: з чоловіком ОСОБА_4 – розлучена; син ОСОБА_3 (рідний брат позивача) – інвалід з дитинства 3 групи.

Однак, у даному випадку має місце наявність у позивача рідного брата ОСОБА_3 , який хоч і є інвалідом з дитинства III групи, але при цьому не потребує стороннього догляду, у зв`язку з чим може здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 . Відтак, підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, водієм 3 відділення зенітно ракетного взводу 2 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 .

12.03.2026 Позивачем подано рапорт щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту ОСОБА_1 долучені документи, передбачені підпунктом 26 пункту 5 «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, а саме: документи що підтверджують інвалідність матері та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про її потребу в постійному догляді; документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки; документи, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, у тому числі що підтверджують інвалідність осіб; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно до інформації мобільного додатку «Армія+», рапорт (дата створення 12.03.2026, ID рапорта р2946278, реєстрація в СЕДО 13.03.2026, номер в СЕДО 1424/р) відхилено, причина відхилення — вийшли терміни опрацювання.

22.04.2026 водієм 3 відділення зенітно ракетного взводу 2 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , за допомогою мобільного додатку «Армія+», подано повторно рапорт (ID рапорта р3319566, реєстрація в СЕДО 22.04.2026, номер в СЕДО 2106/р) на звільнення з військової служби, на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту додано: паспорт позивача; паспорт матері ( ОСОБА_2 ); висновок про потребу постійного стороннього догляду матері; рішення суду про розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; довідка про постійне фактичне місце проживання позивача ( ОСОБА_5 ); паспорт брата ОСОБА_1 ; витяг з рішення експертної команди про інвалідність брата ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; картки платника податків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Листом від 23.06.2026 вих. №1837/91/1/1479 Відповідач повідомив, зокрема, що за результатами розгляду вищезазначених рапортів (вх. №1424/р від 13.03.2026 і вх. №2106/р від 22.04.2026) встановлено відсутність підстав до звільнення Позивача з військової служби згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки Позивач має рідного брата ОСОБА_3 , який має інвалідність III групи, при цьому не потребує стороннього догляду, у зв`язку з чим має можливість здійснювати догляд за матір`ю Позивача, ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, мати позивача є інвалідом II групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААГ №075630 від 23.07.2024 та згідно із Висновком КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради №268 потребує постійного стороннього догляду.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 27.12.2013 у справі №515/3079/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 також має ще одного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є рідним братом Позивача.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13.02.2026 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.06.2012 року.

Брат Позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з III групою інвалідності, інвалідність з дитинства.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/4147/В від 02.07.2025 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства, основний діагноз: Q78.1 – Поліостозна фіброзна дисплазія; супутні діагнози: М19.13 – Посттравматичний артроз інших суглобів, передпліччя; ускладнення основного діагнозу: М17.3 – інший посттравматичний гонартроз.

Обґрунтування рішення експертної команди: хворому встановлено третю групу інвалідності з дитинства для активного лікування, спостереження у онколога.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/26/3967/В від 07.05.2026 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства, основний діагноз: Q78.1 – Поліостозна фіброзна дисплазія; ускладнення основного діагнозу: М19.07 – первинний артроз інших суглобів, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи; М17.3 – інший посттравматичний гонартроз.

Також судом встановлено, що згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13.02.2026 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 26.03.2019 року

Відповідно Довідки Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №03-20/5408 від 02.07.2025, ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_2 до моменту його мобілізації до лав Збройних Сил України 26.04.2024 за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою для видачі довідки став Акт опитування свідків про місце проживання від 02.08.2024.

Також матеріали справи містять Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.02.2026, затверджений ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 .

Актом встановлено: «В ході перевірки виявлено: відсутні інші члени сім`ї, які можуть та зобов`язані здійснювати постійний догляд: з чоловіком ОСОБА_4 розлучена; син ОСОБА_3 – інвалід дитинства ІІІ групи.

Установлено: необхідність постійного догляду підтверджено.».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваної відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За приписами частини другої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина третя статті 2 Закону №2232-XII).

За приписами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за №438/16454) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, аналізуючи вищезазначені приписи суд доходить висновку, що військовослужбовець може звільнитися з військової служби під час дії воєнного стану на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тобто, для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби з-за вищенаведеної підстави ключовим питанням є фактична відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи для можливості здійснення постійного догляду.

Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2025 р. у справі № 380/16966/24 виснував: «Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25. Вказане свідчить про наявність послідовної і сталої практики Верховного Суду в релевантних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує, що Позивач надав Відповідачу документи, що слугують підставою для звільнення з військової служби в порядку пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII:

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ; актовий запис №126 від 01.11.1996;

мати Позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи - пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 ; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №075630;

мати Позивача - ОСОБА_2 є особою, яка потребує постійного догляду - Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 30.06.2025 №268 (форма №080-4/о).

Судом встановлено, що військовою частинною НОМЕР_1 у листі від 23.06.2026 №1837/91/1/1479 визнається факт, що матір позивача, яка є особою з інвалідністю II групи, потребує постійного стороннього догляду.

Законодавцем прямо визначено, що для набуття права на звільнення з військової служби за вказаною підставою необхідною є сукупність умов, а саме не лише наявність особи, яка потребує постійного стороннього догляду, а й підтвердження факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або підтвердження того, що такі особи самі потребують постійного догляду.

Суд зазначає, що законодавство України не містить універсального визначення поняття «член сім`ї», яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.

(1) відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки;

(2) згідно з частиною другою статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство;

(3) згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом;

(4) стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

(5) пункт 70 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

(6) підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття «член сім`ї», сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми.

Телеологічне тлумачення полягає у з`ясуванні цілей і завдань правової норми, тобто того, для чого вона була прийнята законодавцем. Застосування цього методу дозволяє встановити справжній зміст норми не лише через її формулювання, а й через її функціональне призначення у системі права.

Історичне тлумачення, своєю чергою, спрямоване на з`ясування волі законодавця на момент прийняття норми, зокрема через аналіз підготовчих матеріалів, умов її ухвалення, попереднього правового регулювання та тих суспільних відносин, на врегулювання яких вона була спрямована.

Ці методи дозволяють встановити, які саме проблеми законодавець мав намір вирішити, запроваджуючи відповідну норму, а також уникнути її тлумачення у відриві від контексту.

Аналіз змін законодавчого регулювання свідчить про трансформацію підходу законодавця до визначення підстав звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Так, попереднє правове регулювання передбачало можливість звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими членами сім`ї (зокрема дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи дружини (чоловіка)) без встановлення додаткових умов щодо наявності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд.

Водночас із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

У розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи потрібно встановити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин та інших об`єктивних факторів.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

В матеріалах справи міститься Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.02.2026, затверджений ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 .

Актом встановлено: «В ході перевірки виявлено: відсутні інші члени сім`ї, які можуть та зобов`язані здійснювати постійний догляд: з чоловіком ОСОБА_4 розлучена; син ОСОБА_3 – інвалід дитинства ІІІ групи.

Установлено: необхідність постійного догляду підтверджено.».

Досліджуючи питання наявності у ОСОБА_2 , окрім сина – ОСОБА_1 (Позивача), інших членів сім`ї першого чи другого ступенів споріднення встановлено, що в матері Позивача є також інший син - ОСОБА_3 .

Проте, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 не має реальної можливості здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з III групою інвалідності, інвалідність з дитинства.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/4147/В від 02.07.2025 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства, основний діагноз: Q78.1 – Поліостозна фіброзна дисплазія; супутні діагнози: М19.13 – Посттравматичний артроз інших суглобів, передпліччя; ускладнення основного діагнозу: М17.3 – інший посттравматичний гонартроз.

Обґрунтування рішення експертної команди: хворому встановлено третю групу інвалідності з дитинства для активного лікування, спостереження у онколога.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/26/3967/В від 07.05.2026 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства, основний діагноз: Q78.1 – Поліостозна фіброзна дисплазія; ускладнення основного діагнозу: М19.07 – первинний артроз інших суглобів, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи; М17.3 – інший посттравматичний гонартроз.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13.02.2026 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.06.2012 року.

Натомість, згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13.02.2026 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 26.03.2019 року.

У постанові від 29.04.2026 по справі №520/14746/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виснував, що: «У випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів».

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що рідний брат позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства з основним діагнозом: Q78.1 – Поліостозна фіброзна дисплазія; ускладнення основного діагнозу: М19.07 – первинний артроз інших суглобів, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи; М17.3 – інший посттравматичний гонартроз, якому встановлено третю групу інвалідності з дитинства для активного лікування, спостереження у онколога, є об`єктивними та непереборними обставинами, які унеможливлюють реальне здійснення ОСОБА_3 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи.

Хвороба Поліостозна фіброзна дисплазія (код МКХ-10: Q78.1) класифікується в категорії «ВРОДЖЕНІ ВАДИ РОЗВИТКУ, ДЕФОРМАЦІЇ ТА ХРОМОСОМНІ АНОМАЛІЇ (Q00-Q99)», у підрозділі «Вроджені вади розвитку та деформації кістково-м`язової системи» та належить до групи «Інші остеохондродисплазії». Це захворювання характеризується специфічними клінічними проявами, які можуть відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей пацієнта, стадії патологічного процесу та наявності супутніх хвороб. Поліостозна фіброзна дисплазія може впливати як на фізичний, так і на психологічний стан пацієнта, викликаючи дискомфорт, біль, функціональні порушення або системні ускладнення.

За таких обставин формальна (юридична) наявність у позивача ( ОСОБА_1 ) рідного брата не спростовує встановленого актом перевірки сімейного стану факту відсутності осіб, здатних реально забезпечити необхідний догляд, а отже, встановлена законом умова для звільнення позивача з військової служби є доведеною.

В даній справі суд також враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою, а здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

Отже, Позивач надав Відповідачу усі належні документи, які є підставою для звільнення з військової служби в порядку пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.

Суд також враховує, що відповідач у листі від 23.06.2026 обмежився загальним висновком про недоведеність умов для звільнення, не навівши жодного конкретного мотивування, чому наявний в матеріалах акт перевірки сімейного стану та подані медичні документи щодо ОСОБА_2 не є достатніми доказами. Таке немотивоване рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач же не спростував належними та допустимими доказами висновків акта перевірки сімейного стану та наданої медичної документації, обмежившись лише посиланням на формальну наявність у матері позивача ще одного сина.

Щодо дискреційних повноважень відповідача, суд враховує частину четверту статті 245 КАС України, згідно з якою суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Оскільки судом встановлено, що всі передбачені законом умови у цій справі є доведеними, а прийняття рішення про звільнення позивача за встановлених обставин не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1331,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №2207-6153-5593-8758 від 30.06.2026 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання звільнити з військової служби – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , яка викладена у листі від 23.06.2026 №1837/91/1/1479, у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про. військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна гривня) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА