Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №420/15933/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 травня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним ненадання відповіді - НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , військовослужбовця Інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальник третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025р є особою, яка має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України розглянути та задовольнити рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04.2026р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав до командування військової частини рапорт на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. На підтвердження підстав отримання означеної винагороди позивачем було додано довідку ВЧ НОМЕР_2 від 27.03.2026р. згідно якої Військову службу Позивач проходить безперервно з 17.06.2021р. по теперішній час. На момент початку служби Позивачу було 19 років. Строк військової служби Позивача фактично та юридично не переривався. 11.03.2023р. Позивача зараховано до лав НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). На момент зарахування Позивачу було 21 рік. На період подання даного позову Позивач у званні - Старший сержант. З урахуванням перелічених ознак, позивач вважає, що він підпадає під ознаки особи, котра має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 за тривалість проходження служби в бойових умовах. У зв`язку із чим було подано рапорт означений вище котрий був зареєстрований військовою частиною за вхідним номером 22.6/54975/26. Станом на момент звернення до суду будь-якої відповіді на рапорт позивач не отримав.

Вважаючи бездіяльність військової частини такою, що грубо порушує право Позивача на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Станом на 09 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

25.04.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - Інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав до командування військової частини рапорт на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

На підтвердження підстав отримання означеної винагороди позивачем до рапорту було додано довідку ВЧ НОМЕР_2 від 27.03.2026 року, яка видана в тому, що старший сержант ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з 11 березня 2023 року по теперішній час. Відповідно до бойового розпорядження, вибував на виконання бойових завдань в період: з 24 травня 2024 року по 05 вересня 2024 року в Харківську область; з 22 вересня 2024 року по 28 липня 2025 року в Сумську область; з 15 серпня 2025 року по 06 листопада 2025 року в Сумську область 3 06 листопада 2025 року по теперішній час в Донецьку область.

Зазначений рапорт позивача був зареєстрований військовою частиною за вхідним номером 22.6/54975/26.

Станом на момент звернення до суду відповіді на рапорт від Військової частини НОМЕР_2 позивачу не надано.

Представником позивача було здійснено адвокатський запит від 12.05.2026 року до Військової частини НОМЕР_2 в електронній формі, що підтверджується доданими до позову доказами. Відповіді на адвокатський запит не надійшло.

Вважаючи зазначену бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом першим статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжений (триває до цього часу).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пізніше у вказану Постанову № 153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни: постановою КМУ № 387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»); постановою КМУ № 942 від 30.07.2025, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови № 153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3)фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ № 387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153, як в редакції постанови № 387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою або припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених підпунктами «а» або «б» пункту 2, підпунктами «б» або «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за умови наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, через які військовослужбовець не зміг виконати умови контракту;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Так на виплату винагороди у розмірі 1 млн. гривень можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які до набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025): не досягли віку 25 років і були прийняті/призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153» вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Наказом Міністра оборони України № 531 від 06.08.2024 року затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України.

Так відповідно до пунктів 2-5 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Судом встановлено, що 25.04.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - Інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав до командування військової частини рапорт на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

На підтвердження підстав отримання означеної винагороди позивачем до рапорту було додано довідку ВЧ НОМЕР_2 від 27.03.2026 року, яка видана в тому, що старший сержант ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з 11 березня 2023 року по теперішній час. Відповідно до бойового розпорядження, вибував на виконання бойових завдань в період: з 24 травня 2024 року по 05 вересня 2024 року в Харківську область; з 22 вересня 2024 року по 28 липня 2025 року в Сумську область; з 15 серпня 2025 року по 06 листопада 2025 року в Сумську область 3 06 листопада 2025 року по теперішній час в Донецьку область.

Зазначений рапорт позивача був зареєстрований військовою частиною за вхідним номером 22.6/54975/26.

Станом на момент звернення до суду вищезазначений рапорт позивача Військовою частиною НОМЕР_2 не розглянуто, відповіді позивачу не надано.

Докази розгляду відповідачем вказаного рапорту і прийняття ним вмотивованого рішення в матеріалах справи відсутні.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно норм чинного законодавства не передбачено підстав для нерозгляду рапорту військовослужбовця щодо порушеного ним питання. Тобто, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття вмотивованого рішення по суті питання, що входить до його виключної компетенції.

Відтак, з огляду на наведені положення Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, поданий позивачем рапорт підлягав розгляду уповноваженою посадовою особою у строк не більше 14 днів із дня його подання, оскільки порушене у ньому питання стосується виплати одноразової грошової винагороди та не належить до питань, визначених підпунктом 1 пункту 9 розділу ІІІ цього Порядку.

При цьому сам факт реєстрації рапорту військовослужбовця не свідчить про його розгляд та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення. Розгляд рапорту передбачає не лише його прийняття та реєстрацію, а й перевірку наведених у ньому обставин, наданих військовослужбовцем документів, встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення порушеного питання та прийняття за результатами такого розгляду вмотивованого рішення.

Як встановлено судом, рапорт ОСОБА_1 від 25.04.2026 року був зареєстрований військовою частиною за вхідним номером 22.6/54975/26. Водночас доказів його розгляду уповноваженою посадовою особою у встановлений законодавством строк, як і доказів прийняття за результатами такого розгляду рішення та доведення його до відома позивача, матеріали справи не містять.

Більше того, представником позивача 12.05.2026 року було направлено до військової частини адвокатський запит щодо розгляду рапорту, однак і на цей запит відповіді надано не було.

Таким чином, відповідачем не доведено вчинення дій, спрямованих на належний та своєчасний розгляд рапорту позивача, а також прийняття за його результатами мотивованого рішення по суті порушеного питання.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти не лише в межах наданих йому повноважень, але й у спосіб та у строки, визначені законом. Відсутність рішення за зверненням військовослужбовця у встановлений нормативно-правовими актами строк не може розглядатися як належний спосіб здійснення владних управлінських функцій.

У цьому випадку позивач звернувся до відповідача з конкретним питанням щодо виплати одноразової грошової винагороди, додавши до рапорту документи, які, на його думку, підтверджують наявність передбачених законодавством підстав для її отримання. За таких обставин на відповідача покладався обов`язок розглянути рапорт, перевірити наведені в ньому обставини та документи, надати їм відповідну правову оцінку і прийняти мотивоване рішення про задоволення рапорту або про відмову в його задоволенні із зазначенням конкретних правових та фактичних підстав такої відмови.

Суд при цьому наголошує, що право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та питання фактичного розміру такої винагороди залежать від встановлення усієї сукупності передбачених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 умов. Встановлення наявності чи відсутності таких умов у конкретного військовослужбовця належить до компетенції відповідного органу військового управління після перевірки поданих документів та відомостей, що перебувають у його розпорядженні.

Водночас зазначена дискреція відповідача не означає наявності у нього права не розглядати поданий військовослужбовцем рапорт або залишати його без вирішення. Навпаки, межі дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень визначаються, зокрема, обов`язком діяти у встановленому законом порядку та надати особі мотивовану відповідь щодо результатів розгляду її звернення.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 25.04.2026 року про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та неприйнятті за результатами його розгляду відповідного вмотивованого рішення, є протиправною.

Разом з тим, оскільки відповідач фактично не здійснив розгляд рапорту позивача по суті та не встановив наявність або відсутність передбачених постановою Кабінету Міністрів України №153 умов для виплати винагороди, суд позбавлений можливості підміняти уповноважений орган та самостійно приймати первинне рішення з цього питання.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту від 25.04.2026 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути зазначений рапорт по суті у встановленому законодавством порядку, надати оцінку наведеним у ньому обставинам та доданим документам і прийняти за результатами його розгляду вмотивоване рішення.

При цьому під час розгляду рапорту відповідач повинен надати оцінку, зокрема, відомостям, наведеним у довідці Військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2026 року щодо періодів вибуття позивача на виконання бойових завдань, встановити їх відповідність вимогам постанови Кабінету Міністрів України №153 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, перевірити наявність інших передбачених цією постановою умов та за результатами такої перевірки прийняти відповідне мотивоване рішення.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача підлягають задоволенню, а вимога про безпосереднє зобов`язання виплатити одноразову грошову винагороду може бути вирішена лише за наявності встановлених компетентним органом усіх передбачених законодавством підстав для такої виплати.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідних витрат не поніс, інших судових витрат не заявив, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у нерозгляді у встановленому законодавством порядку рапорту ОСОБА_1 від 25 квітня 2026 року про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 25 квітня 2026 року про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, та за результатами його розгляду прийняти вмотивоване рішення і довести його до відома позивача у встановленому законодавством порядку.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя С.О. Cтефанов