Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №420/7786/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано – Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №951110131533 від 16 лютого 2026 року про відмовлення у перерахунку пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 09.02.2026 року відповідно до Закону України” Про державну службу” з 09.02.2026 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , з 09.02.2026 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.02.2026 р. №104/15-32-10-02-12 та №106/15-32-10-02-12 від 06.02.2026 р., виданих Головним управлінням ДПС України в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що з 10.07.2008 року він отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та 09.02.2026 звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач, зазначивши, що йому не призначалась пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" та стаж його, як держслужбовця складає 29 років 6 місяців 2 дні, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

06.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що оскільки позивач скористався своїм правом на призначення пенсії державного службовця за віком ще в 2011 році, йому не може бути здійснено призначення пенсії за віком, а вимоги щодо перерахунку пенсії згідно довідок виданих Головним управлінням ДПС України в Одеській області, є передчасними.

15.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач, посилаючись на обґрунтування викладені у позовній заяві та норми діючого законодавства, вказав, що у нього наявне право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.02.2026 р. №104/15-32-10-02-12 та №106/15-32-10-02-12 від 06.02.2026 р., виданих Головним управлінням ДПС України в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), без обмеження максимального розміру пенсії. Поряд з цим, позивач наголошує, що йому не призначалась пенсія по інвалідності згідно Закону №3723-ХІІ.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 10.07.2008 отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

09.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області №951110131533 від 16 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно Закону України” Про державну службу”, з огляду на те, що заявнику призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульоване Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-XII).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу визначеного підпунктами 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.

При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 676/4235/17.

Так, відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця став висновок відповідача про те, що позивачу призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

Однак, жодних доказів того, що позивач отримував пенсію згідно Закону №3723-XII, матеріали справи не містять.

В той же час, суд враховує, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Водночас, як вбачається з трудової книжки позивача від 14.06.1977, ОСОБА_1 з 27 червня 1994 року прийняв Присягу державного службовця та по 28.09.2011 працював на посадах у податкових органах України, які змінювали назву з подальшим їх правонаступництвом.

Таким чином, станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) позивач обіймав посаду державної служби і його стаж роботи на посадах, які відносяться до категорій посад державних службовців, становив більше 10 років.

Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданих позивачем заяв і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом:

-визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №951110131533 від 16 лютого 2026 року про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 09.02.2026;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення/призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України здійснити призначення, нарахування і виплату ОСОБА_1 , з 09.02.2026 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.02.2026 р. №104/15-32-10-02-12 та №106/15-32-10-02-12 від 06.02.2026 р., виданих Головним управлінням ДПС України в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), без обмеження максимального розміру пенсії, суд приходить до висновку, про їх передчасність та відсутності підстав для їх задоволення.

Суд зазначає, що Головне управління при розгляді заяви позивача не розглянуло усі подані позивачем документи, в тому числі не вирішувало питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця, на час звернення позивача та формально відмовлено у призначенні/ переведенні пенсії.

При цьому, судом надавалась оцінка правомірності відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону України «Про державну службу», в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні, в той час як в цій справі, вирішення питання про призначення пенсії, а також обчислення, перерахунок та виплата пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №951110131533 від 16 лютого 2026 року про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 09.02.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2026 про переведення/призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра