Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №400/2660/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р. № 400/2660/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 його неповнолітньому (на день зникнення безвісти) сину ОСОБА_1 з 03.02.2026;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 позивачу з 03.02.2026.

17.04.2026 представниця позивача у додаткових поясненнях у справі заявила про зміну предмета позову шляхом викладення його прохальної частини в такій редакції:

« 1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 його неповнолітньому (на день зникнення безвісти) сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.01.2023 року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 його неповнолітньому (на день зникнення безвісти) сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.01.2023 року.»

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є сином військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який зник безвісти 09.01.2023 під час виконання бойового завдання в районі введення бойових дій. Про його зникнення безвісти було повідомлено тітку позивача ОСОБА_4 . Неповнолітнього на позивача і його матір про зникнення ОСОБА_3 повідомлено не було. Про зникнення батька позивач дізнався від тітки лише наприкінці 2025 року. 03.02.2026 він звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому частки грошового забезпечення зниклого безвісти батька, але листом від 21.02.2026 № 857/ВихЗвг/29 відповідач відмовив у задоволенні його заяви. Водночас будь-яких відомостей про те, на чию користь наразі здійснюється виплата грошового забезпечення ОСОБА_3 , в якій частці, а також про підстави, за яких його рідного неповнолітнього сина не було повідомлено про факт зникнення безвісти батька, йому не було надано. На переконання позивача така бездіяльність відповідача є протиправною і суперечить положенням Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) (далі - Порядок № 884).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у поясненнях від 30.03.2026 повідомив Миколаївський окружний адміністративний суд про те, що до нього 27.02.2023 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 звернулась його матір ОСОБА_2 . Ця заява була направлена за належністю до військової частини НОМЕР_1 . В лютому 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява позивача про виплату йому грошового забезпечення ОСОБА_3 , яка також була надіслана відповідачу.

У відзиві на позовну заяву від 31.03.2026 відповідач заперечив проти позову і просив залишити його без задоволення. Відзив умотивовано тим, що 03.02.2026 від позивача через ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті 09.01.2023 під час виконання бойового завдання. Актом дослідження документів отриманих від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки від 16.02.2026 № 14 за вх. №1375 було встановлено, що до заяви позивача не додано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 є законним представником ОСОБА_1 . Тому, враховуючи вимоги пункту 4 Порядку № 884, йому було відмовлено у виплаті частки грошового забезпечення ОСОБА_3 . Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою 03.02.2026, відповідач не мав правових підстав виплачувати позивачу належне військовослужбовцю ОСОБА_3 як до, так і після зміни правового регулювання грошове забезпечення. Позивач, будучи повнолітнім на момент звернення, не може вимагати виплати «як неповнолітній на момент зникнення», оскільки виплата здійснюється поточним отримувачам згідно з Порядком № 884. Крім цього, матері ОСОБА_3 на підставі її заяви нараховувалось 25 % його грошового забезпечення.

17.04.2026 представниця позивача подала додаткові пояснення, в яких закцентувала увагу на тому, що застосуванню в спірних правовідносинах підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній станом на 09.01.2023. Тому саме позивач, як неповнолітній син зниклого безвісти військовослужбовця, набув 09.01.2023 право на одержання грошового забезпечення за свого батька ОСОБА_3 , і воно не може бути втрачене ним у зв`язку із подальшим внесенням змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому позивач, який набув право на отримання грошового забезпечення за свого безвісно зниклого батька, з 09.01.2023 обґрунтовано звернувся до відповідача із заявою щодо їх виплати, розраховуючи на те, що за період з 09.01.2023 до 01.02.2025 він отримає виплату в розмірі 100 %, а з 01.02.2025 - в розмірі 50 % з депонуванням решти на рахунок безвісно зниклого батька. Інформацією про те, що грошове забезпечення за зниклого безвісти батька з квітня 2025 року отримує ще і його мати ОСОБА_2 , позивач отримав лише після надання відповідачем відповідних документів до суду.

23.04.2026 відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив), в яких зауважив, що до моменту звернення позивача 03.02.2026 року відсутні будь-які правові підстави вважати, що у відповідача існував обов`язок здійснювати виплати саме на його користь. У даному випадку правовідносини щодо виплати грошового забезпечення є триваючими, що підтверджується пунктом 5 Порядку № 884, відповідно до якого виплата здійснюється щомісячно на підставі відповідних рішень. Відтак при вирішенні питання щодо наявності права позивача підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент його звернення, а не на момент зникнення військовослужбовця.

18.06.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву від 17.06.2026 (з врахуванням заяви представниці позивача від 17.04.2026 про зміну предмета спору), в якому він просив залишити позовну заяву без задоволення. Він звернув увагу на суперечність доводів позовної заяви про нарахування відповідачем позивачу грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 до 03.02.2026 змісту позовних вимог, відповідно до яких він просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення безвісно відсутнього батька з дати його зникнення безвісти, а саме з 09.01.2023. Так, оскільки позивач звернувся до Відповідача із заявою 03.02.2026, відповідач не мав правових підстав виплачувати позивачу належне військовослужбовцю ОСОБА_3 як до, так і після зміни правового регулювання грошове забезпечення. позивач, будучи повнолітнім на момент звернення, не може вимагати виплати «як неповнолітній на момент зникнення», оскільки виплата здійснюється поточним отримувачам згідно з чинним законодавством. Також додатково відповідач зазначив, що у серпні 2025 року до військової частини НОМЕР_1 надійшла постанова Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) від 05.08.2025 № НОМЕР_9 щодо зобов`язання здійснити відрахування з грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 не виплачені аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 у розмірі 200491,99 грн та додатково штраф за несплату аліментів 11431,11 грн, окрім цього щомісячно проводити утримання у розмірі 2000,00 грн користь ОСОБА_5 . Це в свою чергу відсилає до абзацу третього пункту 6 Порядку № 884, згідно з якою в разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16.03.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про витребування у відповідача доказів.

01.04.2026 відповідач надав частину витребуваних доказів, а щодо неподаних (копії особистого розпорядження ОСОБА_3 ) у відзиві на позовну заяву від 31.03.2026 надав пояснення про причини їх відсутності.

17.04.2026 представниця позивача у додаткових поясненнях у справі заявила про зміну предмета позову шляхом викладення його прохальної частини в новій редакції.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 прийнято до розгляду заяву представниці позивача від 17.04.2026 про зміну предмета позову, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа) та витребувано у відповідача додаткові докази.

До відзиву на позовну заяву від 17.06.2026 відповідач додав частину витребуваних в нього доказів, а щодо інших надав пояснення їх відсутності.

Позовну заяву з додатками та ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 суд направив третій особі на поштову адресу, яка зазначена в її паспорті громадянина України. Згідно з ярликом до поштового відправлення R067229356450 від 23.07.2026 вона не отримала вищенаведене поштове відправлення у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копії позовної заяви з додатками та вищенаведеної ухвали вручена третій особі належним чином.

Правом на подання пояснень вона у встановлений судом строк не скористалася.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його паспортом громадянина України.

Відповідно до свідоцтва про народження від 09.01.2008 серія НОМЕР_2 і Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22.01.2025 № 00048900646 батьками позивача є ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про народження від 16.02.1977 серія НОМЕР_3 і Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22.01.2025 № 00048900861 матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , шо підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.09.1993 серія НОМЕР_4 .

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 22.01.2025 № 00048900555 ОСОБА_3 з 09.09.2000 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , який був розірваний на підставі рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08.12.2017 № 488/1493/17, яке набрало законної сили 19.12.2017.

08.12.2017 Корабельний районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення у справі № 488/1494/17, яке набрало законної сили 19.12.2017, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з 21.04.2017 та до повноліття дитини.

15.02.2018 ОСОБА_5 пред`явила до примусового виконання виконавчий лист № 2/488/1175/17 (488/1494/17), виданий Корабельним районним судом міста Миколаєва 19.12.2017, на підставі якої 15.02.2018 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_9.

Головний державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № НОМЕР_9 прийняв постанови:

від 16.08.2025 про звернення на доходи ОСОБА_3 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_1 ;

від 17.09.2025 про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 180120,24 грн у зв`язку з наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.06.2018 по 01.10.2024 в сумі 211923,43 гривні.

Відповідно до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.03.2023 № 612 «Про результати службового розслідування за фактом безвісти зникнення солдата ОСОБА_3 » вважається таким, що зник безвісти 09.01.2023 під час виконання обов`язків військової служби в зоні ведення бойових дій по відсічі збройної агресії російської федерації ОСОБА_3 .

18.06.2024 на адресу ОСОБА_8 надійшло сповіщення сім`ї № 146 (копія) про те, що її брат ОСОБА_3 зник безвісти 09.01.2023 під час виконання бойового завдання в районі в результаті обстрілу зі сторони противника.

У Витязі з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 09.09.2025 № 20250909-1653 вказано що ОСОБА_3 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).

Згідно з Довідкою військової частини НОМЕР_1 депонованого рахунку частка депонованих коштів на окремому рахунку військової частини НОМЕР_1 , який відкритий в органі Державної казначейської служби України станом на 01.04.2026, становить 923630,19 гривні.

17.04.2025 ОСОБА_2 подала відповідачу заяву про виплату їй грошового забезпечення її сина ОСОБА_3 , який зник безвісти 09.01.2023.

05.02.2026 позивач подав відповідачу через ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про виплату йому грошового забезпечення його батька ОСОБА_3 , який зник безвісти 09.01.2023.

Згідно з пунктом 106 Акта від 16.02.2026 № 14 дослідження документів отриманих від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки пакет документів ОСОБА_1 був переданий до юридичної служби військової частини НОМЕР_1 для надання кваліфікованої відмови у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 .

Листом від 21.02.2026 № 857/ВихЗВГ/29 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволені його заяви про виплату частки грошового забезпечення його батька, оскільки до неї не було додано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 є його законним представником.

Вважаючи, що відповідач нараховував і виплачував йому не в повному обсязі грошове забезпечення у період проходження в нього військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом другим статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктом 61 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Абзацами першим, третім і четвертим пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній до 31.01.2025) встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим і п`ятим пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній з 01.02.2025) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, підлягає виплаті з дня його зникнення безвісти:

1) до 31.01.2025 у повній сумі отримують в такій послідовності:

а) дружина (чоловік);

б) повнолітні діти, які проживали разом з нею (ним), або законні представники (опікуну, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку);

в) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця, або батьки.

Тобто батьки померлого (загиблого) військовослужбовця мали право на отримання його грошового забезпечення у випадку, коли у нього (неї) були відсутні, зокрема, законні представники його неповнолітніх дітей.

2) після 01.02.2025:

а) особам, визначених військовослужбовцем в особистому розпорядженні, в розмірі, яким ним самим визначений;

б) дружина (чоловік), законний представник малолітніх (неповнолітніх) дітей, діти з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законні представники та батьки військовослужбовця (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені) рівними частками всім цим особам в загальній сумі, що не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення;

в) повнолітні діти, рідні брати (сестри), законним представником яких є військовослужбовець, рівними частками всім цим особам в загальній сумі, що не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення.

Особи відповідної черги як до 31.01.2025, так і після 01.02.2025 мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті (безвісно відсутнього) військовослужбовця отримують лише у випадку, коли відсутні особи попередньої черги. Особи однієї черги отримують грошове забезпечення рівними частками.

Поряд з цим, у постанові від 22.07.2026 у справі № 211/3391/20 Верховний Суд підкреслив, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. Грошове забезпечення безвісно відсутніх військовослужбовців може виплачуватися, зокрема: батькам військовослужбовця; військовослужбовцям з дня звільнення захоплених у полон або заручниками; включатися до складу спадщини.

Той факт, що держава виплачує ці кошти членам сім`ї безвісно відсутнього захисника, не змінює правової природи цих коштів як власності самого військовослужбовця.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з абзацом восьмим пункту 5 Порядку № 884 збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.

Абзацами п`ятим-сьомим пункту 6 Порядку № 884 встановлено, що у разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, виплачується відповідним особам лише в межах нарахованого грошового забезпечення у розмірах частки, що встановлена законодавством.

Водночас, якщо після виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, за його отриманням звертаються інші особи, які мають на нього право, питання щодо перерозподілу суми такого грошового забезпечення між особами, які мають на нього право, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Депоновані кошти грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, або включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Суд встановив, що відповідно до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.03.2023 № 612 «Про результати службового розслідування за фактом безвісти зникнення солдата ОСОБА_3 » вважається таким, що зник безвісти 09.01.2023 під час виконання обов`язків військової служби в зоні ведення бойових дій по відсічі збройної агресії російської федерації ОСОБА_3 .

У Витязі з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 09.09.2025 № 20250909-1653 вказано що ОСОБА_3 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).

матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , а сином - позивач, що підтверджується свідоцтвами про народження від 16.02.1977 серія НОМЕР_3 , від 09.01.2008 серія НОМЕР_2 і повними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22.01.2025 № 00048900646 і від 22.01.2025 № 00048900861.

У матеріалах справи відсутні відомості про інших осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 , який зник безвісти.

27.12.2025 позивач досяг повнолітнього віку, що підтверджується його паспортом громадянина України.

З 01.06.2018 по 27.12.2025 (день досягнення позивач повноліття) у межах виконавчого провадження № НОМЕР_9 позивач отримував від позивача аліменти відповідно до рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08.12.2017 у справі № 488/1494/17.

Таким чином, право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 з 09.01.2023, враховуючи встановлену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» черговість його утримання:

1) з 09.01.2023 по 31.01.2025 у повній сумі ОСОБА_5 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 (позивача);

2) 01.02.2025 по теперішній час у сумі, що не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, ОСОБА_2 , як матір, оскільки у період з 01.02.2025 по 26.12.2025 позивач отримував аліменти від свого батька, а з 27.12.2025 баба позивача перебуває у вищій черзі в порівняні з ним.

Відтак позовні вимоги щодо виплати позивачу грошового забезпечення ОСОБА_3 з 01.02.2025 задоволенню не підлягає.

Що стосується грошового забезпечення батька позивача за період з 09.01.2023 по 31.01.2025, то згідно з витягом з Акта дослідження документів отриманих від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки № 3 за травень 25 року, воно було виплачено у розмірі 25 % ОСОБА_2 на підставі її заяви від 17.04.2025, що підтверджується витягом, а 25 % - депоновано за ОСОБА_1 .

За таких обставин, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу 75 % грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 09.01.2023 по 31.01.2025 (до 31.01.2025 воно підлягало виплаті в розмірі 100 % грошового забезпечення, з яких 25 % було виплачено ОСОБА_2 ).

Натомість провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог про нарахування та виплати позивачу 25 % грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 09.01.2023 по 31.01.2025 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 236 КАС України, оскільки справа в цій частині відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 12.03.2026 № 0284-5444-3847-7392 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1064,96 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову.

Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню половина суми, сплаченого ним судового збору, тобто 532,48 гривні (?1064,96 : 2 = ?532,48).

Керуючись статтями 9, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у розмірі 75 (Сімдесяти п`яти) відсотків грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 09.01.2023 по 31.01.2025.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у розмірі 75 (Сімдесяти п`яти) відсотків грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 09.01.2023 по 31.01.2025.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.02.2025;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.02.2025.

5. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у розмірі 25 (Двадцяти п`яти) відсотків грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 09.01.2023 по 31.01.2025.

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у розмірі 25 (Двадцяти п`яти) відсотків грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 09.01.2023 по 31.01.2025

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 532 (П`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

10. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач: військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).

11. Повний текст рішення суду складений 09.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук