Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №380/22977/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокусправа № 380/22977/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/22977/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

- визнати протиправною дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяв, вимог ОСОБА_1 щодо відмови у наданні відстрочки по пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 не повинен бути мобілізований, так як у нього наявне право на відстрочку, та мав чинну відстрочку по догляду за матір`ю з групою інвалідності - що підтверджується довідкою;

- визнати протиправною дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не продовження автоматично відстрочки ОСОБА_1 по пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 не повинен був бути мобілізованим, так як у нього наявне право на відстрочку, та мав чинну відстрочку по догляду за матір`ю з групою інвалідності - що підтверджується довідкою;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягають у примусовій мобілізації ОСОБА_1 , не враховуючи його право на відстрочку, не надавши йому змоги скористатися правом на відстрочку по пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 не повинен був бути мобілізованим, так як у нього наявне право на відстрочку, та мав чинну відстрочку по догляду за матір`ю з групою інвалідності - що підтверджується довідкою, скасувавши всі відповідні пов`язані документи (мобілізаційне розпорядження, наказ про мобілізацію, наказ про зарахування до особового складу Військової частини НОМЕР_1 );

- визнати протиправною дії та бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування рапортів, звернень та скарг від ОСОБА_1 , зокрема рапорту щодо звільнення, рапортів щодо відпустки, рапортів щодо лікування та медичне обстеження, та щодо забезпечення доставки на повторне ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та 16 регіональне ВЛК;

- зобов`язати командування Військової частини НОМЕР_1 демобілізувати, звільнити ОСОБА_1 з лав Збройних сил України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за мамою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка згідно Довідки МСЕК № 011469 серія ХАР-04 являється особою з другою групою інвалідності (безтермінове) і потребує стороннього догляду.

Пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 , вид пенсії - по інвалідності, 2 група, загальне захворювання. Наявна Довідка про те, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації тому, що матір ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 із числа осіб 2 групи інвалідності. Відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд. Позивач зазначає, що він не повинен був бути мобілізований, так як у нього наявне право на відстрочку, та мав чинну відстрочку по догляду за матір`ю з групою інвалідності. Вказує, що відстрочка мала бути продовжена автоматично.

Позивач зазначає, що він звертався до Військової частини з цілим рядом рапортів щодо його звільнення з військової служби, переведення, відпустки тощо. Натомість погодження рапорту не отримав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив позов задоволити повністю.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , проти позову заперечив з підстав, що мобілізація позивача проведена відповідно до чинного законодавства. Під час мобілізаційних заходів позивач не подавав заяви про надання відстрочки від призову за пунктом 13 частини 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У позивача не було чинної відстрочки під час мобілізації, що підтверджується відсутністю рішень комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо її надання. Позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.

Також відповідачем до відзиву додано витяг з протоколу про порушення правил військового обліку, складений відповідно до вимог статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , проти позову заперечив з підстав, що Командування Військової частини НОМЕР_1 не ігнорувало звернення позивача, а надало офіційні відповіді та правове роз`яснення, що підтверджується наявними документами. Відповідачем розглянуто адвокатський запит адвоката Винниченка Михайла Петровича від 01 листопада 2025 року, надано відповідь щодо результату розгляду рапорту про звільнення. Рапорти позивача щодо направлення на проходження військово лікарської комісії до Військової частини НОМЕР_1 не надходили, а питання, порушені у пунктах адвокатського запиту, які стосуються компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки, мають вирішуватися саме цим органом.

Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача від 01 листопада 2025 року щодо звільнення з військової служби, який був поданий у складі матеріалів адвокатського запиту. У відповіді на рапорт командування військової частини обґрунтовано виклало правове регулювання та фактичні підстави, які унеможливлюють прийняття позитивного рішення за відсутності належного юридичного складу і підтвердних документів.

Також у відповіді наведено посилання на пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, відповідно до якого військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, що підтверджують підстави звільнення.

Отже, на рівні спеціального регулювання встановлено не лише право на звернення, а й імперативний порядок його реалізації, який позивач зобов`язаний дотриматися для того, щоб у командування виник обов`язок вирішити питання по суті з урахуванням поданих доказів. Командування військової частини у відповіді на рапорт окремо зазначило, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами.

При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги необхідністю постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю другої групи. Саме така підстава, за змістом закону, не може оцінюватися абстрактно або за припущеннями, оскільки вона передбачає одночасне існування сукупності юридичних фактів, підтверджених документально.

Сімейною обставиною, яка може бути підставою для звільнення, є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із батьків або батьків дружини чи чоловіка, який є особою з інвалідністю першої або другої групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або якщо ці інші члени сім`ї самі потребують постійного догляду.

Також зазначено, що потреба у постійному догляді має бути підтверджена висновком медико соціальної експертної комісії, лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Далі подано конкретизацію переліку документів, що додаються до рапорту про звільнення за цією підставою, із посиланням на додаток 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170. У відповіді деталізовано, що до рапорту мають додаватися документи, які підтверджують родинні зв`язки, документи, які підтверджують відсутність інших осіб першого або другого ступеня споріднення або їхню неможливість здійснювати догляд, а також документи, що підтверджують інвалідність і потребу у постійному догляді.

Окремо вказано на можливі форми документів, у тому числі акт огляду медико соціальною експертною комісією, документи щодо встановлення статусу, а також рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року №2067, і довідку для отримання пільг за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року №946, разом із висновком про потребу у постійному догляді.

З наведеного випливає, що командування Військової частини НОМЕР_1 не відмовило у розгляді рапорту формально і не вчинило бездіяльності, а виконало обов`язок надати вмотивовану відповідь і зазначило конкретні вимоги до документального підтвердження підстав звільнення. Саме такий підхід відповідає Порядку №531, який прямо передбачає обов`язок вмотивованості рішення та право уповноваженої посадової особи визначити вичерпний перелік документів, яких бракує для вирішення питання по суті. Позивачем не дотримано порядку подання рапорту та вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо документального підтвердження підстав звільнення, у зв`язку з чим на момент розгляду відсутня об`єктивна можливість прийняти рішення про наявність чи відсутність підстав для звільнення.

При цьому командування підтвердило, що після подання рапорту у встановленому порядку з наданням усіх підтвердних документів рапорт буде розглянутий і буде прийнято відповідне рішення.

Такий зміст свідчить про належну адміністративну поведінку суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення про звільнення не може ґрунтуватися на припущеннях і не може прийматися без перевірки доказів, визначених законом і відомчими актами.

Щодо тверджень позивача про ігнорування рапортів щодо відпустки, лікування, медичного обстеження та забезпечення доставки на повторне проходження військово лікарської комісії, ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач, заявляючи про бездіяльність, повинен довести факт подання конкретних рапортів у порядку підлеглості або через визначені Порядком №531 електронні засоби, а також факт їх надходження та невчинення відповідачем передбачених законом дій у встановлені строки. Відсутність таких доказів виключає можливість покладення на військову частину обов`язку розглядати документи, які не підтверджено як подані і отримані, а також виключає висновок про протиправну бездіяльність.

Крім того, зі змісту відповіді на адвокатський запит убачається, що рапорти позивача щодо направлення на проходження військово лікарської комісії до Військової частини НОМЕР_1 не надходили, а питання проходження військово лікарської комісії перед мобілізацією забезпечується територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Отже, доводи позову у цій частині фактично стосуються дій інших органів і не можуть бути підставою для покладення відповідальності на Військову частину НОМЕР_1 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , проти позову заперечив з підстав, що згідно наявних облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») ОСОБА_1 , 23.10.2025 взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначене підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»).

Отже, з 23.10.2025 року позивач з питань надання або продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мав звертатись за місцем перебування на військовому обліку - до в ІНФОРМАЦІЯ_8 в даному випадку не має повноважень надавати та/або продовжувати відстрочку позивачу, який був взятий на військовий облік до іншого ТЦК та СП.

Згідно із абз. 11 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 16.06.2022, яка діяла на момент видачі позивачу відповідної довідки, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Довідка за №1486 від 22.07.2022 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації втратила свою юридичну силу 23.08.2022, у зв`язку з тим, що саме до цієї дати було продовжено мобілізацію, Указом Президента, що діяв на момент видачі такої довідки.

Для продовження відстрочки після 23.08.2022 року позивач мав надати заяву та документи, які підтверджують право на відстрочку. ТЦК та СП не має можливості самостійно без подання позивачем підтверджуючих документів перевірити та підтвердити, що станом на дату продовження мобілізації на новий строк у позивача збереглися підстави для продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Норм закону, які б станом на 23.08.2022 надавали ТЦК та СП повноваження та/ або зобов`язувати автоматично продовжувати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не виявлено.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 26.11.2025 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

Згідно Свідоцтва про народження НОМЕР_4 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Довідкою Сер.МСЕ- №011469 Серії ХАр-04 ОСОБА_2 встановлено безстроково 2 групу інвалідності.

ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 13.12.2023.

22.07.2022 ІНФОРМАЦІЯ_9 видано Довідку №1486 громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 в тому що він, відповідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, як такий, який має матір ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

05.12.2024 ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП (повістка № НОМЕР_5 ), відповідно з 15.12.2024 був порушником військового обліку.

23.10.2025 ОСОБА_1 взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_1.

23.10.2025 позивач пройшов ВЛК «Мостиська територіальна позаштатна постійно діюча ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 ». На підставі ст. 57 в графи ІІ розкладу хвороб, графи 1-12 ТДВ, був визнаним придатним до військової служби.

24.10.2025 Наказом за №2377 «Про призов військовозобов`язаних резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» рядового ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №16432 від 24.10.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

12.11.2025 у листі Військової частини НОМЕР_1 за №690/874/ВихЗПІ повідомляється наступне:

«Командуванням військової частини НОМЕР_1 розглянуто Ваш рапорт від 01.11.2025, щодо звільнення з військової служби, який поданий в якості додатку до адвокатського запиту ОСОБА_3 в Ваших інтересах.

За результатами розгляду повідомляємо наступне:

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань запроваджено загальну мобілізацію.

Вас, відповідно до оголошеної мобілізації було призвано на військову службу.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 3 0 хвилин 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і діє по теперішній час.

Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ) визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначено загальні засади проходження в Україні військової служби.

Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону визначено перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану за сімейними обставинами.

Однією із сімейних обставин, яка є підставою для звільнення - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

У відповідності до додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, визначено перелік документів, які додаються до рапорту про звільнення з військової служби за кожної з підстав, зокрема за підставою у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Зважаючи на вищевикладене, Вами не дотримано ані порядку подання рапорту про звільнення з військової служби, ані вимог Закону №2232-ХІІ щодо підстав для звільнення з військової служби, а тому на даний час відсутня об`єктивна можливість прийняти рішення щодо наявності чи відсутності підстав, після подачі рапорту встановленим порядком з наданням всіх підтверджуючих документів рапорт буде розглянутий та прийняте відповідне рішення».

12.11.2025 у листі Військової частини НОМЕР_1 за № 690/878/ВихЗПІ повідомляється наступне:

«Командуванням військової частини НОМЕР_1 розглянуто Ваш адвокатський запит від 01.11.2025 (вх. №915/з від 10.11.2025) в інтересах ОСОБА_1 .

Щодо результату розгляду рапорту на звільнення, надаємо копію відповіді на рапорт.

Щодо результату розгляду рапортів про направлення на ВЛК - до військової частини НОМЕР_1 рапорти від ОСОБА_1 про направлення для проходження ВЛК не надходили.

Щодо поточного статусу - ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на даний час проходить базову загальновійськову підготовку.

Щодо питання 4-6 - не входить до компетенції військової частини, з даним питаннями необхідно звернутись до відповідного ТЦК та СП.

Щодо наявності ВЛК на ОСОБА_1 надсилаємо довідку ВЛК та також радимо звернутись до відповідного ТЦК та СП, оскільки перед мобілізацією проходження ВЛК забезпечує саме ТЦК, а не військова частина».

09.12.2025 у відповіді за №2051/4193 на розпорядження від 04.12.2025 зазначено, що згідно відомостей з бази даних ОБЕРІГ, ОСОБА_1 , стояв на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 і підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно, ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 24.10.2025.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови у наданні відстрочки по пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства його мобілізацію.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних дій та рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із 19 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24.02.2022 Указом Президента України за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений і діє станом на час розгляду справи.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (Закон №2232-XII).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Щодо позовних вимог в частинах про протиправні, на думку позивача, дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяв, відмови у наданні відстрочки, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не продовження автоматично відстрочки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у примусовій мобілізації позивача, не враховуючи його право на відстрочку, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із п. 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон 3543-XII).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону №3543-XII (в редакції на час спірних правовідносин), мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Суд зазначає, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Згідно із п.п. 56 і 57 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно із п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Згідно із п. 58-1 Порядку №560, військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Згідно із п. 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Додаток 5 до Порядку №560 передбачає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 13 Додатку 5 Порядку №560 установлено, що особи, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації подають такі документи:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Крім цього, в частині спору стосовно автоматичного непродовження відстрочки за довідкою № 1486 від 22.07.2022, суд зазначає, що відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зобов`язані особисто подати на ім`я голови комісії ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку заяву та відповідні документи.

Довідка № 1486 від 22.07.2022 року про надання відстрочки втратила чинність 23.08.2022 року - із закінченням строку проведення загальної мобілізації, встановленого Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, під час дії якого вона була видана. З огляду на те, що з 23.10.2025 року позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ІНФОРМАЦІЯ_2 був відсутній обов`язок та правові підстави для «автоматичного» продовження такої відстрочки, а позивач мав звернутися у встановленому порядку до ТЦК та СП за місцем обліку.

За таких обставин вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вищевказаних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає про те, що право на відстрочку від мобілізації - це тимчасове звільнення військовозобов`язаного від призову під час воєнного стану на підставі закону, яким особа може скористатися або навпаки виконати обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

За змістом пунктів 58, 59 Порядку № 560 процедура розгляду питання про надання відстрочки ініціюється шляхом особистого подання військовозобов`язаним до комісії ТЦК та СП за місцем обліку заяви та документів, визначених Додатком 5 до цього Порядку.

Проте, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач до моменту проведення заходів призову та набуття ним статусу військовослужбовця вчинив такі активні дії - а саме звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому порядку із заявою та передбаченим пакетом документів.

За відсутності підтвердження факту належного звернення та надання документів позивачем до моменту призову, у ІНФОРМАЦІЯ_1 не виникло процесуального обов`язку щодо розгляду питання про надання відстрочки. Відповідач діяв у межах наданих повноважень та за відсутності підтверджених відомостей про існування обставин, які б унеможливлювали мобілізацію позивача.

Оскільки призов позивача та видача мобілізаційного розпорядження здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, відсутні підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяв чи примусової мобілізації, а також для скасування мобілізаційного розпорядження, наказу про мобілізацію та похідного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 в частині ігнорування рапортів, звернень та скарг позивача, а також зобов`язання відповідача демобілізувати, звільнити позивача з лав Збройних сил України, суд зазначає наступне .

Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Згідно п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII).

Отже, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком або матір`ю, які є особами з інвалідністю I чи II групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує догляду, або якщо такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду.

Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (надалі - Положення №1153/2008).

Згідно із п. 1 Положення №1153/2008, цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Згідно із п. 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170, наведено перелік документів, що подаються разом з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Згідно із п. 26 Додатку 19 вказаної Інструкції, подаються наступні документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, рапорти військовослужбовців розглядаються командирами у порядку підпорядкованості за наявності належного обґрунтування та доданих документів, що підтверджують правову підставу звернення.

Щодо рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю з інвалідністю II групи), суд виходить із того, що згідно з пунктом 26 Додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170), підставою для оформлення подання на звільнення є надання військовослужбовцем вичерпного пакета документів.

Дослідивши додані до рапорту матеріали, суд встановив, що позивачем надано:

- Свідоцтво про народження від 16 березня 1999 року серії НОМЕР_4 , згідно з яким ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ;

- Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 листопада 2020 року серії МСЕ-1 № 011469 (серії ХАР-04 № 011469), за якою ОСОБА_2 безстроково встановлено II групу інвалідності;

- Пенсійне посвідчення від 13 грудня 2023 року № НОМЕР_2 про отримання ОСОБА_2 пенсії по інвалідності;

- Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- Свідоцтво про смерть від 05 травня 2021 року серії НОМЕР_7 ОСОБА_4 .

Оцінюючи надані документи, суд зазначає, що у довідці до акту огляду МСЕК серії МСЕ-1 № 011469 відсутня відмітка про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді. Також у матеріалах справи відсутній окремий висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року № 2067 про потребу в постійному догляді.

Суд підкреслює, що наявність документального підтвердження факту потреби особи з інвалідністю у постійному сторонньому догляді є обов`язковою та імперативною умовою для виникнення у військовослужбовця права на звільнення з військової служби за цією підставою.

Зазначений правовий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 серпня 2026 року у справі № 120/7887/24.

Крім того, позивачем не надано Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), вимога щодо подання яких чітко регламентована пунктом 26 Додатка 19 до Інструкції № 170.

Оскільки поданий рапорт не містив обов`язкових за законом підтверджуючих документів, у командування Військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для прийняття рішення про звільнення або оформлення відповідного подання.

Щодо вимог про ігнорування рапортів про надання відпустки, направлення на лікування, медичний огляд та забезпечення доставки на повторну ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 та 16 регіональній ВЛК, позивачем відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодних належних та допустимих доказів фактичного подання таких рапортів у встановленому порядку та їх безпідставного відхилення відповідачем.

Відтак, також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання командування Військової частини НОМЕР_1 демобілізувати, звільнити ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються заперечення відповідачів.

Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 08.09.2026.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович