Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №380/8680/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 рокусправа № 380/8680/26

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 , в періоди з 18 червня 2025 року по 14 квітня 2026 року включно, грошового забезпечення, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за періоди з 18 червня 2025року по 14 квітня 2026року включно, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, із утриманням військового збору у розмірі 1,5%;

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за не використанні дні щорічної основної відпустки у загальній кількості 81 (вісімдесят один) календарний день за період з 2023 року по 2026 рік, компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у загальній кількості 28 (двадцять вісім) календарних днів за період з 2025 року по 2026 рік визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України здійснити, ОСОБА_1 , перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за не використанні дні щорічні основні відпустки у загальній кількості 81 (вісімдесят один) календарний день за період з 2023 року по 2026 рік компенсації за не використані дні додаткові відпустки як учаснику бойових дій у загальній кількості 28 (двадцять вісім) календарних днів за період з 2025 року по 2026 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, із утриманням військового збору у розмірі 1,5%;

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 , за періоди з 26.05.2025 по 29.07.2025, з 15.08.2025 по 22.09.2025 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України здійснити, ОСОБА_1 , нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за періоди з 26.05.2025 по 29.07.2025, з 15.08.2025 по 22.09.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у період 2023 - 2026 відповідач неправильно нараховував та виплачував позивачу як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Крім того, на думку позивача, він мав право на обчислення та виплату грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Також позивач вважає, що йому належить до нарахування та виплати додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, а саме у період з 26.05.2025 до 29.07.2025, з 15.08.2025 до 22.09.2025

Ухвалою суду від 09.06.2026 суд постановив відкрити провадження у справі та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2026 суд постановив витребувати з ОСОБА_1 :

докази на підтвердження обставин, що зазначені у позовній заяві, а саме: розрахункові листи; розрахункові відомості, довідки, які б підтверджували, що:

в періоди з 18 червня 2025 року по 14 квітня 2026 року, грошове забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначалися, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

компенсація за не використанні дні щорічної основної відпустки у загальній кількості 81 (вісімдесят один) календарний день за період з 2023 року по 2026 рік, компенсація за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у загальній кількості 28 (двадцять вісім) календарних днів за період з 2025 року по 2026 рік визначалася відповідачем, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

за періоди з 26.05.2025 по 29.07.2025, з 15.08.2025 по 22.09.2025 додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 .

Докази часткового виконання позивачем цієї ухвали суд отримав 21.07.2026.

Позивач, у заяві про виконання ухвали суду, просив також витребувати з відповідача, які відповідач йому не надав, а саме: про компенсацію за не використанні дні щорічної основної відпустки у загальній кількості 81 (вісімдесят один) календарний день за період з 2023 року по 2026 рік, компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у загальній кількості 28 (двадцять вісім) календарних днів за період з 2025 року по 2026 рік визначалася відповідачем, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, доказів про виплату за періоди з 26.05.2025 по 29.07.2025, з 15.08.2025 по 22.09.2025 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.07.2026 суд постановив витребувати зазначені докази з відповідача.

Від відповідача на адресу суду, після отримання вказаної ухвали надійшов відзив на позовну заяву.

Так, у відзиві, відповідач не заперечив того, що щодо позовних вимог у частині неправильного обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. військовою частиною НОМЕР_1 , при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивача за спірний період застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 гривень. Вважає свої дії правомірними. При цьому, в цілому відповідач покликався на висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 16.07.2026 по справі №320/29450/24.

Щодо позовних вимог у частині невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», то відповідач зазначив, що позивач, у спірні періоди, перебував на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку із ЗАХВОРЮВАНЯМИ, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Тому вважає, що відсутні підстави для виплати зазначеної винагороди.

Просить відмовити у позові повністю.

Суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив дійсну військову службу за призовом під час мобілізації в період з 17.05.2023 по 01.08.2025 у військовій частині НОМЕР_4 та після її реорганізації був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2025 по 14.04.2026 (дата виключення зі списків особового складу частини).

Відповідно до довідки Служби безпеки України від 11.06.2025 №34/Л-1511д солдат ОСОБА_1 в період з 07.08.2023 до 25.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

У період з 26.05.2025 до 09.07.2025 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого (ф 027/о) №1419 від 08.07.2025); з 09.07.2025 до 29.07.2025 (виписний епікриз від 29.07.2025); з 15.08.2025 до 22.09.2025 (виписний епікриз від 22.09.2025) з діагнозом «ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД З ТРИВОЖНО ДЕПРЕСИВНОЮ СИМПТОМАТИКОЮ, ФЛЕШБЕКАМИ ТА ІНСОМНІЄЮ» позивач перебував у лікувальних закладах на стаціонарному лікуванні.

Згідно з довідками ВЛК №2025-0729-1112-1340-0 від 29.07.2025, №2025-1226-0947-5030-7 від 29.12.2025, виданими позивачу: «ЗАХВОРЮВАННЯ , ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2026 №97-РС позивач звільнений з військової служби відповідно до підпункту «д» (у зв`язку із звільненням з полону, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №106 від 14.04.2026 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач, 10.04.2026 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив здійснити з ним повний розрахунок по грошовому забезпеченню в день виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у Постанові від 02.08.2022 року по адміністративній справі 440/6017/21, висновки викладені в Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 в справі №320/29450/24.

Отже, при здійсненні розрахунку грошового забезпечення позивач просив перерахувати розмір посадових окладів, окладів за військове звання, а також надбавок до грошового забезпечення, виплачених за період з 18 червня 2025 року до дня виключення зі списків особового складу частини, а саме:

грошової допомоги для оздоровлення,

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,

премії

та визначити їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026.

Також позивач просив відповідача здійснити:

виплату компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2023, 2024, 2025, 2026 роки;

виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2025 року до 2026 року у кількості по 14 (чотирнадцять) календарних днів на рік відповідно;

виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних питань за 2023, 2024, 2025, 2026 роки;

виплату наявної заборгованості по грошовому забезпеченню до дня виключення зі списків особового складу частини в повному обсязі;

виплату додаткової винагороди, з урахуванням вимог пункту 1-2 Постанови КМ України №168 від 28.02.2022 зі змінами, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Так, під час проходження військової служби (11.04.2026), відповідач здійснив виплату позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню за період з вересня 2025 року до березня 2026 у розмірі - 131 650,01, що підтверджується довідкою сформованої позивачем через додаток «Приват-24».

Відповідно до довідки, сформованої позивачем через додаток «Приват-24», 18 квітня 2026 року на його особистий рахунок була зарахована зарплата у розмірі 347 346,11 грн, після звільнення зі служби.

Як стверджує позивач, означені суми грошового забезпечення відповідач нарахував йому та виплатив, виходячи із розрахункової величини 1762,00грн, що було, на думку позивача, протиправно.

Таким чином, позивач вважає, що станом на дату виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та до дня звернення до суду, відповідач, не здійснив з ним повного розрахунку при звільненні, а саме, в частині нарахування та виплати:

грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за не використанні дні щорічні основні відпустки, компенсації за не використані дні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 18 червня 2025року до 14 квітня 2026року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням,

розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року.

Крім того, позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував йому та не виплатив додаткової винагороди, з урахуванням вимог пункту 1-2 Постанови КМ України №168 від 28.02.2022 зі змінами, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Оцінюючи обставини справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Так, статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі також Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до частини 4 статті 9 Закон №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі також Постанова №704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас, з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Як вже зазначав суд, до частини 4 статті 9 Закон №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, розміри грошового забезпечення визначаються нормативними актами органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України, а не законами.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року по справі №380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ураховує висновки Верховного Суду.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року - 2684,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п.4 Постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України є чинною, що підтверджено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними у вказаній вище постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Установлення Законами України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, що набрала чинності з 20.05.2023, перестали існувати підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 25.09.2025 у справі № 380/19882/24, від 27.11.2025 у справі №440/2947/24 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, що набрало законної сили 18.06.2025, яким скасовано пункт 2 постанови КМУ №481.

Як стверджує позивач, після набрання вказаним судовим рішенням законної сили пункт 4 постанови №704 відновив свою дію в частині визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, що є підставою для перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 14.04.2026.

Однак, суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду, на яке покликається позивач, скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2026, з огляду на що означені твердження позивача є безпідставними.

Також суд наголошує, що на момент набрання чинності постановою №704, її пункт четвертий встановлював розмір посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму на 2018 рік, що дорівнює 1762,00 грн.

До того ж Закон №2011-ХІІ не встановлює обов`язку Кабінету Міністрів України застосовувати прожитковий мінімум станом на 01 січня поточного року для обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання в частині нарахування та виплати:

грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за не використанні дні щорічні основні відпустки, компенсації за не використані дні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 18 червня 2025року до 14 квітня 2026року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням,

розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року, - задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, з урахуванням вимог пункту 1-2 Постанови КМ України №168 від 28.02.2022 зі змінами, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, то суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацами 3-4 пункту 1 Постанови №168, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку З ПОРАНЕННЯМ (КОНТУЗІЄЮ, ТРАВМОЮ, КАЛІЦТВОМ), ПОВ`ЯЗАНИМ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Пунктом 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок №260) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України; 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер); захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, законодавством встановлені такі умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

за періоди безперервного перебування на стаціонарному лікуванні:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

До таких періодів зараховується час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди перебування у відпустці для лікування - після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.1. I. Загальні положення визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (21.1.)

Відповідно до пункту 21.5. постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочиннихугруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Отже, саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв.

При цьому Положення №402 розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

(…)Лікування захворювань, які не є наслідками поранення, не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням». Для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.

Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.(…)

Саме такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі № 600/367/24

Питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося судом, зокрема у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23.

У цій постанові суд зазначив, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

(…)Предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Відповідно до довідки Служби безпеки України від 11.06.2025 №34/Л-1511д солдат ОСОБА_1 в період з 07.08.2023 до 25.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Суд встановив, що з 26.05.2025 до 09.07.2025 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого (ф 027/о) №1419 від 08.07.2025); з 09.07.2025 до 29.07.2025 (виписний епікриз від 29.07.2025); з 15.08.2025 до 22.09.2025 (виписний епікриз від 22.09.2025) з діагнозом«ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД З ТРИВОЖНО ДЕПРЕСИВНОЮ СИМПТОМАТИКОЮ, ФЛЕШБЕКАМИ ТА ІНСОМНІЄЮ» позивач перебував у лікувальних закладах на стаціонарному лікуванні.

Згідно з довідкою ВЛК №2025-0729-1112-1340-0 від 29.07.2025, позивачу поставлено діагноз: F43.2 змішаний тривожний і депресивний розлад з інсомнією, стан нестійкої медикаментозної компенсації. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини

Згідно з довідкою №2025-1226-0947-5030-7 від 29.12.2025, позивачу постановлено діагноз : F43.1 посттравматичний стресовий розлад з тривожно-депресивною симптоматикою, емоційно-вольовими порушеннями та інсомнією, зі стійкими помірно вираженими тривалими психічними розладами, зі стабільним типом переібгу. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»;

J34.2 наслідки травми у вигляді викривленої новсової передіки з порушенням носового дихання. Травма, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; (…)

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач в період з 07.08.2023 до 25.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, після чого знаходився на стаціонарному лікуванні з у зв`язку із захворюваннями та травмою, пов`язаними із захистом Батьківщини. Саме причинний зв`язок між травмою та захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини, є визначальним для застосування Постанови №168 у спірних правовідносинах.

Також, ухвалюючи рішення у цій справі, суд бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 про те, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Як встановив суд, позивач звертався до командування військової частини про нарахування та виплату йому додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі до 100 000 грн, пропорційно часу стаціонарного лікування, однак матеріали справи не містять доказів нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі до 100 000 грн. у період з 03 вересня 2025 року по 03 грудня 2025 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача в означеній частині. У зв`язку з цим, ефективний спосіб захисту порушеного права позивача полягає у зобов`язанні відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за періоди з 26.05.2025 по 29.07.2025, з 15.08.2025 по 22.09.2025.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не розподіляються.

Керуючисьст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 26.05.2025 до 29.07.2025, з 15.08.2025 до 22.09.2025 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, відповідно до пункту 1-2 Постанови Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за період з 26.05.2025 до 29.07.2025, з 15.08.2025 до 22.09.2025.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.09.2026.

Суддя Лунь З.І.