Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №380/10522/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 07 вересня 2026 р.

Справа: №380/10522/26

Суддя: Морська Галина Михайлівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокусправа № 380/10522/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.04.2026 №134650030787 про відмову в переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 22.04.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2026 року № 112/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2026 № 113/7.4-22/51, з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, а саме з 22.04.2026.

Ухвалою від 27.05.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 02.02.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058).

22.04.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо переведення з пенсії за віком, відповідно Закону №1058 на пенсію за віком, згідно Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889).

До вказаної заяви позивач долучив видані Львівською митницею Державної митної служби України 2 довідки:

- довідку про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2026 №112/7.4-22/51;

- довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2026 № 113/7.4-22/51.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №6729/03-16 від 28.04.2026 відмовлено ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком, відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII оскільки відсутні законодавчі підстави а саме - станом на 01.05.2016 не займав посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 посаду державної служби а також станом на цю дати відсутні не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Позивач вважає рішення протиправним та просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо заявлених позивачем вимог. Стверджує: «…Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.1989, ОСОБА_1 працював на посадах: - з 25.07.1995 по 31.03.1997 інспектором Рава-Руської митниці (прийняв присягу державного службовця); - з 01.04.1997 по 28.02.2007 інспектором, старшим інспектором, завідувачем складу, Рава-Руської митниці Держмитслужби України; - з 01.03.2007 по 30.04.2008 старшим інспектором Західної регіональної митниці; - з 01.05.2008 по 07.12.2019 старшим інспектором, провідним інспектором та головним державним інспектором Львівської митниці (далі Львівська митниця міндоходів, Сумська митниця ДФС); - з 08.12.2019 по 30.06.2021 державним інспектором Галицької митниці; - з 01.07.2021 державним інспектором Львівської митниці Державної митної служби.

Спеціальний стаж позивача (державна служба) станом на 01.05.2016 складає — 02 роки 08 місяців 10 днів.

В період роботи з 25.07.1995 ОСОБА_1 було присвоєно: 04.04.1998 персональне звання “Інспектор митної служби 2 рангу”, 22.04.2000 персональне звання “Інспектор митної служби 1 рангу”, 01.04.2004 спеціальне звання “Інспектор митної служби ІІІ рангу”,10.08.2005 — “Інспектор митної служби ІІ рангу”, 26.01.2010 — “Інспектор митної служби 1 рангу”, 01.01.2014 - “Інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу”, 03.09.2015 - “Радник податкової та митної справи ІІІ рангу”, 25.06.2020 — “Радник митної служби 3 рангу.”

Отже, ОСОБА_1 під час його роботи у Рава-Руській, Львівській, Галицькій та Західній регіональній митницях присвоювались спеціальні звання, у зв`язку з чим, відповідно до норм Закону №889, дія цього закону на нього не поширюється.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що спеціальний стаж позивача (державна служба) станом на 01.05.2016 складає 02 роки 08 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889, тому Позивач не має законних підстав щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком згідно до Закону №889.

Стосовно врахування Головним управлінням довідок від 22.04.2026 №112/7.4- 22/51 та № 113/7.4-22/51 виданих Львівською митницею Державної митної служби України.

Позивач станом на 01.01.2024 не займав посаду державної служби. Отже, не мав права на отримання вищезгаданих довідок.

В порушення п. 4.2. Постанови № 622 довідка №113/7.4-22/51 від 22.04.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначено не за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, а за 27 місяців вже після 31 грудня 2023 року та містить позицію “надбавка за виконання особливо важливої роботи”, що не передбачено п. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”.

Довідка №112/7.4-22/51 від 22.04.2026 про складові заробітної плати для визначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), містить позицію “надбавка за спеціальне звання (РМС-3 рангу)”, що не передбачено п. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” , відповідно до якого у заробітну плату державного службовця включається надбавка за ранг державного службовця.

Отже, враховуючи вищевикладене, право на застосування вищезазначених довідок при переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком згідно до Закону №889, у відповідача відсутнє…».

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 02.02.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058).

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 01.07.1983 по 26.04.1985 роки.

Згідно записів у трудовій книжці серії УКР від 02.12.1989 № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 25.07.1995 року по даний час проходить службу в митних органах Державної митної служби України.

- 25.07.1995 призначений на посаду інспектора Рава-Руської митниці ДМКУ;

- 08.12.1997 призначений на посаду старшого інспектора Рава-Руської митниці ДМСУ;

- 01.03.2001 призначений на посаду старшого інспектора Рава-Руської митниці Держмитслужби;

- 01.08.2003 призначений на посаду завідуючого складу сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави господарського-експлуатаційного відділу Рава-Руської митниці;

- 05.10.2006 переведений на посаду старшого інспектора сектору по контролю за майном, що перейшло у власність держави;

- 01.03.2007 призначений на посаду старшого інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення господарського-експлуатаційного відділу Західної регіональної митниці;

- 01.05.2008 призначений на посаду старшого інспектора митного сектору матеріально-технічного забезпечення господарського-експлуатаційного відділу Львівської митниці;

- 02.07.2008 переведений в.о. на посаді провідного інспектора відділу контролю за майном, що перейшло у власність держави служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності;

- 31.07.2008 затверджений на посаді провідного інспектора сектору ведення складського обліку відділу контролю за майном, що перейшло власність держави служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності;

- 04.02.2012 переведений на посаду провідного інспектора сектору складського обліку майна, що переходить у власність держави господарського - експлуатаційного відділу Львівської митниці;

- 24.05.2013 переведений на посаду провідного інспектора відділу ресурсного забезпечення адміністративно- господарського управління Львівської митниці Міндоходів;

- 29.10.2013 переведений на посаду головного державного інспектора відділу ресурсного забезпечення адміністративно- господарського управління Львівської митниці Міндоходів;

- 08.12.2014 переведений на посаду головного державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури Львівської митниці ДФС;

- 11.03.2016 переведений на посаду головного державного інспектора відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Львівської митниці ДФС;

- 01.08.2016 переведений на посаду державного інспектора відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Львівської митниці ДФС;

- 08.12.2019 призначений на посаду державного інспектора відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Галицької митниці Держмитслужби;

- 01.07.2021 призначений на посаду державного інспектора відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно- господарської діяльності Львівської митниці ДМСУ;

- 03.07.2023 і по теперішній час переведений на посаду державного інспектора відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Львівської митниці ДМСУ шляхом укладення контракту про проходження державної служби.

Крім цього, за час проходження публічної служби ОСОБА_1 присвоєно наступні персональні та спеціальні звання та ранги державного службовця:

- 25.07.1995 прийняв присягу державного службовця;

- 07.04.1998 персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;

- 22.04.2000 персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

- 01.03.2001 персональне звання «Радник митної служби 2 рангу»;

- 01.04.2004 спеціальне звання « Інспектор митної служби 3 рангу»;

- 10.08.2005 спеціальне звання « Інспектор митної служби 2 рангу»;

- 26.01.2010 спеціальне звання « Інспектор митної служби 1 рангу»; - 05.06.2013 присвоєний 12 ранг державного службовця;

- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи 1 рангу»;

- 03.09.2015 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу»; - 08.12.2019 присвоєний 6 ранг державного службовця;

- 25.06.2020 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу».

До вказаної заяви позивач долучив видані Львівською митницею Державної митної служби України 2 довідки:

Заява позивача відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Так у спірному рішенні зазначено: «…Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначено сім категорій посад державної служби, а також посади, які належать до кожної із цих категорій. Також цією статтею зазначено, що віднесення посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.12.1989, позивач працював на посадах: - з 25.07.1995 по 31.03.1997 інспектором Рава-Руської митниці (прийняв присягу державного службовця); - з 01.04.1997 по 28.02.2007 інспектором, старшим інспектором, завідувачем складу, Рава-Руської митниці Держмитслужби України; - з 01.03.2007 по 30.04.2008 старшим інспектором Західної регіональної митниці; - з 01.05.2008 по 07.12.2019 старшим інспектором, провідним інспектором та головим державним інспектором Львівської митниці (далі Львівська митниця міндоходів, Сумська митниця ДФС); - з 08.12.2019 по 30.06.2021 державним інспектором Галицької митниці; - з 01.07.2021 державним інспектором Львівської митниці Державної митної служби.

В період роботи з 25.07.1995 ОСОБА_1 було присвоєно: 04.04.1998 персональне звання “Інспектор митної служби 2 рангу”, 22.04.2000 персональне звання “Інспектор митної служби 1 рангу”, 01.04.2004 спеціальне звання “Інспектор митної служби ІІІ рангу”, 10.08.2005 - “Інспектор митної служби ІІ рангу”, 26.01.2010 - “Інспектор митної служби 1 рангу”, 01.01.2014 - “Інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу”, 03.09.2015 - “Радник податкової та митної справи ІІІ рангу”, 25.06.2020 - “Радник митної служби 3 рангу”.

Зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби.

Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 на посадах державної служби не працював. За матеріалами електронної пенсійної справи та наданими документами, станом на 01.05.2016 має 2 роки 8 місяців 10 днів стажу державної служби…».

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям відповідачем рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію державного службовця згідно з Законом України “Про державну службу”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні правові норми.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Із 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17.

З копії трудової книжки позивача від 02.12.1989 серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач працював у митних органах із 25.07.1995 до дати звернення до пенсійного органу із заявою 22.04.2026 безперервно, та продовжує працювати на час звернення до суду.

Із матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" було те, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 посаду державної служби а також станом на цю дати відсутні не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Суд не погоджується з позицією пенсійного органу, зважаючи на таке.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до частини першої статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з частиною першою статті 588 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 року та від 12.12.1991 року.

Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.

Як встановлено судом, позивач із 25.07.1995 до дати звернення до суду постійно працював в митних органах на різних посадах, що становить більше 20 років.

При цьому, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 25.07.1995 року по даний час проходить службу в митних органах Державної митної служби України.

- 25.07.1995 призначений на посаду інспектора Рава-Руської митниці ДМКУ;

- 08.12.1997 призначений на посаду старшого інспектора Рава-Руської митниці ДМСУ;

- 01.03.2001 призначений на посаду старшого інспектора Рава-Руської митниці Держмитслужби;

- 08.12.2003 переведений на посаду старшого інспектора сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави господарського-експлуатаційного відділу Рава-Руської митниці; - 05.10.2006 переведений на посаду старшого інспектора сектору по контролю за майном, що перейшло у власність держави;

- 01.03.2007 призначений на посаду старшого інспектора сектору матеріальнотехнічного забезпечення господарського-експлуатаційного відділу Західної регіональної митниці;

Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення йому пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд враховує наступне.

Ефективність захисту права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суть правовідносин, вимоги спеціального законодавства, правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.04.2026 №134650030787 про відмову позивачу в переведенні на інший вид пенсії.

Як встановлено судом, причиною відмови у переведенні позивача на пенсію за Законом «Про державну службу» стало те, що позивач станом на 01.05.2016 не займав посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 посаду державної служби а також станом на цю дати відсутні не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Із урахуванням наведеного порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу період з 25.07.1995 по 22.04.2026 на службі в органах Державної митної служби України та перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2026 №112/7.4-22/51 та від 22.04.2026 № 113/7.4-22/51, суд зазначає наступне.

У спірному випадку нарахування позивачу пенсії державного службовця має здійснюватися з урахуванням приписів Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622).

Відповідно до п. 4-1. Порядку №622 для призначення пенсії державним службовцям, які працювали починаючи з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з дати переходу на умови оплати праці державних службовців на основі класифікації посад в державному органі після затвердження та введення в дію відповідного штатного розпису (далі - дата введення класифікації посад) до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з дати введення класифікації посад за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з дати введення класифікації посад до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з дати введення класифікації посад у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Так позивач надав до пенсійного органу:

Із зазначених довідок слідує, що вони складені за відповідною формою, видані належним державним органом, їх зміст відображає всі належні складові оплати праці.

Суд відхиляє доводи відповідача про невідповідність поданих довідок Закону України "Про Державний бюджет на 2024", оскільки довідки відображають складові заробітної плати, що нараховувалась позивачу. І матеріали справи не містять доказів, що таке нарахування було помилковим або протиправним.

Так Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, зазначаючи, що у таких випадках слід зобов`язати відповідача (пенсійний орган) з дати звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця призначити та здійснити нарахування й виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

Такі висновки Верховний Суд викладав, зокрема у постановах від 01.04.2026 у справі № 280/6785/25, від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, і вони узгоджуються з висновками, які сформулювала Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

В постанові від 01.04.2026 у справі № 280/6785/25, правовідносини у якій є близькими до тих, що склалися у розглядуваній справі, Верховний Суд щодо доводів пенсійного органу про дискреційність його повноважень у межах спірних правовідносин та висновків суду апеляційної інстанції про передчасність аналогічних позовних вимог, зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки цього органу - призначити пенсію, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

За наведеного правового регулювання та обставин розглядуваної справи Верховний Суд вважає, що в цьому випадку немає підстав розуміти повноваження відповідача як дискреційні, тобто такі, що передбачають наявність у нього вибору рішення чи дії серед кількох варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

В світлі викладеного, Верховний Суд у справі № 280/6785/25 дійшов висновків про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо передчасності позовних вимог в частині зобов`язання пенсійного органу здійснити позивачу розрахунок пенсії, виходячи з 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням обставин справи та з метою належного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перевести позивача з 22.04.2026 (з дати звернення) на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2026 №112/7.4-22/51; та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2026 № 113/7.4-22/51, зарахувавши при цьому до його стажу державної служби період роботи в митних органах з 25.07.1995 по 22.04.2026.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову .

Щодо відшкодування 5000,0 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Суд відмічає, що відповідач у відзиві не навів своєї позиції щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

Проте суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Бориславським А.Л. укладений договір від 13.05.2026 про надання правничої допомоги та додаткова угода до договору № 1 , у якому встановлена вартість послуг адвоката за представлення інтересів клієнта у справі про оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.04.2026 №134650030787 (збір доказів, підготовка позовної заяви, тощо) - 5000,0 грн

Позивач оплатив надані послуги, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.05.2026.

Проте, на думку суду, вартість послуг адвоката є завищеною.

Так, слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд зазначає, що формування правової позиції у справі, надання усної консультації, правовий аналіз документів, фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення як за кожне окремо.

Суд вказує на те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, що також свідчить про не значну складність справи.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути стягнутий у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.04.2026 №134650030787.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 22.04.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок Львівської митниці про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2026 №112/7.4-22/51 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2026 № 113/7.4-22/51, зарахувавши при цьому до його стажу державної служби період роботи в митних органах з 25.07.1995 по 22.04.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua