Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №340/84/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/84/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., за участю секретарів судового засідання Мацько В.І., Сосновської В.В., Дьоміної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, за участю:

представника позивача — Куртичан Ю.Г.,

представників відповідача – Івашкіна О.В., Андрющенка О. М.,

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (надалі – позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області, а саме: податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 № 00174530703 на суму 344855 грн 53 коп.; податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №00182970703 на суму 344855 грн 53 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №0120960407 на суму 9770 грн 41 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174550703 на суму 4080 грн 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174560703 на суму 615813 грн 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174570703 на суму 12240 грн 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174292406 на суму 1020 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174272406 на суму 212509 грн 73 коп.; податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174282406 на суму 119444 грн 75 коп.; податкове повідомлення рішення від 29.05.2023 №0037870407 на суму 340 грн 00 коп. податкове повідомлення рішення від 12.11.2024 №00174302406 на суму 27559 грн. 58 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі актів податкових перевірок прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими 34 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області з охорони об`єктів визначено грошові зобов`язання та застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на загальну суму 1692488,53 грн.

Вказує, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.12.2021 №822 розпочато процедуру припинення 34 ДПРЧ шляхом її приєднання до 4 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області. Наказом ДСНС України від 29.02.2024 №212 затверджено передавальний акт балансових рахунків та активів, а 02.07.2025 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення 34 державної пожежно-рятувальної частини. При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення та акти перевірок отримані лише 08.01.2026. До цього часу 4 ДПРЗ, попри набуття статусу правонаступника та балансоутримувача, не був повідомлений про проведення перевірок, не залучався до їх проведення.

Наголошує, що внаслідок таких дій контролюючого органу був позбавлений можливості своєчасно ознайомитися з матеріалами перевірок, надати первинні документи та пояснення, подати заперечення до актів перевірок і скористатися процедурою адміністративного оскарження, що свідчить про істотне порушення вимог статей 17, 42, 56, 78, 79 та 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі — ПК України) й установленої законом процедури здійснення податкового контролю.

Зазначає, що акт перевірки від 18.10.2024 №15451/11-28-07-03/23312015 не містить підпису голови комісії з припинення 34 ДПРЧ, а докази належного вручення інших актів перевірок та податкових повідомлень-рішень відсутні.

Крім того, 34 ДПРЧ була об`єктовим підрозділом, який утримувався за рахунок коштів Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», здійснювала відповідні господарські операції та мала статус платника податків, зокрема податку на додану вартість, натомість 4 ДПРЗ є бюджетною неприбутковою установою, фінансується виключно з державного бюджету, не здійснювала господарських операцій, за якими виникли спірні зобов`язання, та не є платником податку на додану вартість. Виконання спірних податкових зобов`язань за рахунок бюджетних асигнувань фактично означатиме вилучення коштів, призначених для виконання завдань цивільного захисту, та їх повернення до державного бюджету у вигляді податків, що суперечить природі відповідних правовідносин і принципу пропорційності.

Звертає увагу, що за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь 34 ДПРЧ стягнуто заборгованість. У подальшому позивача замінено стягувачем у виконавчому провадженні, однак примусове виконання рішення було зупинено у зв`язку із законодавчими обмеженнями, запровадженими на період воєнного стану. У зв`язку із цим позбавлений можливості отримати кошти, які могли бути джерелом погашення заборгованості, що свідчить про наявність об`єктивних обставин, які виключали можливість своєчасного виконання податкових обов`язків.

Посилаючись на положення статті 112 та пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України стверджує, що воєнний стан, блокування виконання судового рішення та відсутність доступу до належних йому коштів є обставинами, які звільняють від фінансової відповідальності. Також, згідно з положеннями пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України протягом карантинного періоду платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню.

Окремо позивач зазначив про сплив установленого статтею 102 ПК України строку давності для визначення та стягнення окремих податкових зобов`язань.

Щодо зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб вказав, що заробітна плата та інші доходи працівникам фактично не виплачувалися через відсутність фінансування з боку ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Оскільки податок на доходи фізичних осіб утримується та перераховується під час виплати оподатковуваного доходу вважає, що за відсутності фактичної виплати доходу не виникло й обов`язку з перерахування відповідних сум податку, а застосовані штрафні санкції та пеня є безпідставними.

З цих підстав просить позов задовольнити.

14.01.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.02.2026. Зазначено про неможливість на стадії відкриття провадження у справі перевірити доводи позивача стосовно дотримання строку звернення до суду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі належно проведених камеральних і документальної позапланової виїзної перевірок. Зокрема, документальну позапланову перевірку 34 державної пожежно-рятувальної частини призначено у зв`язку з розпочатою процедурою її припинення шляхом реорганізації. До початку перевірки голові комісії з припинення Миколі Тхоржевському вручено копію наказу про її проведення та пред`явлено відповідні направлення. Акти перевірок направлялися за податковою адресою платника рекомендованими поштовими відправленнями та вручені в установленому ПК України порядку. У зв`язку із цим вважає безпідставними доводи про неналежне повідомлення, незалучення до документальної перевірки та позбавлення можливості подати заперечення.

Зауважує, що на час проведення документальної позапланової виїзної перевірки 34 ДПРЧ ще не була припинена як юридична особа, а її інтереси мав представляти голова комісії з припинення. Непідписання ним Акта перевірки від 18.10.2024 №15451/11-28-07-03/23312015 було зумовлено відсутністю за місцезнаходженням платника, про що складено відповідний акт.

Вказує, що перевірками встановлено факти порушення платником строків подання податкової звітності, сплати самостійно задекларованих зобов`язань, заниження податку на прибуток і податку на додану вартість, неподання декларацій із ПДВ, не реєстрацію податкових накладних, а також неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Виявлені порушення підтверджувалися податковою звітністю, регістрами бухгалтерського обліку, первинними документами та даними інформаційних систем контролюючого органу.

Наголошує, що позивач не спростував установлених перевіркою порушень по суті та не надав доказів необґрунтованості визначених податкових зобов`язань і штрафних санкцій. Запит контролюючого органу про надання пояснень, у тому числі щодо обставин, які могли звільняти платника від фінансової відповідальності, залишено без належної відповіді.

Посилання 4 ДПРЗ на статус бюджетної та неприбуткової установи вважає необґрунтованими, оскільки спірні податкові зобов`язання виникли у 34 ДПРЧ як самостійної юридичної особи та платника відповідних податків. Унаслідок реорганізації позивач став правонаступником усього майна, прав та обов`язків цієї юридичної особи, у тому числі її податкових зобов`язань. Джерело фінансування правонаступника, його неприбутковий статус, відсутність реєстрації платником ПДВ та неможливість отримати кошти від ДП «СхідГЗК» не є передбаченими законом підставами для припинення або списання податкових зобов`язань.

Доводи про наявність форс-мажорних обставин відхиляє, зазначивши, що саме по собі запровадження воєнного стану не звільняє платника від виконання податкових обов`язків. Платник повинен довести безпосередній причинний зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю виконання конкретного обов`язку, однак таких доказів контролюючому органу не надано.

Вказує, що при визначенні штрафних санкцій і пені було враховано особливості відповідальності, встановлені на період карантину. Посилання позивача на сплив строку давності вважає помилковими, оскільки перевірки проведено та податкові повідомлення-рішення прийнято в межах строків, установлених ПК України, з урахуванням законодавчого зупинення їх перебігу.

З огляду на викладене Головне управління ДПС у Кіровоградській області просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача надала суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково наголосила, що після отримання спірних податкових повідомлень-рішень 4 ДПРЗ було сплачено частину визначених контролюючим органом податкових зобов`язань, штрафних санкцій і пені. Водночас така сплата була здійснена вимушено, з метою отримання довідки про відсутність податкової заборгованості, необхідної для підтвердження статусу критично важливої установи та бронювання працівників, і не свідчить про визнання правомірності оскаржуваних рішень.

За твердженням позивача, після погашення окремих сум податкових зобов`язань контролюючим органом безпідставно продовжувалося або повторно здійснювалося нарахування пені.

Спростовуючи доводи відповідача про дотримання процедури вказав, що на час її проведення контролюючий орган був обізнаний про затвердження передавального акта та перехід активів і зобов`язань 34 ДПРЧ до 4 ДПРЗ, однак Акт перевірки від 18.10.2024 та податкові повідомлення-рішення були складені й направлені 34 ДПРЧ, яка перебувала у стані припинення, а не безпосередньо 4 ДПРЗ як правонаступнику та балансоутримувачу. Внаслідок цього позивач своєчасно не отримав матеріалів перевірки, не мав можливості подати заперечення, надати додаткові документи та скористатися процедурою адміністративного оскарження.

Наполягає на спливі передбаченого ПК України строку давності щодо окремих податкових зобов`язань. На його думку, після закінчення 1095 днів відповідний податковий борг набув ознак безнадійного, а його примусове стягнення, а також подальше нарахування штрафних санкцій і пені є неправомірними.

Щодо військового збору зазначив, що станом на 01.01.2026 заборгованість за цим платежем була відсутня, однак контролюючим органом визначено основне зобов`язання, штраф і пеню. Наведене це свідчить про застосування фінансової відповідальності за відсутності факту несплати або прострочення податкового зобов`язання.

Також послався на можливість звільнення платника від фінансової відповідальності за наявності форс-мажорних обставин та об`єктивної неможливості виконання податкових обов`язків у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.

11.02.2026 підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Савонюка М.Я. з 09.02.2026 по 13.02.2026 на навчанні відповідно до графіку підготовки суддів, затвердженого наказом ректора Національної школи суддів України. Підготовче судове засідання призначено на 05.03.2026.

05.03.2026 ухвалою суду витребувано докази по справі та оголошено перерву у судовому засіданні до 25.03.2026.

Разом із позовною заявою представник позивача подала суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

15.03.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить виключити з предмета спору податкове повідомлення-рішення від 29.05.2023 №0037870407 на суму 340,00 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2026 заяву представника позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи №340/84/26 з урахуванням такої заяви. Визнано поважними причини пропуску 4 ДПРЗ строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його.

Також, 25.03.2026 протокольною ухвалою закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2026.

21.04.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Кіровоградської області. Судове засідання призначено на 19.05.2026.

19.05.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 17.06.2026.

17.06.2026 оголошено перерву у засіданні до 15.07.2026.

18.06.2026 представник відповідача подав суду заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

14.07.2026 представник позивача подала суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів.

14.07.2026 представник позивача подала суду додаткові письмові пояснення, у яких зазначила, що 15.05.2025 контролюючий орган сам переніс податковий борг 34 ДПРЧ на 4 ДПРЗ, фактично визнавши його правонаступником. Тому подальше направлення акта перевірки та податкових повідомлень-рішень 34 ДПРЧ, а не позивачу, є суперечливою поведінкою та порушує принципи правової визначеності й належного урядування. Також, наголосила, що момент правонаступництва при реорганізації визначається не лише записом у ЄДР, а й передавальним актом та фактичним переходом усіх прав і обов`язків.

Крім того, штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних і неподання декларацій із ПДВ у період карантину застосовані всупереч пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Щодо військового збору додатково послалася на інтегровану картку платника, яка підтверджує відсутність податкового боргу станом на 01.01.2026. Зауважила, що навіть за наявності обов`язку сплатити ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу, застосування штрафу та пені можливе лише за умови доведення вини платника, яка у даному випадку відсутня.

15.07.2026 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи до 31.07.2026.

31.07.2026 протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 01.09.2026.

01.09.2026 суд протокольною ухвалою відклав ухвалення та проголошення рішення суду до 09.09.2026.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково наголосила на тому, що податкові зобов`язання 34 ДПРЧ були обліковані відповідачем за 4ДПРЗ у травні 2025 року, тобто внесення запису про його припинення, що вказує на врахування передавального акта №212 від 29.02.2024, відтак 4ДПРЗ як правонаступник мав бути повідомлений та залучений податковим органом до податкової перевірки, однак цього зроблено не було, що у свою чергу вплинуло на можливість подання заперечень на Акт перевірки та надання додаткових пояснень. При цьому, обов`язок належного вручення Акта перевірки платнику покладено законодавством на відповідача.

Вказала, що заборгованість з виплати заробітної плати службовцям 34 ДПРЧ, та у зв`язку з цим неможливість вчасного виконання зобов`язань зі сплати ПДФО, ЄСВ та військового збору виникла виключно через невиконання зобов`язань ДП «СхідГЗК» за відсутності вини платника. Наведене, а також обставина введення на території України воєнного стану, на переконання представника, виключають вину платника та можливість застосування фінансової відповідальності за виявлені податкові правопорушення.

Окремо наголосила на неправомірності застосування штрафних санкцій за порушення, вчинені під час дії карантину. Зокрема, вказала, що штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, заниження податку на прибуток, неподання податкової звітності та окремі порушення щодо податку на доходи фізичних осіб були застосовані всупереч установленому пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України мораторію.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, а також наданих суду додаткових письмових пояснень. Додатково наголосив, що на час проведення документальної виїзної перевірки 34 ДПРЧ не була припинена як юридична особа, а її посадовою особою та головою комісії з припинення був призначений ОСОБА_1 , за участі якого така була проведена. Останнім також не були надані відповіді на запити перевіряючих щодо виявлених порушень. Акт документальної податкової перевірки був направлений засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника у зв`язку з неможливістю його вручення уповноваженому представнику 34 ДПРЧ. Наполягав на врахуванні положень пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України при визначенні спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій.

Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 34 державна пожежно-рятувальна частина Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області з охорони об`єктів була зареєстрована 11.04.2003 як юридична особа за кодом 23312015 та перебувала на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, смт Смоліне, вул. Козакова, 64.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.12.2021 №822 прийнято рішення про припинення 34 державної пожежно-рятувальної частини шляхом її приєднання до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області. Цим же наказом 4 державний пожежно-рятувальний загін визначено правонаступником майна, всіх прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, а головою комісії з припинення призначено Тхоржевського Миколу Миколайовича (т.1 а.с. 13).

У складеному комісією з припинення передавальному акті балансових рахунків та активів зазначено, що всі зобов`язання 34 державної пожежно-рятувальної частини перед кредиторами та дебіторами, всі її права та обов`язки, активи та пасиви передаються правонаступникові — 4 державному пожежно-рятувальному загону. Передавальний акт затверджено наказом ДСНС України від 29.02.2024 №212 (т.1 а.с. 10-11, 12).

18.07.2024 відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати 34 державною пожежно-рятувальною частиною податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів №10175/11-28-04-07/23312015, яким встановлено порушення строку сплати зобов`язання з ПДВ згідно з податковою декларацією з ПДВ №9373206985 від 24.03.2021. (т.1 а.с. 53-54).

На підставі вказаного акта камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №0120960407 про застосування штрафної санкції на суму 9770,41 грн, яке було отримано платником 17.08.2024 (т.1 а.с. 77).

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України Головним управлінням ДПС України у Кіровоградській області 04.10.2024 було видано наказ №750-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки 34 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Кіровоградській області з охорони об`єктів (код ЄДРПОУ 23312015)” з 07.10.2024 тривалістю 5 робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 07.10.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 07.10.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 07.10.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 07.10.2024 (т.1 а.с. 161).

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 04.10.2024 №750-п, направлень від 07.10.2024 №3460 та №3461 у період з 07.10.2024 до 11.10.2024 фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка 34 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Кіровоградській області.

Копію наказу про проведення перевірки та направлень 07.10.2024 пред`явлено голові комісії з припинення Тхоржевському М.М., який своїм підписом засвідчив ознайомлення з цими документами (т.1 а.с. 162, 163).

За результатами такої перевірки було складено Акт від 18.10.2024 №15451/11-28-07-03/23312015 (т.1 а.с. 18-45).

Перевіркою, встановлено порушення вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 135.1 статті 135 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано 14.12.1999 за №860/4153, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2002 за 27/248, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2022 рік на суму 9792,00 грн;

- підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України, внаслідок чого встановлено не своєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 та пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у періоді липень-листопад 2021 року в сумі 492650,0 грн; у тому числі за періодами: липень 2021 року - на суму 98530,0 грн; серпень 2021 року на суму 98530,0 грн; вересень 2021 року на суму 98530,0 грн; жовтень 2021 року - на суму 98530,0 грн; листопад 2021 року – на суму 98530,0 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної, у встановлений цим Кодексом термін, по операціях з надання послуг з охорони від пожеж ДП «СХІДГЗК» на суму ПДВ 689711,05 грн, у періоді червень-грудень 2021 року, у тому числі за періодами: червень - 98530,15 грн; липень - 98530,15 грн; серпень - 98530,15 грн; вересень - 98530,15 грн; жовтень - 98530,15 грн; листопад – 98530,15 грн; грудень - 98530,15 грн;

- пунктів 202.1 та 203.1 статті 203 ПК України, в результаті чого встановлено: не подання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2021 року по листопад 2021 року: не своєчасне подання податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2020 року та за період з січня 2021 року по червень 2021 року, за що передбачена відповідальність п. 120-1.2 статті 120-1 розділу II ПК України;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту «б» пункту 176.2 статті ПК України, в частині подання з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ та 4 -ДФ): за III квартал 2021 року №9313461009 поданий 22.10.2021; за IV квартал 2021 року №9424381105 поданий 25.01.2022; за І квартал 2022 року №9046896104 поданий 18.04.2022; за ІІ квартал 2022 року №9122405225 поданий 13.07.2022; за ІІІ квартал 2022 року №9203485378 поданий 11.10.2022; за IV квартал 2022 року №9301034613 поданий 23.01.2023; за І квартал 2023 року №9078786448 поданий 13.04.2023; за І квартал 2024 року №9084923139 поданий 09.04.2024;

- статті 51, пункту 70.16 статті 70, абз. а), абз. б) пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині несвоєчасного (з порушенням термінів подання звітності) подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ): за І квартал 2021 року №9120704869 поданий 12.05.2021 при граничному терміні подання 11.05.2021;

- підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, пункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК України - не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб від суми оплати заробітної плати по коду платежу 11010100 в сумі 170468,25 грн, в тому числі: за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 21414,58 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі 51943,92 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 в сумі 14233,95 грн; за період з 01.01.2024 по 07.10.2024 в сумі 15176,57 грн, тому відповідно до підпункту 129.1.4. пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховано пеню в сумі 27256,47 грн;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК України не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення по коду платежу 11010200 в сумі 119444,75 грн, в тому числі: за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 99 711,20 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі 19733,55 грн;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, пункту а пункту 176.2 статті 176 ПК України не перераховано до бюджету військовий збір в сумі 24058,49 грн, в тому числі: за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 15634,69 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі 5972,93 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 в сумі 1186,16 грн; за період з 01.01.2024 по 07.10.2024 в сумі 1264,71 грн, тому відповідно до підпункту 129.1.4. пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховано пеню в сумі 2269,05 грн;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК України несвоєчасно перераховано до бюджету податок військовому збору в сумі 7863,36 грн, в тому числі: за березень 2020 року в сумі 73,55 грн (термін сплати - 30.04.2020, дата сплати – 08.07.2020), за жовтень 2020 року в сумі 2754,14 грн (термін сплати - 30.11.2020, дата сплати - 18.12.2020), за листопад 2020 року в сумі 4083,56 грн (термін сплати – 31.12.2020, дата сплати – 26.01.2021), за грудень 2020 року в сумі 952,11 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати - 23.03.2021), за грудень 2020 року в сумі 2010,12 грн (термін сплати - 31.01.2021, дата сплати – 20.04.2021), за грудень 2020 року в сумі 2383,45 грн (термін сплати - 31.01.2021, дата сплати – 18.05.2021), за січень 2021 року в сумі 1853,24 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати – 30.11.2021), за січень 2021 року в сумі 3762,64 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати – 28.01.2022), за лютий 2021 року в сумі 4417,86 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати – 28.01.2022), за березень 2021 року в сумі 4548,10грн (термін сплати - 31.01.2021, дата сплати - 28.01.2022), за квітень 2021 року в сумі 4381,26 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати - 28.01.2022), за травень 2021 року в сумі 3688,6 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати – 28.01.2022), за червень 2021 року в сумі 3749,34грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати - 28.01.2022), за липень 2021 року в сумі 3311,30 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати – 31.01.2022 ), за серпень 2021 року в сумі 3370,05 грн (термін сплати – 31.01.2021, дата сплати – 31.01.2022);

- пункту 9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (із змінами і доповненнями) донараховано єдиний внесок за попередні періоди з відображенням донарахованих сум в таблиці 6 додатка 4 Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, а саме: за січень 2018 року в сумі 1540,00 грн в звіті за серпень 2018 року;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами і доповненнями) встановлено не перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суми заробітної плати по коду платежу 71010000 в сумі 103440,86 грн, за періоди: з 01.12.2021 по 31.12.2021 в сумі 4007,62 грн; з 01.01.2022 по 31.01.2022 в сумі 5345,81 грн; з 01.02.2022 по 28.02.2022 в сумі 5094,36 грн; з 01.03.2022 по 31.03.2022 в сумі 6480,58 грн; з 01.04.2022 по 30.04.2022 в сумі 5094,36 грн; з 01.05.2022 по 31.05.2022 в сумі 5135,84 грн.; з 01.06.2022 по 30.06.2022 в сумі 5153,85 грн; з 01.07.2022 по 31.07.2022 в сумі 5156,71 грн; з 01.08.2022 по 31.08.2022 в сумі 5194,46 грн; з 01.09.2022 по 30.09.2022 в сумі 5194,46 грн; з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 5194,46 грн.; з 01.11.2022 по 30.11.2022 в сумі 5219,06 грн; з 01.12.2022 по 31.12.2022 в сумі 5223,08 грн.; з 01.01.2023 по 31.01.2023 в сумі 6723,17 грн; з 01.02.2023 по 28.02.2023 в сумі 5336,95 грн; з 01.03.2023 по 31.03.2023 в сумі 5336,95 грн; з 01.01.2024 по 31.01.2024 в сумі 18549,14 грн;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами і доповненнями) встановлено не перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суми грошового забезпечення по коду платежу 71020000 в сумі 173419,34 грн, за періоди: з 01.10.2021 по 31.10.2021 в сумі 56335,33 грн; з 01.11.2021 по 31.11.2021 в сумі 37549,75 грн; з 01.12.2021 по 31.12.2021 в сумі 55435,74 грн; з 01.01.2022 по 31.01.2022 в сумі 2648,52 грн; з 01.02.2022 по 28.02.2022 в сумі 21450,00 грн;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, в частині несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суми грошового забезпечення по коду платежу 71020000 на суму 47825,36 грн за періоди: з 21.10.2020 по 30.10.2020 в сумі 22383,49 грн; з 22.12.2020 по 30.12.2020 в сумі 25441,87 грн;

- підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону №2464-VI, пункту 1 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, який діяв станом на дату подання звітів, в частині несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: за червень 2016 року реєстраційний №9126965460 (звіт з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року) поданий 21.07.2016 (граничний термін подання - 20.07.2016).

Перевіркою також встановлено, що 34 державна пожежно-рятувальна частина здійснювала на території Смолінської шахти ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» діяльність із надання послуг з охорони об`єктів від пожеж. Джерелом її фінансування були, серед іншого, кошти, одержані як плата за охорону об`єктів від пожеж.

У перевіреному періоді 34 державна пожежно-рятувальна частина була зареєстрована платником податку на додану вартість із 10.01.2001. Реєстрація платником ПДВ анульовано 06.07.2023. Крім того, з 06.01.2022 частину виключено з Реєстру неприбуткових установ та організацій, у зв`язку із чим за 2022 рік вона подавала декларацію з податку на прибуток.

Акт перевірки від 18.10.2024 не був підписаний головою комісії з припинення у зв`язку з його відсутністю за податковою адресою, у зв`язку з чим посадовими особами контролюючого органу складено акт про неможливість підписання та вручення примірника акта перевірки. Надалі Акт перевірки направлено рекомендованим поштовим відправленням за адресою 34 державної пожежно-рятувальної частини та вручено 23.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 2500677881607 (т.1 а.с. 128).

На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 12.11.2024 №00174570703, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 12240 грн, з яких 9792 грн — основний платіж та 2448 грн — штрафна санкція (т.1 а.с. 71-72);

- від 12.11.2024 №00174560703, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 615813 грн, з яких 492650 грн — основний платіж та 123163 грн — штрафна санкція (т.1 а.с. 64-65);

- від 12.11.2024 №00174550703, яким застосовано штраф у сумі 4080 грн за неподання чи несвоєчасне подання декларацій із ПДВ (т.1 а.с. 66-67);

- від 12.11.2024 №00174530703, яким застосовано штраф у сумі 344855,53 грн за нереєстрацію податкових накладних (т.1 а.с. 68-69);

- від 03.12.2024 №00182970703, яким застосовано штраф у сумі 344855,53 грн у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо реєстрації податкових накладних (т.1 а.с. 78-79);

- від 12.11.2024 №00174292406, яким застосовано штраф у сумі 1020 грн за порушення порядку подання податкових розрахунків (т.1 а.с. 74);

- від 12.11.2024 №00174272406, яким визначено зобов`язання із ПДФО із заробітної плати у сумі 170468,25 грн, застосовано штраф у сумі 14785,01 грн та нараховано пеню у сумі 27256,47 грн (т.1 а.с. 76);

- від 12.11.2024 №00174282406, яким визначено зобов`язання з ПДФО із грошового забезпечення на суму 119444,75 грн (т.1 а.с. 75);

- від 12.11.2024 №00174302406, яким визначено зобов`язання з військового збору на суму 24058,49 грн, застосовано штраф у сумі 1232,04 грн та нараховано пеню на суму 2269,05 грн (т.1 а.с. 73).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними 4 ДПРЗ звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктами 78.1.2 та 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав неподання платником податків в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається зі змісту позову, однією з підстав для скасування оскаржуваних рішень, 4 ДПРЗ вважає порушення відповідачем процедурних питань, які були допущені при проведенні спірної перевірки, а саме, не повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної податкової перевірки 34 ДПРЧ та ненаправлення Акта перевірки до 4 ДПРЗ як правонаступнику.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 р. у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, а також визначених позивачем підстав позову, першочерговим у даній справі є вирішення питання дотримання контролюючим вимог податкового законодавства щодо процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки 34 ДПРЧ.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом ДСНС України від 14.12.2021 №822 прийнято рішення про припинення 34 ДПРЧ шляхом її приєднання до 4 ДПРЗ та утворено комісію з припинення, головою якої призначено Тхоржевського М.М.

Передавальний акт, відповідно до якого всі права, обов`язки, активи та пасиви 34 ДПРЧ передавалися 4 ДПРЗ, затверджено наказом ДСНС України від 29.02.2024 №212. Водночас запис про припинення 34 державної пожежно-рятувальної частини як юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру лише 02.07.2025.

Отже, на час призначення та проведення перевірки у жовтні 2024 року 34 ДПРЧ не була припинена, зберігала статус юридичної особи, перебувала на податковому обліку та залишалася платником податків, щодо якого здійснювалися заходи податкового контролю, хоча й знаходилася в процедурі припинення.

Саме розпочата процедура припинення 34 ДПРЧ як юридичної особи і стала передбаченою підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Наказом Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 04.10.2024 №750-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку 34 ДПРЧ. Для її проведення посадовим особам контролюючого органу видано направлення від 07.10.2024 №3460 та №3461, у яких зазначено вид перевірки, її підставу, предмет, періоди, що підлягали перевірці, дату початку та тривалість перевірки, а також посадових осіб, уповноважених на її проведення.

Записи у вказаних направленнях свідчать, що 07.10.2024, до початку перевірки, голові комісії з припинення Тхоржевському М.М. вручено копію наказу від 04.10.2024 №750-п та пред`явлено направлення на перевірку.

Перевірку проведено з відома та в присутності голови комісії з припинення 34 ДПРЧ.

Таким чином, контролюючим органом виконано вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо пред`явлення належно оформленого направлення, службових посвідчень та вручення копії наказу про проведення перевірки уповноваженому представнику платника податків до її початку.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що після затвердження передавального акта контролюючий орган був зобов`язаний проводити перевірку виключно за участю 4 ДПРЗ або окремо повідомляти його про початок перевірки.

При приєднанні до правонаступника переходить вся сукупність майна, прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється, а такий перехід дійсно не у всіх випадках пов`язується виключно з датою внесення запису до Єдиного державного реєстру. Водночас наведене стосується визначення обсягу та моменту переходу майнових прав та обов`язків і не встановлює обов`язку контролюючого органу проводити перевірку правонаступника замість юридичної особи, яка ще не припинена та перебуває на податковому обліку.

Затвердження передавального акта не припинило правосуб`єктності 34 ДПРЧ та не припинило повноважень утвореної комісії з припинення. До моменту державної реєстрації припинення від імені цієї юридичної особи діяв голова комісії з припинення, якому були належним чином вручені наказ та направлення на проведення перевірки.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Отже, Тхоржевський М.М. як голова комісії з припинення був уповноважений представляти 34 ДПРЧ у відносинах із контролюючим органом, брати участь у проведенні перевірки та отримувати документи, адресовані юридичній особі, що припиняється. Факт затвердження передавального акта не припинив цих представницьких повноважень.

Податковий кодекс України не передбачає обов`язку контролюючого органу одночасно повідомляти про перевірку як юридичну особу, що припиняється, так і її правонаступника, якщо платник податків, діяльність якого перевіряється, продовжує існувати та має уповноваженого представника.

Та обставина, що 34 ДПРЧ та 4 ДПРЗ перебували в підпорядкуванні одного органу — Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області, не змінює передбаченого законом порядку проведення податкової перевірки. Водночас така обставина спростовує твердження позивача про відсутність організаційної можливості отримати інформацію про проведення перевірки та її результати.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 18.10.2024 №15451/11-28-07-03/23312015, який не був підписаний головою комісії з припинення у зв`язку з його відсутністю за податковою адресою, у зв`язку з чим посадовими особами контролюючого органу складено акт про неможливість підписання та вручення примірника акта перевірки.

Надалі Акт перевірки направлено рекомендованим поштовим відправленням за адресою 34 ДПРЧ та вручено 23.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 2500677881607.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представнику.

Отже, направлення акта перевірки за податковою адресою юридичної особи, яка перевірялася та на той час не була припинена, відповідало встановленому ПК України порядку.

Непідписання акта перевірки головою комісії з припинення також не є підставою для визнання перевірки незаконною, оскільки неможливість його підписання та вручення була оформлена окремим актом, а примірник акта перевірки надалі направлено платнику засобами поштового зв`язку.

За таких обставин твердження позивача про те, що 4 ДПРЗ було позбавлено участі у процедурі податкового контролю, не відповідають встановленим обставинам справи, адже право на участь у перевірці було забезпечене участю у її проведенні голови комісії з припинення Тхоржевському М.М., який був належним представником 34 ДПРЧ.

Перенесення у подальшому визначених податкових зобов`язань з 34 ДПРЧ на 4 ДПРЗ як правонаступника є наслідком проведення реорганізації платника та не свідчить про незаконність перевірки попередника або про необхідність одночасного залучення правонаступника до її проведення.

Стосовно посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №420/31235/24, суд вважає, що сформульований у ній висновок не зумовлює іншої оцінки обставин цієї справи. У справі №420/31235/24 платник у межах установленого пунктом 86.7 статті 86 ПК України десятиденного строку направив заперечення на акт перевірки, додатково повідомив контролюючий орган про їх надсилання, проте податкові повідомлення-рішення були прийняті без розгляду таких своєчасно поданих заперечень. Верховний Суд визнав це істотним порушенням права платника на участь у процедурі прийняття податкового рішення.

Натомість у цій справі акт перевірки був направлений за податковою адресою 34 ДПРЧ та належним чином вручений, а матеріали справи не містять доказів подання 34 ДПРЧ або головою комісії з припинення у встановлений пунктом 86.7 статті 86 ПК України строк заперечень до акта перевірки, які контролюючий орган залишив без розгляду. Отже, фактичні обставини справи №420/31235/24 та цієї справи не є подібними: у першій було проігноровано своєчасно реалізоване платником право на заперечення, тоді як у цій справі доказів реалізації такого права у передбачений законом строк не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень порядку призначення, проведення та оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки. Доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та не становлять самостійної підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд також відхиляє доводи позивача про прийняття спірних податкових повідомлень-рішень поза межами 1095-денного строку, установленого статтею 102 ПК України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання відповідної податкової декларації (звіту), а якщо така декларація подана пізніше — за днем її фактичного подання, а також з урахуванням інших правил обчислення строку, прямо передбачених цією нормою. У разі виявлення порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань, контролюючий орган вправі визначити суму штрафних санкцій не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Разом з тим перебіг передбачених статтею 102 ПК України строків давності у спірний період був зупинений.

Так, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було передбачено зупинення перебігу строків давності, установлених статтею 102 цього Кодексу, починаючи з 18.03.2020. Після введення воєнного стану відповідне регулювання здійснювалося, зокрема, пунктом 102.9 статті 102 та підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Законом України від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023, пункт 102.9 статті 102 ПК України виключено та змінено правила зупинення строків.

Отже, наведений позивачем розрахунок ґрунтується на простому календарному відліку 1095 днів та не враховує період зупинення строків з 18.03.2020 до 31.07.2023 включно.

Суд також звертає увагу, що позивач фактично ототожнює передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України строк, протягом якого контролюючий орган вправі провести перевірку та визначити грошове зобов`язання, зі строком стягнення вже сформованого податкового боргу, урегульованим пунктом 102.4 цієї статті. Предметом цього спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, а не бездіяльність контролюючого органу щодо списання безнадійного податкового боргу чи правомірність його примусового стягнення після спливу відповідного строку.

З цих же підстав посилання позивача на судове рішення Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №440/4814/22 не змінює висновків суду.

Посилання позивача на те, що 4 ДПРЗ отримав копії податкових повідомлень-рішень лише у січні 2026 року, також не свідчить про порушення статті 102 ПК України. Для оцінки дотримання контролюючим органом строку на реалізацію повноваження щодо проведення перевірки та визначення грошового зобов`язання юридично значимими є строки здійснення відповідних заходів податкового контролю та прийняття податкового повідомлення-рішення. Обставини вручення акта перевірки та податкових повідомлень-рішень платнику податків і його правонаступнику оцінені судом окремо з точки зору дотримання процедурних гарантій, передбачених ПК України.

За таких обставин доводи позивача про сплив установленого статтею 102 ПК України 1095-денного строку не підтверджують протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи доводи позивача про наявність обставин непереборної сили, які, на його думку, звільняють від фінансової відповідальності та є підставою для списання нарахованої пені, суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України обставиною, що звільняє особу від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, є вчинення відповідного діяння внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України №671/97-ВР від 02.12.1997 «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням викладеного, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №380/839/24 та від 14.01.2025 у справі №440/17191/23.

Обмежувальні/забороняючі заходи, військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану підпадають під визначення форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата України (далі також — ТПП України) прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії введеного воєнного стану. Зокрема, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України на підставі статей 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, Верховний Суд в постановах від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17 зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 03.04.2025 у справі №320/27109/23, згідно з якими ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що воєнний стан є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Указаний лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами (постанови від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16). Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Докази отримання 34 ДПРЧ сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані.

Отже, доводи позивача про те, що факт настання форс-мажору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану є загальновідомим та підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є помилковими.

Крім того, спеціальним механізмом підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків у період воєнного стану є процедура, визначена підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК та Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225. Порядок передбачає подання платником податків відповідної заяви та документів, які підтверджують реальну та об`єктивну неможливість своєчасно сплатити податки, подати звітність або зареєструвати податкові накладні.

Знову ж таки, матеріали справи не містять доказів звернення 34 ДПРЧ або її правонаступника до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків у порядку, передбаченому Порядком №225, а також доказів прийняття контролюючим органом рішення про підтвердження такої неможливості.

Крім того, звільнення від фінансової відповідальності внаслідок форс-мажору не припиняє самого податкового обов`язку та не звільняє від сплати суми основного податкового зобов`язання. Воно може стосуватися лише відповідальності за податкове правопорушення за умови належного підтвердження всіх передбачених законом обставин.

Позивач посилається на те, що 34 ДПРЧ фінансувалася за рахунок коштів ДП ??«СхідГЗК», яке не виконало своїх договірних зобов`язань, а отримання присуджених до стягнення з цього підприємства коштів стало неможливим у зв`язку із законодавчими обмеженнями на вчинення виконавчих дій у період воєнного стану. Внаслідок цього, за твердженням позивача, були відсутні кошти для виплати заробітної плати, сплати податків та погашення переданого правонаступникові податкового боргу.

Водночас наявність у платника дебіторської заборгованості та невиконання його контрагентом договірних зобов`язань не припиняють встановленого законом обов`язку своєчасно сплачувати податки та збори та не є самостійною підставою для звільнення від фінансової відповідальності. Такі обставини можуть бути враховані лише за умови доведення їх надзвичайного та непереборного характеру, безпосереднього причинного зв`язку з конкретним податковим порушенням, а також відсутності у платника будь-якої іншої реальної можливості виконати податковий обов`язок.

Зазначена правова позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 21.08.2025 у справі №580/10046/23.

Крім того, відповідно до статті 98 ПК України реорганізація платника податків не звільняє його від виконання обов`язку щодо сплати податків, а податковий борг передається правонаступникові незалежно від поточного фінансового стану такого правонаступника.

Отже, посилання позивача на заборгованість ДП «СхідГЗК» та неможливість отримання присуджених коштів підтверджує наявність невиконаного цивільного чи господарського зобов`язання контрагента, однак не доводить автоматично неможливості виконання податкових обов`язків. Позивач не обґрунтував окремо щодо кожного зі спірних податкових зобов`язань та відповідного звітного періоду відсутність інших джерел фінансування, не навів доказів вжиття всіх можливих заходів 34 ДПРЧ для своєчасної сплати податків та не довів, що саме дебіторська заборгованість була непереборною та єдиною причиною допущених порушень.

Отже, наведені позивачем обставини не підтверджують наявності передбаченої підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України підстави для звільнення 34 ДПРЧ чи її правонаступника від фінансової відповідальності. Обставина введення на території України режиму воєнного стану, непогашення дебіторської заборгованості ДП «СхідГЗК» та обмеження примусового виконання судового рішення не припиняли податкових обов`язків та не доводять безпосереднього причинного зв`язку між форс-мажорними обставинами і кожним конкретним порушенням, встановленим позаплановою документальною перевіркою перевіркою.

Переходячи до оцінки спірних податкових повідомлень-рішень по суті, суд насамперед вважає за необхідне визначити межі дії пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки на цю норму позивач посилається як на самостійну підставу для незастосування штрафних санкцій та пені.

Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України було встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України від 12.05.2022 №2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022, підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України доповнено положенням, відповідно до якого у разі виявлення порушень за результатами перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПК України, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, а вимоги законодавства щодо мораторію на застосування штрафних санкцій на період дії карантину не застосовуються.

Судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.02.2025 у справі №200/4768/23 дійшла висновку, що з 27.05.2022 законодавець припинив дію карантинного мораторію на застосування штрафних санкцій у правовідносинах, які врегульовані пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Водночас Верховний Суд підтвердив, що до цієї дати порушення строків реєстрації податкових накладних не належало до винятків, установлених пунктом 52-1, оскільки обов`язок щодо реєстрації податкової накладної є самостійним і не тотожним нарахуванню, декларуванню чи сплаті ПДВ.

Отже, при оцінці кожного спірного рішення суд враховує як вид конкретного податкового правопорушення, так і момент його вчинення або припинення, а також те, чи передбачав пункт 52-1 виняток для відповідного виду порушення.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 №0120960407, суд зазначає таке.

За результатами камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату 34 ДПРЧ самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ за грудень 2020 року за декларацією від 24.03.2021 №9373206985. При граничному строку сплати 26.03.2021 окремі суми були погашені 21.04.2021, 23.04.2021 та 01.12.2021. Податковим повідомленням-рішенням №0120960407 застосовано штраф у сумі 9770,41 грн.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За пунктом 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Наданий розрахунок до спірного податкового повідомлення-рішення свідчить, що відповідач застосував саме зазначені ставки залежно від фактичної тривалості прострочення.

При цьому порушення правил сплати ПДВ прямо включено до переліку винятків із карантинного мораторію, передбаченого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Отже, обставина прострочення виконання податкового зобов`язання у 2021 році не виключає можливості застосування до платника відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 ПК України. Тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0120960407 відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174570703, суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 2022 рік на 9792,00 грн унаслідок невідображення у фінансовому результаті доходу від реалізації послуг з охорони об`єктів Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» у сумі 3029982,00 грн та відповідної собівартості цих послуг у сумі 2975583,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням №00174570703 визначено позивачу загальну суму податкових зобов`язань 12240,00 грн, у тому числі: 9792,00 грн основного платежу та 2448,00 грн штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Пункт 135.1 статті 135 ПК України визначає базою оподаткування грошове вираження такого об`єкта оподаткування.

Якщо дані перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов`язання, заявленої платником у декларації, підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України покладає на контролюючий орган обов`язок самостійно визначити суму грошового зобов`язання. Отже, встановлене перевіркою невключення належних показників доходу і витрат до фінансового результату є належною правовою підставою для визначення сум зобов`язань з основного платежу.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.21) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.2 ст. 123 ПК України).

За приписами пунктів 109.1, 109.3 статті 109 та пункту 112.2 статті 112 ПК України у випадках, коли відповідальність пов`язана з умислом, контролюючий орган повинен довести обставини, що свідчать про можливість дотримання платником правил і цілеспрямоване невиконання відповідного податкового обов`язку.

Такий підхід відповідає сформованій Верховним Судом концепції вини у податкових правопорушеннях: для кваліфікації діяння як умисного необхідні встановлені контролюючим органом обставини, які свідчать про цілеспрямоване створення платником умов, що не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства. Саме формальне посилання на умисел є недостатнім.

У цій справі висновок про заниження податку ґрунтується на конкретних операціях з ДП «СхідГЗК», щодо яких у платника були первинні документи та дані бухгалтерського обліку, однак відповідні показники доходів і витрат не були належним чином відображені при формуванні фінансового результату та податкової звітності. Позивач не подав альтернативного розрахунку та не навів обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість правильного формування цих показників. У сукупності з характером установлених порушень це підтверджує висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Крім того, заниження податку на прибуток стосується звітного 2022 року, обов`язок щодо річного декларування якого виник уже після 27.05.2022, відтак податкове повідомлення-рішення №00174570703 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174560703, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що 34 ДПРЧ не відобразила податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з надання послуг Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» у липні–листопаді 2021 року на загальну суму 492650,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням №00174560703 збільшено податкові зобов`язання на суму 492650,00 грн основного платежу та 123163,00 грн штрафних санкцій.

Підпункт 185.1 пункту 185.1 статті 185 ПК України відносить до об`єкта оподаткування ПДВ операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України встановлено основну ставку ПДВ 20 відсотків.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З огляду на встановлений факт фактичного надання послуг, їх вартість та відсутність відображення відповідного ПДВ у податковій звітності, контролюючий орган на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України мав повноваження визначити суму заниженого податкового зобов`язання. Позивач не надав доказів іншої бази оподаткування або відсутності об`єкта оподаткування.

Суд враховує вимоги пунктів 109.1, 109.3 статті 109 та 112.2 статті 112 ПК України щодо встановлення вини та умислу. У цій справі порушення не було одиничною технічною помилкою: протягом п`яти послідовних податкових періодів платник не відобразив ПДВ за однорідними операціями з одним контрагентом, при цьому декларації з ПДВ за відповідні періоди також не подавалися, а податкові накладні не реєструвалися. Сукупність цих обставин, за відсутності об`єктивного пояснення з боку платника, підтверджує висновок про свідоме невиконання податкового обов`язку.

Порушення правил нарахування та декларування ПДВ прямо віднесені пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до винятків із карантинного мораторію. Отже, перебування відповідних операцій у 2021 році не звільняло платника від штрафної відповідальності за заниження ПДВ. Отже, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00174560703 відсутні, а позовні вимоги у цій частині є необгрунтованими.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174550703, суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням до 34 ДПРЧ застосовано штраф у сумі 4080,00 грн за неподання та/або несвоєчасне подання декларацій з ПДВ за звітні періоди з грудня 2020 року по листопад 2021 року.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом для платників ПДВ є один календарний місяць у випадках, визначених Кодексом.

За підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Розрахунок до спірного рішення містить окремі епізоди по відповідних місячних деклараціях та визначає загальний розмір фінансової санкції 4080,00 грн.

Неподання декларації з ПДВ є порушенням саме обов`язку з декларування ПДВ, а тому підпадає під прямий виняток із пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Таким чином, підстави для його скасування з мотивів дії карантинного мораторію або з інших наведених позивачем підстав відсутні та судом не встановлені.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174530703, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 34 ДПРЧ не зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних сім податкових накладних від 30.06.2021, 30.07.2021, 30.08.2021, 30.09.2021, 30.10.2021, 30.11.2021 та 31.12.2021, складених на операції з постачання послуг Смолінській шахті ДП «СхідГЗК». Загальна сума ПДВ, зазначена в цих накладних, становить 689711,05 грн. Податковим повідомленням-рішенням №00174530703 застосовано до платника штраф 50 відсотків від цієї суми — 344855,53 грн.

Пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України на платника ПДВ покладено обов`язок скласти податкову накладну на дату виникнення податкового зобов`язання та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексом граничні строки. Відповідальність за повну відсутність реєстрації податкової накладної протягом граничного строку передбачена абзацом першим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у вигляді штрафу 50 відсотків суми податкових зобов`язань з ПДВ, зазначеної у такій накладній, за винятком прямо визначених у нормі категорій накладних.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №2340/4009/18 розмежував правопорушення, передбачені пунктами 120-1.1 та 120-1.2 статті 120-1 ПК України: пункт 120-1.1 застосовується, коли податкова накладна врешті зареєстрована, але з порушенням строку, тоді як пункт 120-1.2 — коли реєстрація податкової накладної в ЄРПН відсутня. Такий підхід підтверджено, зокрема, постановою Верховного Суду від 21.05.2026 у справі №440/1783/24.

Суд погоджується з позивачем, що нереєстрація податкової накладної є самостійним порушенням і до 26.05.2022 включно на нього поширювався карантинний мораторій за пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі №420/10367/20, а надалі судова палата у постанові від 26.02.2025 у справі №200/4768/23 виходили з того, що перелік винятків із пункту 52-1 є вичерпним та не включав порушення строків реєстрації податкових накладних.

Разом із тим з 27.05.2022 дія такого мораторію припинилася. Верховний Суд, забезпечуючи однакові умови для платників, на яких до цієї дати поширювався карантинний або воєнний мораторій, у правових висновках щодо перехідного регулювання виходить із необхідності надати можливість виконати накопичений обов`язок з реєстрації до 15.07.2022. Зокрема, такий підхід підтверджено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №520/18349/23; щодо повної відсутності реєстрації після визначеного перехідного строку Верховний Суд у постанові від 21.05.2026 у справі №440/1783/24 визнав наявність підстав для застосування пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

У цій справі спірні податкові накладні 2021 року не були зареєстровані ані до 15.07.2022, ані в подальшому та залишалися незареєстрованими станом на дату перевірки у жовтні 2024 року. Матеріали справи також не містять рішення контролюючого органу про підтвердження неможливості виконання податкового обов`язку за підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та Порядком №225.

Отже, карантинний мораторій тимчасово унеможливлював притягнення до відповідальності за первісне прострочення, але не припинив самого обов`язку з реєстрації податкових накладних і не надавав безстрокового звільнення від відповідальності після припинення мораторію та завершення перехідного строку. Оскільки на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №00174530703 реєстрація семи накладних була відсутня, підстави для скасування цього рішення відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 №00182970703, суд зазначає таке.

Абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України передбачено окрему фінансову санкцію: якщо податкова накладна, зазначена у першому податковому повідомленні-рішенні за абзацом першим цього пункту, залишається незареєстрованою після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання такого податкового повідомлення-рішення, на платника накладається ще один штраф у розмірі 50 відсотків відповідної суми ПДВ.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 у справі №340/854/19 та постанові від 06.06.2023 у справі №280/4556/19 сформулював висновок, що правопорушення, передбачене абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, має формальний склад. Для застосування цієї санкції достатньо встановити факт отримання платником першого податкового повідомлення-рішення та факт невчинення реєстрації податкових накладних протягом наступних 10 календарних днів; узгодження першого податкового повідомлення-рішення або набрання ним остаточної чинності як окрема передумова цією нормою не передбачені.

Із наданого відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174530703 вручено 34 ДПРЧ 18.11.2024. Відтак десять календарних днів, наступних за днем отримання цього рішення, спливли 28.11.2024. Станом на 03.12.2024 спірні податкові накладні в ЄРПН не були зареєстровані, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №00182970703 та його розрахунком.

Водночас суд враховує, що реєстрацію 34 ДПРЧ як платника податку на додану вартість було анульовано 06.07.2023, тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174530703 та до початку десятиденного строку, визначеного абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

За змістом пункту 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту та складання податкових накладних. Отже, у період з 19.11.2024 по 28.11.2024 34 ДПРЧ уже не мала статусу платника ПДВ та не мала правової можливості виконати вимогу щодо реєстрації спірних податкових накладних у ЄРПН.

Абзац другий пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України встановлює додаткову фінансову санкцію саме за невиконання платником протягом десяти календарних днів після отримання першого податкового повідомлення-рішення вимоги щодо реєстрації податкових накладних. За встановлених у цій справі обставин на момент початку перебігу такого строку виконання зазначеної вимоги було неможливе у зв`язку з анулюванням реєстрації 34 ДПРЧ як платника ПДВ ще 06.07.2023.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності передбачених абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України правових підстав для застосування до 34 ДПРЧ повторної штрафної санкції у розмірі 50 відсотків суми ПДВ. За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №00182970703 на суму 344855,53 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174292406, суд зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №00174292406 застосовано штраф у сумі 1020,00 грн з посиланням на пункт 119.1 статті 119 ПК України у зв`язку з поданням податкових розрахунків за формою 1-ДФ/4-ДФ з недостовірними відомостями за вісім звітних періодів: III квартал 2021 року (подано 22.10.2021), IV квартал 2021 року (подано 25.01.2022), I квартал 2022 року (подано 18.04.2022), II квартал 2022 року (подано 13.07.2022), III квартал 2022 року (подано 11.10.2022), IV квартал 2022 року (подано 23.01.2023), I квартал 2023 року (подано 13.04.2023) та I квартал 2024 року (подано 09.04.2024). Окремо у розрахунку зафіксовано несвоєчасне подання розрахунку за I квартал 2021 року, однак саме за цей епізод окремої штрафної санкції не визначено.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів та платників єдиного внеску) зобов`язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку: для податкових агентів, які є фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу); для інших податкових агентів, крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця.

Пунктом 70.16 статті 70 ПК України передбачено подання відомостей, необхідних для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків.

Згідно із пунктом 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Суд зазначає, що зазначене порушення не стосується нарахування, декларування чи сплати податку на додану вартість, акцизного податку або рентної плати, страхування життя, податкової застави, а також обліку, виробництва, зберігання і транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а отже не підпадає під жоден з винятків, установлених абзацом другим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, і на нього поширюється дія карантинного мораторію щодо застосування штрафних санкцій за порушення, вчинені в період з 01.03.2020 до 30.06.2023 включно.

Разом з тим суд враховує, що штраф, передбачений пунктом 119.1 статті 119 ПК України, застосовується одноразово в розмірі 1020 грн за фактом виявлення такого порушення під час перевірки, незалежно від кількості охоплених епізодів, а відповідальність настає щодо загальної кількості порушень, а не окремо за кожен звітний період. Із наведених вище восьми звітних періодів подання розрахунку за I квартал 2024 року (09.04.2024) припадає на період після завершення карантину (30.06.2023) і, відповідно, не охоплюється дією карантинного мораторію, встановленого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Оскільки штраф за пунктом 119.1 статті 119 ПК України має одноразовий, а не подільний за епізодами характер, встановлення хоча б одного порушення, вчиненого поза межами дії карантинного мораторію, є достатньою підставою для застосування цього штрафу в повному розмірі; поширення мораторію на решту (більш ранніх) епізодів на цей висновок не впливає. За таких обставин підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174292406 на суму 1020,00 грн суд не встановив.

Податковим повідомленням-рішенням №00174272406 збільшено 34 ДПРЧ податкові зобов`язання з основного платежу по податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати на суму 170468,25 грн, застосовано штраф 14785,01 грн та нараховано пеню 27256,47 грн.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 162.1. платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Статтею 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування ПДФО, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п. 164.21 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За підпунктом 168.1.2 податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 351 цього Кодексу.

Водночас підпункт 168.1.5 прямо встановлює: якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тому доводи позивача про відсутність самого податкового обов`язку внаслідок невиплати заробітної плати є необґрунтованими.

За приписами пункту 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

У свою чергу, норми підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України зобов`язують податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошового зобов`язання платника податків, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податковим агентом, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків, зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно із пунктом 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, встановлений актом перевірки факт неперерахування 34 ДПРЧ як податковим агентом утриманого податку на доходи фізичних осіб є прямою законною підставою для визначення відповідної суми саме податковим повідомленням-рішенням, а не виключно в порядку погашення податкового боргу за податковою вимогою. Те, що акт перевірки в цій частині не встановлює заниження бази оподаткування чи неправильності обчислення податку, а фіксує саме факт нарахування і неперерахування вже обчисленої суми, не змінює цього висновку, оскільки підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України прямо передбачає визначення грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням саме для випадків порушення податковим агентом правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку.

Позивач не спростував установленого перевіркою факту відсутності перерахування до бюджету ПДФО у сумі 170468,25 грн.

Разом з тим, пункт 125-1.1 статті 125-1 ПК України пов`язує відповідальність податкового агента з ненарахуванням, неутриманням або несплатою (неперерахуванням) податку до або під час виплати доходу, а пункт 125-1.2 цієї статті передбачає підвищений штраф у розмірі 25 відсотків за ті самі діяння, вчинені умисно.

У постанові від 29.04.2026 у справі №580/1001/23 Верховний Суд наголосив, що для застосування статті 125-1 ПК України необхідно не лише встановити несвоєчасність сплати ПДФО, а й з`ясувати, чи відбулася виплата відповідного доходу та чи було перераховано податок до або під час такої виплати. Аналогічно у постанові від 10.03.2026 у справі №140/4934/25 Верховний Суд виходив з того, що сама констатація наявності несплаченого податку станом на дату перевірки свідчить про існування податкової заборгованості, однак без установлення обставин виплати доходу не є достатньою для висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 125-1 ПК України.

Актом документальної перевірки встановлено наявність заборгованість 34 ДПРЧ із виплати заробітної плати станом на 07.10.2024 та неперераховані суми ПДФО з такої нарахованої заробітної плати. Наданий відповідачем розрахунок штрафної санкції визначає 25-відсотковий штраф щодо несплачених сум ПДФО за періоди після припинення дії відповідного мораторію, але не містить відомостей про фактичні дати виплати саме того доходу, з якого ці суми податку мали бути перераховані. Отже, відповідачем не встановлено необхідної об`єктивної ознаки правопорушення за статтею 125-1 ПК України - неперерахування податку до або під час виплати відповідного оподатковуваного доходу.

Те, що відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу все одно підлягав перерахуванню до бюджету у встановлений Кодексом строк, підтверджує існування основного податкового обов`язку, однак не замінює передбачених статтею 125-1 ПК України умов для застосування штрафу. Крім того, контролюючим органом не наведено конкретних обставин, достатніх для висновку про умисність діяння саме у розумінні пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України.

Пеню у сумі 27256,47 грн відповідач нарахував за підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Зазначена норма передбачає нарахування пені, зокрема, у разі виявлення контролюючим органом несплати або несвоєчасної сплати податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу. Оскільки щодо сум, покладених в основу спірного розрахунку, акт перевірки не встановлює факту та дат виплати відповідного доходу, відповідачем не доведено наявності передбачених саме підпунктом 129.1.4 правових підстав для нарахування цієї пені. Суд не вправі замінювати визначену контролюючим органом правову кваліфікацію іншою нормою та самостійно здійснювати новий розрахунок фінансової відповідальності платника.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174272406 підлягає скасуванню в частині штрафної санкції 14785,01 грн та пені 27256,47 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174282406, суд зазначає таке.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення на суму 119444,75 грн.

Правове регулювання виникнення та виконання вказаного податкового обов`язку визначається положеннями статей 162– 168, 171 та 176 ПК України, які встановлюють коло платників податку, об`єкт оподаткування, порядок його нарахування та сплати, а також обов`язки податкового агента щодо утримання та перерахування податку до бюджету.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом не встановлено неправильності обчислення суми ПДФО з грошового забезпечення у розмірі 119444,75 грн. Виявлене порушення полягає саме у неперерахуванні до бюджету вже нарахованої суми податку.

За змістом підпункту 54.3.5 пункту 54.3 та пункту 54.5 статті 54 ПК України у випадках, коли відповідно до податкового законодавства особою, відповідальною за нарахування податку, є податковий агент, який контролює орган уповноваження визначити суму відповідного грошового зобов`язання за результатами податкового контролю.

Отже, встановлений під час перевірки факт неперерахування до бюджету належним чином нарахованої суми ПДФО є достатньою правовою підставою для визначення такого грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням.

Посилання позивача на відсутність фінансування, форс-мажорні обставини та дію карантинного мораторію не спростовують самого обов`язку податкового агента щодо перерахування до бюджету належно нарахованого податку. Зазначеним доводам судом надано оцінку при вирішенні питання щодо податкового повідомлення-рішення №00174272406 та підстав для іншого висновку щодо спірного ППР №00174282406 суд не вбачає.

При цьому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції та пеня не застосовувалися, а визначено виключно суму основного грошового зобов`язання з ПДФО.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174282406 на суму 119444,75 грн прийняте відповідачем у межах наданих повноважень та за наявності встановлених законом підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174302406, суд зазначає таке.

Спірним податковим повідомленням-рішенням №00174302406 збільшено податкові зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 24058,49 грн. Також, застосовано штраф 1232,04 грн та нараховано пеню 2269,05 грн.

У спірний період військовий збір справлявся відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Підпунктами 1.1 та 1.2 цього пункту визначалися платники та об`єкт оподаткування збором, підпунктом 1.3 — ставка збору, а підпунктом 1.4 передбачалося, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів фізичних осіб здійснюються у порядку, встановленому розділом IV ПК України.

За підпунктами 1.5 і 1.6 відповідальними за утримання і перерахування збору є особи, визначені статтею 171 ПК України, які виконують податкові обов`язки у формі та спосіб, установлені статтею 176 ПК України.

Отже, до військового збору застосовується той самий механізм утримання і перерахування, що й до податку на доходи фізичних осіб, включно з підставами визначення грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням за підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 та пунктом 54.5 статті 54 ПК України, викладеними вище щодо податкового повідомлення-рішення №00174272406.

Те, що акт перевірки в цій частині фіксує саме факт нарахування і неперерахування вже обчисленого військового збору, а не його заниження, не перешкоджає визначенню цієї суми податковим повідомленням-рішенням.

Спірним податковим повідомленням-рішенням до 34 ДПРЧ застосовано штрафну санкцію у сумі 1232,04 грн згідно із пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України, та пеню 2269,05 грн — згідно із підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Наданий відповідачем розрахунок підтверджує, що відповідні санкції обчислені лише щодо періодів, за які контролюючий орган вважав можливим застосування фінансової відповідальності після припинення дії мораторію. Водночас наведене не підтверджує наявності складу правопорушення, передбаченого статтею 125-1 ПК України.

Оскільки військовий збір утримується і перераховується податковим агентом за правилами розділу IV ПК України, до оцінки відповідальності за його неперерахування застосовуються наведені вище висновки щодо ПДФО. Акт перевірки фіксує залишок неперерахованого військового збору 24058,49 грн, однак щодо сум, на які нараховано штраф та пеню, не встановлює фактичних дат виплати відповідного доходу та співвідношення таких дат із перерахуванням збору до бюджету. Отже, наявність суми основного податкового зобов`язання не є достатньою для застосування пункту 125-1.2 статті 125-1 та підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України.

Крім того, для застосування 25-відсоткового штрафу за пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України відповідач мав довести умисний характер відповідного діяння. Загальне посилання в акті перевірки на те, що платник мав можливість виконати податковий обов`язок, без установлення конкретних обставин виплати доходу і цілеспрямованих дій щодо неперерахування збору не є достатнім для застосування підвищеної санкції.

Щодо доводів позивача про відсутність заборгованості з військового збору суд зазначає, що інтегрована картка платника із нульовим сальдо станом на 01.01.2026 відображає стан розрахунків саме на цю дату і не спростовує дані акта перевірки про наявність станом на 07.10.2024 неперерахованої суми 24058,49 грн. Тому цей довід не є підставою для скасування основного платежу, однак не усуває наведених вище недоліків правової кваліфікації штрафу та пені.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 №00174302406 підлягає скасуванню в частині штрафної санкції 1232,04 грн та пені 2269,05 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в адміністративному судочинстві за загальним правилом обов`язок доказування пропорційно розподілений між сторонами, які заявляють свої вимоги та подають заперечення. При цьому суб`єктами доказування в адміністративному судочинстві є усі учасники розгляду справи, які відіграють ключову роль у доказуванні.

Вказане підтверджується також положеннями частини 5 статті 160 КАС України, які регламентують вимоги до змісту позовної заяви. Так, зокрема, пунктами 4, 5 зазначеної процесуальної норми передбачено, що в позовній заяві зазначаються, серед іншого зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини.

Хоча особливістю адміністративного судочинства у порівнянні з іншими є презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, однак така не може виключати обов`язок позивача, як учасника адміністративного процесу, наводити свої аргументи та надавати наявні в нього докази на обґрунтування заявлених позовних вимог.

В розумінні частини 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положення статті 79 КАС України передбачають, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 80 КАС України).

На виконання встановленого нормами частини 2 статті 77 КАС України процесуального обов`язку відповідач в якості доказів посилається на акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів №10175/11-28-04-07/23312015 та Акт від 18.10.2024 №15451/11-28-07-03/23312015, якими зафіксовано виявлені порушення податкового законодавства.

Разом з тим, податковим органом під час розгляду справи не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 №00182970703, податкового повідомлення-рішення №00174272406 в частині застосування штрафної санкції та пені на загальну суму 42041,48 грн та податкового повідомлення-рішення №00174302406 в частині застосування штрафної санкції та пені на загальну суму 3501,09 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. За частиною третьою цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково на загальну суму 390398,10 грн, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 4684,78 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12.11.2024 №00174272406 в частині застосування штрафної санкції у сумі 14785,01 грн та нарахування пені у сумі 27256,47 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12.11.2024 №00174302406 в частині застосування штрафної санкції у сумі 1232,04 грн та нарахування пені у сумі 2269,05 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 03.12.2024 №00182970703 на суму 344855,53 грн.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486) на користь 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 36734718) судовий збір у сумі 4684 (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 36734718, вул. Героїв-рятувальників, буд. 21, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100).

Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК