Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №340/1298/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1298/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплат грошового забезпечення та остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 572 (п`ятсот сімдесят два) дні затримки розрахунку (повного) при звільненні за період з 19.07.2024 по 11.02.2026 включно, обчисливши шляхом множення розміру середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки розрахунку при звільненні;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 сум компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати йому грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, а саме 271 906 гривень 31 копійка за весь час затримки виплати – за період з 19.07.2024 по 11.02.2026 включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 26.02.2022 по 19.07.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 202 від 19.07.2024 був виключений зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням у відставку за пунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) та знятий з усіх видів забезпечення. Проте у день виключення зі списків особового складу йому не було виплачено грошове забезпечення у повному обсязі за період з 26.02.2022 по 19.07.2024, включаючи всі його складові та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Вказує, що 11.02.2026 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №340/7877/24 відповідач виплатив йому грошове забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.07.2024 у загальній сумі 97072,63 грн.

Зазначає, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП України) передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку. З цих підстав, має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2024 по 11.02.2026 включно, розрахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 (далі — Порядок №100).

Також, оскільки виплата грошового забезпечення у належному розмірі була здійснена невчасно, відповідач зобов`язаний був у місяці, в якому проведено виплату заборгованості самостійно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму грошового забезпечення за весь період по день її фактичної виплати відповідно до Закону №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі — Порядок №159).

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що з 26.02.2022 року по 19.07.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №340/7877/24 військовою частиною 11.02.2026 виплачено позивачу грошове забезпечення в сумі 97072,63 грн.

Вказує, що у зв`язку з набранням чинності 19.07.2022 Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні обмежена виплатою середнього заробітку не більш як за шість місяців. З огляду на це вважає помилковим визначений позивачем період нарахування середнього заробітку з 19.07.2024 по 11.02.2026. При цьому для нарахування та виплати відшкодування позивачеві слід брати його грошове забезпечення за два місяці перед звільненням.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

13.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

16.03.2026 представником позивача на виконання вимог ухвали суду було надано квитанцію про сплату судового збору.

19.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

11.08.2026 ухвалою суду повторно витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач у період з 26.02.2022 по 19.07.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 202 від 19.07.2024 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням у відставку за пунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №340/7877/24 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 року по 19.07.2024 року, включаючи всі його складові та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по 19.07.2024 року, включаючи всі складові такого грошового забезпечення (основні та додаткові) та одноразові види виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше ніж 50% мінімальної заробітної плати), встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (а.с. 16-17).

11.02.2026 на виконання вказаного рішення суду відповідачем виплачено на користь позивача грошове забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.07.2024 у загальній сумі 97072,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №336 від 10.02.2026 та банківською випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 15, 42).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі — Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин 2-4 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №340/7877/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 19.07.2024, включаючи всі складові такого грошового забезпечення (основні та додаткові) та одноразові види виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.

Тобто, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено непроведення повного розрахунку відповідача із позивачем в день його звільнення (встановлено невиплату грошового забезпечення у повному розмірі).

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, та правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.01.2019 у справі №806/2164/16.

Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Стаття 116 КЗпП України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає стаття 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 викладена правова позиція, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Згідно з матеріалами справи позивача 19.07.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я. Водночас фактичний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.07.2024 здійснено 11.02.2026. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення зі служби остаточний розрахунок, зокрема, своєчасно не виплачено грошове забезпечення у належному розмірі, тому останній має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

При цьому стаття 117 КЗпП України діє з 19.07.2022 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" за №2352-IX від 01.07.2022, відповідно до якої час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Разом з тим, питання застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX), було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23, за наслідками розгляду якої у постанові від 08.10.2025 викладені наступні правові висновки:

- “Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.”

- “Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.”

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц сформовані наступні змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Відтак, суд вважає, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципів пропорційності, співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).

Як встановлено судом остаточний розрахунок з позивачем було проведено на виконання судового рішення 11.02.2026.

Відтак, період затримки розрахунку становить проміжок часу з 20.07.2024 (день, наступний з дати виключення зі списків особового складу) по 10.02.2026 (переддень остаточного розрахунку). Отже, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період.

Однак, з урахуванням статті 117 КЗпП України щодо обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями період затримки розрахунку складає 185 календарних днів (з 20.07.2024 по 15.01.2025).

Згідно з довідкою про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 №1157/ф від 03.09.2026 та довідкою-розрахунком про нарахування середнього заробітку №1155/ф від 03.09.2026 грошове забезпечення, що враховується при обчисленні середнього заробітку відповідно до Порядку №100, становить: травень 2024 року — 21657,98 грн; червень 2024 року – 21657,98 грн.

Кількість календарних днів за останні два місяці служби: травень 2024 року - 31; червень 2024 року - 30. Усього - 61.

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 710,10 грн ((21657,98 +21657,98)/61).

Відповідно, середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 20.07.2024 по 10.02.2026 (з урахуванням обмеження шістьма місяцями) в арифметичному обчисленні складає 131368,50 грн (710,10 х 185 календарних днів).

Загальний розмір виплат, належних позивачу при звільненні з військової служби складає 223401,54 грн, у тому числі: 126328,91 грн (виплачені при виключенні зі списків особового складу); 97072,63 грн (сума виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду).

Розмір невиплаченої позивачу у день виключення зі списків особового складу суми грошового забезпечення 97072,63 грн по відношенню до всіх належних при звільненні виплат в загальному розмірі 223401,54 грн становить 43,45% ((97072,63 грн х 100 %): 223401,54 грн).

Виходячи з принципу пропорційності, сума належного позивачу середнього грошового забезпечення за період затримки з 20.07.2024 по 10.02.2026 складає 57079,61 грн (131368,50 грн х 43,45 %).

Наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2024 по 10.02.2026 у сумі 57079,61 грн.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-III та Порядком №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно із статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Отже, законодавець пов`язує право на компенсацію не із загальною сумою грошового забезпечення, визначеною внаслідок його перерахунку, а із сумою доходу за кожний відповідний місяць, яка належала особі до виплати, однак своєчасно виплачена не була.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі №803/1565/17, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а.

Судом установлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 340/7877/24 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби, включаючи його основні та додаткові складові, а також одноразові види виплат, та провести відповідну виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

З наданого відповідачем розрахунку, складеного на виконання зазначеного судового рішення, убачається, що при здійсненні перерахунку окремо визначено складові грошового забезпечення за відповідні місяці, суми проведених раніше виплат та суми, що підлягали доплаті. Водночас компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати таких сум відповідачем не нараховано.

Таким чином, для вирішення спору в цій частині визначальним є не загальний розмір грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби та не загальна сума перерахунку, проведеного на виконання рішення суду, а виключно ті суми щомісячних складових грошового забезпечення, які були додатково нараховані та виплачені відповідачем на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 340/7877/24 із порушенням строків їх виплати.

Саме до таких донарахованих на виконання судового рішення щомісячних виплат, які за своєю правовою природою є доходом, що не має разового характеру, підлягає застосуванню механізм компенсації, передбачений Законом № 2050-III.

Водночас до складу сум, перерахованих на виконання зазначеного рішення суду, входять також одноразові види грошового забезпечення. Оскільки положення Закону № 2050-III поширюються лише на доходи, які не мають разового характеру, суми одноразових виплат, донараховані та виплачені на виконання рішення суду, не підлягають включенню до бази її обчислення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, виплативши на виконання рішення суду донараховані суми щомісячного грошового забезпечення, однак не нарахувавши та не виплативши компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати саме цих щомісячних сум, допустив протиправну бездіяльність.

У зв`язку з цим належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення, донарахованих та виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 340/7877/24 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 11.02.2026.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У позовній заяві позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн до суду надано копії: ордера про надання правової допомоги позивачу Серії АМ№1109670 від 09.12.2024 (а.с. 11); договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 07.11.2024 із додатковою угодою №7 від 25.02.2026 (а.с. 13-14); рахунку №20 від 25.02.2026 (а.с. 12зв.); квитанції до платіжної інструкції №ПН1157 від 27.02.2026 на суму 2500,00 грн (а.с. 12).

Пунктом 1.1 Договору від 07.11.2024 Бюро зобов`язується надати правову (правничу) допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.

Вартість послуг за надання правничої допомоги за чинним Договором визначається в окремому конкретному випадку, відповідно до окремого доручення наданого Бюро (Адвокату) Клієнтом, відповідно до п. 1.4 цього Договору (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що сторонами досягнута домовленість, що визначена сума гонорару (оплата послуг за цим Договором та додатковими угодами до нього) передплачується в повному обсязі протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення рахунку Бюро.

За змістом додаткової угоди №7 від 25.02.2026 до Договору від 07.11.2024 Клієнт надає Бюро (Адвокату) доручення щодо здійснення досудового врегулювання та оскарження дії (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування (перерахунку) та невиплати Клієнту середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та за несвоєчасний розрахунок з ним при звільненні. Вартість послуг (гонорару) за даним окремим дорученням, визначеним у пункті 2 становить 2500,00 грн.

Факт оплати вказаної суми послуг з правової допомоги підтверджується платіжною інструкцією №ПН1157 від 27.02.2026.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви, у заявленому розмірі 2500,00 грн підтверджується документально, є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо судового збору, то відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За звернення до суду з позовною вимогою щодо виплати середнього заробітку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн як за вимогу немайнового характеру.

Оскільки зазначена позовна вимога судом задоволена, відтак вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2024 по 10.02.2026.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2024 по 10.02.2026 у сумі 57079 (п`ятдесят сім тисяч сімдесят дев`ять) грн 61 коп.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого щомісячного грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по день фактичної виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення, донарахованих та виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 340/7877/24 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 11.02.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК