Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №340/955/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/955/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені Головним управління ДПС у Кіровоградській області:

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2026 №0000/1228/2404 форми «ПС», яким ОСОБА_1 нараховано 1020 грн штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2026 №0000/1229/2404 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 8 284,53 грн, з яких 5 523,02 грн – податкове зобов`язання та 2 761,51 грн – штрафні (фінансові санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2026 №0000/1231/2404 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності» на загальну суму 99 414,38 грн, з яких 66 276,25 грн – податкове зобов`язання та 33 138,13 грн – штрафні (фінансові санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2026 №0000/1232/2404 форми «ПС», яким ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції за порушення законодавства в розмірі 8 647,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без належного встановлення фактичних обставин та достатньої доказової бази. Висновок про отримання позивачкою іноземного доходу ґрунтується лише на інформаційному листі ДПС та не підтверджений первинними фінансовими чи банківськими документами. Крім того, податковим органом застосовано неналежне найменування платежу, довільно визначено валютний курс для розрахунку бази оподаткування, а також не доведено умислу й повторності правопорушень, необхідних для накладення штрафів у підвищеному розмірі. Розмір штрафу за ненадання інформації також обчислено виходячи з мінімальної заробітної плати не того року, у якому, за твердженням відповідача, допущено порушення. З огляду на це позивачка просить визнати спірні рішення протиправними та скасувати їх, а понесені судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою судді від 24.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, 10.03.2026 надав суду відзив, вказав, що документальну позапланову невиїзну перевірку проведено на законних підставах, а наказ, повідомлення, запит та акт перевірки належним чином направлено позивачці за її податковою адресою. Повернення поштових відправлень у зв`язку із закінченням строку зберігання, на думку відповідача, не спростовує факту їх належного вручення в розумінні статті 42 ПК України.

Відповідач зазначає, що отримання позивачкою у 2023 році іноземного доходу в сумі 9 694 доларів США підтверджується офіційною інформацією компетентного органу Великої Британії, одержаною в межах міжнародного обміну податковою інформацією. Така інформація містить ідентифікаційні дані позивачки та відомості про виплати, тому, за позицією відповідача, є достатньою підставою для нарахування ПДФО і військового збору. Позивачка відповідного доходу не задекларувала, податки не сплатила, пояснень і документів на запит не надала та заперечень на акт перевірки не подала. Застосування підвищених штрафів відповідач обґрунтовує наявністю попереднього аналогічного порушення, установленого перевіркою за 2022 рік, а розмір штрафу за ненадання інформації — законодавством, чинним на день прийняття рішення. У зв`язку із цим ГУ ДПС у Кіровоградській області вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.42-47).

Крім того, представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та витребування додаткових доказів (а.с. 37-39).

23.03.2026, представник позивача подала відповідь на відзив, у якому заявила клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Заперечуючи проти доводів відповідача, зазначила, що відповідач не надав належних доказів отримання позивачем доходу від іноземного суб`єкта господарювання, оскільки відповідь компетентного органу Сполученого Королівства до матеріалів справи не долучено, а лист ДПС України не підтверджує фактичного отримання такого доходу. Крім того, представник позивача послалася на неправильне визначення бази оподаткування із застосуванням валютного курсу станом на 31 грудня 2023 року, зазначення у податковому повідомленні-рішенні не передбаченої ПК України назви податку та недоведеність умисного характеру допущених порушень. З огляду на викладене просила відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги (а.с.71-72).

Ухвалою суду від 23.03.2026, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні та задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (а.с.74-75).

Ухвалою суду від 23.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.07.2026 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження, що відображено в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 п.79.2, ст.79, пп. 83.1.2 п.83.1 ст.83, пп. 163.1 ст.163, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п. 170.11 ст. 170 ПК України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області №1880-п від 19.11.2025 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 », згідно інформації, що надійшла листом ДПС України від 05.09.2025 №21688/7/99-00-24-04-03-07 (вхідний ГУ ДПС у Кіровоградській області №3002/8 від 09.09.2024), головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Перевіркою, серед іншого, встановлено отримання позивачкою у 2023 році доходу від Fenix International Ltd за створення контенту на платформі OnlyFans у сумі 9694 доларів США, що за курсом 37,9824 грн (станом на 31.12.2023) за 1 долар США становить 368201,39 грн.

За результатами перевірки складено акт №21068/11-28-24-04/3775207485 від 29.12.2025 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року» (а.с. 9-14).

Відповідно до висновків викладених в акті №21068/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 29.12.2025, перевіркою встановлено порушення:

- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік до контролюючого органу;

- п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170 ПК України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 66276,25 грн;

- пп.1.2, п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України - в результаті чого, донараховано податкове зобов`язання по військовому збору за 2023 рік на загальну суму 5523,02 грн;

- пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України – не надання до податкового органу відповіді на письмовий запит про надання інформації.

На підстав акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення – рішення від 29.01.2026:

- №0000/1228/2404 форми «ПС», яким позивачу нараховано 1020 грн штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (а.с.23);

- №0000/1229/2404 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 8 284,53 грн (5 523,02 грн – податкове зобов`язання та 2 761,51 грн – штрафні (фінансові) санкції (а.с.24);

- №0000/1231/2404 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності» на загальну суму 99 414,38 грн (66 276,25 грн – податкове зобов`язання та 33 138,13 грн – штрафні (фінансові) санкції (а.с. 25);

- №0000/1232/2404 форми «ПС», яким позивачу нараховані штрафні санкції за не надання до податкового органу відповіді на письмовий запит про надання інформації в розмірі 8 647,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положення статей 75, 78, 79 ПК України визначають види податкових перевірок, підстави їх проведення та умови, за яких посадові особи контролюючого органу набувають право розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Нормами статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких наявні такі підстави, як:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2).

З аналізу наведених норм убачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена за наявності визначених ПК України підстав, однак право контролюючого органу на її початок пов`язане не лише з виданням наказу, а й із виконанням процедури повідомлення платника податків у спосіб, передбачений статтею 42 ПК України.

Як встановлено судом, копію Наказу № 1880-п від 19.11.2025 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про початок перевірки від 19.11.2025 року № 665/4/11-28-24-04/3775207485 направлені ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 20.11.2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернуто до контролюючого органу 06.12.2025 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, суд звертає увагу на те, що сама по собі обставина фактичного неотримання позивачкою зазначеної кореспонденції не свідчить про порушення відповідачем пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, оскільки визначальним є встановлення факту направлення документів у встановленому законом порядку за належною податковою адресою платника податків.

Судом також встановлено, що перевірка розпочата та проведена 07.05.2025 року, тобто після спливу понад 30 календарних днів з дати направлення наказу та повідомлення 25.03.2025 року. Отже, передбачений абзацом другим пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України часовий інтервал між направленням документів та початком перевірки відповідачем дотримано.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про дотримання контролюючим органом порядку повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Щодо правомірності використання інформації, отриманої від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, як достатньої підстави для визначення податкових зобов`язань. Суд зазначає, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, за своєю правовою природою належить до податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю.

Відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України до податкової інформації відноситься інформація від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

За змістом підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Враховуючи положення статті 9 Конституції України та пункту 3.2 статті 3 ПК України, слід зазначити, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України та підлягають застосуванню у податкових правовідносинах.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10 лютого 1993 року укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11 серпня 1993 року. Законом України від 30 жовтня 2019 року №244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05 грудня 2019 року (далі - Конвенція).

Крім того, Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25 січня 1988 року. Зазначену Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 грудня 2008 року №677-VI, а для України вона набрала чинності 01 липня 2009 року (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Міністерством фінансів України наказом від 16 квітня 2022 року №118 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 червня 2022 року за № 606/37942) затверджений Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Наведене правове регулювання свідчить про те, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000/1231/2404 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності» на загальну суму 99 414,38 грн (66 276,25 грн – податкове зобов`язання та 33 138,13 грн – штрафні (фінансові) санкції суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять відповідь HM Revenue & Customs від 04.03.2025, надану в межах Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.

Зі змісту вказаного документа вбачається, що від компанії Fenix International Ltd отримано інформацію про облікові записи та інформацію про транзакції.

Додатком до відповіді компетентного органу визначено зміст окремих полів отриманих від Fenix International Ltd даних.

Зокрема, показник Num_Trans визначений як кількість транзакцій за рік за вирахуванням повернень, а показник Total_Value - як загальна вартість транзакцій за рік у доларах США за вирахуванням повернень та комісій.

Щодо облікових записів, які відповідач відносить до позивача, зазначено: обліковий запис 261086689 - 23 транзакції загальною вартістю 6134 долари США; обліковий запис 290028572 - 21 транзакція загальною вартістю 3531 долар США; обліковий запис 373976120 - 1 транзакція загальною вартістю 29 доларів США.

Загальна вартість зазначених у витягу транзакцій становить 9694 долари США. Дані про повернення коштів та утримані податки у відповідних графах зазначені як « 0».

Отже, доводи позивача про те, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на внутрішньому листі ДПС України та не підтверджуються інформацією компетентного органу іноземної держави, після дослідження наданої суду відповіді HM Revenue & Customs свого підтвердження не знайшли.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі №240/22077/25 зазначив, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватись при призначенні та проведенні перевірок, а також при прийнятті рішень за їх результатами. Водночас сам факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення податкового обов`язку.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2026 у справі №560/9531/25. Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування, які відомості містить інформація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства, чи дозволяє вона ідентифікувати позивачку, чи свідчить зазначена у міжнародній податковій інформації сума про розмір фактично отриманого доходу платника податків або відображає інший узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, сформований за результатами відповідного звітного періоду.

У даній справі компетентним органом Великої Британії надано опис показника Total_Value та відомості про кількість і загальну вартість транзакцій щодо кожного з трьох облікових записів.

Разом з тим наданий суду витяг не містить відомостей про дати кожної з 45 транзакцій, дати зарахування відповідних коштів на електронний гаманець чи інший платіжний інструмент, а також не містить розподілу суми 9694 доларів США за окремими датами нарахування або отримання.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Як встановлено судом, відповідач не визначав гривневий еквівалент кожної окремої транзакції за валютним курсом, що діяв на дату її здійснення, нарахування чи отримання.

Натомість вся річна сума 9694 доларів США була перерахована відповідачем у гривні за курсом Національного банку України станом на 31.12.2023, внаслідок чого визначено базу оподаткування у сумі 368201,39 грн.

Таким чином, застосований відповідачем спосіб визначення гривневого еквівалента доходу не відповідає пункту 164.4 статті 164 ПК України.

Вказане порушення безпосередньо впливає на розмір бази оподаткування, а відповідно - на розмір податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущене контролюючим органом порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні дати здійснення кожної з 45 транзакцій, а відтак суд не може встановити відповідні курси Національного банку України та здійснити новий розрахунок податкових зобов`язань замість контролюючого органу.

За таких обставин відповідачем не доведено правильність визначення бази оподаткування у сумі 368201,39 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0000/1231/2404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності» виходячи із зазначеної бази оподаткування, є протиправним та підлягає скасуванню.

Підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено платників військового збору, а підпунктом 1.2 цього пункту встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не доведено правильність визначення бази оподаткування у сумі 368201,39 грн, податкове повідомлення-рішення №0000/1229/2404 має похідний характер від податкового повідомлення-рішення №0000/1231/2404.

Враховуючи дані обставини, податкове повідомлення-рішення від 29.01.2026 0000/1229/2404 прийнято без належного визначення бази оподаткування, а отже підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000/1228/2404 форми «ПС», яким позивачу нараховано 1020 грн штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з п.120.1 ст.120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як зазначалось раніше, надані компетентним органом Великої Британії відомості містять інформацію про належні до позивача облікові записи Fenix International Ltd, кількість транзакцій та їх загальну вартість.

За наведених обставин позивач повинен був подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, оскільки міжнародна інформація містить відомості, зокрема, про використання електронного гаманця як способу розрахунків.

Разом з тим штраф у сумі 1020 грн передбачений пунктом 120.1 статті 120 ПК України не за перше порушення, а за ті самі дії, вчинені платником, до якого протягом року вже було застосовано штраф за таке порушення.

Як вбачається з матеріалів справи в 2025 році ГУ ДПС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, про що складено акт №7639/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 12.06.2025, який направлено платнику 13.06.2025 та повернуто до контролюючого органу 30.06.2025 «за закінченням терміну зберігання».

Внаслідок встановлених порушень викладених в акті перевірки № 7639/11-28-24-04/3775207485 від 12.06.2025 винесено податкові повідомлення рішення від 17.07.2025 року, які направлено платнику 17.07.2025 року та повернуто до контролюючого органу 04.08.2025 року «за закінченням терміну зберігання». Доказів їх скасування в адміністративному або судовому порядку до суду не надано.

Таким чином, судом встановлено що до позивача застосовано штрафні санкції за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи вдруге протягом року, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000/1228/2404 форми «ПС», яким позивачу нараховано 1020 грн штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000/1232/2404 форми «ПС», яким позивачу нараховані штрафні санкції за не надання до податкового органу відповіді на письмовий запит про надання інформації в розмірі 8 647,00 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Кіровоградській області на адресу платника податків ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення запит №14153/6/11-28-24-07 від 24.09.2025 року про надання пояснень та документального підтвердження щодо одержання доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans, який повернуто до контролюючого органу 11.10.2025 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з підпунктом 73.3.2 пункту 73.3 статті 73 ПК України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, необхідною умовою притягнення платника до відповідальності за ненадання відповіді є доведення належного направлення запиту відповідно до статті 42 ПК України, а також відповідність самого запиту вимогам статті 73 ПК України.

З досліджених судом доказів, зокрема відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради (а.с. 57), письмового запиту (а.с.59), вбачається дотримання відповідачем передбаченого статтею 42 ПК України порядку направлення запиту.

Факт ненадання позивачем відповіді на запит у встановлений строк не заперечується.

Щодо розміру штрафу суд зазначає наступне.

Пунктом 121.2 статті 121 ПК України передбачено що ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

На 01.01.2026 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 8647 грн.

Отже, довід позивача про необхідність застосування при прийнятті ППР у 2026 році мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2025, не ґрунтується на положеннях пункту 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

За встановлених обставин підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000/1232/2404 відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд присуджує на користь позивача судовий збір пропорційно сумі скасованих грошових зобов`язань у розмірі 3 908,97 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Кіровоградській області.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, ЄДРПОУ 43995486) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.01.2026 №0000/1231/2404 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності» на загальну суму 99 414,38 грн, з яких 66 276,25 грн – податкове зобов`язання та 33 138,13 грн – штрафні (фінансові санкції)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.01.2026 №0000/1229/2404 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 8 284,53 грн, з яких 5 523,02 грн – податкове зобов`язання та 2 761,51 грн – штрафні (фінансові санкції).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 3 908,97 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА