Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №320/19857/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Київ справа №320/19857/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та скасування окремого пункту наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до командування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Просив суд:

- визнати протиправними дії командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення «догана»;

- скасувати пункт 2 резолютивної (наказової) частини наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.02.2025 № 33 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » бойових розпоряджень командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.01.2025 № 119/1/960т/ОТУ та від 31.01.2025 № 119/1/974т/ОТУ «Про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення «догана».

Ухвалою суду від 12.02.2025 відкрито провадження в адміністративній праві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ, виданий на підставі Акта службового розслідування, затвердженого командиром оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 15.02.2025, є протиправним, зокрема, з огляду на те, що не відповідає критеріям обґрунтованості, адже містить лише посилання на загальні норми Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, стягнення накладено без дослідження всіх суттєвих обставин, а також не взято до уваги всіх належних (допустимих) доказів.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заперечує проти її задоволення та вважає, що оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначає, що дисциплінарне стягнення було накладено на підставі результатів службового розслідування, проведеного у зв`язку з виявленням факту невчасного виконання бойового розпорядження від 31.01.2025 №119/1/974т/ОТУ командиром тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в результаті якого встановлено, що причинами та умовами, що сприяли невиконанню бойового розпорядження, стало формальне відношення до його виконання зі сторони, зокрема, полковника ОСОБА_1 . На переконання відповідача, правомірність, обґрунтованість, належність та законність прийнятого командиром оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рішення щодо накладання дисциплінарного стягнення перевірено старшим командиром, до якого позивач звернувся із відповідною скаргою.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що у позові зазначав, що рішення командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 31.01.2025 №1433/2/3/1/311/ІІ/дск, від 01.02.2025 №1433/2/3/1/322/11/дск затверджені бойовим розпорядженням командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.02.2025 №9/Д/2/БР/1764дск. Тобто, рішення про перенесення строків виконання бойових розпоряджень не були прийняті ним одноособово, а завжди погоджувались старшим начальником-командуванням оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому, Комісією, при проведенні службового розслідування, не взято до уваги пояснення посадових осіб тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та проігноровано значну кількість бойових розпоряджень та бойових донесень, що мають відношення до питання, порушеного в службовому розслідуванні. Також не взято до уваги ті важливі фактичні обставини, які унеможливлювали своєчасне виконання бойових розпоряджень, а саме: складні погодні умови та постійне щільне вогневе ураження противником позицій.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 22.06.2024 проходить військову службу на посаді начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 (у Збройних Силах України з 1991 року по теперішній час).

З 16.10.2024, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.10.2024 №20585, бойового розпорядження військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 №760/3/14820/дск, бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 № 1542/6729/дск, з метою підвищення ефективності управління військовими частинами (підрозділами) у складі угруповань військ (сил) для виконання бойових (спеціальних) завдань, позивач вибув до тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаду начальника штабу, до окремого розпорядження.

23.10.2024, відповідно до наказу командира тактичної Групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 23.10.2024 №2, позивач прибув до тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаду начальника штабу - заступника командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

28.12.2024, згідно із наказом командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 28.12.2024 №28, позивач прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

01.02.2025 наказом командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 134 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування стосовно командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади бойового розпорядження оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.012.2025 №119/1/695т/ОТУ, за результатами проведення якого складено Акт від 15.02.2025.

Наказом командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.02.2025 №33 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » бойових розпоряджень командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.01.2025 №119/1/960т/ОТУ та від 31.01.2025 №119/1/974т/ОТУ», позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана».

Позивач, вважаючи, що службові обов`язки він виконував належним чином і в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, звернувся до суду із цим позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону № 2232-XII встановлено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджений Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 (Дисциплінарний статут).

Як визначено у статтях 1 та 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (Статут внутрішньої служби).

Так, за статтею 3 Статуту внутрішньої служби, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

За визначенням, наведеним у статті 5 Статуту внутрішньої служби, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба, відповідно до статей 6, 7 Статуту внутрішньої служби, здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту внутрішньої служби зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.

За нормами статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Положенням статті 26 Статуту внутрішньої служби закріплено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

За змістом статей 28, 29, 30 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

У пункті 45 Дисциплінарного Статуту закріплено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців визначено статтями 83-84 Дисциплінарного статуту, згідно із якими на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).

У статті 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими у статті 48 Дисциплінарного статуту.

Статтею 58 Статуту внутрішньої служби врегульовано, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

За правилами статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов`язаний, зокрема: встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

За приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (Порядок № 608), відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Згідно із пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Згідно вимог пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

У свою чергу, за нормами пункту 3 розділу IV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Так, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

У розділі V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

За змістом пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

У цій справі спірною є правомірність наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.02.2025 № 33 в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Догана».

Із досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, встановлено, що за результатами службового розслідування за фактом невиконання позивачем вимог бойових розпоряджень, складено акт службового розслідування 15.02.2025, на підставі якого командиром оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видано наказ від 17.02.2025 № 33, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок відповідача про порушення ним вимог абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо обов`язку додержуватися законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо виконання наказу сумлінно, точно та в установлений строк, вимоги статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині «беззастережно виконувати накази командирів (начальників)»; «вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання», статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині «командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за не вжиття заходів для його виконання».

Відповідач на вимогу суду не надав акта службового розслідування від 15.02.2025, посилаючись на те, що такий переданий на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Суд наголошує, що за нормами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Варто зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості з метою виконання ухвали суду звернутися до державного архіву Міністерства оборони України для отримання витребовуваного документу та надати отриману інформацію суду, однак таких дій не вчинив.

У той же час, частиною шостою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, за змістом оскаржуваного наказу, під час проведення службового розслідування Комісія дійшла висновку, що причинами та умовами, що сприяли невиконанню бойових розпоряджень, що сприяли невиконанню бойових розпоряджень командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.01.2025 №119/1/960т/ОТУ та від 31.01.2025 №119/1/974т/ОТУ стали формальне відношення до виконання бойового розпорядження зі сторони командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_1 , начальника штабу заступника командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_2 , заступника командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_3 .

Комісія встановила, що командиру тактичної групи «Велика Новосілка» бойовим розпорядженням оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.01.2025 №119/1/974т/ОТУ було поставлено 1) завдання щодо зайняття (відновлення) до 06:00 01.02.2025 РОП «Житомир» (ПВ «Вода», ПВ «Кут», ПВ «Пагорб», ПВ «Клен») - завдання вчасно не виконане (виконано 03.02.2025); 2) завдання щодо зайняття (відновлення) до 20:00 01.02.2025 ВП «Лящ», ВП «Тріска» - завдання вчасно не виконане (виконано 03.02.2025); 3) відновити до 20:00 01.02.2025 втрачені ВП «Скумбрія», ВП «Карп», ВП «Тарань», ВП «Форель», ВП «Карась» - завдання виконане.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутній акт службового розслідування від 15.02.2025, проте, як слідує із відзиву на позовну заяву, висновки службового розслідування ґрунтуються, зокрема, на відомостях, які посвідчують лише факт невчасного виконання бойового розпорядження, однак не причини такого невиконання.

При цьому, як вказано у відзиві, комісія дійшла висновку, що причинами, які сприяли невиконанню бойового розпорядження стало виключно формальне відношення до його виконання ОСОБА_1 .

У той же час, не надана оцінка доводам позивача в тій частині, що рішення про перенесення строків виконання бойових розпоряджень не були прийняті ним одноособово, а погоджувались старшим начальником-командуванням оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Не здійснено Комісією і перевірки об`єктивних чинників, на які посилається позивач та які могли б вплинути на здатність виконати поставлене завдання, зокрема, складні погодні умови та постійне щільне вогневе ураження противником позицій. Так само відповідач не спростував доводи ОСОБА_1 про відмову у долученні до матеріалів службового розслідування витягів з бойових розпоряджень тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.02.2025 №1433/ТГрВН/БР/1/696/дск, від 01.02.2025 №1433/ТГрВН/БР/2/3/2/687/дск; від 013.02.2025 №1433/ТГрВН/БР/1/730/дск; витягів з розпоряджень тактичної групи «Велика Новосілка» від 31.01.2025 №1433/ТГрВН/Р/9/20/дск, від 31.01.2025 №1433/ТГрВН/Р/3/23/дск, від 31.01.2025 №1433/ТГрВН/Р/2/2/56/дск, від 03.02.2025 №1433/ТГрВН/Р/9/23/дск; витягу з позатермінових бойових донесень підпорядкованих військових частин від 30.01.2025 110 омбр; витягів з підсумкових бойових донесень тактичної групи «Велика Новосілка» від 31.01.2025 №1433/ТГрВН/261т/бу, від 03.02.2025 №1433/ТГрВН/277т/бу; витягів з рішень тактичної групи «Велика Новосілка» від 31.01.2025 №1433/2/3/1/311/ІІ/дск, від 01.02.2025 №1433/2/3/1/322/ІІ/дск. Не пояснив відповідач, чи враховував

Також відповідач не повідомляв, чи враховував, у частині перевірки попередньої поведінки позивача, наявні численні заохочення позивача і відсутність стягнень, що вбачається із наявного у матеріалах справи примірника службової картки полковника ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 420/17256/22 відзначив, що вирішальним під час накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків.

Між тим, наведене вище дає підстави для висновку, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо допущення правопорушення, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника ,його попередня поведінка; не відбирались пояснення; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції, не довів правопорушення позивача у сфері податкових правовідносин, а тому, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямовані такі рішення.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що оскаржуваний наказ в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Догана», не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому констатує необхідність визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

За нормами частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.02.2025 № 33 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » бойових розпоряджень командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.01.2025 року №119/1/960т/ОТУ та від 31.01.2025 року №119/1/974т/ОТУ» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Догана».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.