Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №320/46165/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ справа №320/46165/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.08.2025 року № 092950014938, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком з 31.07.2025 року відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 02.12.1991 року по 20.01.1994 року згідно записів трудової книжки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи № 320/46165/25 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно із записами у трудовій книжці з 02.12.1991 по 20.01.1994, оскільки запис про звільнення засвідчений відбитком печатки УРСР. Не зарахування періодів за вказаною трудовою книжкою призвело до відсутності необхідної кількості страхового стажу у позивача для призначення пенсії за віком. Позивач вважає, що рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31.07.2025 позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та рішенням від 07.08.2025 № 092950014938 у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Вік заявника 63 роки.

До страхового стажу зараховано 19 років 03 місяців 0 днів.

За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи з 02.12.1991 по 20.01.1994, оскільки запис про звільнення засвідчений відбитком печатки УРСР.

Позивач із таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XII).

За змістом частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За визначенням у статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Як встановлено судом, до заяви про призначення пенсії за віком позивач додав трудову книжку.

Запис № 12 про звільнення позивача з підприємства 20.01.1994 засвідчений печаткою УРСР.

Зазначене слугувало підставою для неврахування періоду з 02.12.1991 по 20.01.1994, до обчислення страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Подібний правовий висновок сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.

Також варто зауважити, що саме орган пенсійного фонду України відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 1058-IV, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов`язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.

Щодо не зарахування періоду з 02.12.1991 по 20.01.1994 через засвідчення запису про звільнення печаткою УРСР суд вважає, що та обставина, що юридична особа не змінила свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, незаконними та такими, що містять недостовірну інформацію. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботу, та ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу.

Таким чином, період трудової діяльності позивача з 02.12.1991 по 20.01.1994 протиправно не зарахований відповідачем до страхового стажу.

З огляду на те, що при обчисленні страхового стажу позивача відповідач неправильно його обчислив, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а заява про призначення пенсії за віком підлягає повторному розгляду відповідачем із врахуванням періоду трудової діяльності позивача з 02.12.1991 по 20.01.1994.

На підставі викладеного, суд робить висновок про задоволення позову в цій частині.

Вимога про призначення пенсії є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не надав оцінки страховому стажу позивача із урахуванням записів трудової книжки.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд, керуючись ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. пропорційно задоволених позовних вимог..

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.08.2025 № 092950014938 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.07.2025 та врахувати при обчисленні страхового стажу періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці до страхового стажу період з 02.12.1991 по 20.01.1994.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.