Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №320/2853/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року справа № 320/2853/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у формі не нарахування та не виплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову шляхом надання позовної заяви у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надання уточненої позовної заяви, в якій уточнити прохальну частину позову, з урахуванням вказаних судом зауважень; надання належних доказів направлення учасникам справи копії уточненої позовної заяви та копій доданих до неї документів.

16.03.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позову, подану через підсистему «Електронний суд» 13.03.2026, до якої додано уточнену позовну заяву від 13.03.2026 разом із доказами у справі у паперовій формі, із доказами направлення іншим учасникам справи.

Також 18.03.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позову від 17.03.2026, до якої додано уточнену позовну заяву від 17.03.2026 разом із доказами у справі у паперовій формі, із доказами направлення іншим учасникам справи.

Так, в уточненій позовній заяві від 17.03.2026 ОСОБА_1 звертається до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він з 07.05.2022 був прийнятий на військову службу на період мобілізації, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також отримав поранення (травму) під час захисту Вітчизни.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, позивач 02.10.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив, зокрема, надати довідку про його безпосередню участь у бойових діях, інформацію щодо вжиття військовою частиною заходів для реалізації права на нарахування та виплату винагороди, а також у разі наявності відповідних підстав здійснити необхідні дії для її виплати.

У відповідь відповідач листом від 09.10.2025 №1781/54395 повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 одноразова грошова винагорода у розмірі 1 млн грн виплачується виключно діючим військовослужбовцям, а позивача наказом командира військової частини від 24.12.2024 було звільнено з військової служби за сімейними обставинами, що, на думку відповідача, унеможливлює збір документів щодо реалізації права позивача на зазначену виплату. При цьому до відповіді було долучено довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях.

У подальшому, 30.10.2025, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання інформації щодо видання наказу про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди, а в разі його невидання - про включення позивача до такого наказу та нарахування і виплату винагороди у розмірі 1 млн грн. Листом від 19.11.2025 №1/9899 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що інформація про видачу відповідного наказу у нього відсутня, а сам відділ не має повноважень щодо здійснення нарахування та виплати зазначеної винагороди. Водночас позивачу було рекомендовано звернутися до військової частини, в якій він проходив військову службу.

У зв`язку з цим 25.12.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо видання наказу про нарахування та виплату винагороди, а в разі його невидання - включити його до відповідного наказу, нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн.

Листом від 03.01.2026 №1781/367 відповідач повідомив, що позивача наказом командира військової частини від 24.12.2024 №399-РС звільнено у запас, а тому, з огляду на те, що станом на 13.02.2025 він не проходив військову службу, у військової частини відсутні передбачені законодавством підстави для виплати йому винагороди.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його думку, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 передбачено право на отримання одноразової грошової винагороди військовослужбовцями, які до набрання чинності цією постановою були прийняті або призвані на військову службу у віці до 25 років, брали безпосередню участь у бойових діях та отримали поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Вітчизни.

На переконання позивача, факт того, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації у віці до 25 років, наявність у нього відповідного поранення та підтвердженої безпосередньої участі у бойових діях є достатніми підставами для виплати винагороди у повному розмірі. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач протиправно не вжив заходів щодо реалізації його права на отримання одноразової грошової винагороди та просить визнати відповідну бездіяльність протиправною і зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії щодо нарахування та виплати йому винагороди у розмірі 1 000 000 грн.

14.05.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано канцелярією суду 15.05.2026.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 право на отримання одноразової грошової винагороди мають, зокрема, військовослужбовці, які станом на дату набрання чинності постановою (13.02.2025) проходили військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях.

Відповідач зазначає, що позивача наказом від 24.12.2024 №399-РС звільнено у запас, а наказом від 24.12.2024 №416 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Отже, станом на 13.02.2025 позивач військову службу не проходив.

Посилаючись також на окреме доручення №5601/уд, відповідач вказує, що можливість виплати винагороди після звільнення передбачена лише щодо військовослужбовців, які були звільнені після 13.02.2025. Оскільки позивача звільнено до цієї дати, він не належить до кола осіб, яким передбачена така виплата.

Відтак відповідач вважає, що правові підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм (ID-карткою) № НОМЕР_4 , виданим 20.10.2021 органом 7423.

Відповідно до відомостей, зазначених у військовому квитку позивача серії НОМЕР_5 , виданому 07.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 07.05.2022 позивач був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_6 на підставі наказу від 07.05.2022 №25 водієм-санітаром.

На момент прийняття на військову служби під час мобілізації позивач не досяг віку 25 років.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2022 №33 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2022 №15-РС на посаду радіотелеграфіста відділення управління командира дивізіону взводу управління командира батареї 1 артилерійського дивізіону, який прибув із військової частини НОМЕР_6 , з 19.09.2022 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види грошового забезпечення.

Позивач був звільнений з військової служби на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №399-РС у запас за абзацом 16 підпункт «г» пункту 3 (через такі сімейні обставини – якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2024 №416 позивача з 24.12.2024 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів грошового забезпечення.

Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 №27137 та від 13.05.2026 №11058 судом встановлено наступне: позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій всього 510 днів; випадків притягнення позивача до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився не обліковано; позивач має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво) одержані під час захисту Вітчизни, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 №18079; у полоні не перебував.

02.10.2025 представник позивача, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до відповідача із заявою вих. №М/907999/03, у якій просив, зокрема: виготовити та надати довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин визначеної форми щодо ОСОБА_1 ; надати інформацію щодо вжиття військовою частиною заходів для реалізації права ОСОБА_1 на нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

У відповідь на зазначене звернення представника позивача відповідач листом від 09.10.2025 №1781/54395 повідомив, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 одноразова грошова винагорода у розмірі 1 млн грн виплачується виключно діючим військовослужбовцям, а позивача наказом командира військової частини від 24.12.2024 було звільнено з військової служби за сімейними обставинами, що унеможливлює збір документів щодо реалізації права позивача на зазначену виплату. До вказаної відповіді відповідачем долучено довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 03.10.2025 №27137.

30.10.2025, представник позивача, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою вих. №ОМ/907999/04, у якій просив надати інформацію щодо видання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а в разі його невидання - про включення позивача до такого наказу та нарахування і виплату винагороди у розмірі 1 млн грн.

Листом від 19.11.2025 №1/9899 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив представника позивача, що інформація про видачу відповідного наказу у нього відсутня, а сам відділ не має повноважень щодо здійснення нарахування та виплати зазначеної винагороди. Водночас позивачу було рекомендовано звернутися до військової частини, в якій він проходив військову службу.

25.12.2025 представник позивача, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, повторно звернувся до відповідача із заявою вих. №ОМ/907999/06, в якій просив надати інформацію щодо видання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а в разі його невидання - про включення позивача до такого наказу та нарахування і виплату винагороди у розмірі 1 млн грн.

Листом від 03.01.2026 №1781/367 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №399-РС звільнено у запас, а тому, з огляду на те, що станом на 13.02.2025 він не проходив військову службу, у військової частини відсутні передбачені законодавством підстави для виплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, останній звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово - облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

У підпункті 1 пункту 3 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 №387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153» (дата набрання чинності 08.04.2025), якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови №153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби».

Пунктом 4 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абзац другий);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий).

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387 та від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови №153.

Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови №153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

- виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

- проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

- проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд звертає увагу, що для виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постанови №153 - 13.02.2025) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень (про що просить позивач у позовній заяві);

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Метою експериментального проекту було підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Як встановлено судом відповідно до відомостей, зазначених у військовому квитку позивача серії НОМЕР_5 , виданому 07.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07.05.2022 був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_6 на підставі наказу від 07.05.2022 №25 водієм-санітаром, тобто під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64.

На момент призову на військову служби позивач не досяг віку 25 років (повних 21 рік).

ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців.

До кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби позивач не притягався, діючих дисциплінарних стягнень не має.

Позивач має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво) одержані під час захисту Вітчизни, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 №18079.

Позивач не перебував у полоні.

В той же час, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №399-РС ОСОБА_1 звільнений у запас за абзацом 16 підпункт «г» пункту 3 (через такі сімейні обставини – якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2024 №416 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів грошового забезпечення з 24.12.2024.

Отже, станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) ОСОБА_1 не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Отже, хоча позивач відповідає низці передбачених пунктом 4 Постанови №153 критеріїв, зокрема був призваний на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях та має поранення, одержане під час захисту Вітчизни, обов`язковою умовою для виникнення права на зазначену винагороду є також проходження військової служби на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025).

Встановленими у справі обставинами підтверджується, що на зазначену дату позивач військову службу не проходив, оскільки був звільнений у запас 24.12.2024 та цього ж дня виключений зі списків особового складу військової частини. Отже, відсутня одна з необхідних умов, визначених абзацом другим пункту 4 Постанови №153, для виникнення права на одноразову грошову винагороду.

При вирішенні спору суд враховує, що в даному випадку позивач був звільнений з військової служби з підстави, яка надавала йому право вибору: продовжити проходження військової служби чи реалізувати право на звільнення з військової служби.

ОСОБА_1 виявив намір звільнитися з військової служби.

Суд зазначає, що застосування до позивача вимоги абзацу другого пункту 4 Постанови №153 щодо проходження військової служби станом на дату набрання нею чинності не може вважатися нерівним або дискримінаційним ставленням, оскільки припинення військової служби позивачем було наслідком реалізації ним права на звільнення за сімейними обставинами, а не об`єктивної неможливості продовження військової служби

А відтак, відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди є правомірною. Виплата позивачу, який виявив намір звільнитися з військової служби та станом на 13.02.2025 не проходив військову службу, одноразової грошової винагороди суперечитиме меті встановлення такої винагороди, зазначеній у Постанові №153, а саме: підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не належить до кола осіб, на яких поширюється дія Постанови №153, а відтак правові підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди відсутні. Сам факт проходження служби у минулому не є достатньою підставою для отримання цієї виплати, оскільки законодавець пов`язує право на неї з наявністю статусу військовослужбовця саме на визначений момент.

Відповідно до положень частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.