Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №320/18686/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Київ справа № 320/18686/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд (з урахуванням заяви про виправлення описки в позові):

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.01.2023 № 9537;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 22.02.2023 № 37439;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.04.2023 № 70091;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" із переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач звернув увагу, що у рішенні від 18.01.2023 № 9537, в якості підстави віднесення позивача до ризикових суб`єктів господарювання зазначено п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку є недостатня кількість трудових ресурсів. Проте такі твердження є абсолютно помилковими та такими, що не відповідають дійсності, адже для здійснення господарської діяльності у вигляді придбання та продажу природного газу наявність складів, великих приміщень, перевезень та значної кількості працівників не потрібно, оскільки такий продаж здійснюється безпосередньо через програмне забезпечення, а сам природній газ зберігається в підземних сховищах газу, які належать державним компаніям.

Позивач у свою чергу надав обґрунтовані пояснення щодо повного забезпечення товариства трудовими ресурсами, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Позивач зауважив, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Крім того, позивач зауважив, що останнім було підтверджено податковому органу реальність здійснення господарської діяльності, а тому будь-яка ризиковість у таких господарських операціях відсутня. Враховуючи вищезазначене, позивач надав контролюючому органу пояснення та документи, які повністю підтверджували відсутність ризикового характеру у господарських операцій та які були підтверджені первинними документами.

З поміж вказаного позивач звернув увагу, що контролюючий орган не досліджував надані позивачем документи з поясненням, не розібрався в особливостях здійснення торгівлі природнім газом та не дослідив умови господарських договорів, а зазначив повний перелік документів, який передбачений Порядком № 1165.

На переконання позивача, у відповідача були відсутні законні та достатні підстави для включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та встановити строк, протягом якого відповідач повинен подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, призначено судове засідання.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 № 411/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, який буде розглядати адміністративну справу № 320/18686/23 визначено Балаклицького А.І .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 (суддя Балаклицький А.І.) адміністративну справу № 320/18686/23 прийнято до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку з перебуванням судді Балаклицького А.І. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/18686/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, який буде розглядати адміністративну справу № 320/18686/23 визначено Басая О.В.

Ухвалою суду від 4 листопада 2024 року справу прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем провомірно, в межах наданих повноважень.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" (код за ЄДРПОУ 42107644, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33-Б, каб. № 19) 03.05.2018 зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності ТОВ "Т1 Трейдинг"є:

Основний вид діяльності: 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи. Інші види діяльності: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.14 Торгівля електроенергією.

18.01.2023 ТОВ "Т1 Трейдинг" було віднесено відповідачем до переліку ризикових суб`єктів господарювання відповідно до рішення від 18.01.2023 № 9537.

Рішенням комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у м. Києві від 18.01.2023 № 9537 визнано відповідність ТОВ "Т1 Трейдинг" критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: 07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції);12 - постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку; 13 - придбання товарів (послуг) у платника (ів) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

За результатами розгляду пояснень позивача, відповідачем було прийнято повторно рішення від 22.02.2023 року № 37439 про відповідність ТОВ "Т1 Трейдинг" критеріям ризиковості.

У подальшому за результатом додатково поданих позивачем документів, відповідачем в третій раз було прийнято рішення від 06.04.2023 № 70091 про відповідність ТОВ "Т1 Трейдинг" критеріям ризиковості на підставі: 07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції).

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 на виконання вимог п.201.16 ст.201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Додатком 1 до Порядку № 1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: п.8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 6 вказаного Порядку № 1165 також визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку фактично є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, п.6 Порядку № 1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судом, комісією прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Підставою для прийняття такого рішення стала недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції); постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку; придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 по справі № 140/17441/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд зазначає, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 по справі № 340/1098/20.

Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом із цим, вказане поле не містить обґрунтованого мотиву віднесення позивача до переліку платників, які відповідають саме п.8 Критерію ризиковості, адже не вказано в якій саме поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування визначено ризиковість здійснення господарської операції.

Отже, комісія податкового органу не дотрималась вимоги щодо чіткого визначення фактичної підстави для включення платника до ризикових, і посилається лише на факт наявності податкової інформації, без зазначення обґрунтувань ризикового статусу платника.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду викладену в постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20, згідно якої вбачається, що комісія контролюючого органу має обґрунтувати свій висновок і надати належні та допустимі докази в підтвердження цих даних при прийнятті рішення, обґрунтованого тим, що в контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома в процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження проведених господарських операцій до матеріалів справи позивачем надані документи, чинність яких відповідачем не спростована:

1) письмові пояснення до повідомлення про подання інформації щодо безпідставності включення в реєстр ризикових платників згідно п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку; штатний розклад станом на 01.12.2021 р.; витяг з реєстру платників ПДВ № 1826594501769; протокол № 1 від 02.05.2018 р. про призначення Директора; наказ № 1-К від 03.05.2018 про призначення директора; форма 20-ОПП; фінансова звітність малого підприємства на 30.09.2022 р.; ОСВ по рахунку 10 за 4 квартал 2022 р.; постанова НКРЕКП про видачу ліцензії з постачання природного газу ТОВ "Т1 ТРЕЙДИНГ";

2) щодо господарських відносин з ТОВ "УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА" (продаж природного газу): договір № 56-12/21 купівлі-продажу природного газу; Акт № 2 приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці від 31.01.2022; акт приймання-передачі природного газу № 2 від 31.01.2022; банківська виписка за 22.12.2021; платіжна інструкція № 820 від 22.12.2021; платіжна інструкція № 821 від 22.12.2021; договір № 1-01/22 купівлі-продажу природного газу; акт № 1 приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці від 28.02.2022; акт приймання-передачі природного газу № 3 від 28.02.2022; банківська виписка за 31.01.2022; платіжна інструкція № 861 від 31.01.2022; платіжна інструкція № 862 від 31.01.2022; договір № 1807000647 транспортування природного газу від 19.09.2018 та Додаткова угода № 1 (з АТ "УКРТРАНСГАЗ"); договір № 1907000569 від 20.11.2019 транспортування природного газу (з ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"); витяг з платформи Оператора ГТС України за період з 01.01.2022 по 31.01.2022; витяг з платформи Оператора ГТС України за період з 01.02.2022р. по 28.02.2022; рішення ГУ ДПС у м. Києві про виключення з ризикових ТОВ "УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА" від 30.01.2023.

3) щодо господарських відносин з ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" (придбання природного газу): рамковий договір № 19-09/19/1 від 03.09.2019 купівлі-продажу природного газу; додаткова угода № 27 до Рамкового договору від 21.12.2021.; додаткова угода № 28 до Рамкового договору від 31.01.2022; акт № 1 та Акт № 2 приймання передачі природного газу у віртуальній торговій точці; видаткова накладна № 74 від 28.02.2022; акт прийому-передачі об`ємів природного газу від 28.02.2022; банківська виписка за 01.02.2022; платіжна інструкція № 1611 від 01.02.2022; видаткова накладна № 33 від 31.01.2022; акт прийому-передачі об`ємів природного газу від 31.01.2022; банківська виписка за 21.12.2021; банківська виписка за 22.12.2021; платіжна інструкція № 1563 від 21.12.2021; платіжна інструкція № 1566 від 22.12.2021; платіжна інструкція № 1567 від 22.12.2021.

4) щодо господарських відносин з ТОВ "НАВІГАТОР МАЙНИЦЬКЕ" (придбання природного газу): договір № 31/01 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2022; акт приймання-передачі газу № 02 від 28.02.2022 ; платіжна інструкція № 1610 від 01.02.2022; банківська виписка за 01.02.2022 .

5) щодо господарських відносин з ТОВ "НАВІГАТОР ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ" (оренда приміщення та компенсація комунальних послуг): договір № 3318-19 оренди нерухомого майна від 01.06.2018 з Додатковими угодами та Актом приймання-передачі приміщення; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 147 від 23.02.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 322 від 30.06.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 529 від 31.08.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 682 від 30.09.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 798 від 31.10.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 865 від 30.11.2022; платіжна інструкція № 1595 від 18.01.2022; платіжна інструкція № 1623 від 22.02.2022; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 у розрізі контрагента ТОВ "НАВІГАТОР ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ" за період з 01.01.2022 р. по 06.02.2023; рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 22.02.2023 № 37439.

Враховуючи надані докази, судом було встановлено, що позивач повністю забезпечений власними основними засобами, що необхідні для роботи, а саме офісною технікою. В фінансовій звітності форма "Баланс" відображена вартість наявних основних засобів.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску використовується праця двох працівників, чого достатньо для забезпечення роботи підприємства. Суми ЄСВ, ПДФО та військового збору вчасно перераховуються до бюджету.

У зв`язку з тим, що у підприємства відсутня необхідність в забезпеченні товарообігу складськими приміщеннями або додаткової матеріально-технічної бази, додаткових трудових ресурсів, кількість працівників повністю задовольняє потреби Підприємства.

Крім того, слід відмітити, що будь-які посилання на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентами суд вбачає безпідставними, оскільки у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України.

Крім того, суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу, що у відповідності до п.5 Порядку визначено, що "платник податку, яким складено та/чи подано для реєстрації в Реєстрі ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку".

Тобто, з приписів викладеної норми можна встановити, що перевірці на предмет ризиковості та прийняттю рішення має передувати складення платником ПН/РК.

Судова практика з цього питання говорить про те, що процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ризиковості платника податку ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду відповідного питання, лише з підстав наявності податкової інформації Порядком № 1165 не передбачено.

В свою чергу, з огляду на наявні в матеріалах справи документи та матеріали суд звертає увагу, що станом на момент прийняття оскаржуваних рішень позивачем не здійснювалась господарська діяльність та не здійснював реєстрацію жодної податкової накладної.

Отже, зважаючи на відсутність посилання відповідачем в оскаржуваному рішенні на конкретну податкову накладну, можливо стверджувати про порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, з огляду на викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено існування підстав для застосування до позивача п.8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про протиправність рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі у відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.01.2023 № 9537, від 22.02.2023 № 37439 та від 06.04.2023 № 70091, що свідчить про наявність підстав для їх скасування.

Слід враховувати, що наслідком прийняття відповідачем спірних рішень та внесення платника податку до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх без виключення поданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування. Такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття такого рішення є також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

При цьому право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника визначається з норми пункту 6 Порядку № 1165, за яким у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" (код за ЄДРПОУ 42107644) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Положеннями п.6 Порядку № 1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Враховуючи вказану норму, суд дійшов висновку, що оскільки рішення про визначення позивача таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, підлягають скасуванню, то зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача. Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Тому позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України імперативно встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз вищезазначених рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З систему вищезазначеної норми права вбачається, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Аналізуючи в своїй сукупність вищезазначені правові норми, практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини та предмет даного адміністративного позову, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання.

Варто зазначити, що позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної судом вище обставини.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 8 052,00 грн, тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011; місцезнаходження м. Київ, Шолуденка, буд. № 33/19) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 9537 від 18.01.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011; місцезнаходження м. Київ, Шолуденка, буд. № 33/19) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 37439 від 22.02.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження м. Київ, Шолуденка, буд. № 33/19) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 70091 від 06.04.2023.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: м. Київ, Шолуденка, буд. № 33/19) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" (код за ЄДРПОУ 42107644, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33-Б, каб. № 19) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження м. Київ, Шолуденка, буд. № 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т1 Трейдинг" (код ЄДРПОУ 42107644, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33-Б, каб. № 19) суму сплаченого судового збору у розмірі 8 052, 00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.