Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №300/5548/24 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. справа № 300/5548/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податковного повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області №008866/0901 від 10.04.2024 року та №009314/0706 від 15.04.2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ на проведення фактичної перевірки № 801-п від 27.03.2024 прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки він не містить конкретизованих фактичних підстав для її призначення. Також Позивач вказує на безпідставність застосування штрафних санкцій за реалізацію підакцизних товарів без зазначення коду УКТ ЗЕД та цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, оскільки розрахункові документи були видані. Щодо порушення часових обмежень реалізації алкоголю позивач зазначає, що таке правопорушення є адміністративним і не підпадає під сферу податкового контролю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без руху.

24.07.2024 року від позивача надійшла заява на виконання вищезазначеної ухвали.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.08.2024 року від представника відповідача надійшла заява про виключення Державної податкової служби України зі справи №300/5548/24, визначену у статусі відповідач – як неналежну особу та таку, до котрої відсутні позовні вимоги.

26.08.2024 року від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві та зазначає що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Головним управління ДПС в Івано-Франківській області 27.03.2024 р. згідно наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області №801-п від 27.03.2024 року "Про проведення перевірки" проведено фактичну перевірку в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 суб`єкт господарювання ОСОБА_1 (далі - ФОП, ФОП ОСОБА_1 ).

За результатами зазначеної перевірки складений акт (довідка) фактичної перевірки від 27.03.2024 року №218/09-19-09-01/ НОМЕР_1 .

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- проведення розрахункових операцій через РРО без використання для підкацизних товарів режиму попереднього програмування коду товарів підкатегорії згідно УКТЗЕД.

- видача розрахункових документів невстановленої форми та змісту на повну вартість проведених операцій. Відповідно до даних електронних копій розрахункових документів, що надійшли з ФН 300073697 до системи обліку даних РРО ДПС України, встановлено реалізацію алкогольних напоїв без зазначення в фіскальних чеках штрихового коду марки акцизного податку встановленого зразка на суму 31 544,00 грн., в тому числі перша розрахункова операція проведена на суму 93,00 грн.

- продаж алкогольних напоїв в заборонений час відповідно до наказу Івано-Франківської військової адміністрації від 03.08.2022 року №118 “Про встановлення обмежень щодо торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі на території Івано-Франківської області. Відповідно до вищезазначеного наказу продаж алкогольних напоїв був дозволений з 10.00 до 21.00.

Керуючись пунктами 56.1 та 56.2. статті 56 Податкового кодексу України

позивачем оскаржено в адміністративному порядку вищезазначені податкові

повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

06.07.2024 року на адресу позивача надійшло рішення ДПС України за №19996/99-00-06-03-02-06 від 01.07.2024 року, яким скаргу залишено без задоволення, а вищезазначені ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області без змін.

Позивач не погоджуючись з рішенням ДПС України №19996/99-00-06-03-02-06 від 01.07.2024 року звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо здійснення податкового контролю, регулюються Податковим кодексом України (далі — ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Залежно від цілей, предмета та підстав проведення податкові перевірки поділяються на камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною визнається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок призначення та проведення фактичних перевірок врегульовано статтею 80 ПК України.

Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення платником податків вимог законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності в наказі про призначення перевірки № 801-п від 27.03.2024 деталізованого опису конкретних фактичних обставин та інформації про порушення, суд виходить з наступного.

Норми пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачають декілька самостійних та альтернативних підстав для призначення фактичної перевірки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною та достатньою обставиною для призначення та проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України). Зазначена норма ПК України не встановлює обов`язкової вимоги щодо попереднього отримання контролюючим органом інформації про конкретні факти порушень податкового чи іншого законодавства платником податків як передумови для реалізації таких контрольних функцій.

Даний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 07.11.2019 у справі № 140/90/19, від 10.04.2020 у справі № 810/4749/15, від 25.01.2021 у справі № 804/1563/16).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, під час видання наказу про проведення фактичної перевірки контролюючому органу достатньо зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України як правову підставу його прийняття. Якщо розпорядчий документ містить конкретне відсилання до відповідної норми закону, яка охоплює предмет перевірки щодо даної категорії суб`єктів господарювання, такий наказ відповідає вимогам чіткості, передбачуваності та є належною правовою підставою для проведення контрольного заходу.

Судом також враховується, що відповідно до вимог статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення платнику податків або його уповноваженому представнику направлення на проведення перевірки, копії наказу та службового посвідчення.

Як свідчать матеріали справи, посадові особи ГУ ДПС в Івано-Франківській області перед початком перевірки пред`явили позивачу наказ № 801-п від 27.03.2024 та направлення на перевірку. Позивач, скориставшись своїми процесуальними правами, допустила перевіряючих до здійснення контрольних заходів, підписала направлення та оформила відповідний допуск, чим підтвердила обізнаність з предметом і підставами перевірки.

Фактичну перевірку було проведено за місцем провадження господарської діяльності позивача, а її результати зафіксовано в Акті перевірки від 27.03.2024 № 218/09-19-09-01/3152921564.

Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності наказу про призначення перевірки, суд застосовує правовий висновок Велика Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 820/4893/18, згідно з яким у разі, якщо платник податків допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі складених ним акта/направлення/наказу, реалізувавши тим самим своє право на захист від імовірно неправомірного втручання, перевірка вважається такою, що відбулася.

З моменту допуску посадових осіб до перевірки та її фактичного проведення наказ про її призначення вичерпав свою дію фактичним виконанням. Оскарження наказу після проведення перевірки та оформлення її результатів у вигляді акта й оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки скасування такого наказу не відновлює прав платника податків і не скасовує юридичних наслідків виявлених під час перевірки правопорушень, які зафіксовані в акті та стали підставою для прийняття ППР.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень процедури призначення та проведення фактичної перевірки з боку ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Ось розгорнутий фрагмент рішення суду з ґрунтовним нормативно-правовим обґрунтуванням, розроблений за стандартами судочинства та правовими позиціями Верховного Суду:

Щодо неналежного оформлення розрахункових документів (відсутність коду УКТ ЗЕД та цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку), суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені в фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (набрав чинності з 01.01.2022) доповнив статтю 3 Закону № 265/95-ВР новим обов`язком для суб`єктів господарювання щодо відображення в розрахункових документах цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Форма та зміст розрахункових документів врегульовані Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 червня 2021 року № 329 «Про внесення змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» (набрав чинності з 01.10.2021) внесено зміни до Положення № 13, якими передбачено відображення в касовому чеку такого обов`язкового реквізиту, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9 фіскального касового чека).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу II Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) — розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек повинен містити обов`язкові реквізити, зокрема: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (у випадках, передбачених діючим законодавством) та цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Пункт 3 Розділу I Положення № 13 імперативно встановлює, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

Аналізуючи зазначені норми права, суд зазначає, що законодавець чітко пов`язує статус документа як «розрахункового» з дотриманням вимог щодо його форми та наявністю всіх обов`язкових реквізитів.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 500/1684/21, згідно з якою наявність усіх обов`язкових реквізитів розрахункового документа є неодмінною умовою для визнання його розрахунковим документом у розумінні Закону № 265/95-ВР. Відсутність у фіскальному чеку хоча б одного з обов`язкових реквізитів (зокрема, коду УКТ ЗЕД або цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку) позбавляє такий документ статусу розрахункового.

Проведення розрахункової операції з видачею чека, що не містить обов`язкових реквізитів, за своїми правовими наслідками прирівнюється до проведення розрахункової операції без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту, що тягне за собою застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, та за недотримання режиму попереднього програмування коду УКТ ЗЕД — за пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічні правові позиції щодо обов`язковості реквізиту коду УКТ ЗЕД та акцизної марки висловлені в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 810/3103/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 826/15024/16 та від 19 травня 2022 року у справі № 160/12108/20.

Під час проведення фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області за результатами аналізу інформації, що міститься в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), зафіксовано факти здійснення Позивачем розрахункових операцій за реалізовані алкогольні напої без відображення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Наведені обставини належним образом відображені в Акті перевірки від 27.03.2024 та підтверджуються доданими до матеріалів справи витягами з баз даних податкової інформації (СЗЗД РРО) та деталізованою роздруківкою розрахункових операцій (контрольною стрічкою).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, принцип змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує позивача подати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на спростування доводів відповідача, якщо останній надав докази вчинення правопорушення.

Позивачем у порушення вимог статті 77 КАС України не надано суду жодного належного чи допустимого доказу (зокрема, оригіналів або належним чином засвідчених копій роздрукованих паперових фіскальних чеків чи дублікатів електронних чеків), які б містили всі необхідні реквізити, передбачені Положенням № 13, та спростовували б дані фіскального сервера ДПС щодо відсутності коду УКТ ЗЕД та цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в реалізованих чеках.

За таких обставин суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки факти порушення Позивачем вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР є доведеними, а застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктами 1 та 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення — обґрунтованим та правомірним.

Ось розгорнутий фрагмент рішення суду з поглибленим нормативно-правовим обґрунтуванням, складений у стилі рішень адміністративних судів України та з урахуванням правових позицій Верховного Суду:

Щодо продажу алкогольних напоїв у заборонений час доби, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим ромашковим, дистилятом винним, дистилятом фруктово-ягідним, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпеченні їх високої якості та захисту здоров`я громадян визначені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до частини дев`ятої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР сільські, селищні та міські ради, військові адміністрації у межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений час доби.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану, рішеннями обласних та місцевих військових адміністрацій запроваджено відповідні часові обмеження щодо реалізації алкогольних напоїв.

На території Івано-Франківської області діють часові обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями та пивом, встановлені наказом Івано-Франківської обласної військової адміністрації (ОДА) від 03 серпня 2022 року № 118.

Під час проведення фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області за даними фіскальних чеків та електронної контрольної стрічки РРО зафіксовано неодноразові факти здійснення позивачем розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв у часовий інтервал, заборонений вказаним нормативно-правовим актом ОВА. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, зокрема доданими витягами із системи СОД РРО.

Оцінюючи доводи позивача про те, що реалізація алкогольних напоїв у заборонений час доби утворює виключно склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та не належить до компетенції органів державної податкової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, та інші органи у межах повноважень, визначених законами України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України та статтею 16 Закону № 481/95-ВР на контролюючі органи (органи ДПС) покладено функції щодо здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства про регулювання обігу підакцизних товарів, у тому числі щодо наявності ліцензій та дотримання правил і умов роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Дотримання встановлених рішеннями органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій заборон щодо обмеження часу реалізації алкогольних напоїв (стаття 15-3 Закону № 481/95-ВР) є складовою частиною встановлених законом правил та ліцензійних умов роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Зазначений правовий висновок узгоджується з практики Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (зокрема, постанови від 19 грудня 2019 року у справі № 813/3716/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 826/4472/17 та від 24 лютого 2021 року у справі № 804/4774/16), згідно з яким реалізація суб`єктом господарювання алкогольних напоїв у період доби, в який торгівлю ними заборонено рішенням уповноваженого органу на підставі статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, становить порушення умов торгівлі підакцизною продукцією та є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності у виді фінансових (штрафних) санкцій, передбачених абзацом чотирнадцятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР (або відповідними нормами ПК України щодо порушення правил торгівлі підакцизними товарами).

При цьому наявність у законодавстві норм про адміністративну відповідальність посадових осіб або фізичних осіб-підприємців за статтею 156 КУпАП не виключає застосування до суб`єкта господарювання фінансово-господарських санкцій, передбачених спеціальним законом (Законом № 481/95-ВР) за порушення правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки ці види відповідальності мають різний суб`єктний склад та різну правову природу.

Оскільки факт реалізації позивачем алкогольних напоїв у часові проміжки, визначені наказом Івано-Франківської ОВА № 118, належно підтверджений матеріалами контрольної стрічки РРО та не спростований позивачем під час судового розгляду, висновок контролюючого органу про порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР є законним та обґрунтованим.

За таких обставин застосування фінансових санкцій за вказане порушення є правомірним, а доводи позивача в цій частині підлягають відхиленню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.