Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №300/3847/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р. справа № 300/3847/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасування рішення від 25.04.2025 №092950019676 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 та призначити пенсію по інвалідності з 07.04.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивачем зазначено, що вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказала, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що бланк трудової книжки не відповідає початку роботи. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього, вказала, що вона не повинна нести відповідальність за заповнення трудової книжки чи за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте правомірно у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003, оскільки бланк трудової книжки не відповідає початку роботи. Просили в задоволенні позову відмовити.

Третя особа скористалася правом на подання відзиву, згідно якого просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, 02.12.2024 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.04.2025 прийнято рішення №092950019676 про відмову у призначенні пенсії позивачу.

Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу – 13 років. Зазначено, що страховий стаж становить 07 років 0 місяць 08 днів. Не зараховано до страхового стажу період роботи з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 згідно записів трудової книжки, оскільки бланк трудової книжки – 2000 рік не відповідає початку роботи – 28.11.1990. Зараховано всі періоди згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі – Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.11.1990, позивач у період з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 12.12.2005 працювала намотчицею катушок в Кооператі “Імпульс” (Завод “Імпульс”, ВАТ “Імпульс”) (а.с. 24-27).

Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача періодів роботи з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 згідно поданої трудової книжки було те, що бланк трудової книжки – 2000 рік не відповідає початку роботи – 28.11.1990.

Так суд зазначає, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.11.1990 записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять номери і дати наказів про прийняття і звільнення, підписи відповідальної особи та печатку підприємства, в тому числі на титульній сторінці трудової книжки.

Всі наступні записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, номер і дату наказу про прийняття та звільнення з роботи.

При цьому суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивача до його трудового стажу.

Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників” №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.

При цьому в матеріалах справи міститься виписка з трудової книжки (робоча) ОСОБА_1 НОМЕР_2 із зазначенням періодів роботи з 28.11.1990 по 27.07.1996 яка засвідчена підписом та печаткою ВАТ “Імпульс”.

Більше того факт роботи позивача у ВАТ “Імпульс” підтверджується довідкою про заробітку плату для обчислення пенсії від 14.04.2025 №13 за період з листопада 1990 року по лютий 1995, видану ПАТ “Імпульс-ІФ” (а.с. 29).

Також згідно довідок ПАТ “Імпульс-ІФ” від 14.04.2025 №14 та №15 позивач дійсно працювала в кооператив “Імпульс”, книги наказів за період з 1977 по 2003 року втрачені, а ПАТ “Імпульс-ІФ” є правонаступником кооперативу “Імпульс”, заводу “Імпульс”, ВАТ “Імпульс”, ПАТ “Імпульс” (а.с. 31).

Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_1 від 28.11.1990 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періодів роботи з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 згідно поданої трудової книжки у зв`язку невідповідністю бланка трудової книжки не є достатньою підставою для не врахування періоду трудової діяльності позивача до її стажу. При цьому такий стаж підтверджується іншими доказами наявними у матеріалах справи.

Окрім цього суд звертає увагу, що відповідачем зараховано частину стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу наявних у пенсійного органу, а саме з 29.03.1995 по 26.09.1999 (період догляду за дитиною), з 01.08.2000 по 31.08.2000, з 01.09.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 30.06.2002, з 01.08.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Відтак в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періодів роботи позивача з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 (крім зарахованих періодів з 29.03.1995 по 26.09.1999 (період догляду за дитиною), з 01.08.2000 по 31.08.2000, з 01.09.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 30.06.2002, з 01.08.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003) до її страхового стажу.

Отже страховий стаж позивача, з урахуванням зарахованого пенсійним органом страхового стажу складає більше 13 років.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп, зокрема, від 52 років до досягнення особою 55 років включно – 13 років.

Як встановлено судом, вік позивача становить 52 роки, страховий стаж позивача складає більше 13 років, а тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу та, відповідно, права на пенсію по інвалідності є безпідставними.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.04.2025 №092950019676 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що позивачу виповнилось 52 роки, третю групу інвалідності позивачу встановлено 07.04.2025, із заявою про призначення пенсії вона звернулася 18.04.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Враховуючи викладене та те, що позивач на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії досягла відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, пенсію їй слід призначити з дня встановлення інвалідності, тобто з 07.04.2025 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 (крім зарахованих періодів з 29.03.1995 по 26.09.1999 (період догляду за дитиною), з 01.08.2000 по 31.08.2000, з 01.09.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 30.06.2002, з 01.08.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003) та призначити з 07.04.2025 пенсію по інвалідності.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн., судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.04.2025 №092950019676 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 28.11.1990 по 01.08.1993, з 02.08.1993 по 31.12.2003 (крім зарахованих періодів з 29.03.1995 по 26.09.1999 (період догляду за дитиною), з 01.08.2000 по 31.08.2000, з 01.09.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 30.06.2002, з 01.08.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 07.04.2025 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.