Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №280/6389/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2026 року (15:00)Справа № 280/6389/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) (далі – відповідач, НОМЕР_5 прикордонний загін), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за періоди з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за періоди з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025;

визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025 по дату фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 22.04.2024 по 30.04.2025 позивач проходив військову службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні. 05.09.2024 під час виконання завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, отримав травму: закритий 2-хкістковий перелом кісток правої гомілки. В період з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах. Проте відповідачем не було здійснено всіх належних розрахунків, пов`язаних зокрема з перебуванням на стаціонарному лікуванні тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та знаходженням у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Позивач вважає, що має право на отримання додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за вищевказані періоди, а бездіяльність відповідача щодо її нарахування і виплати є протиправною. Також вважає, що має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.07.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що послідовний аналіз кожного із періодів, за які позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі, вбачається, що надані ним документи не підтверджують наявності всіх юридичних фактів, з якими пункт 13 Особливостей пов`язує виникнення права на таку виплату. Матеріали справи дійсно свідчать про те, що позивач у різні періоди перебував на стаціонарному лікуванні, проходив оперативні втручання, отримував відпустки за станом здоров`я та проходив реабілітаційне лікування. Разом із тим, сам по собі факт лікування, перебування у закладі охорони здоров`я, проходження військово-лікарської комісії чи надання відпустки за станом здоров`я не є достатньою та безумовною підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Аналіз наданих позивачем доказів свідчить, що значна частина документів взагалі не містить відомостей про причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, інші документи містять лише формулювання про те, що травма пов`язана з проходженням військової служби, що не є тотожним поняттю «пов`язана із захистом Батьківщини». Крім того, окремі довідки військово-лікарських комісій прямо містять застереження про те, що довідка про обставини травми комісії не надавалася, тобто відповідний висновок був зроблений без первинного документа, який підтверджує обставини отримання травми. За таких обставин твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові для покладення на відповідача обов`язку щодо нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, за заявлені позивачем періоди. В зв`язку з тим, що додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, то також немає підстав для застосування у цій справі приписів Закону №2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд залишити позов без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду або відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд встановив наступне.

В період з 22.04.2024 по 30.04.2025 солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні, що підтверджується матеріалами по справі та не заперечується сторонами.

05.09.2024 близько 18 год.10 хв., отримав травму: двухкісточковий перелом правої гомілки зі зміщенням і подвивихом стопи ннаружн. Огляд пр. гіпс. Також зазначено: від 10.09.2024 сигнал про травму. Діагноз: закритий дх. перелом кісток первої гомілки СПО від 06.09.2024. Зі слів травма: виробнича.

Вказане підтверджується довідкою Комунального підприємства «Нікопольська міська лікарня №4» Нікопольської міської ради» №111/200 від 06.09.2024 та сигналом про травму (а.с. 47).

В період з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у відпустках за станом здоров`я для лікування та реабілітації (а.с. 48-66).

У вказані періоди позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова грошова винагорода в розмірі до 100 000 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

Зазначене підтверджується листом відповідача «Про результати розгляду звернення» №10/Ч-60/69 від 25.04.2026 (а.с.78-82) та не заперечується представником НОМЕР_5 прикордонного загону у наданому відзиві (а.с.99-115).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України (далі - КМ України) прийняв постанову від 28.02.2024 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1-1 цієї Постанови установлено, на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом першим пункту 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (Абзац четвертий пункту 1-2 Постанови №168).

Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

На виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Наказ №726) який застосовується з 01.06.2023 по теперішній час.

Наказом №726 було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» та затверджено «Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Особливості).

Відповідно до пункту 1 Особливостей, ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Згідно з абзацом другий підпункту 1 пункту 2 Особливостей, на період воєнного стану виплачуються: додаткова винагорода: у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Підпункт 1 пункту 3 Особливостей визначає, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань: безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:

на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;

з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється підрозділами забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з лікувально-евакуаційного забезпечення та надання медичної допомоги медичним персоналом медичних (стабілізаційних) пунктів та зведених медичних підрозділів.

Пунктом 8 Особливостей встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або звіт про виконання бойового (спеціального) завдання, або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, копії чи витяги з них, або посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття (вибуття) до (з) району виконання завдання (у разі виконання завдань, визначених абзацом сьомим підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей);

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди, визначеної абзацами другим - четвертим підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, та одноразової винагороди, визначеної підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань та із зазначенням кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей.

Документами, що підтверджують здійснення підготовки та навчання персоналу військовослужбовцями, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) Державної прикордонної служби України, є:

розклад занять або витяг з нього, затверджений керівником закладу освіти на відповідний період;

журнал обліку навчальних занять або витяг з нього;

рапорт керівника відповідного навчального підрозділу із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), дат та кількості (фактичного часу) проведених занять, а для керівника військової частини (навчального центру, навчального підрозділу) - рапорт його першого заступника (заступника).

В пункті 12 Особливостей зазначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Пунктом 13 Особливостей (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які:

1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Тобто, враховуючи вище приведені вимоги Особливостей, для отримання додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок, військовослужбовець повинен дотримуватись наступних умов:

- перебувати на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувати у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- стаціонарне лікування або перебування у відпустці для лікування повинно здійснюватися саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), його зв`язок із захистом Батьківщини, а також наявність підстав для виплати додаткової винагороди повинні бути підтверджені належними документами, передбаченими законодавством.

Таким чином, право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі виникає виключно за наявності сукупності зазначених умов. Відсутність хоча б однієї з них виключає можливість нарахування та виплати такої винагороди, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України №168 та Особливостей не передбачають можливості її виплати за відсутності всіх визначених нормативним регулюванням підстав.

В позовній заяві позивач зазначає, що: «…відповідачем зі мною не здійснено всіх належних розрахунків, пов`язаних зокрема з перебуванням на стаціонарному лікуванні тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та знаходженням у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За період вказаного лікування мені безпідставно не було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за періоди з 06.09.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024, з 01.11.2024 по 01.12.2024, з 02.12.2024 по 10.12.2024, з 11.12.2024 по 09.01.2025, з 14.01.2025 по 03.02.2025».

Отже для встановлення правомірності або безпідставності вимог позивача, слід надати правову оцінку всім зазначеним позивачем періодам.

Щодо періоду з 06.09.2024 по 10.09.2024.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідку №111/200 від 06.09.2024 (а.с. 47). Зі змісту даної довідки вбачається що вона видана громадянину ОСОБА_1 , в тому що він пройшов амбулаторне лікування 05.09.2024. Діагноз: двухкісточковий перелом правої гомілки зі зміщенням і подвивихом стопи ннаружн. Огляд пр. гіпс.

Також зазначено: від 10.09.2024 сигнал про травму.

Діагноз: закритий дх. перелом кісток первої гомілки СПО від 06.09.2024.

Зі слів травма: виробнича.

Також надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого ортопедо-травматологічне відділення (а.с. 49), з якої вбачається:

6.Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення):

Закритий чрезсиндесмозний перелом зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням фрагментів. Закритий перелом заднього краю великогомілкової кістки зі зм.фр. Закритий перелом внутрішньої кісточки правої гомілки зі зм.фр. Пошкодження ДМГС. Підвивих стопи дозовні. Післятравматичні фліктени правої гомілки.

7.Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці:

Анамнез хвороби: зі слів хворого, травму отримав 05.09.24 під час виконання службових обов`язків, впав підвернувши ногу у гомілково-ступневому суглобі. Звернувся до «Нікопольскої міської лікарні №4» - виконано вправлення та іммобілізація гіпсовою лонгетною пов`язкою. 06.09.24 Звернувся до відділення екстреної медичної допомоги КНП «МЛЕтаШМД» ЗМР. Оглянутий, рекомендовано оперативне лікування. Госпіталізований для подальшого лікування до ортопедо-травматологічного відділення (…).

10.09.24 Виписується на амбулаторне лікування у поліклініку за місцем проживання. (…).

Отже, надані позивачем документи підтверджують лише факт звернення за медичною допомогою, подальшої госпіталізації та перебування на стаціонарному лікуванні у період з 06.09.2024 по 10.09.2024. Разом із тим, зазначені документи не містять відомостей про те, що у вказаний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, як це прямо передбачено пунктом 13 Особливостей.

Більше того, довідка №111/200 від 06.09.2024 містить запис: «зі слів травма: виробнича», що саме по собі не є належним документальним підтвердженням причинного зв`язку травми із захистом Батьківщини. При цьому виписка із медичної карти стаціонарного хворого також лише відображає анамнез захворювання, викладений зі слів пацієнта («зі слів хворого, травму отримав під час виконання службових обов`язків, впав підвернувши ногу у гомілково-ступневому суглобі»).

Щодо періоду з 10.09.2024 по 30.09.2024.

На підтвердження зазначеного періоду позивачем надано довідку №86 від 30.09.2024 (а.с. 50), з якої вбачається що позивач знаходився на лікуванні в терапевтичному відділенні стаціонару ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області з 10.09.2024 по теп. час. 2024р., з приводу «закритий чрезсиндесмозний перелом зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням фрагментів. Закритий перелом заднього краю великогомілкової кістки зі зміщенням фрагментів. Рекомендується: за вимогою.

Таким чином, довідка №86 від 30.09.2024 підтверджує лише факт перебування позивача на лікуванні у ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» у період з 10.09.2024 по 30.09.2024 та містить відомості щодо встановленого діагнозу.

Водночас зазначена довідка не містить жодних відомостей про те, що лікування здійснювалося саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, як це прямо передбачено пунктом 13 Особливостей.

Крім того, зі змісту довідки не вбачається наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії щодо тяжкого поранення або інших обставин, які відповідно до пункту 13 Особливостей є необхідними для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі.

Отже, сама по собі довідка №86 від 30.09.2024 не є належним та достатнім доказом наявності передбачених пунктом 13 Особливостей правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 10.09.2024 по 30.09.2024.

Щодо періоду з 01.10.2024 по 30.10.2024.

Позивачем додано до позову довідку №1386/С медичної (військово-лікарської) комісії від 30.09.2024 (а.с. 52), з якої вбачається:

Рішення медичної (військово-лікарської) комісії: Відновний період травми при ВСО (05.09.2024): Закритий чрезсиндесмозний перелом зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням, закритий перелом заднього краю великогомілкової кістки, закритий перелом внутрішньої кісточки правої гомілки, пошкодження дистального міжгомілкового синдесмозу, підвивих стопи зовні. (Операція 06.09.2024 - відкрита репозиція, МОС зовнішньої кісточки пластиною, заднього краю гвинтом, внутрішньої кісточки гвинтом та спицею, стабілізація ДМГС гвинтом) з тимчасовим порушенням функції правої нижньої кінцівки.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України №285 від 03.04.2017, у редакції наказу МВС України №331 від 23.05.2024.

Травма «тяжка» відповідно до класифікатора наказу МОЗУ від 04.07.2007 №370.

Потребує відпустки для лікування у зв`язку з травмою тривалістю 30 календарних днів.

Примітка: Довідка про обставини травми, поранення не надана.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 01.10.2024 №351-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 53) позивачу надано відпустку за станом здоров`я з 01.10.2024 по 30.10.2024.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 13 Особливостей право на виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі пов`язується саме з перебуванням на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Разом із тим, довідка медичної (військово-лікарської) комісії №1386/С від 30.09.2024 містить висновок лише про те, що «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби», тобто не містить висновку про те, що травма пов`язана саме із захистом Батьківщини у формулюванні, передбаченому пунктом 13 Особливостей.

Крім того, у примітці до зазначеної довідки прямо зазначено: «Довідка про обставини травми, поранення не надана», що свідчить про відсутність у розпорядженні медичної (військово-лікарської) комісії первинного документа, який підтверджує обставини отримання травми. За таких обставин сама по собі довідка №1386/С не може безумовно підтверджувати наявність усіх передбачених пунктом 13 Особливостей юридичних підстав для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі.

Щодо періоду з 31.10.2024 по 01.11.2024.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 02.11.2024 №408-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 54) позивачу перебував на стаціонарному лікуванні з 31.10.2024 по 01.11.2024.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 31.10.2024 №1998 (а.с. 55):

Проведено медичний огляд ВЛК 31.10.2024 року.

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва).

Стан після травми (05.09.2024) закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням уламків, закритого перелому заднього краю великогомілкової кістки, закритий перелом внутрішньої кісточки правої гомілки з пошкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу, підвивих стопи зовні, операції (06.09.2024) відкритої репозиції уламків, МОС зовнішньої кісточки пластиною, внутрішньої кісточки гвинтом, стабілізації ДМГС гвинтом у вигляді консолідованих переломів з наявністю металоконструкції, зміцнілих рубців шкіри, нестійкої контрактури правого гомілково-стопного суглоба з тимчасовим порушенням функції опори та ходи.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

(…).

Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 02.11.2024 №409-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 56) позивачу надано відпустку за станом здоров`я з 02.11.2024 по 01.12.2024.

Щодо даного періоду то суд зазначає, що питання наявності у позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, підлягає вирішенню з урахуванням усіх умов, визначених зазначеною Постановою та Особливостями, а також усієї сукупності доказів, наявних у матеріалах справи.

Щодо періоду з 02.12.2024 по 10.12.2024.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03.12.2024 №457-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 57) позивачу перебував на стаціонарному лікуванні у Запорізькій міській лікарні №5, з 02.12.2024.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №19424 від 10.12.2024 КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР (а.с. 58):

Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): наслідки МВТ (05.09.2024) консолідовані перелом зовнішньої, внутрішньої кісточки правої гомілки, консолідуючий внутрішньо-суглобовий перелом заднього краю великогомілкової кістки правої гомілки, окріплий дистальний міжгомілковий синдесмоз. СПО (06.09.2024) МОС зовнішньої кісточки пластиною, заднього краю гвинтом, внутрішньої кісточки гвинтом та спицею правої гомілки, стабілізація ДМГС гвинтом.

(…).

Анамнез хвороби: Зі слів пацієнта та медичної документації, отримав травму 05.09.2024 під час виконання службових обов`язків, впав підвернувши ногу у гомілково-ступневому суглобі. Звернувся до «Нікопольської міської лікарні №4» - виконано вправлення та мобілізація гіпсовою пов`язкою. 06.09.24 Звернувся до відділення ШМД КНП «МЛЄ та ШМД» ЗМР. 06.09.24 проведено оперативне втручання - відкрита репозиція, МОС зовнішньої кісточки пластиною, заднього краю гвинтом, внутрішньої кісточки гвинтом та кицею, стабілізація ДМГС гвинтом.

(…).

На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустку за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів

(….).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 12.12.2024 №470-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 59) позивач прибув з Запорізькій міській лікарні № 5, 10.12.2024.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують факт його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 02.12.2024 по 10.12.2024 у зв`язку з наслідками травми, отриманої 05.09.2024, а також проведення повторного оперативного втручання.

Разом із тим, аналіз зазначених документів свідчить, що вони не містять належного підтвердження усіх передбачених пунктом 13 Особливостей умов, необхідних для виникнення права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі.

Зокрема, виписка із медичної карти стаціонарного хворого відображає перебіг лікування, встановлений діагноз та анамнестичні дані, однак не містить висновку про перебування позивача на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Крім того, зі змісту виписки вбачається, що обставини отримання травми викладені зі слів пацієнта та на підставі медичної документації, а не встановлені уповноваженим органом у межах відповідної процедури.

Водночас у виписці міститься посилання на довідку військово-лікарської комісії, відповідно до якої зроблено висновок про те, що травма пов`язана з проходженням військової служби та віднесена до категорії тяжких.

Проте пункт 13 Особливостей передбачає іншу юридично значиму умову, а саме перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного саме із захистом Батьківщини.

Отже, наведене у довідці військово-лікарської комісії формулювання не є тотожним формулюванню, визначеному пунктом 13 Особливостей.

За таких обставин надані позивачем документи самі по собі не підтверджують наявності усіх юридичних фактів, з якими пункт 13 Особливостей пов`язує виникнення права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі за період з 02.12.2024 по 10.12.2024.

Щодо періоду з 11.12.2024 по 09.01.2025.

На підтвердження зазначеного періоду позивачем додано до позову довідку військово-лікарської комісії №1209 від 10.12.2024 (а.с. 60).

Відповідно до вказаної довідки: Проведено медичний огляд військово-лікарською комісією у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради 05 грудня 2024 року.

Діагноз (882.70): стан після операції (06.09.2024): відкритої репозиції уламків, металоостеосинтезу зовнішньої кісточки пластиною, внутрішньої кісточки гвинтом, стабілізації дистального міжгомілкового синдесмозу гвинтом, (07.12.2024): видалення гвинта з правої гомілки з приводу наслідків травми (05.09.2024), закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням уламків, закритого перелому заднього краю великогомілкової кістки, закритого перелому внутрішньої кісточки правої гомілки з пошкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу, підвивиху стопи зовні, нестійкої контрактури правого гомілково-стонного суглоба з порушенням функції опори та ходи, консолідованих переломів обох кісточок правої гомілки, з наявністю металоконструкції з тимчасовим порушенням функції.

Згідно «Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 р. №370 дана травма легка.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби

Довідка про обставини травми не надав.

На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травм на 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 12.12.2024 №470-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 61) позивачу надано відпустку за станом здоров`я з 11.12.2024 по 09.01.2025.

Таким чином, відповідно до зазначеної довідки військово-лікарською комісією встановлено, що згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370, дана травма віднесена до категорії легких.

Також у цій довідці зазначено, що травма пов`язана з проходженням військової служби, тоді як пункт 13 Особливостей пов`язує право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі з перебуванням на лікуванні або у відпустці після поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного саме із захистом Батьківщини.

Крім того, у довідці військово-лікарської комісії прямо зазначено, що довідка про обставини травми комісії не надавалася, що свідчить про відсутність у розпорядженні військово-лікарської комісії первинного документа, який підтверджує обставини отримання травми та її причинний зв`язок.

За таких обставин довідка військово-лікарської комісії №1209 від 10.12.2024 сама по собі не може безумовно підтверджувати наявність усіх юридичних підстав, визначених пунктом 13 Особливостей, для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі за період з 11.12.2024 по 09.01.2025, а тому підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Щодо періоду з 14.01.2025 по 03.02.2025.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №82 від 14.01.2025 (а.с. 64):

Проведено медичний огляд ВЛК 14.01.2025 року.

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва).

Стан після травми (05.09.2024) закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням уламків, закритого перелому заднього краю великогомілкової кістки, закритий перелом внутрішньої кісточки правої гомілки з пошкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу, підвивих стопи зовні, операції (06.09.2024) відкритої репозиції уламків, МОС зовнішньої кісточки пластиною, внутрішньої кісточки гвинтом, стабілізації ДМГС гвинтом, (04.12.2024) видалення блокуючого гвинта з правої гомілки у вигляді консолідованих переломів з наявністю металоконструкції, зміцнілих рубців шкіри, нестійкої контрактури правого гомілковостопного суглоба з тимчасовим порушенням функції опори та ходи.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

(…).

Потребує реабілітаційного лікування у КС «Аркадія» ДПСУ м. Одеса орієнтовним строком 21 календарний день.

Відповідно до виписки №73 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 65) позивач перебував у КС «Аркадія» ДПСУ м. Одеса з 14.01.2025 по 03.02.2025.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 06.02.2025 №56-ВВ «Про особовий склад» (а.с. 67) позивач прибув з військово - медичного клінічного центру м. Одеса, 05.02.2025.

Разом із тим, наведені документи свідчать саме про проходження позивачем реабілітаційного лікування після раніше отриманої травми. Водночас пунктом 13 Особливостей у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі пов`язувалося із перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини. Таким чином, сам по собі факт проходження реабілітаційного лікування не свідчить автоматично про наявність усіх передбачених пунктом 13 Особливостей юридичних підстав для здійснення відповідної виплати.

Також позивачем надана довідка гарнізонної військово-лікарської комісії від 04.02.2025 за №419 (а.с. 66) відповідно до якої: Проведено медичний огляд ВЛК 04.02.2025 року

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва

Залишкові явища травми (05.09.2024) закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням уламків, закритого перелому заднього краю великогомілкової кістки, закритий перелом внутрішньої кісточки правої гомілки з пошкодженням дистального синдесмозу операції (06.09.2024) - відкритої репозиції уламків, МОС, (04.12.2024) - видалення блокуючого гвинта у вигляді: консолідованих переломів, наявності металоконструкції, помірного порушення функцій правої нижньої кінцівки.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Проте, на думку суду, зазначена довідка не є беззаперечним доказом, що підтверджує право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривен, а підлягає оцінці разом з іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Матеріали справи дійсно свідчать про те, що позивач у різні періоди перебував на стаціонарному лікуванні, проходив оперативні втручання, отримував відпустки за станом здоров`я та проходив реабілітаційне лікування.

Разом із тим, сам по собі факт лікування, перебування у закладі охорони здоров`я, проходження військово-лікарської комісії чи надання відпустки за станом здоров`я не є достатньою та безумовною підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Пунктом 13 Особливостей законодавець чітко визначив сукупність обов`язкових умов, за одночасної наявності яких у військовослужбовця виникає право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі. Відтак, обов`язковому доказуванню підлягає не лише факт перебування особи на стаціонарному лікуванні чи у відпустці для лікування після травми, а й те, що таке лікування здійснювалося саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, що є самостійною та визначальною юридичною умовою застосування пункту 13 Особливостей.

Водночас проведений аналіз наданих позивачем доказів свідчить, що значна частина документів взагалі не містить відомостей про причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, інші документи містять лише формулювання про те, що травма пов`язана з проходженням військової служби, що не є тотожним поняттю «пов`язана із захистом Батьківщини», яке прямо використане законодавцем у пункті 13 Особливостей.

Крім того, окремі довідки військово-лікарських комісій прямо містять застереження про те, що довідка про обставини травми комісії не надавалася, тобто відповідний висновок був зроблений без первинного документа, який підтверджує обставини отримання травми.

У перших медичних документах, складених безпосередньо після отримання травми, містяться лише записи зі слів самого позивача або зазначення «травма виробнича», тоді як документального підтвердження того, що станом саме на початок лікування травма вже була встановлена як така, що пов`язана із захистом Батьківщини, матеріали справи не містять.

Надавши оцінку всім вищевказаним доказам суд зазначає, що:

- первинно позивачем було зазначено (зі слів позивача записано), що він отримав «виробничу травму», а саме: «05.09.24 під час виконання службових обов`язків, впав підвернувши ногу у гомілково-ступневому суглобі);

- довідка про обставини травми не складалась та комісії не надавалася, тобто відповідний висновок про обставини травми був зроблений без первинного документа;

- у документах які складались безпосередньо після отримання травми зазначено, що «травма пов`язана з проходженням військової служби»;

- будь-яких доказів безпосередньої участі у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, як то: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, звіт про виконання бойового (спеціального) завдання, бойове донесення, тощо, станом на час отримання травми позивачем не надано.

- довідки військово-лікарських комісій містять суперечливі данні щодо ступеня тяжкості травми («тяжка» або «легка»).

Підсумовуючи зазначене суд висновує, що подані позивачем докази підтверджують лише окремі обставини лікування, але не доводять у повному обсязі існування всіх передбачених пунктом 13 Особливостей умов, необхідних для виникнення права на виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 у збільшеному до 100 000 гривень розмірі за кожен із заявлених періодів

Сам факт лікування після отриманої травми автоматично не створює права на додаткову винагороду передбачену Постановою №168. Право на таку виплату виникає виключно за наявності всіх установлених нормативним актом умов, які мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджені саме позивачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем документально не підтверджено право на отримання додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» у вказані в позові періоди.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 по справі №580/1300/22, легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Відтак суд погоджується з правовою позицією відповідача, що у нього були відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу у спірний період додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 тисяч гривень.

Таким чином дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Інша позовна вимога, щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, є похідною, в зв`язку з чим також не підлягає задоволенню.

Щодо строків звернення до суду, то дане питання вже було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 квітня 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.09.2026.

Суддя Ю.В. Калашник