Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №280/5467/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2026 року Справа № 280/5467/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо повторного взяття на облік військовозобов`язаних гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови: - привести відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», у відповідність до даних, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ;

- зобов`язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 привести наявні відомості щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» у відповідність до даних наявних у: - військово-обліковому документі, а саме: у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , у розділах «7. Придатність до проходження військової служби», «13. Відмітки про військовий облік», «14», де міститься запис від 03 лютого 2021 року про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - довідці № 23 від 03 лютого 2021 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: «на підставі статті 40А, 39Б Розкладу хвороб, графи ІІ, ТДВ, Наказу МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку», шляхом внесення таких відомостей до вказаного реєстру.

- сягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Ухвалою судді 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що у позові позивач посилається на те, що 03 лютого 2021 року він був виключений з військового обліку на підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 (на підставі статті 40А, 39Б Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 від 2008 року), що підтверджується записами у його тимчасовому посвідченні № 2508/66 та довідкою ВЛК № 23 від 03 лютого 2021 року. Проте, під час перевірки за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», інформація про виключення з військового обліку за станом здоров`я громадянина ОСОБА_1 не підтверджена та в базі даних відсутня. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, книги протоколів засідань військово-лікарської комісії та інші первинні медичні документи військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 за 2021 рік були знищені в установленому порядку з метою недопущення потрапляння персональних даних до рук ворога. У зв`язку з цим, ІНФОРМАЦІЯ_7 листами №40/3617 від 21 квітня 2026 року та №40/4901 від 29 травня 2026 року правомірно запропоновано громадянину ОСОБА_1 особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з оригіналами документів, що посвідчують особу та підтверджують виключення з обліку, для верифікації даних та вирішення питання по суті. Будь-яких відмов у реалізації прав позивача відповідачем здійснено не було — навпаки, було запропоновано законний алгоритм врегулювання ситуації. Зазначає, що протиправних дій у відношенні позивача не вчинялось. Відтак, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

29 червня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій останній не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов.

27 червня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшли витребувані ухвалою судді від 08 червня 2026 року докази по справі.

01 липня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у яких, зокрема, вказано, що законодавство допускає внесення до Реєстру саме відомостей про результати проходження ВЛК, однак не передбачає внесення непідтверджених внутрішніх формулювань на кшталт «ВЛК від 03 лютого 2021 року не підтверджено» як самостійної підстави для зміни правового статусу особи. Разом з тим наведена відповідачем службова відмітка «ВЛК від 03 лютого 2021 року не підтверджено» не є результатом медичного огляду, не містить визначеного законом результату такого огляду, а також не підтверджує скасування попереднього висновку ВЛК від 03 лютого 2021 року. Отже, така відмітка є лише внутрішнім записом відповідача та не може переважати наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Крім того, у наданій самим відповідачем копії відомостей з бази даних «Оберіг» міститься інформація про виключення позивача з військового обліку 03 лютого 2021 року у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби. Зокрема, у пункті 37 «Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку» зазначено: «Виключено з військового обліку 03 лютого 2021 року Вибув у зв`язку із: (пункт 3 частини 6 статті 37) визнаний непридатним до військової служби» Отже, навіть із наданих самим відповідачем відомостей вбачається, що у Реєстрі наявні дані про непридатність позивача до військової служби та його виключення з військового обліку. У зв`язку з цим службова відмітка «ВЛК від 03 лютого 2021 року не підтверджено» сама по собі не спростовує зазначених відомостей, не скасовує їх та не може мати переважного доказового значення, оскільки, як зазначалося вище, є лише внутрішнім записом відповідача, правова природа та підстави внесення якого належними доказами не підтверджені. Таким чином, посилання відповідача на службову відмітку «ВЛК від 03 лютого 2021 року не підтверджено» є необґрунтованим та не спростовує факту наявності у Реєстрі відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував скасування висновку ВЛК від 03 лютого 2021 року або інші правові наслідки зазначеної службової відмітки. За таких обставин така відмітка не може бути підставою для відмови у приведенні відомостей Реєстру у відповідність до наявних документів позивача.

02 липня 2026 року від представника відповідача на адресу суду також надійшли додаткові пояснення в обґрунтування яких вказано, що позивач апелює до пункту 37 відомостей Реєстру, де відображено запис від 03 лютого 2021 року про виключення з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону № 2232-XII. Однак сама наявність історичного запису за 2021 рік, первинні паперові документи щодо якого знищені через форс-мажорні обставини війни, у поєднанні з відміткою про непідтвердження, створює правову невизначеність, яку відповідач зобов`язаний усунути. Внесення змін або остаточне підтвердження статусу в системі «Оберіг» здійснюється оператором виключно на підставі належним чином верифікованих та підтверджених відомостей. Без візуального дослідження оригіналів документів позивача (тимчасового посвідчення № 2508/66 та довідки ВЛК № 23 від 03 лютого 2021 року) відповідач позбавлений будь-якої законної можливості підтвердити цей статус в електронній системі, оскільки це створювало б прямий ризик легалізації недостовірних даних. Окрім цього, за приписами підпункту 22.10 пункту 22 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (Наказ МОУ № 402), постанова ВЛК про ступінь придатності чинна протягом 12 місяців з моменту огляду. Оскільки з моменту огляду Позивача (03 лютого 2021 року) минуло понад 5 років, а первинні медичні документи ТЦК об`єктивно відсутні, Відповідач відповідно до пунктів 69, 74–77 Порядку № 560 та ст. 22 Закону № 3543-XII зобов`язаний направити особу на військово-лікарську комісію для встановлення актуального стану придатності. Саме у зв`язку з необхідністю усунення розбіжностей у базі даних, верифікації документів та проходження планового медичного огляду, за допомогою системи «Оберіг» у повній відповідності до пунктів 28, 30, 30-1 Порядку № 560 було сформовано повістку № 6939606 про виклик ОСОБА_1 на 09:00 год 13 квітня 2026 року. Повістка була належним чином надіслана поштою з описом вкладення. Позивач у визначений день (13 квітня 2026 року) до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, оригіналів документів не надав, про причини неявки не повідомив, чим порушив правила військового обліку. Замість виконання обов`язку та надання оригіналів документів у досудовому порядку, що повністю виключило б потребу у судовому розгляді, Позивач обрав шлях штучного створення спору та пасивної поведінки, уникаючи особистої явки та зловживаючи процесуальними правами. Окрім того, відповідач додатково наголошує, що заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн є абсолютно неспівмірною, завищеною та безпідставною.

03 липня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у яких, зокрема, вказано, що наявна, на думку відповідача, «правова невизначеність» не може усуватися за рахунок позивача та не може покладати на нього негативні правові наслідки, оскільки саме відповідач є суб`єктом ведення відповідних відомостей у Реєстрі та саме на нього покладено обов`язок забезпечити їх достовірність, повноту та відповідність наявним документам. Більше того, позивач уже вжив усіх залежних від нього дій для усунення такої невизначеності, звернувшись до відповідача із заявою про приведення відомостей Реєстру у відповідність до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 та довідки ВЛК № 23 від 03 лютого 2021 року, якими підтверджується його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак відповідач, замість належного виконання свого обов`язку та внесення коректних відомостей до Реєстру, безпідставно відмовив позивачу в задоволенні заяви, а тому не має права посилатися на створену або неусунуту ним самим правову невизначеність як на підставу для заперечення позовних вимог. Разом із тим, доводи відповідача про неможливість підтвердження статусу позивача без «візуального дослідження оригіналів» тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 та довідки ВЛК № 23 від 03 лютого 2021 року є безпідставними, оскільки позивачем як до заяви, раніше поданої відповідачу, так і до матеріалів цієї справи були додані нотаріально засвідчені копії вказаних документів. Нотаріальне засвідчення копій означає, що уповноважена державою особа перевірила наявність оригіналу документів, та засвідчила у встановленому законом порядку своїм підписом відповідність копій документів цим оригіналам. Отже, відповідач не може формально посилатися на відсутність можливості дослідити оригінали документів, одночасно ігноруючи належним чином засвідчені копії цих самих документів, які були подані позивачем для підтвердження його статусу та приведення відомостей Реєстру «Оберіг» у відповідність до документально підтверджених даних. Також зазначає, що інформація про виключення позивача з військового обліку та про рішення ВЛК від 03 лютого 2021 року наявна у самого відповідача, що прямо підтверджується наданою ним копією відомостей з бази даних Реєстру «Оберіг». Отже, відповідач не може одночасно посилатися на неможливість підтвердження відповідного статусу через нібито відсутність або неперевіреність документів та ігнорувати власні відомості Реєстру, у яких уже відображено факт визнання позивача непридатним з виключенням з військового обліку. Позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , згідно із записами в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача виключено з військового обліку на підставі графи ІІ статей 40А, 39б , Наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14 серпня 2008 року.(а. с. 11-12).

Окрім того, згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 лютого 2021 року за № 23 позивач з урахуванням графи ІІ статей 40А, 39б , Наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14 серпня 2008 року визнаний непридатним до несення військової служби з виключенням з військового обліку з 03 лютого 2021 року.

Проте відповідно до електронного військово-облікового документу у застосунку «Резерв+», сформованого 02 червня 2026 року, перебуває на військовому обліку в статусі «військовозобов`язаний» та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із чим через свого представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про відомості про виключення ОСОБА_2 з військового обліку.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на вищезазначену заяву листом від 21 квітня 2026 року за № 40/3617 та від 29 травня 2026 року за № 40/4901 повідомив позивача про те, що медичні документи військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із агресією російської федерації були знищені, а для внесення даних про виключення з військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, йому необхідно з оригіналом військово-облікового документу, паспорта, медичних документів звернутись до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання для виключення з військового обліку. Також, вказано, про відсутність у відповідача документів, які свідчили б про наявність підстав для виключення позивача з військового обліку.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону №2232-XII).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина сьома статті 1 Закону №2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII.

У відповідності до частини першої статті 33 Закону №2232-XII усі військовозобов`язані та призовники підлягають військовому обліку.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік усіх військовозобов`язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до пункту «а» частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції, яка діяла на момент виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у чинній редакції, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2016 року (далі – Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

За приписами частини дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною третьою статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16 травня 2024 року передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом пункту 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Як встановлено судом та вбачається із пункту 7 та пункту 14 копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі гр. ІІ ст. 39б та 40А, Наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14 серпня 2008 року, з 03 лютого 2021 року.

За таких обставин, у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 03 лютого 2021 року непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 03 лютого 2021 року на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, позивач мав певні сподівання та легітимні очікування на відповідне застосування вказаної норми.

Так, суд зазначає, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону №2232-XII свідчить про те, що громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.

Отже, підставою для виключення з обліку може бути висновок ВЛК, тому оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 лютого 2021 року по гр. ІІ ст. 39б, 40А Наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14 серпня 2008 року, то беззаперечним є факт проходження позивачем ВЛК, адже на основі цього приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку.

Суд зауважує, що посадові особи, відповідальні за оформлення та заповнення Тимчасового посвідчення № 2508/66 проставленням свого підпису, скріпленим печаткою ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров`я.

Суду не надано доказів визнання нечинним цього Тимчасового посвідчення чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому воно є належним доказом того, що позивач не має статусу військовозобов`язаного, виключений з військового обліку військовозобов`язаних через непридатність до військової служби за станом здоров`я з 03 лютого 2021 року.

Таким чином, встановлена в позивача наявність хвороб згідно із статті 39-б та 40А виключала, в тому числі, і можливість проходження ним військової служби.

На переконання суду, виключення громадянина України з військового обліку свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП чи раніше військового комісаріату) прийняла рішення про визнання особи такою, що не підлягає призову на військову службу та звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/ резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Чинне законодавство не має підстав для поновлення позивача на військовому обліку, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів скасування або перегляду рішення лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 03 лютого 2021 року, перебування позивача на військовому обліку є безпідставним, та порушує принципи законності, правової визначеності та обов`язковості дій суб`єкта владних повноважень у межах і у спосіб, визначених законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще у лютому 2021 року на підставі відповідного рішення, яке на той час не передбачало затвердження штатною ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов`язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права.

Так, зміни до Положення №402, внесені наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року №490, зокрема щодо обов`язкового затвердження постанов ВЛК районних, міських ТЦК та СП штатною ВЛК, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Це прямо заборонено статтею 58 Конституції України, яка гарантує незворотність дії в часі законів, що погіршують становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов`язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.

Таким чином слід констатувати, що відповідач допустив протиправну поведінку щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.

Вказане, свідчить також, і про безпідставність дій відповідача щодо направлення на адресу позивача повістки з метою проходження повторного ВЛК у зв`язку із не підтвердженням даних стосовно виключення позивача з військового обліку.

А тому позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на вказане суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про визнання позивача непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

У постанові Верховного суду від 05 травня 2026 року по справі № 160/32215/24 колегія суддів зазначає, що «питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними»».

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду подано: договір про надання професійної правничої допомоги №16/04 від 16 квітня 2026 року; перелік та вартість послуг за договором від 01 червня 2026 року; акт надання послуг від 02 червня 2026 року.

Згідно Акту надання послуг від 02 червня 2026 року адвокатом надані послуги:

1. Консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку-2 год-4000,00грн;

2. Складання адвокатського запиту- 3000,00 грн;

3. Складання двох супровідних листів 3 000,00 грн.;

4. Складання позову 5 год.-10000,00 грн;

5. Підготовка до подачі позову до канцелярії Суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів-1 год. 2000,00 грн.

6. Представництво інтересів Клієнта у Суді-4000,00 грн.

Всього:26 000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Такі послуги (роботи), як консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку та складання адвокатського запиту, підготовка до подачі позову до канцелярії Суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів не є правничою допомогою за своєю природою входять до надання послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з Клієнтом, у зв`язку із чим стягненню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню витрати на представництво інтересів Клієнта у Суді, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 26 000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають зменшенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (за складання позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень), які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн.

З огляду на викладене, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1064,96 грн. судового збору та 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрати на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов