Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №240/24670/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/24670/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та позиція позивача

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної академії внутрішніх справ, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ від 09 жовтня 2025 року № 92-ст «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині застосування до курсанта 2-го курсу навчально-наукового інституту поліцейської діяльності НАВС рядового поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ від 09 жовтня 2025 року № 455 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 з посади курсанта 2-го курсу навчально-наукового інституту поліцейської діяльності НАВС та зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 10 жовтня 2025 року, з відрахуванням з числа здобувачів вищої освіти;

поновити ОСОБА_1 на посаді курсанта 2-го курсу навчально-наукового інституту поліцейської діяльності Національної академії внутрішніх справ за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність», індивідуальною освітньою траєкторією «Кримінальна поліція», денної форми навчання та на службі в поліції з 11 жовтня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який у цьому випадку застосовано безпідставно та без дотримання принципу пропорційності. Позивач стверджує, що дисциплінарна комісія та керівництво академії не врахували положення частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зокрема особу курсового правопорушника, його позитивну характеристику за час навчання, відсутність попередніх діючих стягнень, щире усвідомлення провини і каяття. Крім того, позивач вказав, що подія мала характер побутового конфлікту, спровокованого курсантом ОСОБА_2 , який на прохання чергового звільнити кімнату для прибирання відповів грубощами, внаслідок чого виникла словесна перепалка, під час якої позивач діяв спонтанно. Також позивач наголошував на незгоді з порядком обрання стягнення без попереднього накладення менш суворих дисциплінарних заходів.

ІІ. Позиція відповідача

Відповідач, Національна академія внутрішніх справ, подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, у яких просив повністю відмовити в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

Відповідач зазначив, що за фактом конфлікту, який стався 03 жовтня 2025 року близько 07:50 у кімнаті № 105 гуртожитку навчального підрозділу НАВС (с. Віта-Поштова Фастівського району Київської області), було проведено службове розслідування у порядку, передбаченому статтею 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (у формі письмового провадження в період дії воєнного стану). Матеріалами службового розслідування, поясненнями очевидців та медичною довідкою беззаперечно підтверджено факт нанесення ОСОБА_1 двох ударів в область голови та обличчя курсанту ОСОБА_2 , що призвело до розсічення губи, крововиливу та виклику невідкладної медичної допомоги. Відповідач підкреслив, що вчинення фізичного насильства курсантом поліції є грубим порушенням службової дисципліни, норм моралі та етики, Присяги поліцейського, що дискредитує звання поліцейського та підриває авторитет закладу вищої освіти. Відповідач зауважив, що стаття 29 Дисциплінарного статуту не зобов`язує суб`єкта владних повноважень послідовно застосовувати заходи стягнення від найменш суворого, а надає право керівнику з урахуванням характеру діяння застосувати звільнення зі служби як захід, співмірний тяжкості скоєного насильницького проступку.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) на підставі статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

27 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем надано відзив на позовну заяву з доказами. 11 грудня 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив. 23 грудня 2025 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив. Справа розглядається судом на підставі наявних матеріалів і письмових доказів.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Наказом Національної академії внутрішніх справ від 28 липня 2024 року № 233 о/с ОСОБА_1 з серпня 2024 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за державним замовленням за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», індивідуальною освітньою траєкторією «Кримінальна поліція». Відповідно до статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» йому присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0221166.

03 жовтня 2025 року о 07:22 після оголошення сигналу «Відбій повітряної тривоги» особовий склад 2-го курсу навчально-наукового інституту поліцейської діяльності НАВС прибув з укриття до гуртожитку для підготовки до навчальних занять. Цього дня позивач був призначений черговим по кімнаті № 105 гуртожитку навчального підрозділу (с. Віта-Поштова Фастівського району Київської області).

Близько 07:50 під час підготовки кімнати до прибирання між рядовим поліції ОСОБА_1 та курсантом цієї ж групи рядовим поліції ОСОБА_2 виник словесний конфлікт. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 доопрацьовував навчальне завдання (зразок протоколу про адміністративне правопорушення) та просив зачекати декілька хвилин. У відповідь на це ОСОБА_1 почав висловлюватися у грубій наказовій формі та вживати ненормативну лексику, після чого раптово підійшов до ОСОБА_2 і завдав йому удару долонею правої руки в область щоки, а відразу після цього удару кулаком в обличчя, поціливши в нижню губу.

Внаслідок нанесених ударів потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді забиття м`яких тканин та розсічення нижньої губи з крововиливом. Конфлікт було зупинено курсантами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували в кімнаті. Потерпілому ОСОБА_2 у медичній частині інституту було надано невідкладну медичну допомогу.

За вказаним фактом на підставі рапорту т.в.о. директора навчально-наукового інституту поліцейської діяльності полковника поліції ОСОБА_5 наказом ректора НАВС від 03 жовтня 2025 року № 1381 призначено службове розслідування.

Під час службового розслідування від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідків-курсантів відібрано письмові пояснення. У своїх поясненнях ОСОБА_1 визнав факт нанесення ударів ОСОБА_2 , зазначивши про порушення ним етичних норм та дисципліни.

08 жовтня 2025 року ректором НАВС затверджено висновок службового розслідування, яким констатовано вчинення рядовим поліції ОСОБА_1 грубого дисциплінарного проступку, несумісного зі статусом курсанта поліції.

09 жовтня 2025 року ректором НАВС видано наказ № 92-ст, яким за грубе порушення службової дисципліни, Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

09 жовтня 2025 року ректором НАВС прийнято наказ по особовому складу № 455 о/с про звільнення рядового поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) з 10 жовтня 2025 року та відрахування з посади курсанта 2-го курсу НАВС.

V. Нормативно-правове регулювання

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких приписів законодавства.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових інструкцій, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII) визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет поліції, не допускати ненормативної лексики та грубощів.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, приниженні честі та гідності особи, підриві авторитету поліції.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено види дисциплінарних стягнень, серед яких крайнім заходом є звільнення із служби в поліції. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження без обов`язкового виклику сторін на відкрите засідання комісії.

VІ. Оцінка суду, судова практика Верховного Суду та висновки ЄСПЛ

Оцінюючи законність дій відповідача через призму критеріїв частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами факт застосування позивачем рядовим поліції ОСОБА_1 фізичного насильства до курсанта ОСОБА_2 у приміщенні гуртожитку навчального підрозділу академії. Завдання ударів в обличчя колезі по навчанню є грубим проявом агресії, що прямо суперечить сутності статусу поліцейського, головною функцією якого є захист людини від протиправних посягань.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що його дії мали вимушений чи спонтанний характер через неправомірну поведінку потерпілого. Жодних фактичних даних про вчинення ОСОБА_2 нападу чи створення реальної загрози життю чи здоров`ю ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Прохання потерпілого надати кілька хвилин для завершення письмової навчальної роботи не могло слугувати виправданням для нецензурної лайки та нанесення побоїв.

Щодо доводів позивача про порушення статті 29 Дисциплінарного статуту внаслідок накладення звільнення без попереднього застосування менш суворих заходів впливу, суд звертає увагу на сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22 зроблено висновок про те, що повноваження керівника щодо вибору виду дисциплінарного стягнення є дискреційними. Приписи статті 29 Дисциплінарного статуту встановлюють правило застосування стягнень за ступенем зростання їх суворості, проте не вимагають їх обов`язкового послідовного накладення від зауваження до звільнення. За наявності грубого дисциплінарного проступку уповноважений керівник вправі застосувати крайній захід у виді звільнення зі служби без необхідності попереднього накладення інших заходів.

У постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 260/5566/22 Верховний Суд підтвердив, що застосування стягнення у виді звільнення не вимагає обов`язкового обґрунтування неможливості застосування менш суворих заходів, якщо обставини проступку свідчать про його крайню несумісність з подальшим перебуванням на публічній службі.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 120/6919/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 320/22798/24, від 29 жовтня 2025 року у справі № 420/36768/23 та від 30 червня 2026 року у справі № 640/32844/20 наголошено, що вчинення поліцейським насильницьких дій чи побоїв є проступком, що дискредитує високе звання поліцейського та підриває довіру суспільства до системи Національної поліції в цілому. Вчинення такого діяння нівелює будь-які попередні заслуги особи і унеможливлює подальше проходження служби.

Посилання позивача на позитивну характеристику та відсутність попередніх діючих стягнень правомірно відхилені відповідачем, оскільки службова характеристика відображає лише загальний рівень навчання та дисципліни, але не може спростувати суспільної небезпеки прямого посягання на фізичну недоторканність іншого курсанта.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права.

У справах «Pellegrin v. France» (заява № 28541/95) та «Rekvenyi v. Hungary» (заява № 25390/94) ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що публічна служба в правоохоронних органах за своєю природою вимагає підвищеного рівня особистої відповідальності, самоконтролю та лояльності до правопорядку. Держава наділена широкими межами розсуду у встановленні внутрішніх дисциплінарних правил задля захисту прав громадян та запобігання насильству в рядах правоохоронців.

Застосований до позивача захід відповідальності повністю відповідає тесту на пропорційність: він є законним, переслідує легітимну мету викорінення нестатутних відносин і фізичного насильства серед майбутніх офіцерів поліції, та є необхідним для підтримання порядку та безпеки в навчальному закладі із специфічними умовами навчання.

Процедуру проведення службового розслідування відповідачем проведено відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту та наказу МВС України від 07 листопада 2018 року № 893. Порушень процедурних прав позивача під час розгляду справи судом не виявлено.

За таких обставин накази НАВС від 09 жовтня 2025 року № 92-ст та № 455 о/с прийняті обґрунтовано, на підставі та у межах повноважень, а тому підстави для їх скасування та поновлення позивача на посаді відсутні. У задоволенні позову слід відмовити повністю.

VІІ. Розподіл судових витрат

Згідно з приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Національної академії внутрішніх справ (пл. Солом`янська, 1,м. Київ,03035. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08751177) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

09.09.26