Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №240/24223/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/24223/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови,

встановив:

I. Зміст позовних вимог та позиція позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ВУД» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, у якому просить:

1)визнати протиправним та скасувати Рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 16 квітня 2025 року № UA101020/2025/000084/1;

2)визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці від 16 квітня 2025 року № UA101020/2025/000482;

3)стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати у сумі 6056,00 грн судового збору, 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3000,00 грн витрат на оплату послуг з перекладу документів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач під час митного оформлення імпортованої партії фанери березової клеєної торгової марки ESTPLY в обсязі 29,4269 м3 за електронною митною декларацією № 25UA101020012100U7 від 15 квітня 2025 року надав повний перелік документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Ці документи беззаперечно підтверджували ціну угоди за контрактом від 15 серпня 2023 року № 15/08 на умовах поставки FCA Viruvere у розмірі 20081,28 євро та документально обчислені витрати на транспортування до пункту пропуску на кордоні України у сумі 57095,76 грн. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно виставив вимогу про надання додаткових документів через суб`єктивні сумніви, зумовлені порівнянням ціни з базами даних системи «Інспектор». Незважаючи на надання витребуваних документів, митний орган неправомірно відмовив у визначенні вартості за ціною договору та застосував резервний метод, збільшивши митну вартість до 31033,90 євро на підставі цінової інформації щодо товарів з іншими характеристиками та умовами поставки.

II. Позиція відповідача

Житомирська митниця надала відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару (723,6705 євро за м3) виявився нижчим за рівень вартості схожих товарів, оформлених іншими імпортерами, зокрема за митною декларацією від 01 жовтня 2024 року № 24UA100380339638U7. Крім того, митний орган вказав на розбіжності у наданих документах: у проформі-інвойсі строком оплати визначено 31 березня 2025 року, тоді як згідно з платіжною інструкцією перерахування коштів відбулося 04 квітня 2025 року, що, на думку відповідача, могло потягнути зміну ціни товару. Також відповідач послався на те, що копія експортної декларації Естонії складена іноземною мовою, а додатки до висновку торгово-промислової палати містять нечіткі зображення з інтернет-ресурсів. Відповідач також висловив сумнів щодо наявності повноважень адвоката на підписання позову.

Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому вказує на завищений розмір гонорару (12000,00 грн), незначну складність справи, письмовий режим розгляду та оформлення первинних розрахункових документів іншим адвокатом.

III. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року витребувано у Житомирської митниці копію митної декларації від 01 жовтня 2024 року № 24UA100380339638U7. Витребувані матеріали надійшли до суду разом із заявою відповідача від 29 жовтня 2025 року. 06 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Розгляд справи проведено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 15 серпня 2023 року між компанією Estonian Plywood AS (Естонія, продавець) та ТОВ «ВІН-ВУД» (Україна, покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/08, за умовами якого продавець зобов`язався поставляти фанеру окремими партіями відповідно до проформ-інвойсів, які визначають кількість, якісні характеристики та ціну товару. Згідно з пунктом 3.1 контракту платежі здійснюються банківським переказом на рахунок продавця не пізніше закінчення строку дії контракту, який встановлено до 31 грудня 2025 року.

На виконання умов контракту сторонами оформлено проформу-інвойс від 31 березня 2025 року № EPW-009985 на партію березової фанери обсягом 29,4269 м3 загальною вартістю 20081,28 євро на умовах FCA Viruvere. 04 квітня 2025 року позивач здійснив повну оплату зазначеного товару в іноземній валюті у розмірі 20081,28 євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 11 з призначенням платежу за контрактом № 15/08 та проформою-інвойсом № EPW-009985.

08 квітня 2025 року продавцем відвантажено товар та виписано комерційний інвойс (рахунок-фактуру) № EPW-008794 на суму 20081,28 євро, пакувальний лист № EPW-007815, лист щодо заокруглення об`єму товару, міжнародну автотранспортну накладну CMR б/н, а також оформлено експортну митну декларацію Естонії № 25EE4100E0042040B4, де статистична вартість товару становить 20081,28 євро.

Перевезення вантажу здійснювалося перевізником ТОВ «Термопласт М» на підставі разового договору-заявки від 07 квітня 2025 року № 07/04. Відповідно до довідки про транспортні витрати від 08 квітня 2025 року № 112 та рахунку на оплату від 08 квітня 2025 року № 1592, витрати на перевезення товару до пункту пропуску через державний кордон України «Ягодин» склали 57095,76 грн, а по території України до міста Києва — 24000,00 грн.

15 квітня 2025 року уповноважена особа позивача подала до Житомирської митниці митну декларацію № 25UA101020012100U7 для оформлення товару в митному режимі імпорту (випуск для вільного обігу). Митна вартість була визначена за першим методом (за ціною договору) і склала 1001460,12 грн, що еквівалентно 21295,38 євро за курсом НБУ 47,0271 грн/євро (ціна товару 20081,28 євро + транспортні витрати 57095,76 грн).

15 квітня 2025 року посадова особа митниці повідомила декларанта про виявлення розбіжностей та необхідність подання додаткових документів. Того ж дня декларантом надано письмові пояснення та витребувані документи: проформу-інвойс, банківську платіжну інструкцію про оплату, прайс-лист виробника на березень 2025 року від 17 березня 2025 року, висновок Житомирської торгово-промислової палати від 15 квітня 2025 року № В-652, комерційну пропозицію, калькуляцію транспортних витрат та копію експортної митної декларації Естонії.

16 квітня 2025 року Житомирською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000084/1, яким задекларовану вартість збільшено до 31033,90 євро (1054,61 євро/м3), та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації № UA101020/2025/000482. Джерелом інформації для коригування митницею обрано декларацію № 24UA100380339638U7 від 01 жовтня 2024 року.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав додаткову декларацію № 25UA101020012370U3 від 16 квітня 2025 року, сплативши митні платежі відповідно до задекларованої вартості та надавши грошове забезпечення сплати різниці податкових зобов`язань на строк 90 днів у сумі 90682,08 грн.

V. Оцінка суду, практика Верховного Суду та ЄСПЛ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує положення частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі закону, обґрунтовано, пропорційно та добросовісно.

Щодо тверджень відповідача про відсутність повноважень у представника позивача, суд зазначає, що відповідно до статей 55, 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером або довіреністю. До позовної заяви додано ордер серії АМ № 1120879 від 05 жовтня 2025 року, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2023 року, який посвідчує право адвоката Зарицького М.А. представляти інтереси ТОВ «ВІН-ВУД» у Житомирському окружному адміністративному суді з правом підписання та подання позову. Відтак, ці доводи відповідача є необґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом. Частиною другою статті 53 МК України наведено вичерпний перелік обов`язкових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а витребування додаткових документів за частиною третьою цієї статті допускається виключно за наявності реальних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов`язкових числових даних.

Частинами першою та другою статті 57, частиною першою статті 58 МК України закріплено безумовний пріоритет першого методу визначення митної вартості: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод може застосовуватися лише у разі об`єктивної неможливості застосування попереднього. Метод за ціною договору не застосовується лише тоді, коли відомості не підтверджені документально або містять розбіжності, які не піддаються обчисленню.

Дослідивши надані позивачем контракт від 15 серпня 2023 року № 15/08, проформу-інвойс від 31 березня 2025 року № EPW-009985, комерційний інвойс від 08 квітня 2025 року № EPW-008794, платіжну інструкцію від 04 квітня 2025 року № 11 на суму 20081,28 євро, пакувальний лист, накладну CMR, договір перевезення, рахунок № 1592 та довідку перевізника № 112, суд встановив, що ці документи містять повні, достовірні та взаємоузгоджені відомості щодо кількісних і вартісних показників оцінюваного товару, а також витрат на його доставку до кордону України.

Посилання митного органу на розбіжність між датою платежу (04 квітня 2025 року) та датою, визначеною у проформі-інвойсі (31 березня 2025 року), як на підставу вважати ціну зміненою, суд відхиляє. Згідно з пунктом 3.1 контракту остаточний строк розрахунків обмежений строком дії контракту (до 31 грудня 2025 року). Продавець прийняв оплату 04 квітня 2025 року без зауважень, виписав остаточний інвойс на ту саму суму 20081,28 євро та виконав зустрічне зобов`язання з передачі товару. Незначне відхилення у даті перерахування передоплати за відсутності зміни ціни контрагентом не створює розбіжностей у складі митної вартості.

Суд також критично оцінює твердження відповідача щодо мови експортної митної декларації Естонії. Вказаний документ складено за єдиною міжнародною формою адміністративного документа (SAD), графи якого мають уніфіковану числову нумерацію (графа 2 — експортер, графа 8 — одержувач, графа 22 — валюта і сума рахунку, графа 31 — опис товару, графа 46 — статистична вартість). Числові значення у зазначених графах повністю відповідають даним української митної декларації. До того ж позивачем надано засвідчений переклад супровідної документації українською мовою.

Щодо орієнтації митниці на вищі цінові показники за декларацією від 01 жовтня 2024 року № 24UA100380339638U7, суд підкреслює, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду наявність в інформаційних базах контролюючого органу відомостей про розмитнення аналогічних товарів за вищою вартістю не є доказом недостовірності задекларованої ціни та не дає права автоматично переходити до другорядних методів. Така позиція послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2026 року у справі № 380/6270/24, від 01 квітня 2026 року у справі № 280/5808/23, від 12 березня 2024 року у справі № 120/17154/23, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21 та від 20 червня 2023 року у справі № 380/1221/20.

Крім того, витребувана судом митна декларація № 24UA100380339638U7 стосується постачання товару іншим імпортером більш ніж за шість місяців до спірної операції, з іншим асортиментом та співвідношенням сортів і товщин фанери. Застосовуючи ціну цього товару як основу, митниця в порушення статті 60 Митного кодексу України не здійснила жодних коригувань на кількість, умови поставки чи комерційні рівні, що свідчить про довільне визначення митної вартості.

За змістом практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, державні органи зобов`язані неухильно дотримуватися принципу «належного урядування» (рішення у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, пункти 70-71). Цей принцип вимагає, щоб публічна влада діяла послідовно, а ризик помилки державного органу покладався на саму державу і не виправлявся за рахунок приватних осіб. У справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03, 37943/06) та «Серков проти України» (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив, що втручання у право власності є свавільним, якщо воно не відповідає вимогам законності та покладає на суб`єкта господарювання надмірний індивідуальний тягар. А у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (заява № 37801/97, пункт 36) вказано на обов`язок наводити чітке обґрунтування прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, Житомирська митниця не довела законності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 16 квітня 2025 року № UA101020/2025/000084/1, тому воно підлягає скасуванню. Оскільки Картка відмови № UA101020/2025/000482 від 16 квітня 2025 року прийнята виключно внаслідок винесення протиправного рішення про коригування, вона також є протиправною і підлягає скасуванню.

VI. Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем документально підтверджено сплату судового збору у розмірі 6056,00 грн (платіжна інструкція від 30 липня 2025 року № 392) за дві позовні вимоги: майнову та немайнову. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Також позивач поніс витрати на послуги з перекладу первинних документів на суму 3000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату від 27 липня 2025 року № 310, актом приймання-передачі наданих послуг від 30 липня 2025 року та платіжною інструкцією про перерахування коштів ТОВ «Глобал Лінго Груп». Відповідно до статей 132, 137 КАС України витрати, пов`язані із залученням перекладача, належать до складу судових витрат і підлягають відшкодуванню у сумі 3000,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, суд враховує положення статті 134 КАС України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанови від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та від 23 травня 2023 року у справі № 640/12206/19). Згідно з цими висновками розмір відшкодування витрат на правничу допомогу має відповідати критеріям реальності, розумності та співмірності із часом, необхідним для надання послуг, та складністю справи. Суд бере до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат, типовий характер даного публічно-правового спору, сталість правозастосовної судової практики у сфері митної вартості та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Виходячи з наведеного, суд вважає справедливим, виправданим та співмірним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 6000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 134, 137, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" (вул. Сергія Параджанова, 84, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43786487) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 16 квітня 2025 року № UA101020/2025/000084/1.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці від 16 квітня 2025 року № UA101020/2025/000482.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ВУД» за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судовий збір у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) та витрати на послуги з перекладу документів у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ВУД» за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

09.09.26