Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №160/22304/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа №160/22304/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

24.07.2026 ОСОБА_1 звернувся через систему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою яка зареєстрована 27.07.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо обліку та відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 24.06.2026 № М332 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової частини НОМЕР_1 відповідно до поіменного списку № 12/1/5837 від 24.06.2026;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 №180/нст у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є аспірантом четвертого курсу очної (денної) форми навчання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Датою завершення здобуття освіти є 30 вересня 2026 року, про що свідчать відомості з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

24 червня 2026 року знаходячись у населеному пункті Берегове Закарпатської області позивача було затримано працівниками Національної поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 нібито з метою уточнення військово-облікових даних, де не зважаючи на чинну відстрочку від призову на військову службу, без фактичного проходження військової лікарської комісії, з використанням погроз ОСОБА_1 направлено для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Одночасно зазначено позивачем, що він до 24 червня 2026 року перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний та користувався відстрочкою на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як докторант, який навчається за денною формою здобуття освіти та не перебував у розшуку за невиконання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, шо нібито відстрочка є фіктивною, шо слугувало підставою для її скасування. Після проведення ІНФОРМАЦІЯ_5 мобілізаційних заходів, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2026 року № 180/нст солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду діловода стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суддею Захарчук-Борисенко Н.В., одноособово.

У порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, за ініціативою суду, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- рішення засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині, що стосується скасування відстрочки ОСОБА_1 ;

- будь-які дані, на підставі яких ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив відсутність права користування відстрочкою ОСОБА_1 ;

- копію направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560;

- витяг з журналу реєстрації направлень ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560;

- копію висновку медичного огляду ОСОБА_1 , викладений в постанові відповідної військово-лікарської комісії від 24.06.2026, або інші медичні документи, які підтверджують придатність ОСОБА_1 до військової служби;

- відомості які підтверджують порушення військового обліку ОСОБА_1 станом на 24.06.2026 року;

- копію повістки щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

- всі інші наявні докази щодо суті спору.

13.08.2026 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов від військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому зазначено що рішення щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією приймалося ІНФОРМАЦІЯ_5 , на який законом покладений обов`язок визначати придатність особи до військової служби та наявність або відсутність юридичних і фактичних перешкод для такого призову, визначених законом. Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач-2 розумно і об`єктивно виходив з того, що направляючи особу до військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що звільняли б позивача від призову на військову службу. Відповідач-2 не мав юридичних підстав не зарахувати позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу, повідомлені та надані ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до актів чинного законодавства в оборонній та мобілізаційній сферах. Виходячи із зазначеного, командування військової частини НОМЕР_1 не мало правових підстав відмовити в зарахуванні позивача до списків особового складу. Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 № 180/нст в частині зарахування позивача до списків особового складу, відповідає нормам чинного законодавства у сфері оборони.

27.08.2026 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що позивач був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Жодних скарг та заяв про незаконне утримання в ІНФОРМАЦІЯ_7 або про застосування щодо нього психологічного чи фізичного тиску з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач - не заявляв. Станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач мав статус – «користується правом на відстрочку». Підстава – пункт 1 частина 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

«здобувані професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури».

В результаті перевірки підстав користуванням правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виникли підозри стосовно її законності, оскільки під час опитування щодо умов та процесу навчання позивач не зміг надати базових відповідей стосовно освітньої програми: не орієнтувався у навчальному плані, не зміг назвати основні спеціальні дисципліни, порядок проходження освітнього процесу, складання сесій та інші базові відомості, які за звичайних умов відомі особі, що дійсно здобуває освіту за денною формою.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення № 154, ІНФОРМАЦІЯ_5 , крім інших визначених повноважень, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 56 Постанови № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Крім того, згідно з пунктом 65 Постанови № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення.

За результатами всебічного розгляду зазначених матеріалів комісія дійшла висновку, що наявні матеріали містили достатні підстави щодо сумніву достовірності інформації про фактичне здобуття освіти та наявності законних підстав для подальшого користування відстрочкою, у зв`язку з чим одноголосно прийняла рішення про її скасування.

Процедура призову була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи про незаконність скасування відстрочки є безпідставними, оскільки: відстрочка не є безумовним та довічним правом. Її дія прямо залежить від наявності підстав, передбачених законом.

Вищезазначені обставини свідчать про дії, які об`єктивно суперечать меті надання відстрочки, оскільки статус студента передбачає належне виконання індивідуального навчального плану і відвідуванню навчального закладу.

24.06.2026 року позивачу у відповідності до Положення № 402 було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Зважаючи на вищенаведені норми чинного законодавства, проведення медичного огляду з метою визначення придатності до проходження військової служби було необхідною умовою та є повністю законним та правомірним.

Згідно Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації позивача було призвано на військову службу під час мобілізації. Цей наказ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію виданням наказу командира військової частини в частині, що стосується призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає.

Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 859027 від 25.06.2025 року, ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2022 навчається на денній формі навчання в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» здобуваючи освіту за спеціальністю «122 Комп`ютерні науки». Ступень/Рівень освіти: Доктор філософії. Дата завершення здобуття освіти: 30.09.2026.

Відповідно до витягу з військово-облікового документа із застосунку «Резерв+», який сформований 18.06.2026, ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний та користувався відстрочкою до завершення мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дані уточнено вчасно.

Згідно з витягу з військово-облікового документа із застосунку «Резерв+», який сформований 25.06.2026, ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовослужбовець. Відстрочка: відсутня. Дата проходження ВЛК: 24.06.2026. Постанова ВЛК: придатний.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2026 вих. № 5898 повідомлено, що станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебував у статусі «Користується правом на відстрочку», підстава – п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В результаті перевірки законності підстав користування правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 було встановлено, що ОСОБА_1 фактично не відвідує навчальний заклад, що виключає можливість виконання індивідуального учбового плану. З урахуванням факту не відвідування навчального закладу та порушення графіку навчального процесу вбачається, що відстрочка є фіктивною. Оскільки ОСОБА_1 не відвідував навчальний заклад та порушував графік навчального процесу він втрачає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У зв`язку з викладеним відстрочка від призову на військову службу – була скасована.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2026 № 180/нст солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду діловода стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Підстава: поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 № 12/1/5837 від 24.06.2026 (вх. № 10343 від 25.06.2026), довідка військово-лікарської комісії (вих. №2026-0624-1722-5969-0 від 24.06.2026 року).

Згідно з довідкою від 05.07.2026 № 1192 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_1 .

На адвокатський запит від 06.07.2026 року вих. № 060726-2 направлений представником позивача до відповідача-1 надійшла відповідь від 12.07.2026 вих. № 6/6484.

Представником позивача поставлені до відповідача -1 такі питання:

- Повідомити обставини які сприяли проведенню перевірки підстав у військовозобов`язаного ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, зазначити органи які ініціювали проведення такої перевірки та/або зазначити будь-яку інформацію яка слугувала для скасуванню відстрочки ОСОБА_1 , із зазначенням джерел отримання такої інформації.

- Повідомити чи здійснювалась перевірка Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» органами ТЦК та СП, з питань законності користування ОСОБА_1 правом на відстрочку від проходження військової служби? Якщо, ТАК, прошу зазначити дату проведення перевірки та рішення (пропозиції, тощо) як результат проведення такої перевірки.

- Повідомити, яким чином уповноважені посадові та службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшли висновку про невиконання ОСОБА_1 індивідуального учбового плану, фактичне невідвідування ОСОБА_1 навального закладу, що було встановлено в результаті перевірки законності підстав військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації із наданням письмових документів?

За результатами розгляду адвокатського запиту ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено, що при перевірці законності підстав користуванням правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за п. 1 ч. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 було встановлено, що на момент затримання ОСОБА_1 мав перебувати на навчанні, що було передбачено його індивідуальним навчальним планом. Оскільки перебування на навчанні є підставою для користування правом на відстрочку, не перебування на навчанні в цей період свідчить про умисне ухилення від виконання обов`язку щодо мобілізації. Таким чином, було встановлено, що його дії суперечать меті надання відстрочки. З урахуванням факту не відвідування навчального закладу – відстрочка від призову на військову службу ОСОБА_1 була скасована.

Окрім того, зазначено, що 24 червня 2026 року ОСОБА_1 був супроводжений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки останній перебував у статусі «Порушник військового обліку».

На адвокатський запит представника позивача від 06.07.2026 року вих. № 060726-1 Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» надано відповідь, що під час навчання ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, фактів порушення графіку навчального процесу, спричинених фактичним невідвідуванням занять, не встановлено. Індивідуальний навчальний план виконаний у повному обсязі та вчасно. Окрім того, учбовим закладом надано позитивну характеристику на аспіранта ОСОБА_1 , одночасно зазначено, що позивач поряд із науковою діяльністю успішно здійснює викладацьку роботу на кафедрі управління проектами в інформаційних технологіях, є надзвичайно цінним співробітником кафедри, що підтверджується сукупністю документів: адвокатським запитом від 06.07.2026 року вих. № 060726-2; відповіддю на адвокатський запит від 10.07.2026 № 66-01-16/146 наданою Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут», витягом з наказу від 27.09.2022 № 1781 СТ про зарахування до аспірантури ОСОБА_1 , наказом від 27.02.2026 № 438 С про прийняття на посаду асистента кафедри за сумісництвом ОСОБА_1 , академічною довідка № 25/02/2026 зі звітом про виконання індивідуального плану наукової роботи ОСОБА_1 , характеристикою на аспіранта ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який безперервно продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

За визначенням статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. (Абзац 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Статтею 23 Закону Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

Позивач є докторантом денної форми навчання у закладі вищої освіти Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було погоджено відстрочку на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухваленим протоколом № 67/2026 від 24.06.2026, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період,

Підставою такого скасування, зазначено те, що згідно рапорту, ОСОБА_1 не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний навчальний план, порушує графік навчального процесу.

В той же час, враховуючи положення пункту 65 Порядку № 560, законодавець пов`язує можливість скасування відстрочки виключно із встановленням факту втрати або зміни тих обставин, які були підставою для її надання.

Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що на момент прийняття спірного рішення позивач втратив статус здобувача освіти, був відрахований із закладу вищої освіти, переведений на іншу форму навчання або втратив право на відстрочку з інших підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідачем не надано суду жодних документів закладу вищої освіти, які б свідчили про порушення позивачем умов навчання, невиконання ним індивідуального навчального плану, припинення навчання чи втрату статусу здобувача освіти.

Сам по собі рапорт військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_6 не є належним доказом втрати підстав для відстрочки, оскільки містить лише припущення щодо невиконання позивачем індивідуального навчального плану, які не підтверджені жодними документами закладу освіти.

При цьому суд зазначає, що законодавством не надано територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки повноважень здійснювати перевірку виконання здобувачами освіти навчальних планів, оцінювати успішність навчання, відвідування занять чи інші питання організації освітнього процесу.

Відповідно до Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» питання організації освітнього процесу, контролю за виконанням освітніх програм, індивідуальних навчальних планів та прийняття рішень щодо продовження або припинення навчання належать до компетенції закладу освіти, а не територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, висновок комісії про порушення позивачем індивідуального навчального плану зроблено поза межами наданих їй законом повноважень та без належного документального підтвердження.

Разом з тим, на виконання ухвали суду про витребування доказів в частині надання відповідачем-1 будь-яких даних, на підставі яких ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив відсутність права користування відстрочкою ОСОБА_1 , відповідачем-1 жодних відомостей суду не надано.

Більш того, відомості які підтверджують порушення військового обліку ОСОБА_1 станом на 24.06.2026 року – суду не надані.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що судом встановлено порушення прав позивача та з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 67/2026 від 24.06.2026 в частині скасування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Вказаний висновок суду кореспондується з приписами пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

З сукупного аналізу наведених норм права, та аналізу повноважень ТЦК та СП, можна дійти висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка, якою користувався позивач відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», унеможливлює проведення мобілізаційних заходів до такої категорії осіб, окрім добровільності вступу до лав Сил оборони України, шляхом укладення позивачем контракту, або добровільної відмови такої особи від відстрочки.

Довідкою від 05.07.2026 № 1192 підтверджено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 саме за мобілізацією, одночасно лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.06.2026 № 5898 свідчить про скасування відстрочки саме за рішенням відповідача-1, а не добровільністю дій позивача.

Тому, на підставі викладеного, можна дійти висновку, що позивач не міг бути призваним за мобілізацією, в силу наявного правового статусу докторанта денної форми освіти.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2024 року у справі № 520/7954/22.

Так, абзацом 3 пункту 63 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

На вимогу суду надати копію направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, та вимогу суду надати витяг з журналу реєстрації направлень ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, – жодних відомостей ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано.

Відповідно до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 7 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

На виконання ухвали суду від 30.07.2026 відповідачем-1 надано лише частину витребовуваних доказів, проте жодних пояснень з приводу причин ненадання до суду іншої частини витребовуваних доказів суду не надано.

Відповідно до частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Обрана поведінка ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ненадання частини доказів без пояснення причин такої бездіяльності не спростовує доводи ОСОБА_1 , проте, що без фактичної наявності особи, членами ВЛК ухвалено висновок №2026-0624-1722-5969-0 від 24.06.2026 року про придатність позивача до проходження військової служби.

Довідка військово-лікарської комісії (ВЛК) видається на підставі медичного огляду та висновків лікарів про стан здоров`я військовозобов`язаного або військовослужбовця. Цей висновок визначає ступінь придатності особи до військової служби. Документи, які подаються до ВЛК для встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, каліцтв з військовою службою, включають заяву на проведення ВЛК, паспорт, військовий квиток (для військовослужбовців), медичну документацію та документи військово-лікарської експертизи.

Оскільки, саме довідка ВЛК є офіційним підтвердженням висновку про стан здоров`я особи та її придатність або непридатність до військової служби, тому така довідка видається лише за результатами проходження військово-лікарської комісії, яка складається з лікарів різних спеціальностей. Рішення комісії заноситься до актів, після чого оформляється довідка ВЛК, яка передається до ТЦК або вручається особі на руки.

Враховуючи те, що довідка ВЛК це не просто формальність, а документ, який має юридичну силу, довідка ВЛК має бути завірена печаткою військово-лікарської комісії, містити повні реквізити установи, дату, номер протоколу та підписи членів комісії.

Медичний огляд не може бути проведений без присутності особи, аналізів та інших інструментальних маніпуляцій, щоб встановити об`єктивний ступінь придатності людини до військової служби, такий медичний огляд не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу і фактично йому суперечить.

Відповідно до пункту 71 Порядку № 560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 70 Порядку № 560 передбачено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, порядок роботи якої визначає Положення № 402.

Проведення ВЛК для визначення ступеня придатності до несення військової служби без присутності особи (заочне) не допускається, є суттєвими порушеннями з боку відповідача-1 щодо процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Подібні висновки викладені в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 160/6554/25.

Твердження відповідача-1, про те, що позивачу у відповідності до Положення № 402 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 за результатами якого ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, не може братись судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази які передують проведенню ВЛК, а саме: направлення військовозобов`язаного на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, та витяг з журналу реєстрації направлень ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини 14 статті 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу ХІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року № 687 (далі - Інструкції № 280) облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V Інструкції № 280 військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено. Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Відповідно до пункту 6 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має свої правові наслідки:

- зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

- протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі № 9901/26/21, від 03.11.2021 у справі № 9901/226/21, від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21, від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21, від 06.04.2023 у справі № 990/152/22, від 14.09.2023 у справі № 990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.06.2026 року в справі № 280/10477/25.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів на всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, командир військової частини НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час, прийняття ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу в частині призову та направлення для проходження військової служби позивача, є наслідком прийняття військовою частиною НОМЕР_1 наказу від 25.06.2025 року № 180/нст, яким позивача зараховано до списків особового складу.

Оскільки, прийнятий внаслідок реалізації наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.06.2026 № М332 в частині призову ОСОБА_1 , наказ від 25.06.2025 № 180/нст про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - є похідними від наказу відповідача-1, а тому також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на те, що Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як «незаконна мобілізація», враховуючи, що проходження військової служби є безпосереднім наслідком, спричиненим прийняттям наказу про призов, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача, повним його відновленням буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу частини, незважаючи на те, що командир вказаної частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки під час прийняття такого наказу.

Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.06.2026 року в справі № 280/10477/25.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Аналогічні висновки здійснені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.05.2026 року в справі № 260/9985/25.

Чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними і не дозволяють мобілізувати громадянина.

Щодо посилання представника ІНФОРМАЦІЯ_8 на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39).

Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо.

Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

У постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 Верховний Суд зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу.

Висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про непроходження ВЛК (справа №160/2592/23).

Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та Протоколах до неї. Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) в національному праві.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» передбачено форми виконання Україною рішень ЄСПЛ, якими констатовано порушення Україною Конвенції, зокрема: вжиття заходів загального характеру; виплата заявнику відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Проектуючи наведене на досліджувані правовідносини, слідує, що протиправна мобілізація позивача, породжує неправомірні дії і рішення відповідачів, пов`язані із проходження ним військової служби.

Отже, оскільки рішення засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації , на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом № 67/2026 щодо скасування права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є очевидно протиправним, то в свою чергу, і наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 24.06.2026 № М332, в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 являється теж протиправним.

Згідно з частиною 5 статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Так, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.

Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною 2 цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, яке призведе до відновлення права позивача є саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, що забезпечить правову визначеність для учасників спірних правовідносин та ефективний захист прав позивача, а також дотримання судом гарантій остаточного вирішення спору.

Вищевказане є втіленням в тому числі сталої правової позиції Верховного Суду про те, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі № 640/21435/22.

З цих підстав йдеться про виключення зі списків особового складу військової частини, адже позивач був зарахований спірним наказом відповідача-2 до таких списків, оскільки такий наказ є наслідком та має похідний характер від спірного наказу відповідача-1.

Подібне за змістом правозастосування здійснено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі № 280/5782/23, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 року у справі № 600/6799/23-а та від 27.01.2025 року у справі № 120/7924/24, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі № 300/5636/24, постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №400/11496/24.

Разом з тим, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2026 № 180/нст про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу також є протиправним і підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу, оскільки такий наказ є похідним від рішень ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно частин 1- 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

При вирішенні спору суд враховує позицію стосовно обов`язку доказування, яка була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984).

Отже, виходячи із вищенаведених у рішеннях Європейським судом з прав людини принципів, орган влади повинен приймати вмотивоване та обґрунтоване рішення на підставі доказів, яким суд може надати оцінку та дослідити при вирішенні правового спору.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів про понесення інших витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем не надано, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 3, 5, 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, про визнання протиправним та скасування окремих положень індивідуального акта, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 67/2026 від 24.06.2026 в частині скасування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо обліку та відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 24.06.2026 № М332 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової частини НОМЕР_1 відповідно до поіменного списку № 12/1/5837 від 24.06.2026.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 №180/нст у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко