Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №160/17595/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа №160/17595/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради (далі – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №149/77 від 25.02.2026 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережна Перемоги, буд. 100В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 вх. №36/1705;

- зобов`язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 вх. №36/1705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, та складається з: будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м. Право власності на нерухомість підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна №1 від 22.06.2021 до статутного капіталу ТОВ «ТОЧКА-М», який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2021 (номер запису про право власності: 42690302). 27 жовтня 2025 року ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Соборний, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В та на якій розміщена будівля: будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця. До клопотання були долучені всі передбачені документи. Рішення Дніпровської міської ради від 25.02.2026 №149/77 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В (Соборний район) по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі». Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, зазначає, що згідно Витягу № 263247514 від 25.06.2021 право власності на торгівельний павільйон літ. А-1, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, зареєстровано 22.06.2021 за ТОВ «ТОЧКА-М» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним №1191848112101, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 22.06.2021, видавник: укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ТОЧКА-М». Рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування реєстрації права власності на торгівельний павільйон за ТОВ «ТОЧКА-М», не має, право власності не скасоване, враховуючи, що земельна ділянка належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, позивач вважає, що Дніпровська міська рада безпідставно відмовила товариству у наданні дозволу. У Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №263247514 від 25.06.2021 також зазначено, що об`єкт нерухомого майна «Торгівельний павільйон літ.А-1, об`єкт житлової нерухомості: ні». Враховуючи, що Дніпровською міською радою, на думку позивача, протиправно відмовлено ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також з огляду на те, що разом із клопотанням надано усі необхідні документи, зважаючи на відсутність підстав для відмови, Дніпровська міська рада не мала повноважень відмовляти у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню торгівельного павільйону.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

14.07.2026 представником відповідача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у справі №160/17595/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/1240/26.

14.07.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що в основу оскаржуваного рішення покладені такі обставини: частина земельної ділянки, щодо якої позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, розташована в межах червоних ліній вул. Набережна Перемоги, встановлених містобудівною документацією, що є ознакою невідповідності місця розташування ділянки вимогам генерального плану та іншої містобудівної документації; у межах заявленої території розташована частина земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:159:0173, щодо якої вже надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта інженерної інфраструктури – нового будівництва кабельної лінії електропостачання напругою 0,4 кВ від ТП1-419, що свідчить про накладення меж заявленої ділянки на ділянку, вже залучену до реалізації іншого містобудівного рішення, ухваленого в установленому порядку; земельна ділянка розташована в охоронних (санітарно-захисних) зонах мереж каналізації Д-1000 мм та газопроводу низького тиску Д-32 мм, а розміщений на ділянці об`єкт не відповідає нормативній відстані до каналізаційної мережі Д-1000 мм, що є порушенням вимог державних будівельних норм і санітарних правил, тобто вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів у розумінні ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України; актуальна топографо-геодезична зйомка М 1:500 щодо земельної ділянки була відсутня, що унеможливлювало для відповідача перевірку фактичного розташування ділянки відносно червоних ліній, охоронних зон та суміжних земельних ділянок, тобто саме встановлення відповідності (невідповідності) місця розташування ділянки вимогам законодавства. Таким чином, підстави, викладені в оскаржуваному рішенні, за своїм змістом є проявами невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, нормативно-правових актів та містобудівної документації, а тому охоплюються переліком підстав, визначеним ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, і не є розширеним тлумаченням цієї норми, на чому безпідставно наполягає позивач. Позивач посилається на постанову у справі № 160/6663/23, якою визнано протиправним попереднє рішення відповідача про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу щодо іншої земельної ділянки – за адресою: м. Дніпро, вул. Космодромна, 4Б. Відповідач звертає увагу суду, що вказана постанова стосується іншого об`єкта, іншої земельної ділянки та іншого фактичного складу обставин, а тому не має преюдиційного значення для цієї справи. У межах справи №160/6663/23 судом досліджувалася лише підстава відмови щодо відсутності правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна; питання перебування ділянки в межах червоних ліній, в охоронних зонах інженерних мереж, накладення на ділянку, обтяжену містобудівними умовами для спорудження об`єкта інженерної інфраструктури, а також відсутності актуальної топографо-геодезичної зйомки, судом у вказаній справі не досліджувалися і предметом оцінки не були. Кожна справа підлягає вирішенню на підставі встановлених саме в ній фактичних обставин та наданих сторонами доказів (ст. ст. 72–77 Кодексу адміністративного судочинства України), а тому обставини іншої справи, навіть за участю того самого позивача, самі по собі не є доказом протиправності Рішення, оскаржуваного в цій справі. Окрім цього, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/6709/23 визнано об`єкт нерухомого майна по вул. Космодромній, буд. 4 Б об`єктом самочинного будівництва та відповідно зобов`язано ТОВ «Точка М» усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою. Позивачем не спростовано підстав, викладених в оскаржуваному рішенні, та не доведено дотримання ним усіх умов, необхідних для отримання дозволу. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді безумовного зобов`язання відповідача надати дозвіл є передчасним і виходить за межі допустимого судового втручання в повноваження органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 клопотання Дніпровської міської ради про зупинення провадження у справі №160/17595/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» (код ЄДРПОУ 41986693) зареєстровано 07.03.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, та складається з: будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м.

Право власності на нерухомість підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна №1 від 22.06.2021 до статутного капіталу ТОВ «ТОЧКА-М», який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2021 (номер запису про право власності: 42690302).

27.10.2025 ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Соборний, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В та на якій розміщена будівля: будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця.

До клопотання було долучено витяг із Статуту; виписка з ЄДРПОУ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; технічний паспорт; графічні матеріали, що забезпечують чітке відображення всіх елементів та написів, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

25.02.2026 Дніпровською міською радою прийнято рішення №149/77 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільойну».

В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що:

- в межах зазначеної ділянки в наявності об`єкт, на який не надано правовстановлюючих документів;

- актуальна топографо-геодезична зйомка М 1:500 у повному обсязі щодо земельної ділянки відсутня;

- частина ділянки розташована в межах визначених червоних ліній вул. Набережної Перемоги. Схему червоних ліній вулиці у районі тимчасової споруди розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради при головному архітектурно-планувальному управлінні департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (протокол від 15.01.2016 №126);

- в межах зазначеної території розташована частина земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:03:159:0173), на яку головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта "Нове будівництво кабельної лінії електропостачання напругою 0,4 кВ від ТП-419 у районі вул. Набережна Перемоги у м. Дніпрі" від 03.03.2025 №15/29-24 (замовник: АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ");

- інформація щодо наявності дозвільної та проєктної документації на зазначений об`єкт, прийняття об`єкта в експлуатацію, наявності розпорядчих документів про присвоєння об`єкту офіційної адреси відсутня;

- право власності на об`єкт було визнано за попередніми власниками на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017. Ухвалою від 08.08.2017 зазначене рішення було скасовано;

- згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється;

- земельна ділянка розташована в охоронних зонах каналізації Д-1000 мм, газопроводу низького тиску Д-32 мм, низьковольтного та високовольтного електрокабелів, кабелю електрозв`язку, повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ, які перетинають ділянку та проходять уздовж неї;

- об`єкт розташований з порушенням нормативної відстані до каналізації Д-1000 мм, що потребує приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України, будівельних норм, державних стандартів та правил;

- розміщення об`єкта не відповідає вимогам чинного законодавства, містобудівної документації, державних будівельних норм, державних стандартів та правил.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з п.п. «а», «в» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На підставі ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель комунальної власності.

Згідно з абз.абз. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що приписами ст. 123 Земельного кодексу України на відповідний орган місцевого самоврядування покладено обов`язок у місячний строк розглянути подану заінтересованою особою заяву та за результатами її розгляду прийняти одне з двох передбачених законом рішень: надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надати мотивовану відмову у його наданні.

Наведена норма встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких відповідний орган місцевого самоврядування може відмовити особі у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, під час вирішення питання щодо правомірності рішення про відмову у наданні такого дозволу суд має перевірити не лише формальне посилання суб`єкта владних повноважень на ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, а й те, чи відповідають конкретні фактичні обставини, покладені в основу рішення, передбаченим цією нормою підставам та чи були такі обставини належним чином встановлені і підтверджені на момент прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що однією з підстав прийняття рішення Дніпровської міської ради від 25.02.2026 №149/77 зазначено наявність у межах запитуваної земельної ділянки об`єкта, на який не надано правовстановлюючих документів.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТОЧКА-М» разом із клопотанням надало витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ним права власності на будівлю підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, а також технічний паспорт на зазначений об`єкт.

Право власності ТОВ «ТОЧКА-М» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.06.2021, номер запису про право власності 42690302.

Доказів скасування у встановленому законом порядку державної реєстрації права власності позивача на вказаний об`єкт або припинення такого права станом на дату прийняття оскаржуваного рішення матеріали справи не містять.

Посилання Дніпровської міської ради на те, що право власності на об`єкт було зареєстровано після ухвалення заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017, яке у подальшому скасоване ухвалою від 08.08.2017, не спростовує факту існування на момент прийняття оскаржуваного рішення чинного запису про право власності ТОВ «ТОЧКА-М».

Сам факт скасування судового рішення, на яке посилається відповідач, без прийняття у встановленому законом порядку рішення про припинення речового права та без скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не надавав відповідачу підстав не приймати до уваги існуючу державну реєстрацію права власності позивача.

Отже, твердження відповідача про відсутність правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання Дніпровської міської ради на відсутність актуальної топографо-геодезичної зйомки масштабу 1:500, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України прямо визначено перелік відомостей та документів, які особа має зазначити та додати до заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зокрема, у заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, а до заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

При цьому цією ж нормою прямо встановлена заборона вимагати від заявника додаткові матеріали та документи, не передбачені ст. 123 Земельного кодексу України.

Топографо-геодезична зйомка масштабу 1:500 до переліку документів, які відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України заявник зобов`язаний додати до відповідної заяви, не належить.

Матеріалами справи підтверджено, що до клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» додано графічні матеріали із зазначенням місця розташування меж земельної ділянки та контурів розміщених на ній об`єктів нерухомого майна.

Отже, відсутність топографо-геодезичної зйомки масштабу 1:500 сама по собі не могла бути законною підставою для відмови у наданні дозволу.

Доводи відповідача про те, що за відсутності такої зйомки він був позбавлений можливості встановити розташування ділянки відносно червоних ліній, інженерних мереж та суміжних земельних ділянок, також не змінює цього висновку.

Земельний кодекс України покладає на орган місцевого самоврядування обов`язок перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законодавства та містобудівної документації, однак виконання суб`єктом владних повноважень власних функцій не може бути перекладено на заявника шляхом встановлення обов`язку подавати документи, подання яких законом не передбачене.

Щодо розташування частини запитуваної земельної ділянки в межах червоних ліній вул. Набережної Перемоги, суд зазначає наступне.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту або іншій затвердженій містобудівній документації дійсно належить до передбачених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу.

Разом з тим саме по собі використання у рішенні терміну «червоні лінії» не є достатнім для висновку про наявність передбаченої законом підстави для відмови.

Суб`єкт владних повноважень повинен установити конкретну невідповідність місця розташування запитуваної земельної ділянки конкретній чинній та затвердженій у встановленому законом порядку містобудівній документації.

У спірному рішенні відповідач послався на те, що схему червоних ліній вулиці у районі об`єкта було розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради, оформленому протоколом від 15.01.2016 №126.

Водночас сам факт розгляду певної схеми на засіданні архітектурно-містобудівної ради не підтверджує, що така схема є генеральним планом, детальним планом території, планом зонування або іншою містобудівною документацією, затвердженою у встановленому законом порядку.

Доказів прийняття компетентним органом відповідного рішення про затвердження містобудівної документації, якою саме для запитуваної позивачем території встановлено відповідні червоні лінії, а також матеріалів, які дозволяють однозначно встановити накладення меж земельної ділянки, зазначених позивачем у графічних матеріалах, на такі червоні лінії, відповідачем суду не надано.

Суд констатує, що чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо передачі в користування (оренду) земельних ділянок чи їх частин в межах червоних ліній, а заборонено здійснювати будівництво будівель і споруд в межах червоних ліній.

Суд зазначає, що можливе користування земельною ділянкою чи її частиною в межах червоних ліній за умови, що нерухоме майно (будівлі і споруди) будуть перебувати за межами червоних ліній. В такому випадку частина земельної ділянки, яка знаходиться в межах червоних ліній, може використовуватись землекористувачами виключно з дотриманням обмежень, встановлених законодавством у сфері містобудівної та іншої діяльності.

За позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2025 у справі №300/461/22, чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо передачі в користування (оренду) земельних ділянок чи їх частин в межах червоних ліній, а заборонено здійснювати будівництво будівель і споруд в межах червоних ліній, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, і таке рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи відсутність законодавчої заборони щодо передачі в користування (оренду) земельних ділянок чи їх частин в межах червоних ліній, суд вважає необґрунтованими доводи Дніпровської міської ради, викладені в оскаржуваному рішенні.

Щодо посилання відповідача на розташування в межах заявленої території частини земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:159:0173, щодо якої видані містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва кабельної лінії електропостачання, суд зазначає, що сам факт видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта інженерної інфраструктури не свідчить автоматично про неможливість розроблення документації із землеустрою щодо іншої земельної ділянки.

Відповідачем не встановлено та належними доказами не підтверджено, яким чином наявність зазначених містобудівних умов та обмежень унеможливлює формування запитуваної позивачем земельної ділянки, чи існує юридично оформлене право іншої особи на відповідну частину території та яка саме площа і конфігурація такого накладення.

При цьому дозвіл на розроблення документації із землеустрою не є рішенням про передачу земельної ділянки у користування та сам по собі не породжує речового права на землю.

Питання щодо остаточних меж земельної ділянки, її конфігурації, обмежень у використанні земель та можливих перетинів з іншими сформованими земельними ділянками підлягають детальному з`ясуванню у процесі розроблення документації із землеустрою та на наступних стадіях процедури її формування і передачі у користування.

Щодо знаходження земельної ділянки в охоронних зонах каналізації Д-1000 мм, газопроводу низького тиску Д-32 мм, електричних кабелів, кабелю електрозв`язку та повітряної лінії електропередачі суд зазначає, що наявність інженерних мереж та встановлених у зв`язку з ними охоронних зон може зумовлювати передбачені законом обмеження у використанні відповідної земельної ділянки.

Водночас існування таких обмежень не є тотожним безумовній забороні формування земельної ділянки або надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Для застосування ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідач мав установити конкретну норму законодавства, державних будівельних норм чи затвердженої містобудівної документації, яка прямо виключає можливість розташування запитуваної земельної ділянки у відповідному місці, а також належними матеріалами підтвердити фактичне знаходження ділянки у зоні такого обмеження.

Однак оскаржуване рішення містить загальні посилання на наявність інженерних мереж та охоронних зон, без зазначення конкретних нормативних положень, які за встановлених обставин унеможливлюють надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Окремо суд звертає увагу на посилання Дніпровської міської ради на те, що розташований на земельній ділянці об`єкт не відповідає нормативній відстані до каналізаційної мережі Д-1000 мм, а також на відсутність інформації про прийняття такого об`єкта в експлуатацію, дозвільної та проєктної документації та документів щодо присвоєння йому адреси.

Такі обставини стосуються правомірності створення, розміщення та експлуатації об`єкта нерухомого майна, однак ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначає підставою відмови саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, нормативно-правових актів та містобудівної документації.

Поняття «місце розташування земельної ділянки» та «правомірність будівництва об`єкта нерухомого майна» не є тотожними.

Перевірка законності будівництва, введення в експлуатацію та державної реєстрації нерухомого майна здійснюється у встановлених законом процедурах та не може підміняти передбачений ст. 123 Земельного кодексу України розгляд питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

До того ж станом на дату прийняття оскаржуваного рішення право власності ТОВ «ТОЧКА-М» на відповідний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано та не припинено.

Відповідно, Дніпровська міська рада не могла під час розгляду земельного клопотання фактично не визнавати зареєстроване право власності позивача лише з мотивів наявності у неї сумнівів щодо законності походження такого права.

Разом з тим суд не вирішує у межах цієї адміністративної справи питання щодо самочинності будівництва, законності державної реєстрації права власності на торговельний павільйон чи наявності правових підстав для його знесення, оскільки такі питання не становлять предмета цього спору.

Зазначені питання також не можуть бути використані як додаткове обґрунтування рішення від 25.02.2026 №149/77, якщо відповідні юридичні факти не були встановлені у визначеному законом порядку на момент його прийняття.

Суд наголошує, що адміністративний орган зобов`язаний прийняти рішення на підставі фактичних обставин, які належним чином встановлені ним на момент вирішення питання, а не виходячи із припущення про можливе встановлення таких обставин у майбутньому.

Отже, аналіз наведених у рішенні №149/77 мотивів свідчить, що частина з них взагалі не належить до вичерпного переліку підстав, передбачених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, інша частина ґрунтується на фактичних твердженнях, які належними та достатніми доказами не підтверджені.

Дніпровською міською радою під час розгляду справи не доведено належними та достатніми доказами існування передбачених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України обставин, які у тому вигляді, в якому вони викладені в оскаржуваному рішенні, давали законні підстави для відмови ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу.

За таких обставин суд робить висновок, що рішення Дніпровської міської ради від 25.02.2026 №149/77 є необґрунтованим та прийнятим без належного встановлення передбачених законом підстав для відмови, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Дніпровської міської ради надати ТОВ «ТОЧКА-М» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою суд зазначає наступне.

У постанові від 23.06.2023 у справі №160/6214/21 Верховний Суд зробив висновок, що дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною. Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів».

Повноваження міської ради щодо прийняття рішень з питання затвердження проєкту землеустрою є виключними повноваженнями ради, проте вони не є дискреційними, оскільки законодавець передбачив лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, то такі дії/бездіяльність є протиправними.

Аналогічний правовий висновок щодо відсутності дискреційних повноважень у суб`єкта владних повноважень при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою викладений Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.

Верховний Суд у зазначеній постанові виходив з того, що умови, за яких відповідний орган може відмовити у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Отже, за конкретних фактичних обставин у суб`єкта владних повноважень відсутня можливість обрати один із декількох правомірних варіантів поведінки, а тому відповідні повноваження не є дискреційними.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою за відсутності передбачених законом підстав для відмови не є втручанням у його дискреційні повноваження, а такий спосіб судового захисту може бути належним та ефективним, оскільки забезпечує реальне поновлення порушеного права особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачем було долучено до клопотання від 27.10.2025 необхідні документи згідно вичерпного переліку документів, встановленого ст. 123 ЗК України, правові підстави для відмови у наданні дозволу відсутні.

Судом встановлено, що ТОВ «Точка М» є власником об`єкта нерухомого майна – торговельного павільойну за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна №1 від 22.06.2021 до статутного капіталу ТОВ «ТОЧКА-М», який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2021 (номер запису про право власності: 42690302).

Відповідно до ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України власник об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці державної або комунальної власності, яка не перебуває у користуванні, зобов`язаний звернутися до відповідного органу із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт, а відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний передати таку земельну ділянку у власність або користування у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Заявлені відповідачем доводи у відзиві не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

Суб`єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову та стверджуючи про наявність обставин, які виключають можливість прийняття рішення на користь позивача, зобов`язаний довести існування таких обставин відповідними доказами.

Проте відповідачем під час розгляду справи не доведено існування жодної із визначених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підстав для відмови ТОВ «Точка-М» у наданні дозволу.

При цьому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою саме по собі не означає передачі земельної ділянки позивачу в оренду та не породжує у нього речового права на відповідну земельну ділянку.

Надання дозволу є лише одним із етапів процедури оформлення права користування земельною ділянкою, а питання щодо остаточного формування земельної ділянки, її площі, меж та можливості передачі в оренду вирішуються на наступних етапах установленої законом процедури.

Таким чином, доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не свідчать про наявність передбачених законом перешкод саме для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Судом установлено, що позивачем виконано визначені законом вимоги для звернення із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, тоді як відповідачем не доведено існування жодної із вичерпно визначених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підстав для відмови у його наданні.

Підстави, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі підставі відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовити в його наданні, якщо для цього є законні підстави. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

За таких фактичних обставин у Дніпровської міської ради відсутній вибір між декількома правомірними варіантами поведінки, оскільки єдиним рішенням, яке відповідає вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, є надання ТОВ «Точка-М» відповідного дозволу.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Зобов`язання Дніпровської міської ради надати ТОВ «Точка-М» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою за встановлених судом обставин не становить підміни органу місцевого самоврядування чи втручання у його компетенцію, а є способом відновлення порушеного права позивача у випадку, коли законом визначено лише один правомірний варіант поведінки відповідача.

Тому, з огляду на вимоги п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 вх. №36/1705.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3328,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 17.06.2026 №1283.

З огляду не те, що позов задоволено, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі вставленої ставки 3328,00 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

До позовної заяви представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження наявності витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» (вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 41986693) до Дніпровської міської ради (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514) про протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №149/77 від 25.02.2026 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережна Перемоги, буд. 100В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 вх. №36/1705.

Зобов`язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 вх. №36/1705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський