Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №160/11530/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа №160/11530/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.05.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_4 , в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неналежному розгляді рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, неприйнятті рішення по суті заявленого клопотання, невиданні наказу про нарахування та виплату винагороди або мотивованої відмови, а також у фактичній заміні індивідуального розгляду рапорту загальними роз`ясненнями щодо умов застосування постанови Кабінету Міністрів України № 153 та рішення Міністра оборони України № 5601/уд.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, з урахуванням документально підтверджених 139 днів безпосередньої участі у бойових діях, у розмірі не меншому ніж 666 666,67 грн, із здійсненням передбачених законом відрахувань..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посаді особи рядового складу. На момент укладення контракту позивачу не виповнилося 25 років. Контракт укладено після 24.02.2022 та під час дії воєнного стану, тобто у період, який охоплюється п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. У період проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій. Однак Військовою частиною НОМЕР_2 всупереч чинному законодавству не було розглянуто його рапорт про призначення одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти вимог викладених у позові, та зазначив, що згідно з Довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин виданою військовою частиною НОМЕР_4 , Позивач у відповідні періоди проходив службу на посаді радіотелефоніста відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_4 : з 02.06.2024 по 22.09.2024; з 23.09.2024 по 18.10.2024. Вказана посада не відноситься до переліку посад, визначених Генеральним штабом Збройних Сил для реалізації зазначеного експериментального проекту, а належить до підрозділів забезпечення, які беруть участь саме у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації та не пов`язані із безпосередньою участю. Таким чином, у жоден із періодів служби у військовій частині НОМЕР_4 , ОСОБА_1 не проходив службу на посадах, визначених переліком Генерального штабу Збройних Сил України, а тому у військової частини НОМЕР_2 не було підстав для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

27.05.2026 року від третьої особи надійшли пояснення по справі, у яких останній вказав, що Особова справа військовослужбовця направлена у військову частину за місцем проходження військової служби. У зв`язку із зазначеним військова частина НОМЕР_4 не володіє інформацією, чи відповідає Позивач вимогам Постанови №153 та має право на Винагороду.

28.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів викладених відповідачем та просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи № 160/11530/26 на 30 днів.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6

11.04.2023 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посаді особи рядового складу. На момент укладення контракту позивачу не виповнилося 25 років.

Відповідно до довідки про безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій від 27.11.2025 року №609/15787 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у такі періоди: з 02.06.2024 по 22.09.2024 - у Харківській області, Чугуївському районі, с. Стариця; з 23.09.2024 по 18.10.2024 - у Донецькій області, Бахмутському районі, м. Торецьк. Загальна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях, підтверджена зазначеною довідкою, становить 139 днів. Разом з цим у довідці зазначено, що станом на 01.11.2024 за позивачем не обліковано адміністративних правопорушень та дисциплінарних стягнень, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

З довідки № 254/1075 від 25.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 не отримував у військовій частині НОМЕР_4 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн або у пропорційному розмірі

16.01.2026 року старший солдат ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 з рапортом про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень, у відповідності до Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153.

Рапорт був погоджений по команді та переданий до командира військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними резолюціями на рапорті.

Відповідь командира військової частини НОМЕР_2 на вказаний рапорт позивача в матеріалах справи не міститься.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 11.02.2025 прийнято постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом частини першої статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 набрала чинності 13.02.2025, з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Таким чином, аналізуючи зміст положень Постанови №153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме: вік прийняття або призову на військову службу до 25 років; бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років; проходити військову службу; брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон); відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився.

Як встановлено судом, на момент мобілізації до лав Збройних Сил України під час дії воєнного стану ОСОБА_1 не виповнилося 25 років.

Позивач має статус учасника бойових дій та відповідно до довідки про безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій від 27.11.2025 року №609/15787 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у такі періоди: з 02.06.2024 по 22.09.2024 - у Харківській області, Чугуївському районі, с. Стариця; з 23.09.2024 по 18.10.2024 - у Донецькій області, Бахмутському районі, м. Торецьк.

Таким чином, позивач відповідає вимогам п.3, 4 Постанови №153 та має право на виплату відповідної винагороди.

Крім того, позивач не притягався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, що не заперечується відповідачем.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Тому суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 Постанови №153.

Позаяк, інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказав на бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неналежному розгляді рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, неприйнятті рішення по суті заявленого клопотання, невиданні наказу про нарахування та виплату винагороди або мотивованої відмови, а також у фактичній заміні індивідуального розгляду рапорту загальними роз`ясненнями щодо умов застосування постанови Кабінету Міністрів України № 153 та рішення Міністра оборони України № 5601/уд.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2026 року старший солдат ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 з рапортом про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень, у відповідності до Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153.

Рапорт був погоджений по команді та переданий до командира військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними резолюціями на рапорті.

Як зазначає позивач, у відповідь на вказаний рапорт від отримав роз`яснення від Військової частини НОМЕР_2 щодо умов застосування постанови Кабінету Міністрів України № 153 та рішення Міністра оборони України № 5601/уд

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи роз`яснення Департаменту соціального забезпечення щодо умов застосування постанови Кабінету Міністрів України № 153 та рішення Міністра оборони України № 5601/уд, які надіслані листом від 08.12.2025 № 220/13/28126 не можуть розглядатись судом як відповідь Військової частини НОМЕР_2 на рапорт позивача від 16.01.2026, оскільки даний лист не є індивідуальним рішенням по суті заявленого питання та був виданий раніше ніж позивач звернувся з вказаним рапортом.

Будь-які інші документальні докази того, що вказаний рапорт був розглянутий командиром військової частини НОМЕР_2 та за наслідками цього розгляду було прийняте відповідне рішення в матеріалах справи відсутні

Отже, суд може дійти висновку, що не розгляд рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_2 .

У той же час, суд не може підмінити встановлену законодавством процедуру розгляду військовою частиною НОМЕР_2 рапорту позивача про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої Постановою від 11.02.2025 №153.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.01.2026 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

У задоволенні ж іншої частини позовних вимог необхідно відмовити як передчасних.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльность військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 року щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.01.2026 року щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко