Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №160/13744/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа №160/13744/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів про позивача як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов?язаного;

-зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов?язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову на військову службу та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

-зобов?язати військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.05.2000 позивач виключений з військового обліку військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу». Проте, 15.07.2025 позивача примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 . 15.07.2025 року старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роти ІНФОРМАЦІЯ_6 було складено у відношенні позивача Протокол № 3429 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 28.06.2025 позивач не з?явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Протокол № 3429 не є самостійним предметом спору, але є доказом порушення процедури мобілізаційних заходів та підставою для наступних протиправних рішень. 16.07.2025 позивача направлено для проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_2 . Після цього, 13.09.2025 року позивача було переведено до Військової частини НОМЕР_1 на посаду водія, Позивач вважає дії Відповідача-1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, як про особу, яка перебуває в статусі військовозобов?язаного та накази про призов та зарахування до списків військової частини протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства. Вказує, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Військова частина НОМЕР_1 надала до суду витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2025 №272, який оскаржується позивачем, та звертає увагу суду на вказані підстави, згідно яких видавався цей наказ: розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України №300/ ПУ/2673/П/дск від 06.09.2025 та припис №8577 від 12.09.2025. На підставі вищевказаного наказу, позивача зараховано до списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія автомобільного відділення автотранспортного взводу роти матеріального забезпечення. З врахуванням наведеного, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 отримано усі передбачені чинним законодавством документи для зарахування позивача до списків особового складу військової частини, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2025 №272 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. Зазначає, що правовідносини щодо поновлення на військовому обліку військовозобов?язаних та призов на військову службу під час мобілізації не є релевантними щодо правовідносин щодо зарахування до списку особового складу військової частини військовослужбовця. Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини щодо проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов?язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008 та законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призначення до військової частини.

Позивач подав відповідь на відзив, в які наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає, що законність наказу військової частини безпосередньо залежить від законності мобілізації позивача. Відповідач посилається на те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2025 № 272 виданий на підставі розпорядження Генерального штабу та припису. Однак, така обставина сама по собі не свідчить про правомірність спірного наказу. Предметом даного спору не є звільнення позивача з військової служби на підставах, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Позивач оскаржує саме законність: повторного взяття його на військовий облік; мобілізації; наказів, прийнятих як наслідок такої мобілізації. Тому питання подання чи неподання рапорту про звільнення жодним чином не впливає на вирішення спору щодо правомірності спірних рішень суб?єктів владних повноважень. Ні ІНФОРМАЦІЯ_3 , ні Військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів: прийняття рішення про поновлення позивача на військовому обліку; скасування рішення про його виключення з військового обліку; правових підстав внесення відомостей до Єдиного державного реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів; правових підстав проведення мобілізації позивача. За відсутності таких доказів доводи позовної заяви залишаються неспростованими.

Дослідивши докази та письмові пояснення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів тимчасового посвідчення позивача від 25.05.2022 №4/730, призовною комісією при Павлоградському ОМВ 27.01.2000 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 86 «А» наказу МОУ № 207-1999 року. Підлягає повторному медичному пересвідченню - не підлягає.

З 15.05.2000 позивач виключений з військового обліку військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу».

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2025 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , в результаті чого, 16.07.2025 позивача було визнано придатним до військової служби та направлено для проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2025 №272 позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а також призначено на відповідну посаду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2026 представником позивача - адвокатом було подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит № 16/04 про надання інформації та документів щодо мобілізації позивача.

Листом №2656 від 22.04.2026 відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв?язку з тим, що запитувана інформація відносно позивача містить інформацію з обмеженим доступом.

Також, 15.04.2026 адвокатом подано адвокатський запит № 15/04 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просив також надати інформацію та документи про перебування на військовому обліку позивача.

За результатами розгляду адвокатського запиту, повідомлено, що відповідно до відомостей АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому надати інформацію про історію звернень до НПУ для затримання і доставлення та про адміністративну історію не можливо. В обліковій картці, яка перебуває в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено про визнання непридатним до військової служби з виключенням з обліку 27.01.2000 року за статтею 86 «А» розкладу хвороб комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 . Тимчасове посвідчення військовозобов?язаного видавалось 25.05.2022.

Не погоджуючись із повторним взяттям на військовий облік, висновком військово-лікарської комісії, призовом на військову службу під час мобілізації та зарахуванням до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частиною 6 статті 37 Закону №2232-XII визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку з підстав визнання непридатним до військової служби, військово-обліковий документ не вилучається, а до нього вносяться дані про виключення з військового обліку.

Пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, передбачено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У постанові від 09.03.2023 у справі №600/2520/22-а Верховний Суд зазначив, що документами, які посвідчують обліковий статус особи, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.

Як установлено судом, відповідно до записів тимчасового посвідчення позивача від 25.05.2022 №4/730, 27.01.2000 призовною комісією при Павлоградському ОМВ позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 86 «А» наказу МОУ № 207-1999 року. Підлягає повторному медичному пересвідченню - не підлягає.

Доказів скасування рішення про визнання позивача непридатним до військової служби, визнання недійсною відмітки або анулювання тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, відповідачами до суду не надано.

Саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність повторного взяття позивача на військовий облік.

Суд зауважує, що Відповідач-1 не надав заяви позивача, документа про його особисту явку, рішення про перегляд попереднього висновку щодо непридатності або іншого документа, який створював би законні підстави для повторне взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних.

Відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття позивача на військовий облік є похідними від дій органу ведення Реєстру та самі по собі не доводять законності підстав їх внесення.

Отже, повторне взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних здійснено за відсутності встановлених законом підстав, а тому відповідні дії відповідача-1 є протиправними.

Щодо наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Закону №2232-XII призов на військову службу під час мобілізації здійснюється щодо резервістів та військовозобов`язаних у порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, передбачено послідовне здійснення заходів щодо уточнення облікових даних, медичного огляду, перевірки підстав для відстрочки, документального оформлення призову та направлення до місця проходження військової служби.

За змістом пункту 81 Порядку №560 призов на військову службу під час мобілізації оформляється наказом керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Необхідною передумовою призову є належність особи до категорії військовозобов`язаних або резервістів та наявність чинного висновку про її придатність до військової служби.

Судом установлено, що до 15.07.2025 позивач був виключений з військового обліку як непридатний до військової служби, повторне взяття його на військовий облік здійснено протиправно.

Тому на момент видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу були відсутні належні правові підстави вважати позивача військовозобов`язаним, придатним до військової служби та таким, що підлягає призову під час мобілізації.

Посилання відповідача на відсутність у позивача оформленої відстрочки суд відхиляє, оскільки інститут відстрочки поширюється на осіб, які мають статус військовозобов`язаних та за загальним правилом підлягають призову.

Суд зауважує, що позивач обґрунтовує позов не наявністю права на відстрочку, а тим, що раніше був виключений з військового обліку та не набув законно статусу військовозобов`язаного.

Отже, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу позивача під час мобілізації та його направлення до військової частини НОМЕР_2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Оскільки наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на підставі якого його направлено до військової частини НОМЕР_2 , визнано судом протиправним та скасовано, правове обґрунтування подальшого зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини та військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначення на військову посаду, відсутнє.

Відтак, суд, з урахуванням встановлених у справі обставин, дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2025 №272 у відповідній частині є похідним від скасованих індивідуальних актів, а тому не може зберігати чинність та породжувати правові наслідки для позивача.

Обставина, що командир військової частини під час видання наказу керувався отриманими документами (розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України №300/ ПУ/2673/П/дск від 06.09.2025 та припис №8577 від 12.09.2025), не змінює правової оцінки самого індивідуального акта.

Суд зазначає, що відсутність протиправної поведінки посадової особи не може зберігати чинність акта, правова підстава якого визнана судом незаконною.

Відповідно до статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

У зазначеній справі Верховний Суд за обставин, коли особа не належала до категорії військовозобов`язаних, які могли бути призвані на військову службу під час мобілізації, погодився з протиправністю наказу командира військової частини про призначення такої особи на посаду та зарахування до списків особового складу, а також залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким командира військової частини зобов`язано виключити позивача зі списків особового складу.

Отже, сам по собі факт виконання наказу про зарахування особи до списків особового складу військової частини не виключає можливості його подальшого скасування судом та усунення породжених ним правових наслідків, якщо під час розгляду справи встановлено, що така особа від самого початку не належала до категорії громадян, які могли бути законно призвані на військову службу під час мобілізації.

Посилання військової частини НОМЕР_1 на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, суд відхиляє з огляду на істотну відмінність фактичних обставин, предмета спору та заявленого способу судового захисту.

Так, у справі №160/2592/23 позивач оскаржував дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з непроведенням належного медичного огляду та просив зобов`язати військову частину прийняти рішення про його звільнення з військової служби.

Водночас предметом судового розгляду у справі №160/2592/23 не було визнання протиправним і скасування конкретного індивідуального наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов позивача на військову службу, а також наказу командира військової частини про його зарахування до списків особового складу. Верховний Суд також не переглядав у касаційному порядку висновки судів щодо протиправності дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки судові рішення у цій частині не оскаржувалися.

За таких обставин висновок Верховного Суду у справі №160/2592/23 про те, що порушення процедури призову не утворює самостійної підстави для звільнення військовослужбовця, стосується правовідносин, у яких особа набула статусу військовослужбовця на підставі чинного наказу про призов, а предметом позову було покладення на військову частину обов`язку прийняти окреме управлінське рішення про звільнення з військової служби.

Натомість у справі, що розглядається, протиправність призову позивача обумовлена не лише недотриманням окремих процедурних вимог під час проведення медичного огляду.

Судом установлено, що позивач раніше був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, а рішення про його повторне взяття на військовий облік прийнято без установлених законом підстав.

Відтак, на час видання наказу про призов позивач не мав законно набутого статусу військовозобов`язаного та не належав до кола осіб, які відповідно до статті 39 Закону №2232-XII могли бути призвані на військову службу під час мобілізації.

Крім того, позивач у цій справі оскаржив не лише дії, пов`язані з проведенням його мобілізації, а весь послідовний ланцюг індивідуальних актів, унаслідок прийняття яких він набув статусу військовослужбовця: дії щодо повторного взяття на військовий облік, наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов і наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу.

Скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу та направлення позивача для проходження військової служби означає відсутність законної первинної підстави для його направлення до військової частини НОМЕР_1 .

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 у частині зарахування позивача до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначення на посаду є похідним від наказу про призов.

За таких обставин, після скасування наказу про призов подальше збереження чинності похідного наказу військової частини є несумісним із принципом законності та означало б збереження правових наслідків індивідуального акта, законна підстава для прийняття якого відсутня.

Суд також зазначає, що положення статті 26 Закону №2232-XII визначають підстави звільнення з військової служби осіб, військово-службові правовідносини з якими виникли на передбачених законом підставах.

Зазначена норма не може розглядатися як перешкода для скасування судом протиправних індивідуальних актів про призов та зарахування до списків особового складу і для усунення наслідків таких актів.

У цій справі суд не вирішує питання про звільнення позивача з військової служби за однією з підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, та не покладає на командира військової частини обов`язку прийняти окреме рішення про звільнення.

Зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу є безпосереднім правовим наслідком скасування наказу, яким його було зараховано до таких списків, та спрямоване на відновлення становища, що існувало до прийняття протиправних індивідуальних актів.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Отже, після скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу саме його виключення з таких списків забезпечує фактичне усунення правових наслідків протиправної мобілізації.

За змістом частини другої статті 5 та статті 245 КАС України адміністративний суд має застосувати такий спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру допущеного порушення та забезпечує реальне поновлення прав особи.

Скасування наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу без покладення на військову частину обов`язку виключити позивача з таких списків не усуває наслідків установленого судом порушення та не зміє фактичного і правового становища позивача.

Зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу не становить втручання суду в дискреційні повноваження її командира, оскільки після скасування наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу у військової частини відсутні юридично допустимі варіанти поведінки.

Так, єдиним правомірним способом виконання судового рішення та усунення наслідків протиправних індивідуальних актів є виключення позивача зі списків особового складу.

Таким чином, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тоді як підхід, викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22, відповідає встановленим у цій справі обставинам та підтверджує можливість скасування наказу про зарахування особи до списків особового складу і зобов`язання військової частини виключити її з таких списків у разі встановлення відсутності законних підстав для призову цієї особи на військову службу.

Таке виключення відповідно до статті 24 Закону №2232-XII матиме наслідком закінчення проходження позивачем військової служби.

Суд зауважує, що відповідачами не виконано встановленого частиною 2 статті 77 КАС України обов`язку доведення правомірності повторного взяття позивача на військовий облік, проведення медичного огляду, призову на військову службу під час мобілізації та подальшого зарахування до списків особового складу військової частини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3194,88 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 257 – 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів про ОСОБА_1 як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов?язаного.

Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов?язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2025 №272 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1

Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська