Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №160/17686/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа №160/17686/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 23.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зупинення нарахування та виплати позивачці пенсії з 01.06.2018;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.04.2026 № 909210125973 про відмову в перерахунку пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити позивачці, РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату пенсії з 01.06.2018, з проведенням її індексації за 2022-2026 роки, та виплатити заборгованість з пенсії;

-вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка, будучи внутрішньо переміщеною особою, з 01.07.2014 перебувала на обліку у відповідача 2 як отримувачка пенсії за віком, виплата якої з 01.06.2018 без жодного пояснення та без прийняття будь-якого документованого рішення була припинена. Відомостей про наявність передбачених статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” підстав для зупинення виплати пенсії відповідач 2 позивачці не надавав, а сама пенсійна справа, за твердженням відповідачів, перебуває у приміщенні на тимчасово окупованій території та є недоступною. Позивачка вказує, що після проходження в порядку відеоконференцзв`язку встановлення особи (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.02.2026 № 1286367), під час якого вона підтвердила неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, вона тричі - 17.01.2026, 21.03.2026 та 06.04.2026 зверталася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявами про поновлення виплати пенсії, проте щоразу отримувала відмову. Зокрема, позивачка отримувала відмову у поновленні пенсії від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (02.03.2026), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (27.03.2026) та відповідача 1 (10.04.2026, №909210125973). В рішеннях про відмову у поновленні виплати пенсії в якості підстави зазначено про недотримання позивачем вимоги щодо особистого звернення. Позивач вказує, що пункт 1.1 розділу I Порядку № 22-1 не містить прямої вказівки на обов`язковість фізичної явки заявника, а вимога «особисто» протиставляється лише поданню заяви через представника, а не способу її подання. Відтак, подання заяви особисто самою позивачкою через електронний портал відповідає закону. Крім того, представник позивачки посилається на приписи частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за якими суми пенсії, не виплачені з вини органу, що призначає та здійснює виплату пенсії, виплачуються без обмеження будь-яким строком, і просить зобов`язати відповідача 2 поновити нарахування та виплату пенсії з 01.06.2018, провести її індексацію за 2022-2026 роки та виплатити заборгованість, яка виникла.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.07.2026 до суду надійшов відзив відповідача 2, у якому останній заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України, тоді як особистих звернень позивачки з часу припинення виплати пенсії не зареєстровано, у зв`язку з чим підстави для поновлення виплати пенсії відсутні. Відповідач 2 також зазначає про відсутність у нього документів щодо обставин самого зупинення виплати пенсії позивачці, оскільки паперова пенсійна справа перебуває у приміщенні, розташованому на тимчасово окупованій території України, та наголошує, що не брав участі у розгляді звернень позивачки від 17.01.2026, 21.03.2026 і 06.04.2026 та не ухвалював жодних рішень за наслідками їх розгляду. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.07.2026 до суду надійшов відзив відповідача 1, який також заперечує проти позову, вказуючи, що позивачка має статус внутрішньо переміщеної особи та перебувала на обліку у відповідача 2, виплату пенсії якій з 01.06.2018 було призупинено у зв`язку із закриттям електронної пенсійної справи з постійною причиною. Документи щодо обставин цього призупинення в органів Пенсійного фонду України відсутні. Відповідач 1 підтверджує проходження позивачкою відеоідентифікації (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.02.2026 № 1286367) та опрацювання її звернень від 17.01.2026, 21.03.2026 і 06.04.2026 у межах електронної централізованої черги за принципом екстериторіальності, установленим Порядком № 22-1, унаслідок чого рішення про відмову в поновленні виплати пенсії було прийнято послідовно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та власне відповідачем 1. Відповідач 1 наполягає, що підставою для відмови є недотримання позивачкою вимоги пункту 1.1 Порядку № 22-1 щодо особистого подання заяви, а також посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 та пункт 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, має статус внутрішньо переміщеної особи (довідка від 30.10.2017 № 7461) та з 01.07.2014 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувачка пенсії за віком на загальних умовах.

Починаючи з 01.06.2018 відповідач 2 припинив нарахування та виплату позивачці пенсії.

Рішення про припинення виплати пенсії позивачці не ухвалювалося, а відомості про прийняття відповідачем 2 рішення про припинення виплати пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у матеріалах справи відсутні.

23.02.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням № 1286367 у порядку відеоконференцзв`язку встановило особу позивачки, яка на запитання про отримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації відповіла заперечно.

17.01.2026, 21.03.2026 та 06.04.2026 позивачка звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявами про поновлення виплати пенсії. Зазначені заяви опрацьовано в межах електронної централізованої черги за принципом екстериторіальності, і рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.03.2026, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.03.2026 та відповідача 1 від 10.04.2026 № 909210125973 позивачці відмовлено в поновленні виплати пенсії з підстави недотримання вимоги щодо особистого звернення.

Позивачка вважає рішення відповідача 1 від 10.04.2026 № 909210125973, а також дії відповідача 2 щодо зупинення виплати пенсії з 01.06.2018 протиправними, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною третьою статті 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням та порядок використання коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

Право позивачки на отримання пенсії відповідачами не заперечується.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Станом на час припинення позивачці виплати пенсії у 2018 році стаття 49 вказаного Закону діяла в іншій редакції, згідно з якою виплата пенсії припинялася: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, прийнятого органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, перелік яких є вичерпним, а можливість припинення виплати пенсії з інших підстав допускається виключно у випадках, передбачених законом.

Іншими законами підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.

Судом установлено, що в судовому порядку виплата пенсії позивачці не припинялася, а відомостей про прийняття відповідачем 2 рішення про припинення виплати пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, матеріали справи не містять.

Посилання відповідача 2 на відсутність у нього документів щодо обставин зупинення виплати пенсії позивачці з огляду на розташування паперової пенсійної справи на тимчасово окупованій території суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, а об`єктивні труднощі з доступом до архіву не звільняють відповідача від цього обов`язку і не можуть тлумачитися на шкоду позивачці.

Отже, припинивши з 01.06.2018 нарахування та виплату позивачці пенсії без жодної з підстав, вичерпний перелік яких визначено статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідач 2 діяв протиправно, а тому позовна вимога 1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача 2 про те, що він не брав участі у розгляді звернень позивачки від 17.01.2026, 21.03.2026 та 06.04.2026 і не ухвалював жодних рішень за наслідками їх розгляду, наведеного висновку не спростовують.

Ця обставина впливає виключно на визначення належного відповідача в цій частині позовних вимог. Саме тому належним відповідачем за позовною вимогою про скасування конкретного рішення від 10.04.2026 № 909210125973 є відповідач 1.

Предметом же позовної вимоги щодо протиправності припинення виплати пенсії є не ці подальші рішення, а первісні дії відповідача 2 щодо зупинення виплати пенсії з 01.06.2018, вчинені задовго до виникнення електронної централізованої черги розгляду звернень.

Той факт, що надалі розгляд заяв позивачки здійснювався іншими територіальними органами, не усуває протиправності первісних дій відповідача 2 і не звільняє його від відповідальності за встановлений судом факт безпідставного припинення виплати пенсії.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з таких територій та проживають на підконтрольній Україні території.

Пунктом 6 зазначеного Порядку визначено, що одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, виплата пенсії здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року. До фізичної ідентифікації прирівнюється, зокрема, авторизація в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис” (“Дія ID”), а також ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг.

Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що поновлення виплати пенсії особам, яким її припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України після проходження фізичної ідентифікації за заявами про поновлення пенсії, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис” (“Дія ID”) або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку.

Пунктом 1.1 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що заява про призначення (перерахунок, поновлення виплати) пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту.

Позивачка є особою, яка проживає на тимчасово окупованій російською федерацією території України.

Подавши заяву з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та пройшовши фізичну ідентифікацію шляхом авторизації в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, позивачка дотрималася встановленої законодавством процедури та мала право на поновлення виплати пенсії.

Текст пункту 1.1 розділу I Порядку № 22-1 не містить прямої вказівки на обов`язковість саме паперового чи фізичного подання заяви про поновлення виплати пенсії.

Отже, відмова відповідача 1 у поновленні виплати пенсії з підстави недотримання вимоги про особисте подання заяви є необґрунтованим розширювальним тлумаченням підзаконного акта на шкоду особі похилого віку, яка об`єктивно позбавлена можливості фізично з`явитися до територіального органу Пенсійного фонду України через тимчасову окупацію території її реєстрації.

Крім того, такий спосіб подання заяви - через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису прямо передбачений пунктом 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, а обов`язкової особистої (фізичної) явки заявника до територіального органу Пенсійного фонду України чинне законодавство не встановлює.

За таких обставин рішення відповідача 1 від 10.04.2026 № 909210125973 про відмову в поновленні виплати пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01.06.2018, суд виходить з такого.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 постановою № 25-1, передбачили застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунок) пенсії з 01.04.2021.

Сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання (перебування) заявника чи місця подання ним відповідної заяви. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10 розділу IV Порядку № 22-1). Виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (перебування) особи.

Ураховуючи встановлену протиправність зупинення відповідачем 2 виплати пенсії позивачці з 01.06.2018 та протиправність відмови відповідача 1 в поновленні цієї виплати, а також з огляду на положення п.4.2., п.4.10 IV розділу Порядку №22-1, суд доходить висновку, що обов`язок поновити позивачці нарахування та виплату пенсії з 01.06.2018, покладається на відповідача 2.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” суми пенсії, не виплачені своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються без обмеження будь-яким строком.

З огляду на це позовна вимога про зобов`язання поновити позивачці нарахування та виплату пенсії з 01.06.2018 підлягає задоволенню з покладенням відповідного обов`язку на відповідача 2.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язані суб`єкти владних повноважень. Водночас згідно з принципом змагальності позивачка має спростувати доводи суб`єктів владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

У цій справі відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірності своїх дій, тоді як позивачкою доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Щодо вимоги про зобов`язання провести індексацію пенсії за 2022 -2026 роки.

Суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог з огляду на їх передчасність.

Так, нарахування та виплату пенсії на виконання рішення суду в цій справі ще не здійснено, а права позивача в частині проведення індексації за 2022-2026 роки ще не порушено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо заявлених вимог про зобов`язання виплатити утворену за спірний період заборгованість.

Відповідно до положень частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

При цьому, частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

У даному випадку способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, є поновлення нарахування та виплати пенсії з виплатою належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначено.

Суд зауважує, що приписами статті 55 Закону №2262-ХІІ за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.

Під час ухвалення судом рішення суд зобов`язує відповідача здійснити поновлення нарахування та виплати пенсії позивача та, у разі набрання законної сили рішенням суду, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці та заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачкою за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено щодо обох відповідачів, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно кількості задоволених проти кожного з них вимог, тобто по 532,48 грн з кожного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів виконуються негайно в межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки цим рішенням на відповідача 2 покладається обов`язок поновити нарахування та виплату позивачці пенсії і виплатити утворену заборгованість, рішення в цій частині - у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 2, 9, 46, 49, 72-77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 13322403, місцезнаходження: 21005, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код: 21782461, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.04.2026 № 909210125973 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.06.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 13322403, місцезнаходження: 21005, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22) та судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код: 21782461, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, - у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон