Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №120/12922/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

09 вересня 2026 р. Справа № 120/12922/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л,,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позові вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 12.06.2025 №0611989-2410-0212, № 0611990-2410-0212.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки відповідачем неправильно застосовано положення пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України щодо зменшення бази оподаткування.

Позивач зазначає, що при одночасному перебуванні у його власності квартири та частки житлового будинку база оподаткування повинна бути зменшена на 180 кв. м.

Крім того, позивач заперечує факт використання належної йому квартири для отримання доходу та зазначає, що сама лише реєстрація за адресою квартири громадської організації не свідчить про фактичне використання нерухомого майна позивачем для отримання доходу.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на судові рішення у справі №120/16091/23, предметом розгляду якої, були податкові повідомлення-рішення, пов`язані з оподаткуванням цієї ж квартири.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що за адресою квартири позивача зареєстрована Громадська організація «Могилів-Подільський козацький полк» (код ЄДРПОУ 43152070), керівником якої значиться ОСОБА_2 .

На думку відповідача, оскільки за адресою квартири зареєстрована юридична особа, така квартира використовується для діяльності юридичної особи, у зв`язку з чим, пільга, передбачена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, не підлягає застосуванню.

Відповідач також зазначає, що пільга щодо квартири становить 60 кв.м, щодо житлового будинку площею 120 кв. м, а тому, ним було проведено розрахунок податкового зобов`язання виходячи з оподаткування квартири без застосування відповідної пільги та зменшення площі частки житлового будинку на 120 кв. м.

На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній наводить свої аргументи на спростування доводів відповідача викладених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 11.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О.Г., та договору дарування частини квартири від 27.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Анцут Л.М., належить об`єкт нерухомого майна – квартира АДРЕСА_1 , площею 62 м2.

Крім того, позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частина об`єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_2 , площею 260,1 м2.

Як зазначає відповідач, згідно з даними інформаційних систем ГУ ДПС у Вінницькій області у квартирі, що належить ОСОБА_3 на праві власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована Громадська організація «Могилів-Подільський козацький полк», ЄДРПОУ 43152070, (номер державної реєстрації 11781020000001431 від 05.08.2019).

Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань керівником вказаної Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» значиться ОСОБА_2 – батько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, ГУ ДПС у Вінницькій області проведено розрахунок податку на зазначені об`єкти житлової нерухомості за 2024 рік.

За наслідком проведення відповідного розрахунку, 12.06.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0611989-2410-0212, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 84 копійки та податкове повідомлення-рішення №0611990-2410-0212, відповідно до якого, позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 3521гривень.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна – квартира АДРЕСА_1 , площею 62 м2 та на праві приватної власності належить 1/2 частина об`єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_2 , площею 260,1 м2.

Із матеріалів справи слідує, що на вказане нерухоме майно позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2025 №0611989-2410-0212 визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 84 копійки та №0611990-2410-0212, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 3521грн.

Згідно з рішенням Мотилів-Подільської міської ради Вінницької області від 30.06.2021 №249 «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області» ставка податку становить 0,800% розміру мінімальної заробітної плати за 1 м2. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні 7 100 гривень.

Відтак, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню, розташоване на території міста Могилів-Подільського Могилів-Подільського району Вінницької області, становить 56 гривень 80 копійок за 1 м2.

Відтак, загальна площа об`єкта нерухомого майна, що підлягає оподаткуванню становить 12,05 м2, а не 72,05 м2, як узагальнено визначено контролюючим органом в обох спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Однак, контролюючий орган зазначає, що застосування абзацу третього пільги з податку, передбачених підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності), оскільки на його думку належне позивачу майно використовується у діяльності Могилів-Подільської міської організації Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво».

Втім суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими.

Так, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Абзацом сьомим частини другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» передбачено, що до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одночасно з відомостями Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію створення юридичної особи, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, державну реєстрацію фізичної особи підприємцем та державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу – підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі, технічним адміністратором Єдиного державного реєстру забезпечується передача відомостей з відповідної заяви про обрання спрощеної системи оподаткування та/або добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Могилів-Подільської міської організації Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (код ЄДРПОУ 37580049) є: 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. С. Тельнюка, 6, а керівником зареєстровано ОСОБА_2 .

При цьому, ОСОБА_2 не є співвласником об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 – з 11.10.2016 у зв`язку з відчуженням належної йому частини на підставі нотаріально посвідченого договору дарування на користь ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 25 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження; цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Головне управління ДПС у Вінницькій області посилається на власні інформаційні системи як доказ місцезнаходження Могилів-Подільської міської організації Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (код ЄДРПОУ 37580049), незважаючи на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд звертає увагу на постанови суду касаційної інстанції від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а, в яких Верховний Суд наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому, здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

В той же час, відповідачем не подано до суду жодних доказів, щоб спростовували запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (код ЄДРПОУ 37580049).

Натомість позивачем подано витяг з означеного реєстру, з якого слідує, що місцезнаходження вищезгаданого громадського формування є: 24000, Вінницька обл., м.Могилів-Подільський, вул. Є. Тельнюка, 6.

Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, зокрема, до об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів — здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності.

Таким чином, закон пов`язує незастосування пільги не з самим фактом існування юридичної особи за певною адресою, а з використанням об`єкта нерухомості його власником з метою отримання доходу.

Саме наявність цієї обставини є юридично значущою для вирішення спірного питання.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62 кв.м.

Також позивачу належить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 260,1 кв. м, що відповідає 130,05 кв.м площі.

Таким чином, позивач одночасно є власником різних типів об`єктів житлової нерухомості — квартири та частки житлового будинку.

Загальна площа належних позивачу об`єктів житлової нерухомості становить:

62,0 кв. м + 130,05 кв. м = 192,05 кв. м.

З огляду на приписи підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування у такому випадку підлягає зменшенню на 180 кв. м.

Отже, за умови застосування передбаченої законом пільги оподаткуванню підлягає:

192,05 кв. м ? 180 кв. м = 12,05 кв. м.

Відповідач фактично не заперечує того, що позивач є власником як квартири, так і частки житлового будинку, а також не заперечує наведені площі об`єктів.

Натомість відповідач вважає, що пільга щодо квартири не підлягає застосуванню у зв`язку з її використанням для отримання доходу.

Отже, визначальним для правильного вирішення справи є питання, чи доведено відповідачем факт використання позивачем квартири для отримання доходу.

Як вбачається з відзиву, єдиною обставиною, на яку посилається відповідач на підтвердження використання квартири для діяльності юридичної особи, є факт реєстрації за адресою квартири Громадської організації «Могилів-Подільський козацький полк».

Разом з тим суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що сам по собі факт реєстрації юридичної особи за адресою об`єкта житлової нерухомості автоматично свідчить про використання цього об`єкта його власником з метою отримання доходу.

Підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України містить конкретну юридично значущу обставину — використання об`єкта його власником з метою одержання доходів.

Отже, для незастосування пільги контролюючий орган повинен встановити та належними доказами підтвердити не лише факт реєстрації юридичної особи за певною адресою, а й факт використання саме власником нерухомого майна цього об`єкта у спосіб, який підпадає під дію підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України.

У цьому випадку відповідачем не надано доказів укладення між позивачем та Громадською організацією «Могилів-Подільський козацький полк» договору оренди, лізингу, позички або іншого договору, за яким позивач передав би належну йому квартиру у користування юридичній особі.

Також відповідачем не надано доказів отримання позивачем будь-якого доходу від використання квартири.

Не встановлено відповідачем і обставин здійснення позивачем у зазначеній квартирі підприємницької діяльності.

Сам позивач не є керівником Громадської організації «Могилів-Подільський козацький полк», не є її засновником або членом та, за наявними у справі матеріалами, не перебуває з нею у договірних відносинах щодо користування квартирою.

Таким чином, сам факт того, що в інформаційних системах контролюючого органу або в Єдиному державному реєстрі залишалися відомості про місцезнаходження громадської організації за адресою квартири та про керівника, який помер у 2019 році, не може без додаткових доказів підтверджувати фактичне використання квартири позивачем для отримання доходу саме у 2024 році.

Відтак, відповідачем належним чином не обґрунтовано власний висновок про наявність підстав для стягнення з позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у заявлених розмірах, а тому податкове повідомлення-рішення від 12.06.2025 № 0611990-2410-0212 винесене протиправно і підлягає скасуванню.

Позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2025 № 0611989-2410-0212 визначено суму податкового зобов`язання за 2024 рік за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 570, 84 грн.

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне земельної ділянки, за 2024 рік, по об`єктах оподаткування визначено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна становить 260,1 м2, частка позивача у спільній власності складає , тобто у власності позивача перебуває 130,05 м2, при цьому у графі 8 «Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, кв.м/кількість місяців» вказано «-». Відтак, контролюючим органом, виходячи з суми податкового повідомлення-рішення, визначено оподатковувану площу об`єкта нерухомого майна у розмірі 10,05 м2.

Водночас, розрахунок складено з порушенням вимог податкового законодавства, виходячи з наступного.

Підпунктом «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено що база оподаткування об`єкта / об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири / квартир та житлового будинку / будинків, у тому числі їх часток), на 180 м2.

При винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач застосував приписи підпункту «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, фактично зменшуючи базу оподаткування на 120 м2.

Це призвело до визначення позивачу податкового зобов`язання у більшому розмірі, ніж передбачено законом.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 12.06.2025 № 0611989-2410-0212 та № 0611990-2410-0212 не відповідають вимогам законодавства та підлягають скасуванню.

В контексті вказаного, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.06.2025 №0611989-2410-0212 та №0611990-2410-0212.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: