Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №120/16305/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2026 р. Справа № 120/16305/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

21.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення від 15.05.2025 року (72 сесія 8 скликання) № 3547 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 01.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду витребувано у Агрономічної сільської ради та зобов`язати надати суду разом з відзивом на позовну заяву наступну інформацію: документи на підставі яких відповідачем винесено оскаржуване рішення від 15.05.2025 року (72 сесія 8 скликання) № 3547; докази надсилання та отримання позивачем рішення від 15.05.2025 року (72 сесія 8 скликання) № 3547.

15.12.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що згідно з Планом зонування території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (зонінг) земельна ділянка, щодо якої позивачем подано заяву про її поділ, знаходиться в Зоні Ж-1.2 – садибна забудова (до зони відносяться квартали перспективної садибної забудови; зона призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках), що, в свою чергу, є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Також вказує, що рішенням 8 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 18.05.2016 року №106 затверджено план зонування території села Агрономічне, Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, яке є чинним і не скасовано.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року у справі №120/11657/24, окрім іншого, зобов`язано Агрономічну сільську раду повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду терміном на 20 років для городництва орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, висловленої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року у справі №120/11657/24 відповідач повторно розглянув клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду терміном на 20 років для городництва орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

За результатами розгляду клопотання позивача, відповідачем прийнято рішення від 15.05.2025 року (72 сесія 8 скликання) № 3547 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 », враховуючи те, що згідно Плану зонування території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (зонінг) слідує, що земельна ділянка, знаходиться в Зоні Ж-1.2 - Садибна забудова, яка призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до трьох поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках, що є невідповідністю місця розташування об?єкта вимогам законів.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм висновується, що передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений ст. 123 ЗК України.

У свою чергу частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вже судом встановлено, що підставою для відмови в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду слугувало те, що земельна ділянка, щодо якої позивачем подано клопотання, знаходиться в Зоні Ж-1.2 – садибна забудова, яка призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках та не передбачено для ведення городництва, що є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому відповідач здійснює посилання саме на рішення Агрономічної сільської ради №106 від 18.05.2016, яким затверджено план зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

Водночас суд зауважує, що 21.08.2015 року Агрономічною сільською радою прийнято рішення "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

18.05.2016 року Агрономічною сільською радою прийнято рішення № 106 "Про затвердження плану зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі №128/2833/17, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року та постановою Верховного Суду від 27.03.2024 року, визнано протиправним та нечинним рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.08.2015 року "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області", а також зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було або мало бути офіційно оприлюднено рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.08.2015 року "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

На переконання суду, визнання в судовому порядку нечинним рішення, яким затверджено генеральний план села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, саме по собі призводить до втрати чинності рішенням цього ж органу місцевого самоврядування, яким затверджено план зонування території, оскільки план зонування території є складовою генерального плану та розробляється в складі такого генерального плану.

Тобто, з набранням законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 128/2833/17, яким визнано нечинним рішення Агрономічної сільської ради від 21.08.2015 "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області", втрачає чинність і рішення Агрономічної сільської ради від 18.05.2016 № 106 "Про затвердження плану зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

Отже, на момент прийняття рішення від 15.05.2025 №3547 план зонування території не був чинним нормативним актом, а тому не міг бути правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів затвердження іншого генерального плану чи плану зонування території села Агрономічне, який би був чинним станом на дату прийняття оскаржуваного рішення. Матеріали справи не містять відомостей про наявність будь-якої іншої містобудівної документації, яка у встановленому законом порядку визначала б функціональне призначення відповідної території та могла б слугувати законною підставою для відмови позивачу.

За таких обставин, суд констатує протиправність рішення відповідача від 15.05.2025 №3547 не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, відповідно, є необґрунтованим та протиправним, отже, позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд враховую таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, варто наголосити, що суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

В рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що визнання судом протиправними двох попередніх рішень відповідача свідчить про неправомірність саме тих підстав, які були покладені в основу відповідних рішень, однак саме по собі не встановлює факту наявності у позивача безумовного права на задоволення його клопотання та не свідчить про відсутність інших юридично значимих обставин, які підлягають перевірці суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання йому в оренду терміном на 20 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, для городництва, із кадастровим номером 0520680200:01:005:0281, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому такі судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради від 15.05.2025 року (72 сесія 8 скликання) № 3547 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду терміном на 20 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, для городництва, із кадастровим номером 0520680200:01:005:0281 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Агрономічна сільська рада (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код ЄДРПОУ 04525998)

Суддя Дончик Віталій Володимирович