Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №694/2766/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2108/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №694/2766/25 Категорія: 310090000 Смовж О.Ю.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

секретар Івануса А.Д.

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у позивача на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.07.2026(повний текст складено 17.07.2026, суддя в суді першої інстанції Смовж О.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Звенигородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оскарження батьківства, визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

в с т а н о в и в :

у провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Звенигородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оскарження батьківства, визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.07.2026 позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалено внести зміни до актового запису № 181 від 30 жовтня 2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Звенигородським РВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 30.10.2018, а саме: вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у відомостях про дитину змінити у відповідній графі прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », в графі по батькові з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Виконання рішення покладено на Звенигородський відділ державної реєстрації актів Цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 гривень.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі вказав, що позивачем надано докази понесення таких витрат, а саме: Акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 01.07.2026, детальний звіт про виконання Договору про надання правової допомоги від 20.10.2025, розписку про отримання грошових коштів, виходячи з якої ОСОБА_1 сплатив безпосередньо адвокату Гуденку Є.А. грошову суму 10 000 грн. Разом з тим, суд врахував ті обставини, що відповідач має на утриманні 7 неповнолітніх дітей, яких утримує та виховує самостійно, значних доходів та майна не має.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, позивач подав 29.07.2026 апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на те, що рішення в частині розподілу судових витрат на ухвалено з порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. Скасувати рішення в частині відхилених вимог про компенсацію витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та стягнути з відповідача повну вартість експертизи в розмірі 17 000 грн.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив документально підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 3 000 грн. Зазначає, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд не був наділений повноваженнями самостійно визначати інший розмір компенсації.

Наголошує на тому, що посилання суду на матеріальне становище відповідача та наявність у неї дітей не можуть бути правовою підставою для зменшення судових витрат, оскільки статті 137 та 141 ЦПК України не передбачають таких критеріїв.

Також вказує, що витрати на проведення судової експертизи належать до судових витрат, а згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на сторону, яка програла спір. У даній справі проведення молекулярно-генетичної експертизи було зумовлене запереченнями відповідача щодо походження дитини. Позивач власним коштом оплатив її проведення. Висновок експерта, яким встановлено ймовірність батьківства 99,997 %, став основним і вирішальним доказом, на підставі якого суд задовольнив позовні вимоги. Незважаючи на це, у резолютивній та мотивувальній частинах рішення суд не визначив долю цих витрат та не навів жодних мотивів їх невідшкодування.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що рішенням визнано ОСОБА_1 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалено внести зміни до актового запису № 181 від 30 жовтня 2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Звенигородським РВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 30.10.2018, а саме: вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у відомостях про дитину змінити у відповідній графі прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », в графі по батькові з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Виконання рішення покладено на Звенигородський відділ державної реєстрації актів Цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 гривень.

Враховуючи доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу та витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Також частиною 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 8, 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем було надано ордер, договір про надання правової допомоги від 20.10.2025 (а.с.62,63), Акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 01.07.2026, детальний звіт про виконання Договору про надання правової допомоги від 20.10.2025, розписку про отримання грошових коштів, виходячи з якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Гуденку Є.А. грошову суму 10 000 грн ( а.с. 145-148).

Відповідно до Акту адвокатом надано ОСОБА_1 наступні послуги: правовий аналіз документів та консультація щодо перспектив судового захисту, аналіз законодавства та судової практики Верховного Суду, підготовка та складання позовної заяви, підготовка клопотання про призначення експертизи, підготовка процесуальних заяв та формування пакета документів для звернення до суду. Загальна вартість правничої допомоги складає 10 000 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу слід врахувати наступне.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу, що прямо випливає з положень ч. 1 ст. 632 ЦК України.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, адвокатам, враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 зі змінами 15.02.2019), необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Виходячи з обсягу фактично заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, розумності розміру понесених витрат, враховує ті обставини, що відповідач, як встановлено судом, має посвідчення багатодітної матері 7 дітей від 2008 до 2024 років народження, яких утримує та виховує самостійно, значних доходів та майна не має, висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд не був наділений повноваженнями самостійно визначати інший розмір компенсації відхиляються колегією суддів виходячи з наступного.

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11. 2022 №922/1964/21.

У постановах від 19.02 2022 №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених в суді першої інстанції підлягав зменшенню до 3 000 грн.

Щодо неврахування судом вимог про стягнення витрат за проведення судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 19.02.2026 у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно висновку експерта відділу судово-медичної лабораторії ДСУ Дніпропетровського обласне бюро судово-медичної експертизи №101 МГ за результатами молекулярно-генетичного експертного дослідження зразків букального епітелію ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,997 %.

Вказаний висновок визнаний судом першої інстанції належним, допустимим та достовірним доказом у справі, оскільки безпосередньо стосується предмета доказування - походження дитини від позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами шостою- восьмою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з наявним в матеріалах справи чеку переказу коштів від 19.03.2026 ОСОБА_1 . ДСУ Дніпропетровського обласне бюро судово-медичної експертизи сплачено 17253,50 грн за послуги проведення аналізу ДНК (а.с. 135).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 в справі № 712/4126/22).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.12. 2023 в справі № 204/3927/22, від 09.10. 2024 в справі №554/654/22 та 29.01 2025 в справі № 454/3922/18.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції безпідставно не стягнув на користь позивача витрати за проведення вказаної експертизи.

Колегія суддів, враховуючи ті обставини, що відповідач має на утриманні 7 неповнолітніх дітей, яких утримує та виховує самостійно, значних доходів та майна не має вважає за можливе вимоги в частині стягнення витрат позивача за проведення судової молекулярно -генетичної експертизи задовольнити частково.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із вищенаведеним, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення його резолютивної частини відповідним приписом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на проведення експертизи.

Зважаючи на те, що вимоги про розподіл судових витрат не належать до позовних і не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тому відсутні підстави для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Зважаючи на вище викладене, колегія суду дійшла висновку про повернення сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.07.2026 у цій цивільній справі змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн судових витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 101-МГ від 31.03.2026.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2000,00 грн, згідно квитанції до платіжної інструкції № 35 від 24.07.2026.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 08.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді