Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №711/5684/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2175/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/5684/26 Категорія: 305010000 Казидуб О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіСіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Синиці Дмитра Юрійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2026 (повний текст рішення складено 17.07.2026, суддя в суді першої інстанції Казидуб О. Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,

в с т а н о в и в :

у червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 40 000 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та судові витрати в сумі 1 331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 10.09.2025 ОСОБА_1 після перехрестя автодороги Т2411, що веде у напрямку с. Новоселиця та с. Колодисте був зупинений на грунтовій дорозі в напрямку с. Колодисте працівником поліції відділу превенції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітаном ОСОБА_2 та чоловіками у військовій формі, які догнали його автомобіль службовим автомобілем працівника поліції.

Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП через порушення позивачем п. 8.9 «а» ПДР, не виконання законної вимоги поліцейського подану жезлом про зупинку транспортного засобу.

Постановою Калинопільського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 у справі № 698/807/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в суді скористався правничою допомогою адвоката Крупи Р. А. на платній основі, за що сплатив адвокату 40 000 грн. Оскільки провадження у справі було закрите в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вважає що кошти, сплачені адвокату є реальними збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, понесеними внаслідок незаконним дій поліцейського та вважає, що відповідними діями поліцейського йому завдано моральної шкоди.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за їх захистом.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2026 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що при винесенні Калинопільським районним судом Черкаської області постанови від 08.12.2025 у справі № 698/807/25 не встановлено факту неправомірності рішення, дій чи бездіяльності поліцейського або невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР 1 № 449319 від 10.09.2025 вимогам закону, а тому підстав для задоволення позовної вимоги про списання з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди суд не вбачав.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про відшкодування шкоди, суд мотивував свій висновок тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів протиправності рішень чи бездіяльності посадових осіб ГУНП в Черкаській області та не довів факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Синиця Д. Ю. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2026 як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат залишити без змін. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні спору суд фактично обмежився тим, що в постанові у справі про адміністративне правопорушення немає окремого висновку про протиправність дій поліцейського, але не виконав власного обов`язку дослідити й оцінити докази такої протиправності у даній цивільній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ГУНП в Черкаській області вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення. Зазначено, що в разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно з законом та в межах своїх повноважень, факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських. Суд повно та всебічно дослідив всі обставини справи, надав належну оцінку доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповіді на вказаний відзив представник ОСОБА_1 – адвокат Синиця Д. Ю. наполягає на доводах своєї скарги, які вважає такими, що підлягають до задоволення.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 10.09.2025 капітаном поліції Савоніком Д. Б. складено щодо ОСОБА_1 протокол серії ЕПР 1 № 449319 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП через порушення позивачем п. 8.9 «а» ПДР, не виконання законної вимоги поліцейського подану жезлом про зупинку транспортного засобу.

Постановою Калинопільського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 у справі № 698/807/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

11.092025 між ОСОБА_1 та адвокатом Крупа Р. А. було укладено договір № 11/09/25 про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується надавати клієнту допомогу, супровід у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Захист та представництво інтересів клієнта здійснюється в органах Національної поліції України, судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, інших державних органах, установах, організаціях незалежно від форми власності та перед третіми особами, та пов`язаних правових питань, шляхом захисту, представництва та/або надання інших видів правничої допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання умов договору у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору, за правову (правничу) допомогу, передбачену в п.п. 1.2 договору клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) готівкою або на рахунок у фіксованому розмірі 40 000 грн. Гонорар підлягає сплаті в повному обсязі незалежно від результату вирішення справи судом та інших процесуальних заяв, клопотань, скарг.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що сплачені кошти адвокату є реальними збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, понесеними внаслідок незаконним дій поліцейського та вважає, що відповідними діями поліцейського йому завдано моральної шкоди. Тому, матеріальна та моральна шкода підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України шляхом списання на його користь коштів Державною казначейською службою України.

Такими є фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Згідно з положеннями ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, а за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.

У доктрині цивільного права та національній судові практиці встановлений підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі

статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 та від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22).

У справі, що є предметом перегляду апеляційного суду підлягає встановленню чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та дії працівника патрульної поліції у разі подальшого закриття справи судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди особі, стосовно якої складено протокол.

Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 у справі № 752/5417/19 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Узагальнюючи висновки у питанні визначення правової природи протоколу про адміністративне правопорушення та функції патрульних поліцейських під час його складання, апеляційний суд виходить з того, що на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов`язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.

Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.05.2018 у справі № 760/9462/16 відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У постанові Калинопільського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 у справі № 698/807/25 не було встановлено факту неправомірності рішення, дій чи бездіяльності поліцейського ОСОБА_2 або невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відсутність в судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, висновків суду про невідповідність (суперечність) дій працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи свавільні дії поліцейських. Така позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в п. 69 постанови від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінити: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідувало легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за ознак відсутності свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних та не є підставою для відшкодування шкоди державою.

Факт проведення службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 за наслідками якого до працівника поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження не підтверджують протиправність дій останнього, оскільки такі дії не послугували причиною закриття провадження у справі, не мають ознак свавільності та не є підставою для визнання факту спричинення позивачу моральних страждань. Із встановлених обставин справи вбачається, що зупинка транспортного засобу позивача здійснена на законних підставах, а саме на підставі розпорядження Коменданта Звенигородського р-ну та м. Звенигородка № 253 від 09.09.2025 та доручення т.в.о. начальника Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області «Про проведення профілактичних заходів» від 10.09.2025, дія яких поширюється на весь Звенигородський р-н, де й було зупинено автомобіль позивача.

Тому, доводи апеляційної скарги про підтвердження незаконних дій поліцейського та наявність підстав для відшкодування шкоди, яка доведена фактом службового розслідування відхиляються колегією суддів з вищеприведених в постанові апеляційного суду норм чинного законодавства, відсутності доведення факту свавільності дій поліцейського, які з урахуванням обставин даної цивільної справи не дають підстав для покладення на державу обов`язку у відшкодуванні шкоди.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 відповідно до якої порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єкта владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від всіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність позивачем обґрунтованості своїх вимог і таке рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та зводяться вцілому до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Синиці Дмитра Юрійовича – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2026 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 08.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді