Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №569/1950/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Рівненської митниці на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України,-

в с т а н о в и в :

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись із постановою суду, Рівненська митниця оскаржила її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, доводиться зібраними у справі доказами, зокрема, відомостями, які були надані митними органами Литовської Республіки, що спростовують достовірність документів, які були надані під час митного оформлення спірного транспортного засобу.

Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції, визнати ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару з конфіскацією легкового автомобіля марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 ».

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення _______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 569/1950/26 Суддя в суді І інстанції – Головчак М.М.

Провадження № 33/4815/912/26 Суддя в апеляційній інстанції – Шимків С.С.

клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Розглянувши клопотання Рівненської митниці про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення митного органу до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.

Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до пункту 3.2. Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. №651, відомості, заявлені у МД декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Підпунктом г, п. 1, ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів.

Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Стаття 483 МК України встановлює відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Безпосереднім об`єктом правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, тобто розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України різними шляхами, зокрема, подання митному органу підроблених документів, що містять неправдиві дані.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація, контракт, коносамент, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Судом встановлено, що 02.04.2025 в зоні діяльності Львівської митниці громадянин України ОСОБА_2 , на підставі довіреності №550, виданої 31.03.2025 громадянкою України ОСОБА_3 , ввіз на митну територію України товар «легковий автомобіль марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 ».

Переміщення автомобіля через митний кордон України проведено на підставі митної декларації типу ІМ40ЕЕ №25UA204020007491U4 від 02.04.2025.

03.04.2025 декларант ФОП ОСОБА_4 в Рівненську митницю подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA204020007618U6 для здійснення митного оформлення товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 » з пакетом товаросупровідних документів: рахунком-фактурою №б/н від 01.04.2025, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.10.2024, товаротранспортною накладною №б/н від 01.04.2025, довіреністю №550, виданої 31.03.2025 тощо.

За результатом аналізу товаросупровідних документів встановлено, що відправником та продавцем товару заявлено «Edvinas Gelazavskas» (650-3 68100 Marijampole, LT), отримувачем – ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідно до комерційного рахунку №б/н від 01.04.2025 року, вартість товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 » становить 7000 євро (або еквівалент 325 827.47 грн. на дату здійснення митного оформлення товару).

05.08.2025 на адресу Рівненської митниці надійшов лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 05.08.2025 року №26/26–04/7/1733, яким надіслано відповідь митних органів Литовської Республіки на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 » за митною декларацією від 03.04.2025 типу МІ40ДЕ №25UA204020007618U6 на адресу громадянки України ОСОБА_3 .

Митними органами Литовської Республіки надіслано копію експортної митної декларації країни відправлення від 01.04.2025 №25LTKR2000063811В8 та рахунку-фактури №2025026 від 01.04.2025.

За результатами опрацювання відповіді митних органів Литовської Республіки встановлено розбіжності у даних щодо відправника («Mazoli Bendrija «Ber autos»» - A.Krisciuno 3-17, Ziegzdriai 53137, Kauno r.) та вартості товару (7500 Євро, або еквівалент 334 754,25 грн.), реквізитів та форми інвойсу.

Таким чином, за результатами опрацювання відповіді митних органів Республіки Литва встановлено факт подання митному органу підробленого документу, або документу, що містить недостовірні відомості.

Згідно з довіреністю від 31.03.2025 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 перевезти транспортний засіб на територію України, вчиняти інші дії, такі як придбання, доставка, подання документів до митного оформлення, розмитнення, реєстрація транспортного засобу тощо.

Декларант ОСОБА_4 в своїх поясненнях вказав, що згідно з договором доручення про декларування товарів він подав в Рівненську митницю митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA204020007618U6 для здійснення митного оформлення товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 з пакетом товаросупровідних документів: рахунком-фактурою №б/н від 01.04.2025, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.10.2024, товаротранспортною накладною №б/н від 01.04.2025, довіреністю №550, виданої 31.03.2025. Всі товаросупровідні документи він отримав від ОСОБА_1 , які і були долучені до митної декларації.

Згідно з договором доручення про декларування товарів, замовник несе повну відповідальність за достовірність наданих ним документів, правдивість зазначених у них відомостей, в тому числі відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД і його митної вартості та законність шляхів/способів їх отримання чи походження.

З боку Замовника даний договір підписаний ОСОБА_1 .

Отже, громадянин України ОСОБА_1 під час переміщення транспортного засобу через митний кордон України приховав від митних органів України (рахунок-фактуру №2025026 від 01.04.2025.) та подав митним органам України документи (рахунок-фактуру б/н від 01.04.2025.), що містять неправдиві відомості.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив дії, спрямовані на переміщення товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_2 , вартістю 334 754,25 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товару підробленого документу або документу, що містять неправдиві відомості

Відомості та документи, які були отримані від органів державної влади Литовської Республіки, є належними та допустимими доказами, не спростовані матеріалами даної справи, свідчать про недостовірність відомостей у документах, що були використані при митному оформленні спірного транспортного засобу в Україні.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за обставин викладених у протоколі про порушення митних правил, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Разом з цим, враховуючи незначний розмір заподіяної шкоди апеляційний суд вважає дії ОСОБА_1 малозначними у розмінні ст. 22 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення, потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Згідно із службовою запискою Управління контролю та адміністрування митних платежів від 14.08.2025 № 15/15-02/6982, різниця у нарахуванні митних платежів за МД ІМ40ДЕ №25UA204020007618U6 становить 7141,41 грн., коли вартість спірного автомобіля складає 334 754,25 грн..

Спірний транспортний засіб ввозився ОСОБА_1 на територію України в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності №550, виданої 31.03.2025 року, а за результатами розгляду справи не було встановлено будь-яких відомостей про економічну заінтересованість ОСОБА_1 у вчиненні дій направлених на зменшення митних платежів.

З огляду на встановлені обставини та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що застосування штрафу і конфіскації транспортного засобу, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 483 МК України, як безальтернативне стягнення, у даному випадку буде порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним.

Враховуючи, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення не становить великої суспільної шкідливості та не завдало значної шкоди державним, суспільним інтересам, оцінюючи в сукупності подію, наслідки, особу правопорушника, його ставлення до своїх дій, апеляційний суд вважає, що незважаючи на те, що в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, наявні також усі підстави визнати таких дії малозначними у відповідності до ст. 22 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 22, 294 КУпАП, ст.ст. 462, 467, ч. 1 ст. 483, 486, 489, 491, 495 МК України, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Клопотання Рівненської митниці про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.

Поновити Рівненській митниці строк апеляційного оскарження постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу Рівненської митниці задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2026 року скасувати.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Шимків С.С.