Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №569/28610/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/28610/25

Провадження № 22-ц/4815/1693/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.

Ухвалу суду першої інстанції

постановлено: 21 липня 2026 року

у м. Рівне Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго";

відповідач – ОСОБА_1 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Удовиченко Ольги Юріївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі – ТОВ "Рівнетеплоенерго") з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення в сумі 72 607, 16 гривень та 3 028, 00 гривень судового збору.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 12 жовтня 2015 року між сторонами укладено договір № 1203 на постачання теплової енергії. За умовами пункту 1.4. договору теплова енергія подається споживачу за адресою: АДРЕСА_1 . За період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року відповідачем було сплачено за послуги з постачання теплової енергії в сумі 203,88 гривень. Договірні зобов`язання ОСОБА_1 в повному обсязі не виконані, внаслідок чого за ним обліковується борг за надані послуги за період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року в сумі 58186,08 гривень. Крім того, розрахунок пені за заборгованістю становить 1837,34 гривень, сума інфляційних нарахувань - 9302,81 гривень, загальна сума 3% річних - 3280,93 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" основний борг у розмірі 40608, 01 гривень, інфляційні втрати у розмірі 5 892,67 гривень, три відсотки річних у розмірі 2 005,93 гривень, пеню в розмірі 1 248,44 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судовий збір в розмірі 2074,97 гривень компенсовано ТОВ "Рівнетеплоенерго" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розстрочено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року щодо стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 40608, 01 гривень, інфляційні втрати у розмірі 5 892,67 гривень, три відсотки річних у розмірі 2 005,93 гривень, пеню в розмірі 1 248,44 гривень строком на один рік з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом сплати щомісячних платежів у сумі 4 146, 25 гривень до 30 числа кожного місяця.

У поданій через свого представника – адвоката Удовиченко О.Ю. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, відмовивши у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про передчасність висновку суду щодо надання послуги теплопостачання місць загального користування. Так, долученими до відзиву на позов відеозаписами, фотознімками та актом обстеження сходових кліток (під`їздів) багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 підтверджується, що трубопровід, по якому циркулює гаряча вода для опалення будинку і розташованих у ньому житлових приміщень, у під`їзді №1 відрізаний (відключений) від централізованого опалення, а у під`їзді №2 – теплоізольований, а радіатори (батареї) – відсутні. При цьому управителем житлового будинку є Управлінська компанія "Чистота і порядок", яка і зобов`язана забезпечувати готовність до надання послуги внутрішньобудинкових систем.

З урахуванням застосованої позивачем формули, за якою розраховується вартість опалення МЗК, обсяг гігакалорій становить 25 відсотків від усього спожитого будинком обсягу.

Вважає, що суд попередньої інстанції задовольнив позов про стягнення коштів за опалення МЗК та донарахування мінімальної частки середнього питомого споживання без документального підтвердження усіх складових формули. При цьому формула, зазначена позивачем у розрахунку, не співвідноситься із Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315. Так, ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснювалося донарахування мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії за таткою формулою: показник будинку – показник місця загального користування (МЗК)/опалювальну площу Х 50% Х опалювальну площу відповідача – показник лічильника відповідача. Більше того, позивач сам підтвердив, що не володіє документацією, яка підтверджує загальну площу будинку, де розміщене приміщення ОСОБА_1 .

Тому сам по собі використаний ТОВ "Рівнетеплоенерго" показник площі є недоведеним припущенням, а, отже, не може бути покладений в основу розрахунку заборгованості. Відсутність документально підтверджених вихідних даних унеможливлює перевірку правильності нарахувань і свідчить про їх повну необґрунтованість.

Щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, то покликається на те, що залишено без уваги норму п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", хоча в той самий час суд стверджує про роз`яснення НКРЕКП від 28 червня 2013 року, яке надає визначення житлового фонду.

Крім того, судом не застосовано ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункт 12 розділу ІV, пункт 1 розділу VІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315. Тому зауважує, що позивачем було нараховано мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії, адже застосована формула не відповідає формулі, яка міститься у пункті 1 розділу VІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

При стягненні з відповідача пені, інфляційних втрат та суми трьох процентів річних судом не застосовано п. 33 Типового індивідуального договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830. При цьому у матеріалах справи відсутні докази надання рахунків ОСОБА_1 не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу на паперовому носії в порядку п. 33 зазначеного Типового індивідуального договору.

Не застосовано і пункт 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, що свідчить про недотримання ТОВ "Рівнетеплоенерго" виконання обов`язку розміщувати необхідну інформацію про укладення публічних договорів приєднання та детальні вимоги по якості послуги тощо на офіційному сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті.

Тому звертає увагу, що фактично на теплопостачальні компанії покладено обов`язок забезпечити максимально прозоре та повне інформування щодо послуг, які ними надаються, правил розрахунку вартості, всіх вихідних даних, необхідних для перевірки правильності таких розрахунків з огляду на те, що більшість укладених договорів про надання послуг теплопостачання є публічними, а також, що кожен споживач не в змозі самостійно зібрати усі необхідні документи для здійснення розрахунків. Такий обов`язок покладено на теплопостачальника, а не на споживача.

Отже, в іншій частині – щодо розстрочення виконання судового рішення, правильності нарахування 5 892,67 гривень інфляційних втрат, 2 005,93 гривень суми трьох процентів річних, 1 248,44 гривень пені та застосування наслідків спливу позовної давності – рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

У поданому відзиві ТОВ "Рівнетеплоенерго", вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 12 жовтня 2015 року між сторонами було укладено договір № 1203 на постачання теплової енергії. За умовами пункту 1.4. договору теплова енергія подається споживачу по АДРЕСА_1 . Договірні зобов`язання ОСОБА_1 не виконані, внаслідок чого за ним обліковується борг за надані послуги за період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року в сумі 58 186,08 гривень.

20 вересня 2021 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а також в усіх дільницях ТОВ «Рівнетеплоенерго» з вересня 2021 року і по час звернення позивача до суду на інформаційних стендах розміщена інформація про необхідність укладення цього договору.

ОСОБА_1 протягом 30 днів після публічної обізнаності з Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії не повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін), а заперечень або протоколу розбіжностей до нього ТОВ "Рівнетеплоенерго" від відповідача не отримало.

Отже, відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії свідчить про укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року того ж дня.

Розрахунок заборгованості відповідача за теплопостачання складено за методом нарахування, а саме: - АДРЕСА_2 – площа приміщення 45,5 м2; нарахування відбувається по місцям загального користування (далі – МЗК) та мінімальна частка використаної теплової енергії від будинку.

Відповідно до отриманого загального обсягу спожитої теплової енергії по житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення ОСОБА_1 , розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, в редакції від 22.11.2018, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

В 2015 році у приміщенні споживача проведено реконструкцію системи опалення зі встановленням окремого вузла обліку теплової енергії із влаштуванням вузла обліку теплової енергії в приміщенні по АДРЕСА_2 на підставі технічних умов №185 від 09.07.2015 та робочого проєкту. Відповідно до пункту 7 технічних умов місцем врізки є тепловий вузол системи опалення будинку.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Згідно з отриманим загальним обсягом спожитої теплової енергії по житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, в редакції від 22.11.2018, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

При цьому позивач здійснив донарахування обсягу теплової енергії, оскільки фактичне споживання теплової енергії у приміщенні, що належить ОСОБА_1 , є меншим мінімальної частки середнього питомого споживання.

Встановлено, що позивач належним чином надав послуги з постачання теплової енергії, проте відповідачем свої договірні зобов`язання не виконано.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості вимог позивача, оскільки житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_2 повністю не від`єднано від мереж централізованого опалення, теплопостачальною організацією проводиться нарахування плати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку.

Споживач зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими співвласниками квартир/нежитлових приміщень. При цьому ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії для співвласників житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 за індивідуальними договорами, тоді як власником нежитлового приміщення є ОСОБА_1 , який використовує його для здійснення господарської діяльності. Тобто тариф, визначений для категорії «населення», до відповідача не застосовується.

Тому з урахуванням обставин справи, вимог закону і застосуванням наслідків спливу позовної давності до частини вимог позову з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" 40 608, 01 гривень основного боргу, 5 892, 67 гривень інфляційних втрат, 2 005, 93 гривень суми трьох процентів річних та 1 248, 44 гривень пені.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. ст. 599, 610, 614, ст. 625, 901, ч. 2 ст. 382 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтями 24, 12, 19 Закону України «Про теплопостачання» унормовано права та обов`язки споживача теплової енергії, в т.ч. обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2, ст.ст. 1, 5, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 19, ч. 7 ст. 21 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії (з подальшими змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021).

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, надання цих послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Нормами статті 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 7 ст. 14, ч.ч. 4-5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до пункту 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Пунктами 4, 30, 5 договору обумовлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Плата за послуги постачання теплової енергії складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання та розподіляється між всіма споживачами пропорційно опалюваній площі квартири.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Новими договорами, які вступили в дію 1 листопада 2021 року, змінено підхід до розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг, а саме передбачено застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018. Відповідно до цієї Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових: - обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника; - обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками); - обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Розподіл обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом). Співвласники будівлі повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі.

Пункт 3 розділу I Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, вказує, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.».

Відповідно до отриманого загального обсягу спожитої теплової енергії по житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22 листопада 2018 року № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства»; МЗК – загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо).

Відповідно до пунктів 12, 8, 1 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень.

У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.

У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку – 25 %.

Для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4о C від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті;… для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

Відповідно до отриманого загального обсягу спожитої теплової енергії по житловому будинку, в якому знаходиться житлове приміщення відповідача, розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

З довідок про кількість використаної теплової енергії, які надано відповідачем, видно, що кількість використаної теплової енергії з періоду 01 листопада 2021 року становить 0.

Отже, розрахунок мінімальної частки за проведено за такою формулою: (показник будинку-показник МЗК)/опал.площу*50%*площу приміщення офісу Довжаниці О.К.-показник лічильника офісу Довжаниці О.К.

Відповідно до п. 3 розділу VІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення.

Тобто у випадку використання у приміщеннях відповідача систем комбінованого опалення (альтернативних джерел опалення) відповідачу необхідно надати до ТОВ «Рівнетеплоенерго» відповідний проект для уникнення в майбутніх періодах донарахувань послуг з постачання теплової енергії.

Як встановлено судом, ТОВ «Рівнетеплоенерго» відповідного проєкту на системи комбінованого опалення (альтернативних джерел опалення) ОСОБА_1 надано не було.

При цьому також звернуто увагу, що у 2015 році у приміщенні відповідача проведено реконструкцію системи опалення з встановленням окремого вузла обліку теплової енергії із влаштуванням вузла обліку теплової енергії в приміщенні по АДРЕСА_2 на підставі технічних умов №185 від 09.07.2015 та робочого проєкту. За пунктом 7 цих умов місцем врізки є тепловий вузол системи опалення будинку.

Пункт 3 розділу I Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, вказує, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

З урахуванням отриманого загального обсягу спожитої теплової енергії по житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

Отже, позивач здійснив донарахування обсягу теплової енергії, адже фактичне споживання теплової енергії у приміщенні, що належить ОСОБА_1 , є меншим мінімальної частки середнього питомого споживання.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. №830 обов`язок щодо забезпечення готовності до надання послуги внутрішньобудинкових систем, що розташовані в будівлі (у тому числі багатоквартирному будинку), приміщенні, споруді і призначені для надання послуги, покладається на власника такої будівлі (співвласників багатоквартирного будинку), приміщення, споруди, якщо зазначений обов`язок не покладено на управителя, виконавця за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем чи іншу особу відповідно до закону або договору.

Згідно із пунктами 6, 7 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 передбачено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача; за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору: 1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору; 2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

Станом на 20 березня 2026 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та співвласниками житлового багатоквартирного будинку/Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 відсутні укладені договори індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі.

ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії для співвласників житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 за індивідуальними договорами.

Натомість встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернулося з позовом щодо стягнення заборгованості за несплату наданих послуг щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , власником (споживачем) якого є ОСОБА_1 , який використовує це приміщення для здійснення господарської діяльності.

З роз`яснення від 28 червня 2013 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, вбачається, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Тобто тариф, визначений для категорії «населення», до ОСОБА_1 не застосовується.

Оскільки житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_2 повністю не від`єднано від мереж централізованого опалення, теплопостачальною організацією проводиться нарахування плати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку. Відповідач зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими співвласниками квартир/нежитлових приміщень.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ТОВ "Рівнетеплоенерго" частково.

Щодо доводів апеляційної скарги про передчасність висновку суду щодо надання послуги теплопостачання до місць загального користування, то цим обставинам суд попередньої інстанції дав детальну і вичерпну оцінку, з чим погоджується й апеляційний суд.

З цих же міркувань не можна погодитися з аргументами про недоведеність використаного ТОВ "Рівнетеплоенерго" позивачем показника площі, який не може бути покладений в основу розрахунку заборгованості.

Не заслуговують на увагу як необґрунтовані і твердження заявника про помилковість обчислення наданих послуг з постачання теплової енергії всупереч Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіонбуду від 22.11.2018 №315. Як встановлено, заборгованість нараховано з додержанням вимог закону і обставин справи, а суд за відсутності інших розрахунків правильно погодився із ним.

При цьому було здійснено донарахування обсягу теплової енергії, оскільки фактичне споживання теплової енергії у приміщенні, що належить ОСОБА_1 , є меншим мінімальної частки середнього питомого споживання.

Крім того, ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії для співвласників житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 за індивідуальними договорами, тоді як відповідач є власником (споживачем) нежитлового приміщення і використовує його для здійснення господарської діяльності. Тобто тариф, визначений для категорії «населення», до ОСОБА_1 не застосовується.

Покликання автора апеляційної скарги про хибне застосування норм матеріального права спростовуються правильністю висновків суду.

Не можна погодитися через їх безпідставність і голослівність з аргументами про недодержання позивачем пункту 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, щодо розміщення необхідної інформації про укладення договору приєднання та детальні вимоги по якості послуги на офіційному сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті.

В решті доводи представника ОСОБА_1 – адвоката Удовиченко О.Ю. про помилковість рішення суду попередньої інстанції також є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Удовиченко Ольги Юріївни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року в оскаржуваній частині – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.С.Шимків