Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №591/2281/19 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 591/2281/19 Номер провадження 11-кп/814/335/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

потерпілої – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №22018200000000100 за апеляційною скаргою прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2021 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Великописарівського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та виправдано у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та арешту майна.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 21 серпня 2018 року, близько 13 год. 55 хв., керуючи автомобілем ЗАЗ «TF699P», д.н.з. НОМЕР_1 , переїжджаючи регульоване перехрестя вул. Івана Сірка та вул. Інтернаціоналістів по вул. Івана Сірка зі сторони проспекту М. Лушпи у напрямку вул. Г. Крут у м. Суми, порушив вимоги п.п. 8.7.3е, 12.4, 16.3 та вимоги дорожньої розмітки 34.1.12 Правил дорожнього руху, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість, не зупинився біля стоп-лінії на червоний заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які переходили проїзну частину по регульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля на дозволений сигнал світлофора, в результаті чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Виправдовуючи обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, місцевий суд зазначив, що прокурор 22.08.2018 виніс постанову, якою неправомірно направив справу відносно ОСОБА_8 за підслідністю до СВ УСБУ в Сумській області для здійснення досудового розслідування, а тому отримані працівниками СВ УСБУ в Сумській області під час досудового розслідування докази є недопустимими.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, дослідити докази та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнути з обвинуваченого 14 852 грн. судових витрат.

Вирішити долю речових доказів.

Зазначає, що місцевий суд неправильно дійшов висновку про здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні неуповноваженим органом, оскільки на час внесення повідомлення про злочин відносно особи - працівника поліції до ЄРДР, ДБР не здійснювало свої повноваження, тому прокурор прийняв рішення про передачу кримінального провадження за підсудністю до СВ УСБУ в Сумській області у відповідності до ч. 5 ст. 36 КПК України.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

На апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_11 подав заперечення, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог прокурора та залишити вирок місцевого суду без змін.

Зазначив, що усі докази, зібрані під час досудового розслідування, є недопустимими, оскільки отримані неуповноваженими особами.

Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, потерпілу, яка поклалася на розсуд суду у вирішенні зазначеного питання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

За змістом ст. 409 КПК України підставами для скасування вироку, зокрема, є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Така невідповідність згідно зі ст. 411 КПК України має місце, зокрема, тоді, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок у випадку скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду та його захисник у своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора причетність обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення не заперечували. Проте вказали на недопустимість доказів, наявних у кримінальному провадженні, у зв`язку з проведенням досудового розслідування неналежним органом.

Разом з тим, винуватість ОСОБА_8 доводиться дослідженими безпосередньо під час апеляційного розгляду належними та допустимими доказами.

Так потерпіла ОСОБА_9 колегії суддів підтвердила дату та час події, зазначеної у обвинувальному акті, та розповіла, що влітку кілька років тому, на перехресті вулиць І.Сірка та Інтернаціоналістів на неї було здійснено наїзд автомобілем червоного кольору з лівої сторони, у той час коли потерпіла переходила дорогу на дозволений зелений сигнал світлофора, від чого вона втратила свідомість. Прийшовши до тями, потерпіла побачила ОСОБА_8 , який перебував у стані алкогольного сп?яніння, та зрозуміла, що відбулося ДТП. Зазначила, що не має матеріальних претензій до обвинуваченого, оскільки він відшкодував завдану їй майнову шкоду.

Під час проведення слідчого експерименту 25.09.2018 потерпіла ОСОБА_9 відтворила та показала, яким чином вона переходила проїзну частину перехрестя вул. І. Сірка та вул. Інтернаціоналістів у м. Суми під час наїзду на неї автомобіля. При цьому потерпіла зазначила, що вона на відстані 0,5 м від краю дороги чекала, доки увімкнеться зелений сигнал на регульованому пішохідному переході, після чого, впевнившись, що справа та зліва близько відсутні транспортні засоби, почала рух по пішохідному переходу. Коли перетинала проїзну частину, її збив автомобіль. Під час слідчої дії було встановлено, що місце наїзду, розташоване від краю проїзної частини на відстані 4,8 м та 2,5 м до умовної лінії орієнтиру. (т. 3 а.с. 49-54).

Оскільки фраза «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (ч. 4 ст. 95 КПК), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, у відкритому судовому засіданні, у якому учасники провадження мали можливість безпосередньо їх слухати та ставити свідкам запитання, враховуючи, що свідок ОСОБА_12 помер, апеляційний суд вирішив дослідити його показання, які свідок надавав під час допиту у місцевому суді, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18).

Так свідок ОСОБА_12 повідомив, що був свідком дорожньо-транспортної пригоди за участі потерпілої та обвинуваченого. Вказав, що переходив проїзну частину перехрестя вул. І. Сірка та вул. Інтернаціоналістів у м. Суми на зелений сигнал світлофора для пішоходів по регульованому перехресті, позаду незнайомого йому чоловіка. У цей час автомобіль червоного кольору на великій швидкості проїхав по зазначеному пішохідному переходу на червоний сигнал світлофора для автомобілів перед чоловіком, який рухався попереду свідка. Після чого ОСОБА_12 почув глухий удар та повернувши голову вліво побачив, що зазначений автомобіль збив двох дівчат. Одна з них піднялася, побігла геть та через деякий час повернулася з жінкою, інша дівчина спочатку опинилася на даху автомобіля, а потім на капоті. Водій зупинив автомобіль за пішохідним переходом.

Надані показання свідок підтвердив під час проведення слідчого експерименту за його участю 19.09.2018 в ході якого він відтворив та показав яким чином він переходив проїзну частину перехрестя вул. І.Сірка та вул. Інтернаціоналістів у м. Суми під час наїзду на автомобіля на пішохода. (т. 3 а.с. 61-64).

Зазначені показання потерпілої та свідка є логічними, послідовними, та повністю узгоджуються між собою та іншими письмовими доказами, дослідженими під час апеляційного розгляду.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 19.09.2018 зі схемою, за участю свідка ОСОБА_10 вбачається, що вона на місці події відтворила та показала, яким чином вона переходила проїзну частину перехрестя вул. І. Сірка та вул. Інтернаціоналістів у м. Суми під час наїзду на неї автомобіля. При цьому ОСОБА_10 зазначила, що вона на відстані 0,7 м від краю дороги чекала, доки ввімкнеться зелений сигнал на регульованому пішохідному переході, після чого, впевнившись, що справа та зліва близько відсутні транспортні засоби, почала рух по пішохідному переходу. При цьому зліва від неї на кілька кроків позаду рухалася жінка, яка раніше також стояла поруч з нею та чекала зелений сигнал світлофора. Подолавши значну відстань, потерпіла почула сигнал клаксона автомобіля та повернувши голову ліворуч побачила автомобіль червоного кольору, який на великій швидкості наближався. Після чого відчула удар у ліву ногу передньою лівою частиною автомобіля, від якого вона упала. Піднявши погляд, ОСОБА_10 побачила, як автомобіль який її збив проїхав ще метрів 20 по проїзній частині. Підіймаючись, звернула увагу, що ще горів зелений сигнал світлофора для пішоходів.

Під час слідчої дії було встановлено, що місце наїзду розташоване від краю проїзної частини на відстані 5,3 м та 1,65 м до умовної лінії орієнтиру (Т. 3, а.с. 55-60).

Обставини дорожньо-транспортної пригоди та розташування автомобіля і слідової інформації зафіксовано у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події від 21.08.2018 зі схемою та фототаблицями. (т.3 а.с. 39-47).

За результатами обстеження ділянку дороги, де сталося ДТП визнано такою, що відповідає нормам та вимогам НПА у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовано у акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 11.08.2018 (т. 3 а.с. 48).

З протоколу обшуку від 12.09.2018 з додатком у вигляді флеш-карти, вбачається, що в ході обшуку автомобіля Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , на його передніх пасажирському та водійському сидінні виявлено розсип вітрового скла та на зовнішній частині лобового скла наявне жіноче волосся.

Під час обшуку автомобіля також виявлено посвідчення поліцейського НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 , спеціальний жетон поліцейського №0100651, картку-замісник №29 на ім?я ОСОБА_8 , металеву печатку ЦУМВС в Сумській області №65 для опечатування сейфів та нежилих приміщень УМВС у Сумській . (т.3 а.с. 116-124).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1476 від 21.09.2018 до ДТП рульове керування, гальмівна система ходова частина автомобіля Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 виконували свої функції та знаходилася у працездатному стані. (т.1 а.с. 173-182).

З висновку транспортно - трасологічної експертизи №1475 від 24.09.2018 вбачається, що місце наїзду автомобіля «ЗАЗ-DAEWО-Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розташоване на проїзній частині вул. І. Сірка в зоні слідів гальмування коліс транспортного засобу, перед зафіксованими уламками скла та речовою обстановкою, тобто в поперечному напрямку на відстані не ближче 2,2 м до правого краю проїзної частини. Виявлені механічні пошкодження автомобіля характерні для наїзду на пішохода (т. 3 а.с. 188-192).

Висновком судової автотехнічної експертизи №1679 від 10.10.2018 встановлено, що у даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визначалася шляхом виконання ОСОБА_8 вимог п.п. 8.7.3.е, 16.3 та вимог горизонтальної дорожньої розмітки лінії 1.12 Правил дорожнього руху України, для чого у водія не було будь-яких перешкод технічного характеру. Також у даній дорожній ситуації у діях водія автомобіля «ЗАЗ-DAEWО-Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 8.7.3.е, 16.3 та вимогам горизонтальної дорожньої розмітки лінії 1.12 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв?язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали (т. 3 а.с. 198-202).

Відповідно до висновку експертів №701 від 17.10.2018 у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закриті уламкові переломи середньої третини діафізів кісток лівої гомілки зі зміщенням, які за ознаками відносяться до ушкоджень середньої тяжкості. Садна м?яких тканин волосяної ділянки голови та обличчя, множинні рвані рани ділянки лівого ліктьового суглобу кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ДТП. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися в час, зазначений в ухвалі, що підтверджується даними медичної документації (т.3 а.с. 207-208).

Відповідно до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2018 потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_8 як особу, що після ДТП 21.08.2018 знаходилася поруч з нею (т.4 а.с. 67-69).

Відповідно до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.11.2018 ОСОБА_10 впізнала на ОСОБА_8 як особу, що після ДТП 21.08.2018 знаходилася поруч з автомобілем «ЗАЗ-DAEWО-Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на неї та ОСОБА_9 (т.4 а.с. 71-75).

Згідно з листом - відповіддю КП «Шляхрембуд» СМР №642/06 від 20.09.2018 світлофорний об?єкт на перехресті, де сталося ДТП, працює у двофазному режимі регулювання дорожнього руху з 06 год. 30 хв. до 22 год. 00 хв. та з 22 год. 00 хв. до 06 год. 30 хв. в режимі миготіння сигналу жовтого кольору (т. 4 а.с. 77-78).

Доводи сторони захисту про те, що зазначений доказ не підтверджує подію ДТП в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки зазначений доказ у свій сукупності з іншими доказами вказує на винуватість ОСОБА_8 , оскільки ним було вчинено наїзд на пішохода під час забороненого для його руху сигналу світлофора.

Під час огляду відеозаписів зі службових відеокамер співробітників патрульної поліції, які прибули на місце ДТП 21.08.2018, зроблено два скриншоти, які долучено до проколу огляду. На скриншотах зображений автомобіль темно-червоного кольору марки «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 , поруч з яким знаходиться ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 81-83).

При цьому колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи прокурора щодо незаконності виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , оскільки місцевий суд дійшов помилкового висновку, що слідчі СВ СБУ в Сумській області, діяли поза межами своїх повноважень у зв?язку з тим, що досудове розслідування і збір доказів у межах кримінального провадження були здійснені з порушенням правил підслідності унаслідок чого визнав недопустимими ряд доказів, зокрема: протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , протоколи обшуку, огляду, постанови про визнання речовими доказами, протоколи приймання-передачі предметів, огляду предметів, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та протокол огляду диску, висновки експертиз тощо.

Так, підслідність кримінальних проваджень визначається кримінальним процесуальним законом, а саме положеннями ст. 216 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, внесено до ЄРДР 21.08.2018 слідчим відділом Сумського ВП ГУНП в Сумській області.

22.08.2018 заступник прокурора Сумської області виніс постанову про доручення здійснення досудового розслідування за слідчими СВ УСБУ в Сумській області. Обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний співробітник правоохоронного органу, водночас починаючи з 20.11.2017 року ДБР не розпочало функціонувати і нормами КПК не врегульовано порядок визначення підслідності кримінальних правопорушень, що підслідні ДБР, тому беручи такі обставини до уваги, та з метою забезпечення здійснення швидкого, повного, неупередженого та ефективного досудового розслідування, досягнення завдань кримінального провадження, прокурор змінив підслідність, передавши справу щодо ОСОБА_8 для розслідування у провадження СВ УСБУ в Сумській області.

Згідно з ч. 4 ст. 216 КПК слідчі органи Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, зокрема, вчинених працівником правоохоронного органу.

Абзацом 2 пункту 1 розділу X «Прикінцеві положення» КПК визначено, що положення частини 4 статті 216 цього Кодексу вводяться в дію з дня початку діяльності ДБР, але не пізніше 5 років з дня набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК до дня введення в дію положень ч. 4 ст. 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених ч. 4 ст. 216 цього Кодексу.

19.11.2012КПК набрав чинності, тому з 20.11.2017, тобто після спливу 5 років, які встановлені вищезазначеними положеннями кримінального процесуального закону, слідчі органи прокуратури втратили повноваження щодо здійснення досудового розслідування злочинів, підслідних ДБР.

Відповідно до офіційного оголошення, розміщеного в газеті «Урядовий кур`єр» від 23.11.2018 № 221 (6337), ДБР почало здійснювати свою правоохоронну діяльність 27.11.2018.

Таким чином, на час внесення відомостей у даному кримінальному провадженні (21.08.2018) та визначення органу досудового розслідування зазначеного кримінального провадження слідчі органи прокуратури вже не мали повноважень проводити досудове розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР, а слідчі органи ДБР ще не розпочали свою діяльність.

Водночас, проведення досудового розслідування органом, у якому працював обвинувачений, не може бути ефективним, оскільки порушує загальні засади законного здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК.

У зв`язку з наведеними обставинами, враховуючи загальні засади кримінального процесу щодо необхідності здійснення досудового розслідування кожного виявленого випадку вчинення кримінального правопорушення, лише з огляду на винятковість зазначеної вище ситуації, колегія суддів погоджується з законністю постанови заступника прокурора Сумської області від 22.08.2018 щодо доручення проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчим органам УСБУ в Сумській області.

Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор діяв у межах своїх повноважень і відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а його рішення про доручення здійснення досудового розслідування відповідає вимогам КПК.

Відтак висновок суду про здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні неуповноваженою особою, що стало підставою для визнання доказів недопустимими, є помилковим.

З урахуванням викладеного вище усі зазначені докази здобуті у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб, є належними і допустимими і підстав не брати їх до уваги немає.

Отже, колегія суддів провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, проаналізувавши перераховані вище докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, дійшла висновку, що вони є такими, що поза розумним сумнівом повністю доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Таким чином, колегія суддів встановила, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

21 серпня 2018 року, близько 13 год. 55 хв., керуючи автомобілем ЗАЗ «TF699P», д.н.з. НОМЕР_1 , переїжджаючи регульоване перехрестя вул. Івана Сірка та вул. Інтернаціоналістів по вул. Івана Сірка зі сторони проспекту М. Лушпи у напрямку вул. Г. Крут у м. Суми, порушив вимоги п.п. 8.7.3.е, 12.4, 16.3 та вимоги дорожньої розмітки 34.1.12 Правил дорожнього руху, перевищив дозволену у населеному пункту швидкість, не зупинився біля стоп-лінії на червоний заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які переходили проїзну частину по регульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля на дозволений сигнал світлофора, в результаті чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден м`яких тканин волосяної ділянки голови та обличчя, множинних рваних ран ділянки лівого ліктьового суглобу, закритих уламкових переломів середньої третини діафізів кісток лівої гомілки зі зміщенням і, при цьому, тілесні ушкодження у виді закритих уламкових переломів середньої третини діафізів кісток лівої гомілки зі зміщенням відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України оскільки встановлено, що ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, дані про особу обвинуваченого, який є несудимим, задовільно характеризується за місцем служби, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, відсутність обставин, що обтяжують та пом?якшують покарання.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Таке покарання відповідатиме вимогам ст. 50 та ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції, що діяла станом на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 вчинено 21.08.2018, тому на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення минули строки давності, визначені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник під час апеляційного розгляду заперечили щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

При цьому, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 не ухилявся від слідства та суду, а отже суд апеляційної інстанції визнає необхідним застосувати положення ч. 5 ст. 74 КК України та звільнити обвинуваченого від призначеного судом покарання.

Пред`явлений цивільний позов прокурора в інтересах держави прокурор не підтримав, вимоги про стягнення коштів у апеляційній скарзі не ставив, вказавши, що обвинувачений повністю відшкодував витрати на стаціонарне лікування потерпілої. Тому місцевий суд правильно залишив цивільний позов без розгляду.

Крім того, статтею 118 КПК України визначено, що витрати пов`язані з залученням експерта є процесуальними витратами, які у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. У зв?язку з чим необхідно стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №1476 від 21.09.2018 у розмірі 5 720 грн. 00 коп., транспортно-трасологічної експертизи №1475 від 24.09.2018 у розмірі 5 720 грн. 00 коп. та судової автотехнічної експертизи №1679 від 10.10.2018 у розмірі 3 432 грн. 00 коп., а разом на суму 14 852 грн.

Долю речових доказів колегія судів вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2021 року, щодо ОСОБА_8 скасувати.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції, що діяла станом на 21.08.2018), та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у розмірі 14 852 грн. 00 коп.

Речові докази, а саме:

- автомобіль Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , спеціальний жетон ЗСУ М-173631, мобільні телефони iPhone з сім картою МТС, Samsung Duos з сім-картами Водафон та Київстар – повернути ОСОБА_8 ;

- посвідчення поліцейського НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 , шкіряну обкладинку для посвідчення, спеціальний жетон поліцейського №0100651, картку-замісник №29 на ім?я ОСОБА_8 , металеву печатку ЦУМВС в Сумській області №68 для опечатування сейфів та приміщень, залишити у розпорядженні ГУНП в Сумській області;

- футболку, два чохли з сидінь автомобіля Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , фрагмент телефону, сонцезахисні окуляри, кросівки, пошкоджений чохол для мобільного телефону, навушники, які зберігаються у камер речових доказів СВ УСБУ в Сумській області – знищити;

- посвідчення водія НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_5 залишити ОСОБА_8 .

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4