Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №553/4749/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/4749/25 Номер провадження 22-ц/814/3366/26Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В. Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Подільського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило сягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Кредитним договором № TDB.2021.0207.12169 від 05.05.2021 року в загальному розмірі 28 302,73 грн, а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову вказувало, що 05.05.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_3 було укладено Заяву-договір № TDB.2021.0207.12169 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається: із публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місце інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua та за посиланням www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є Заява-договір.

Вказувало, що ОСОБА_4 власним підписом підтвердила свою згоду та ознайомлення з встановленими Договором умовами кредитування, із урахуванням публічної частини Договору, розміщеної на офіційному сайті банку www.megabank.ua, та/або www.todobank.com, та/або у відділеннях банку, тарифів, тощо).

Відповідно до п. 2 розділу «Заповнення та умови» Кредитного договору банк, на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговується за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Банк, на поточний рахунок у гривні, надав ОСОБА_3 кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4 розділу «Заповнення та умови» Кредитного договору.

У зв`язку із невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідача станом на 03.09.2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 28 302,73 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 9407,45 грн та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 18 895,28 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено Договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «МЕГАБАНК» відступає за плату ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС», а ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» набуває права вимоги банку до боржників, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступає позивачу належні йому, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуває, права вимоги до боржників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору. Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, із урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою № 1 від 23.05.2025 року, сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за його умовами. Враховуючи викладене просило задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0207.12169 від 05.05.2021 року в розмірі 28 302,73 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9407,45 грн., 18 895,28 грн сума заборгованості за відсотками.

Вирішено питання судових витрат.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася представник відповідача, яка подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення районного суду в частині стягнення відсотків та судових витрат, а саме просить зменшити суму заборгованості по відсотках з 18895,28 грн. до 785,83 грн., судовий збір з 2422.40 грн до 872,55 грн, а витрати на правничу допомогу з 11200грн. до 4034.24 грн.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації нарахування відсотків, пені та штрафів за кредитним договором зупиняється.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 05.05.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_3 було укладено Заяву-договір № TDB.2021.0207.12169 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, умовами та додатками до якого (Паспорт споживчого кредиту) визначено: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, що надається безготівковим шляхом, максимальний кредитний ліміт до 200000 грн, фактичний ліміт (за Паспортом кредиту) у розмірі 10000 грн, строк кредитування 12 місяців, пільговий період 62 дні, розмір процентної ставки: базова 56 % річних; у пільговий період 0,0001 % річних. Сторонами також визначено також розмір обов`язкового мінімального платежу, що становить 5 % від суми заборгованості та відповідальність за невиконання зобов`язання щодо прострочення кредиту 87,30 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, підписанням Заяви - договору ОСОБА_3 підтвердила, зокрема: прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх додатків до нього; укладання з банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви договору, підписанням якої клієнт приєднується до Договору в цілому.

Відповідно до п. 2 розділу «Заповнення та умови» Кредитного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки (у доларах США) та № (у Євро), що обслуговується за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану).

Так, кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, надавши ОСОБА_3 кредит відповідно до умов укладеного Договору № TDB.2021.0207.12169 від 05.05.2021 року та на поточний рахунок у гривні, надав відповідачу кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4 розділу «Заповнення та умови» Кредитного договору. Тобто свою частину договору Кредитор виконав в повному обсязі.

Також встановлено, що ОСОБА_3 свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією не виконала, у зв`язку з чим відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за Кредитним договором № TDB.2021.0207.12169 від 05.05.2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року, загальний розмір заборгованості становить 28 302,73 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 9 407,45 грн та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 18 895,28 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено Договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «МЕГАБАНК» відступає за плату ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС», а ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» набуває права вимоги банку до боржників, що підтверджується наданими позивачем копіями Додатку № 1 до цього Договору, платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 року, протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступає позивачу належні йому, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуває права вимоги до боржників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору. Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за його умовами, на підтвердження чого суду надано копії платіжних інструкцій №1074 від 27.12.2024 року, №1091 від 31.01.2025 року, №1822 від 22.09.2025 року.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного Договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача ОСОБА_3 за Кредитним договором № TDB.2021.0207.12169 від 05.05.2021 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд встановив доведеним факт невиконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором № TDB.2021.0207.12169 від 05.05.2021 року, у зв`язку з чим задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється. За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1 статті 517 ЦК).

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається лише у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Як передбачено статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи, вбачається, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання про повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 28302,73 грн.

Оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а нарахування процентів здійснено на підставі умов кредитного договору та підтверджується наданим розрахунком, районний суд дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування відсотків не заслуговують на увагу, оскільки віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384св18).

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії: Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 року з додатками; Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги; Довідки про вартість послуг (прейскурант) від 01.07.2025 року із наявним описом послуг; Ордера на надання правничої допомоги від 11.08.2025 року; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817, виданого на ім`я Журавльова С. Г..

Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг (який складається в основному із підготовки, складання та подання позовної заяви), складність справи, враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, а також заперечення відповідача з приводу стягнення витрат на правову допомогу, доходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 4 000 грн.

Враховуючи викладене рішення районного суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає зміні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд-,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року,– змінити, зменшивши витрати на правничу допомогу з 11200 грн до 4000 грн.

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 08.09.2026 року

Головуючий суддя : _______________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ____________________ Т.В. Одринська ________________В.П. Пікуль