Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №545/4601/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4601/25 Номер провадження 22-ц/814/3329/26Головуючий у 1-й інстанції Москаленко В. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТУС УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 66000,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також судові витрати в розмірі 105,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 03.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 8446939 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у розмірі 30000,00 грн. строком на 360 днів до 03.12.2024. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

У зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит №8446939 від 03.11.2024 (додається), станом на дату здійснення розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становить 66000,00 грн., яка складається з: - заборгованості за кредитом – 30000,00 грн.; - заборгованості по відсотках – 36000,00 грн.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» суму заборгованості в розмірі 66000,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також судові витрати в розмірі 105,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за договором позики у розмірі 66000,00 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини вимог було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_1 – адвокатом Сидоренко Іриною Олександрівною було подано апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2026 року по справі № 545/4601/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що вважає висновки суду першої інстанції помилковими, переконана, що судом не було надано належної правової оцінки аргументам відповідача про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б безумовно підтверджували як факт укладання вказаного договору, так і використання відповідачкою кредитних коштів, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Зазначає, що всупереч процитованим умовам договору № 8446939, в матеріалах відсутні будь-які докази того що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок, вказаний у пункті 2.1. договору, кошти на виконання його умов. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачкою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

На думку апелянта, надані позивачем докази на обґрунтування заявлених позовних вимог не є належними та допустимими доказами спірних правовідносин, оскільки лист ТОВ «Пейтек» від 14.05.2025 № 20250514-398 взагалі не містить відомостей ані про дані клієнта, якому було здійснено вказаний переказ, ані посилання на реквізити кредитного договору, що повністю унеможливлює ідентифікацію даного переказу, як перерахування коштів саме відповідачці. Вказаний лист не містить повного номера картки та ПІБ її власника, тому не є належним доказом підтвердження факту зарахування коштів на платіжну карту відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 03 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір № 8446939 про надання споживчого кредиту, який відповідач ОСОБА_1 підписала 03.11.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1212 (а.с. 17-26).

Також, разом з кредитним договором, відповідачем були підписані електронним підписом таблиця обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком до договору та паспорт споживчого кредиту (а.с. 26 зв. стор.- 27,28-30).

За умовами вказаного кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується отримати та повернути кошти кредиту, оплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.3- 1.4 договору, сума кредиту (загальний розмір) становить 30000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору, тип процентної ставки фіксована. Згідно з умовами пп. 1.5.1 п.1.5 договору, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.

Умовами пп.1.5.2 договору передбачено, що знижена процентна ставка 0,93% в день застосовується при виконанні споживачем визначених вказаним пунктом умов.

За умовами п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 9.6 договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, Споживачу в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus» для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному між Сторонами Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На укладений між Сторонами Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі по тексту Договору - оригінальний примірник Договору. У випадках дозволених законодавством, на укладений між Сторонами Договір може бути накладено електронний підпис уповноваженого працівника Товариства, що базується на сертифікаті відкритого ключа, виданого кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 9.8 договору, підписуючи цей договорі споживач підтверджує, що перед укладенням договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), відповідно до п. 9 Закону України «Про споживче кредитування», вказана в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті/в мобільному застосунку «CreditPlus»; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайті/ в мобільному застосунку «CreditPlus», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Крім того, 03.11.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі була укладена додаткова угода до Договору № 8446939 про надання споживчого кредиту від 03.11.2024, підписана ОСОБА_1 03.11.2024 одноразовим ідентифікатором С5541. Згідно п.1-2 вказаної угоди сторони дійшли згоди викласти перший абзац п. 2.1 Договору в редакції наступного змісту: Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 . Усі інші умови Договору залишаються без змін.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами належним чином укладено електронний договір про надання споживчого кредиту, який відповідач підписала одноразовим ідентифікатором, а позивач довів факт перерахування кредитних коштів у розмірі 30 000 грн на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору. Суд дійшов висновку, що надані позивачем у сукупності докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту надання кредиту та виникнення у відповідача обов`язку щодо його повернення. Враховуючи, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, суд стягнув із неї 66 000 грн заборгованості, з яких 30 000 грн — основна сума кредиту та 36 000 грн — проценти за користування кредитними коштами. Водночас у частині стягнення 105 грн судових витрат відмовив, оскільки позивач не надав належних і достатніх доказів їх фактичного понесення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що наведенні в позовній заяві обставини справи та доводи на їх обгрунтування знайшли своє підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом повно та всебічно досліджено обставини справи, належним чином оцінено надані сторонами докази, а висновок про укладення між сторонами кредитного договору, фактичне надання відповідачці кредитних коштів та виникнення у неї заборгованості ґрунтується на їх сукупності. Зокрема, факт укладення договору підтверджується його підписанням відповідачкою одноразовим ідентифікатором, а факт перерахування кредитних коштів — листом ТОВ «Пейтек» від 14 травня 2025 року № 20250514-398, відповідно до якого 03 листопада 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано 30 000 грн. При цьому реквізити зазначеної платіжної картки та фінансовий номер телефону відповідають даним, вказаним відповідачкою при укладенні кредитного договору, а доказів протилежного останньою не надано. Відтак доводи відповідачки про недоведеність факту надання кредитних коштів не знайшли свого підтвердження, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 08 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ Т.В. Одринська _________________ В.П. Пікуль