Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №345/6036/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/6036/23

Провадження № 22-ц/4808/1408/26

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Василишин Л. В.,

Девляшевського В. А.,

секретар Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року у складі судді Миговича О. М., постановлену у м. Калуш Івано-Франківської області, у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Калуського міськрайонного суд Івано-Франківської області від 14 лютого 2024 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» три відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року за кредитним договором № LOK-KC-004 від 02 квітня 2008 року у розмірі 1 048 390,05 грн. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» 12 580,68 грн. 68 коп. сплаченого судового збору, по 6290,34 грн. з кожного.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року залишено без змін.

У квітні 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування вказаної заяви зазначав, що 02 квітня 2026 року під час розгляду справи № 344/8200/24 йому стало відомо про подання до суду третьою особою КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за договором № LOK-КС-004 від 02 квітня 2008 року станом на 12 березня 2026 року. Вказував, що відповідно до цього Розрахунку після прийняття Калуським міськрайонним судом рішення 23 лютого 2011 року у справі № 2-296/11, відбувались погашення боргу, зокрема: 29 травня 2012 року на суму 4 000 грн.; 17 серпня 2012 року на суму 15 000 грн.; 24 вересня 2012 року на суму 15 000 грн.; 30 жовтня 2012 року на суму 10 000 грн.; 01 листопада 2012 року на суму 5 000 грн.; 23 листопада 2012 року на суму 10 000 грн.; 29 квітня 2013 року на суму 5 000 грн. Таким чином, на думку заявника ОСОБА_1 , знаючи про погашення боргу на загальну суму 64 000 грн. АТ КБ «Приватбанк», звертаючись із позовом про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, приховав цю інформацію від суду та учасників справи . При цьому, у позовній заяві зазначав, що вказане судове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року не було виконано відповідачами ні добровільно, ні в ході примусового стягнення в рамках виконавчих проваджень, у зв`язку з чим було прийнято рішення про стягнення відповідних нарахувань, що ґрунтуються на невірній сумі боргу. Тому вважає рішення таким, що прийнято без урахування істотних обставин, які існували на час його прийняття і не були відомі учасникам справи.

На думку ОСОБА_1 , обставина погашення частини заборгованості впродовж 2012-2013 років є істотною нововиявленою обставиною, яка впливає на прийняте судом рішення у даній справі. Посилаючись на те, що таке погашення заявником не здійснювалось, а про можливе погашення заборгованості іншими боржниками йому не могло бути відомо, вважає, що позивач свідомо приховав цю інформацію від суду з метою незаконного збагачення за рахунок Відповідачів, що свідчить про прийняття судом 14 лютого 2024 року рішення у справі без урахування істотних обставин справи та є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами. А тому просив скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду івано-Франківської області від 10 червня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

У апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду заявник ОСОБА_1 , посилаючись на її незаконність, неправильне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінки доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, а також на порушення норм процесуального та матеріального права, просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити постанову про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року у справі №345/6036/23 в повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що в рішенні від 14 лютого 2024 року суд встановив ряд обставин, а саме: розмір боргу ПП «ТОММетал», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк» згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 23 лютого 2011 у справі № 2-296/11 становив 4 027 632, 34 грн. Рішення Калуського міськрайонного суду від 23 лютого 2011 у справі 2-296/11 не було виконано відповідачами ні добровільно, ні в ході примусового стягнення в рамках виконавчих проваджень, а також те, що 03 березня 2016 року за Кредитним договором № LOK-KC004 від 02 квітня 2008 року було погашено заборгованість у розмірі 632 000 грн., у зв`язку з чим розмір заборгованості за вказаним кредитним договором зменшився до 3 395 632,34 грн.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано того, що під час розгляду справи № 344/8200/24 02 квітня 2026 року йому стало відомо про подання до суду третьою особою – АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за договором № LOK-КС-004 від 02 квітня 2008 року станом на 12 березня 2026 року, з якого вбачається, що впродовж 2012-2013 років за вказаним договором відбулось погашення боргу на загальну суму 64 000 грн., зокрема: 29 травня 2012 року на суму 4 000 грн.; 17 серпня 2012 року на суму 15 000 грн.; 24 вересня 2012 року на суму 15 000 грн.; 30 жовтня 2012 року на суму 10 000 грн.; 01 листопада 2012 року на суму 5 000 грн.; 23 листопада 2012 року на суму 10 000 грн.; 29 квітня 2013 року на суму 5 000 грн. А тому вважає, що вказана обставина є нововиявленою та впливає на суму заборгованості, за несплату якої судом здійснено нарахування і стягнення із солідарних відповідачів інфляційних втрат і 3% річних. Зокрема вказує, що правильною сумою, з якої мають стягуватись інфляційні втрати і 3% річних є 3 331 632,34 грн. (3 395 632,34 – 64 000), а не 3 395 632,34 грн., як встановлено судом першої інстанції в рішенні від 14.02.2024 року в даній справі № 345/6036/23.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок не є нововиявленою обставиною, оскільки після прийняття Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області рішення від 23 лютого 2011 року у справі №2-296/11 він не здійснював погашення стягнутої судом заборгованості. А тому він не мав сумнівів у тому, що судом під час розгляду даної справи в порядку вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України вірно встановлено актуальний залишок суму боргу, стягнутого згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 23лютого 2011 року у справі №2-296/11.

Крім того, заявник ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у витребуванні з АТ КБ «Приватбанк» копій банківських документів, які підтверджують здійснення кожної з перелічених операцій із перерахування коштів на загальну суму 64 000 грн., оскільки положення статей 423 і 429 ЦПК України, якими керувався суд першої інстанції, не забороняють суду при перегляді справи за нововиявленими обставинами витребовувати докази в порядку вимог статті 84 ЦПК України. А тому, просив витребувати з АТ КБ «Приватбанк» зазначені копії банківських документів.

Також ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано за рахунок чиїх коштів було погашено заборгованість в сумі 64 000 грн., що має важливе значення для вирішення питання наявності чи відсутності нововиявлених обставин у даній справі та вирішення спору про перегляд рішення суду від 14 лютого 2024 року у даній справі за нововиявленими обставинами.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судовою повісткою, просив справу розглядати за його відсутності, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» Маслія Н. В., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Відмовляючи у перегляді рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції прийшов до висновків, що поданий заявником розрахунок заборгованості за договором № LOK-КС-004 від 02 квітня 2008 року не є нововиявленою обставиною, оскільки він міг бути доказом під час розгляду справи № 345/6036/23, який ні боржник ОСОБА_1 , ні боржник ОСОБА_2 у визначений процесуальним законом строк не подавали. Також суд першої інстанції зазначив, що доказів того, що ОСОБА_1 не знав і не міг дізнатися про цей розрахунок, він не надав, хоча як поручитель за кредитним договором і учасник справи № 345/6036/23 під час її розгляду він міг дізнатися про розрахунок кредитного боргу, у тому числі самостійно провести відповідні розрахунки.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Калуського міськрайонного суд Івано-Франківської області від 14 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» три відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року за кредитним договором № LOK-KC-004 від 02 квітня 2008 року у розмірі 1 048 390,05 грн. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» 12 580,68 грн. 68 коп. сплаченого судового збору, по 6 290,34 грн. з кожного (т. 2, а.с. 36-42, 234-239).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в тому числі є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У частині четвертій статті 423 ЦПК України визначено перелік підстав, які виключають можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, зокрема передбачено, що не є підставою для перегляду: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5).

Нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), пункт 34.1.1).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata – принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, § 40).

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 378/962/19 зроблено висновки про те, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

У справі, що переглядається, заявник ОСОБА_1 в якості нововиявленої обставини посилається на розрахунок заборгованості за договором № LOK-КС-004 від 02 квітня 2008 року станом на 12 березня 2026 року, який, на його думку, підтверджує внесення окремих платежів впродовж 2012-2013 років на погашення боргу за вказаним договором на загальну суму 64 000 грн. та впливає на суму заборгованості, за несплату якої судом здійснено нарахування і стягнення із солідарних відповідачів інфляційних втрат і 3% річних.

Колегія суддів зауважує, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, а наданий доказ – розрахунок заборгованості за договором № LOK-КС-004 від 02 квітня 2008 року виконаний станом на 12 березня 2026 року. Відтак, даний розрахунок є по суті новим доказом, оскільки його не існувало на момент ухвалення рішення Калуським міськрайонним судом 14 лютого 2024 року та не підтверджує наявність нововиявлених обставин.

Що ж стосується долученого до апеляційної скарги клопотання ОСОБА_1 про витребування з АТ КБ «Приватбанк» копій банківських документів, які підтверджують платежі на погашення заборгованості за кредитним договором № LOK-КС-004 від 02 квітня 2008 року у період 2012-2013 років на загальну суму 64 000 грн., то таке не підлягає задоволенню, оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і суд апеляційної інстанції перевіряє виключно законність та обґрунтованість цього судового акта в межах розглянутих першою інстанцією вимог. Клопотання про витребування нових доказів на стадії апеляційного оскарження процесуальної ухвали виходить за межі ст. 367 ЦПК України, оскільки нові докази не можуть спростувати висновків суду першої інстанції, зроблених на підставі вже наявних у справі матеріалів.

Суд першої інстанції, належним чином оцінивши доводи заявника, обґрунтовано виходив з того, що вказані обставини не відносяться до нововиявлених, у розумінні статті 423 ЦПК України, і не є підставами для перегляду і скасування вищевказаної судового рішення по суті спору, а доводи заявника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду цієї справи.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильних висновків місцевого суду.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

В. А. Девляшевський