Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №278/789/20 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/789/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 16 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.

з участю секретаря

судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у місті Житомирі цивільну справу № 278/789/20 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир до ОСОБА_1 , Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок

за апеляційною скаргою адвоката Козирєва Ігоря Миколайовича, поданої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року, ухвалені під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в :

У березні 2020 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир звернувся до суду із даним позовом, в остаточному варіанті якого просив витребувати на свою користь у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0008 площею 0,2 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада с. Тригір`я та у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0010 площею 0,21 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада с. Тригір`я , посилаючись на те, що вказані земельні ділянки відносяться до земель оборони та повинні використовуватись виключно для потреб держави.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуаційного відділу м. Житомира земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0008 площею 0,2 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада с. Тригір`я. Витребувано у ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуаційного відділу м. Житомира земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0010 площею 0,21 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада с. Тригір`я.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку стягнуто судовий збір у сумі 8 408,00 грн та витрати на проведення експертиз на загальну суму 63 670,57 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Козирєв І.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про те, що спірні земельні ділянки розташовані в межах земельної ділянки позивача, яка зазначена у Державному акті від 1978 року, є передчасними та ґрунтуються на припущеннях. Земельна ділянка право користування якою встановлено на підставі Державного акту серії Б №022537 від 1978 року площею 15 724,8 га не сформована в розумінні ч. 1 ст. 791 ЗК України, а саме її площі належним чином не визначені, межі не встановлені та інформація про неї відсутня в Державному земельному кадастрі. У позивача КЕВ м. Житомира відсутня інформація про координати кутів поворотних точок зазначеної земельної ділянки. В свою чергу, земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають координати кутів поворотних точок, а площа та межі визначені та встановлені, інформація міститься в ДЗК та відображається на Публічній кадастровій карті.

Без належного визначення координат кутів поворотних точок земельної ділянки яка перебуває в користуванні КЕВ м. Житомира неможливо достовірно стверджувати про накладення земельних ділянок відповідачів на цю земельну ділянку. Посилання на наявні в матеріалах справи експертизи не може бути належним та достовірним доказом, оскільки експерт Свістунов І. виконував окрему експертизу, де вказав на неможливість визначення факту накладення земельних ділянок та приймав участь у комплексній експертизі, яка містить протилежні висновки.

Крім того, позивач ставить питання про вилучення у добросовісного набувача земельної ділянки відповідачів без пропозиції виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування, що свідчить про непропорційне втручання у їх право власності.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у стягненні судових витрат. Зазначає, що позивачем порушено порядок подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат та не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження неможливості своєчасно подати документи. Крім того, заява про стягнення судових витрат за змістом та формою не відповідає нормам визначеним у ЦПК України.

Суд допустив помилку при обрахуванні сум судового збору, що підлягають компенсації позивачу та неправильно визначив коло відповідачів з яких підлягають стягненню судові витрати і їх розмір.

Попередній розрахунок судових витрат мав бути поданий до суду разом із позовною заявою у березні 2020 року, а не перед судовими дебатами у листопаді 2025 року. 15.12.2025 позивач направив до суду заяву про стягнення судових витрат, яка ухвалою суду була повернута позивачу без розгляду.

В додатковому рішенні суд не навів будь-яких мотивів та обґрунтувань чому ці витрати покладені саме на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а інші відповідачі звільнені від них.

Судом не було встановлено належним чином особу відповідача ОСОБА_2 , його соціальний статус та анкетні дані, права на пільги як колишнього військовослужбовця передбачені законом.

У відзиві на апеляційні скарги КЕВ м.Житомира, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Козирєв І.М. доводи апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача КЕВ м. Житомира Кур`янова Н.М. апеляційні скарги вважала необґрунтованими та в їх задоволенні просила відмовити.

В судовому засіданні представники третіх осіб: Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 та Міністерства оборони України Москаленко А.О. апеляційні скарги вважали необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Житомирській КЕЧ району в/ч НОМЕР_2 , правонаступником якої є КЕВ м. Житомира (т. 2 а.с. 4), на праві постійного користування була надана земельна ділянка площею 15 724,8 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році Житомирським обласним виконкомом (т. 1 а.с. 44-46). Відомості щодо присвоєння кадастрового номера цій земельній ділянці відсутні.

У подальшому в площу і конфігурацію даної земельної ділянки були внесені зміни, а саме:

- на підставі акту від 29 квітня 1983 року про встановлення меж в натурі земель, переданих у користування об`єднаній дирекції будівництва РАС УВД «Стрела» Українського управління цивільної авіації загальною площею 4,9 га;

- за рішенням Тетерівської сільської ради Житомирської області від 11 квітня 1991 року п`ятої сесії XXIII скликання із земель Міністерства оборони СРСР вилучено земельну ділянку площею 65,0 га з подальшою передачею цієї ділянки до Житомирського гарнізону для ведення садівництва;

- за рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів від 30 березня 1994 року із земель військового містечка № було припинено право користування земельною ділянкою площею 240,0 га для використання під індивідуальне житлове будівництво;

- за розпорядженням Житомирської РДА Житомирської області від 15 жовтня 2004 року № 495 із земель військового містечка № НОМЕР_2 було вилучено земельну ділянку площею 0,49 га з подальшою передачею до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирської області (т. 6 а.с. 162-178).

Таким чином, площа вказаної земельної ділянки зменшилась із 15 724,8 га, яка була передана згідно Державного акту від 1978 року, до 15 414,4100 га.

На замовлення КЕВ м. Житомир у 2018 році ТОВ «ЛендКом» проведено інвентаризацію земельної ділянки, посвідченої Державним актом на право користування землею серії Б № 022537, виданого у 1978 році, та сформовано і зареєстровано земельні ділянки за кадастровими номерами: 1822087600:01:000:0850 площею 5 427,89 га; 1822081800:02:000:0432 площею 80,68 га; 1822086500:05:000:0908 площею 293,06 га; 1822080600:04:000:1578 площею 208,71 га; 1822083800:01:000:0918 площею 1 339,91 га; 1822055600:01:000:1970 площею 253,43 га; 1822087600:01:000:1969 площею 81,34 га; 1822086500:05:000:0909 площею 1 596,35 га; 1822086200:01:000:1602 площею 883,84 га; 1822082200:01:000:1287 площею 3 191,61 га; 1822087200:01:000:1209 площею 1 357,20 га; 1822086200:01:000:1603 площею 138,93 га; загальна площа 14 852,95 га.

Відповідно до рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 лютого 2019 року №РВ-1800774142019 відмовлено КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру з причин невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянок, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, у тому числі земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0008 та 1822080600:03:002:0010 (т. 4 а.с. 190).

Хронологія виникнення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0008 та 1822080600:03:002:0010 наступна.

На підставі рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирської області від 30 травня 2008 року ОСОБА_4 09.01.2009 було видано Державний акт серії ЯД № 554235 на право власності на земельну ділянку площею 0,2100 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0008 (т. 1 а.с. 64-65).

На підставі рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирської області від 30 травня 2008 року ОСОБА_3 09.01.2009 було видано Державний акт серії ЯД № 554437 на право власності на земельну ділянку площею 0,2100 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0010 (т. 1 а.с. 66-67).

06.11.2018 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_4 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0008 ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 121-123).

16.11.2018 ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0010. Даний договір посвідчено нотаріально (т. 1 а.с. 119-120).

В процесі розгляду даної справи ОСОБА_1 29.12.2023 за договором купівлі-продажу відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0010 ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 73).

Із висновку експерта Лазарчук В.В. за результатами проведення земельно-технічної експертизи №519/21 від 12.05.2022, вбачається, що земельні ділянки з кадастровим номером 1822080600:002:0008 площею 0,2 (адреса розташування: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада, с. Тригір`я) та з кадастровим номером 1822080600:002:0010 площею 0,21 га (адреса розташування: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада, с. Тригір`я) накладаються на земельну ділянку право користування якого встановлено на підставі державного акту серії Б №022537 від 1978 площею 15 724,8 га, виготовленого на підставі технічної документації №22/8-16 від 1978 року «По установлению окружной граници Житомирського полигона Житомирськой КЕЧ района», площа накладення вказаних земельних ділянок на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_3 на території Житомирського району Житомирської області становлять 100% (а.с. 2-22 том 4).

Судовим експертом Свістуновим І.С. проведено додаткову судову земельно-технічну експертизу та надано висновок №538/03-2023 від 14.03.2023, з якого вбачається, що провести зіставлення меж розташування земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822080600:03:002:0008, 1822080600:03:002:0010 із земельною ділянкою площею 15724,8 та, яка зазначена в державному акті від 1978 року (бланк серії Б № 022537) з межами та конфігурацією визначеною в технічному звіті № 22/8-16 від 1978 року «По установленню окружной граници Житомирского полигона, Житомирской КЕЧ p-на» /т. 3, а.с. 1-93 та CD-диск т. 2, а.с. 226/ виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів не вбачається за можливе, оскільки на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0008, 1822080600:03:002:0010 значення каталогів координат складені в системі координат 1963 року, а на земельну ділянку площею 15 724,8 га в технічному звіті № 22/8-16 від 1978 року «По установленню окружной граници Житомирского полигона, Житомирской КЕЧ p-на» значення координат складені в місцевій системі координат, а клопотання експерта про надання додаткових матеріалів не було задоволено. Земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0008, площею 0,2100 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0010, площею 0,2100 га, які перебувають у власності ОСОБА_1 (підтверджується інформаційними довідками від 24.03.2020 /т.1 а.с.25/ та від 24.03.2020 /т. 1 а.с. 26/), що розташовані у с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578, площею 208,7050 га яка перебуває в користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (підтверджується інформаційною довідкою від 08.07.2020 /т. 1 а.с. 116/) та розташована на території Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не перетинаються (не накладаються) у площині, а також не мають спільних меж, що графічно зображено на рисунку № 12 в дослідницькій частині висновку (т. 4 а.с. 147-171).

З метою усунення суперечностей виявлених за результатами проведення вище згаданих експертиз, 20.05.2025 проведено комісійну судову земельно-технічну експертизу №Т850/05-2025, відповідно до якої:

1. Площа земельної ділянки, яка зазначена в Державному акті від 1978 року на право користування землею (бланк серії Б № 022537) та надана Житомирському «КЭЧ» районна в/ч НОМЕР_2 Житомирської області, для державних цілей, в розмірі 15 724,8000 га, після віднімання площі земель, у розмірах, які зазначені на вилучення відповідно:

- акту встановлення в натурі меж земель, переданих у користування об`єднаній дирекції будівництва РАС УВД «Стрела» Українського управління цивільної авіації від 29.04.1983 /том 6, а.с. 172-173/ (вилучено 4,9000 га (1,2+3,7));

- рішення Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11.04.1991 (5 сесія 21 скликання) /том 6, а.с. 178/ (вилучено 65,0000 га);

- рішення Житомирської обласної ради народних депутатів від 30.03.1994 (19 сесія 21 скликання) /том 6, а.с. 163/ (вилучено 240,0000 га);

- розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 15.10.2004 N? 495 /том 6, а.с. 171/ (вилучено 0,4900 га), становить: 15 414,4100 га. Розташування вилучених земель, а саме земель площею: 4,9000 га (1,2 +3,7); 240,0000 га; 0,4900 га та 65,0000 га, зображено на рисунку №26 в дослідницькій частині висновку.

2. Земельні ділянки з кадастровим номером: 1822080600:03:002:0008 площею 0,2100 га та 1822080600:03:002:0010 площею 0,2100 га з урахуванням вилучених земель площею: 4,9000 га (1,2+3,7), 240,0000 га, 0,4900 га, 65,0000 га, всією своєю площею накладаються на земельну ділянку, яка зазначена в Державному акті від 1978 року на право користування землею (бланк серії Б №022537) /том 1, а.с. 20-24, 44-46/, межі якої визначені технічним звітом №22/8-16 від 1978 року по встановленні окружної межі «Житомирського полігона» Житомирської КЕЧ р-на» /том 3, а.с. 1-93/ (т. 6 а.с. 197-222).

За змістом статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом. Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

За приписами ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень КМУ.

Відповідно до статті 20 ЗК УРСР (в редакції чинній на час видачі Житомирській КЕЧ району в/ч НОМЕР_2 Державного акту у 1978 році) право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею, форми яких встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому, відчуження земельних ділянок віднесених до земель оборони може відбуватися виключно у порядку передбаченому вказаним Законом.

У частині першій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції врахувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також відповідні правові висновки Верховного Суду, встановивши, що спірні земельні ділянки належать до земель оборони та були закріплені за відповідним військовим формуванням на праві постійного користування, відповідно до статті 77 ЗК України, тому, такі землі можуть перебувати лише в державній власності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі №619/2766/19, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній експертизі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2024 у справі №686/27476/21.

Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на земельну ділянку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі №515/1315/18.

Оскільки висновком експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи №Т850/05-2025 від 20.05.2025 однозначно підтверджено факт накладання земельних ділянок з кадастровим номером 1822080600:002:0008 та з кадастровим номером 1822080600:002:0010 на земельну ділянку, право користування якою встановлено на підставі Державного акту серії Б №022537 від 1978 року, тому доводи апелянта щодо недоведеності позивачем цих обставин, є непереконливими.

Суд вважає, що втручання у право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є останніми набувачами, на мирне володіння спірними земельними ділянками ґрунтується на законі, легітимною метою такого втручання є контроль за використанням земель оборони відповідно до загальних інтересів, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням, та повернення у державну власність земельних ділянок, незаконно відчужених фізичним особам органом місцевого самоврядування. Важливість цих інтересів зумовлена, зокрема, особливим режимом земельної ділянки - належністю її до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності. При цьому відповідно до ст. 661 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені права на відшкодування збитків у зв`язку вилученням товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до його продажу.

Оскаржуване судове рішення в означеній частині відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправильного розподілу судових витрат, то апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Оскільки дана справа не стосується питань соціального захисту відповідача ОСОБА_2 як учасника бойових дій, тому його посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при вирішенні питання розподілу судових витрат, є необґрунтованими.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Позивачем до закінчення судових дебатів було подано відповідну заяву із долученням документів, що підтверджують розмір понесених судових витрат (т. 7 а.с. 7-15), які складаються із 8 408 грн судового збору (т. 1 а.с. 1), 20 074,32 грн та 20 000 грн – оплата комісійної судової експертизи (т. 7 а.с. 9-10); 23 596,25 грн – оплата за експертизу від 12.05.2022 №519/21 (т. 7 а.с. 12-15), а всього 72 078,57 грн.

Поряд з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати в солідарному порядку.

Враховуючи викладене, оскаржуване додаткове рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити та стягнути з відповідачів на користь позивача по 36 039,50 грн (72 078,57 грн: 2) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та судових експертиз, з кожного, відповідно змінивши оскаржуване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Козирєва Ігоря Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року в частині солідарного стягнення суми судових витрат змінити. Викласти абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир по 36 039,50 грн судових витрат, з кожного.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й.Григорусь

Судді О.М.Галацевич

В.А.Панкеєва

Повний текст складено 09.09.2026.