Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №295/5036/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/5036/25 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 68 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

за участю секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Стрілецької О. В. у місті Житомирі, повний текст рішення складений 16.02.2026

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.У квітні 2025 року ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 , позивач) через адвокат Іванову Ганну Степанівну звернулася до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про визначення місця проживання малолітньої дитини.

2.Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками малолітньої дитини, яка з народження проживає разом із матір`ю, котра здійснює за нею догляд, займається її вихованням і розвитком та створила належні умови для проживання.

3.Посилаючись на відсутність між сторонами остаточної домовленості щодо визначення місця проживання дитини та відмову відповідача врегулювати це питання в позасудовому порядку, позивач просила визначити місце проживання малолітньої дитини разом із нею.

Короткий зміст оскарженого рішення першої інстанції

4.16 лютого 2026 року Богунський районний суд міста Житомира ухвалив рішення про задоволення позову та визначив місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю ОСОБА_2 . З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суд стягнув судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

5.Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті спору мотивовано тим, що дитина з народження проживає разом із матір`ю, за місцем її проживання створені належні умови для гармонійного розвитку та виховання дитини, а орган опіки та піклування визнав доцільним визначити місце проживання дитини разом із матір`ю, не порушуючи права батька на участь у вихованні дитини.

6.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги задоволені повністю, а вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн підтверджені договором про надання правничої допомоги № 20/03/25 від 20 березня 2025 року, укладеним між ОСОБА_2 та адвокатом Івановою Г. С., а також прибутковим касовим ордером від 20 березня 2025 року про оплату гонорару в зазначеному розмірі.

7.Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, дійшов висновку, що не має підстав для зменшення розміру таких витрат із власної ініціативи.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8.ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу та 15 березня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».

9.В апеляційній скарзі просив: «скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16.02.2026 у справі №295/5036/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 40000 грн. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації витрат на правничу допомогу, зменшити їх до мінімального, розумного та співмірного розміру».

10.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, формально застосував норми процесуального права та не перевірив заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу на предмет їх співмірності, обґрунтованості, необхідності та пропорційності.

11.Відповідач зазначає, що під час розгляду справи він не заперечував проти проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, а його позиція зводилася лише до необхідності визначення порядку спілкування з донькою, у зв`язку з чим покладення на нього витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн є несправедливим та надмірним.

12.Також ОСОБА_1 посилається на те, що справа не була складною, фактичні обставини були очевидними, доказова база – стандартною, експертизи чи інші складні процесуальні дії не проводилися, а тому заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним і неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

13.Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги, який би обґрунтовував заявлену до стягнення суму. Подані до суду документи, на його переконання, підтверджують лише факт укладення договору та здійснення оплати, однак не містять достатніх відомостей про конкретні процесуальні дії адвоката, обсяг наданих послуг, витрачений час і складність виконаної роботи.

14.Окремо ОСОБА_1 просить врахувати, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій, утримує 5 дітей, сплачує аліменти та має інші фінансові зобов`язання. На його думку, стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн становить для нього надмірний фінансовий тягар.

15.В іншій частині рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не оскаржує.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

16.Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 та органу опіки та піклування станом на час апеляційного розгляду справи не надходив, що відповідно до положень частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

17.Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 31 березня 2026 року (суддя-доповідач Борисюк Р. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , справу призначено до розгляду на 23 червня 2026 року о 10 год 00 хв.

18.У зв`язку з надходженням заяви учасника справи та встановленням обставин, що унеможливлюють подальшу участь судді Борисюка Р. М. у розгляді справи, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 295/5036/25 з метою визначення нового судді-доповідача.

19.Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2026 року визначено склад суду: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

20.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 липня 2026 року цивільну справу № 295/5036/25 прийнято до провадження зазначеним складом суду та призначено до розгляду на 08 вересня 2026 року о 10 год 30 хв.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

21.ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що стягнуті з нього судові витрати становитимуть для нього надмірний фінансовий тягар, наголошував на невідповідності їх розміру вимогам розумності та справедливості. Окремо зазначив, що проти задоволення позову в суді першої інстанції не заперечував та вказував, що перебуває на військовій службі, тому не може в повній мірі виконувати батьківські обов`язки.

22.Представник ОСОБА_2 , адвокат Іванова Г. С., заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наголошувала на тому, що категорія справи є складною, потребувала значного обсягу професійної правничої допомоги позивачу в суді першої інстанції та органах опіки і піклування у вигляді збору доказів, надання усних і письмових консультацій, підготовки документів, участі в судових засіданнях. Окремо звернула увагу на свій високий професійний рівень і значний досвід участі, як адвоката, в справах такої категорії. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, наполягала на обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу пред`явлених до стягнення та задоволених судом першої інстанції.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23.Повноваження адвоката Іванової Г. С. на представництво інтересів ОСОБА_2 у Богунському районному суді міста Житомира підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії ВН № 1498917, виданим адвокатом Івановою Г. С. на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/03/25 від 20 березня 2025 року, дата видачі ордера 08 квітня 2025 року (а.с.34).

24.20 березня 2025 року між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Івановою Г. С. укладено договір про надання правничої допомоги № 20/03/25 (далі – Договір) відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов`язана надавати ОСОБА_2 правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останньої в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питання представництва її як позивача у справі про визначення місця проживання дитини (далі - справа), а клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).

25.Правова допомога полягає в:- зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; - наданні усних та письмових консультацій та роз?яснень щодо правових питань, що стосуються справи; - складанні необхідних для справи процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; - виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справи; - представництві клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи (пункт 1.2 договору).

26.Відповідно до пункту 3.1 договору за надання правової допомоги у цивільних правовідносинах (визначення місця проживання дитини) клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 40 000 (сорок) грн.

27.ОСОБА_2 сплатила адвокату ОСОБА_3 гонорар за договором у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером, оформленим адвокатом від 20 березня 2025 року (а.с.38).

28.Згідно із запереченнями відповідача на позов від 08 травня 2025 року та додатковими поясненнями від 28 листопада 2025 року, він не заперечував проти проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із матір`ю, що, зокрема, зумовлено об`єктивними обставинами проходження ним військової служби, та не вбачав перешкод для її проживання у місті Чернівці, яке вважав безпечним і таким, що відповідає інтересам дитини. Водночас наполягав на визначенні порядку його спілкування з дитиною (а. с. 60, 125-126).

29.Вказана позиція відповідача також відображена у висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 від 25.11.2025 №583/31 (а.с. 123).

30.З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, виданою тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 , № 785/339/ВихНК від 13 лютого 2026 року (а.с.168).

31. ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується судовим наказом, виданим Богунським районним судом м. Житомира, у справі № 295/15399/23 від 11 грудня 2023 року (а.с.175).

32.Також з доходів ОСОБА_1 стягуються аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесеною заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кенюк Л. В. у виконавчому провадженні № 74457059 від 27 лютого 2026 року (а.с.176-177).

33.В матеріалах справи також містяться свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серія НОМЕР_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_3 згідно з якими ОСОБА_1 є батьком.

Позиція апеляційного суду

34. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

35.Рішення суду першої інстанції відповідач оскаржив у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає його законність та обґрунтованість лише в оскарженій частині.

36.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду змінити у спосіб зміни його резолютивної частини з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

37.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

38. Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, зазначеним вимогам не відповідає.

39. Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

40. Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом, крім випадків, встановлених законом.

41. Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

42. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

43.Статтею 141 ЦПК України регламентовано порядок розподілу судових витрат між сторонами та визначено, що у разі задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 ЦПК України).

44.Водночас, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд повинен керуватися критеріями, визначеними чинним цивільним процесуальним законодавством.

45.Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

46.Частинами 4 та 5 статі 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

47.Апеляційний суд звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний перевірити їх дійсність, необхідність та обґрунтованість відповідно до критеріїв, визначених статтею 141 ЦПК України. Водночас оцінка співмірності витрат на професійну правничу допомогу, передбачена частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України, здійснюється лише за наявності відповідного клопотання іншої сторони, яка повинна довести їх неспівмірність. Отже, за відсутності такого клопотання суд не вправі з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу на підставі статті 137 ЦПК України, оскільки це суперечило б принципу змагальності та порушувало б процесуальну рівність сторін.

48.Вказане відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовим висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 03.10.2019 у справі № 922/445/19) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у яких розмежовано: обов`язок суду перевірити реальність, необхідність і обґрунтованість витрат під час їх розподілу (стаття 141 ЦПК України) та право суду зменшити їх розмір лише за клопотанням іншої сторони, яка доведе їх неспівмірність (стаття 137 ЦПК України).

49.Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність у нього підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання сторони є правильним з огляду на положення статті 137 ЦПК України. Водночас така відсутність клопотання обмежує суд лише у можливості зменшити розмір витрат з власної ініціативи за статтею 137 ЦПК України, але не усуває його обов`язку перевірити сам факт та обсяг понесених витрат, їх необхідність, реальність і обґрунтованість. Такий обов`язок безпосередньо випливає з частини третьої статті 141 ЦПК України та підлягає виконанню судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

50.У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 31 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 372/6826/24).

51.В цій же ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

52.Апеляційний суд, оцінюючи розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зазначає таке.

53. Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 вказав, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

54.У цій справі відповідач не заперечував проти задоволення позову. Судовий розгляд справи відбувся у п`яти судових засіданнях, кожне з яких тривало в межах 30 хвилин та проводилося в режимі відеоконференції. З процесуальних документів у справі представником позивача подано позовну заяву, заяву про усунення її недоліків та клопотання про витребування доказів .

55.Посилання позивача на наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини саме по собі не свідчить про складність справи, значний обсяг доказування чи необхідність вчинення представником значної кількості процесуальних дій. Твердження представника позивача про відмову відповідача врегулювати спір у позасудовому порядку, зокрема шляхом укладення мирової угоди, не підтверджено належними та допустимими доказами. За таких обставин відсутні підстави пов`язувати зазначену обставину зі значним обсягом наданої професійної правничої допомоги.

56.З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично наданої професійної правничої допомоги, кількість та тривалість судових засідань, обсяг поданих процесуальних документів та поведінку сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не є належним чином обґрунтованим та необхідним у заявленому розмірі, а також не відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності.

57.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

58.Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

59.Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

60.Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

61.Апеляційний суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, а для протилежної сторони становити надмірний тягар.

62.Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

63.Апеляційний суд ураховує, що предметом спору у справі є визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю.

64.Ця категорія справ має істотне значення для сторін та дитини, однак у цій справі відповідач не заперечував фактичного проживання дитини разом із матір`ю та у своїх поясненнях зазначав, що не заперечує проти проживання дитини в місті Чернівці разом із матір`ю, вважаючи це безпечним місцем і доцільним в інтересах дитини. Доказів, які б підтверджували відмову відповідача укласти мирову угоду або вирішити розбіжності сторін у позасудовому порядку позивачем не надано.

65.Основні аргументи відповідача стосувалися не місця проживання дитини, а необхідності визначення порядку його спілкування з донькою, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав таким, що виходить за межі заявлених позовних вимог і могло бути предметом окремого спору.

66.Отже, пред`явлений позов у цій справі був фактично спрямований на юридичне закріплення місця проживання дитини з матір`ю, про що також вказав суд першої інстанції пославшись на твердження представника позивача про відмову відповідача укласти нотаріальний договір про визначення місця проживання доньки з матір`ю або мирову угоду.

67.За таких обставин, оцінивши заявлені до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши критерії їх реальності, необхідності, розумності та пропорційності, визначені статтею 141 ЦПК України, а також конкретні обставини справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг, поведінку сторін, необхідність вчинених процесуальних дій і час, витрачений на їх виконання, суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, є 5 000,00 грн, які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

68.Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив співмірність, обґрунтованість і пропорційність заявлених витрат на професійну правничу допомогу, є обґрунтованими.

69.Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що стягнення з нього 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за обставин цієї справи є надмірним.

70.Водночас доводи апеляційної скарги про повну відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позовні вимоги були задоволені, а позивач підтвердила факт укладення договору про надання правничої допомоги та оплату гонорара адвокату.

71.Також матеріалами справи підтверджується, що адвокат Іванова Г. С. фактично здійснювала представництво інтересів позивачки в суді першої інстанції, брала участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та підтримувала заявлені позовні вимоги.

72.Тому, підстав для повного звільнення відповідача від відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

73.. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

74.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

75.Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

76.Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не врахував критеріїв визначені статтею 141 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині потрібно змінити шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 40 000,00 грн до 5 000,00 грн.

77.. В іншій частині рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2026 року не оскаржувалося та не переглядалось апеляційним судом.

Висновки щодо розподілу судових витрат

78.Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суд апеляційної інстанції зазначає про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, а також про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

79.Оскільки рішення суду першої інстанції змінюється лише в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

80.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2026 року у справі № 295/5036/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу змінити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2026 року у справі № 295/5036/25 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 - 392 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т.М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.