Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №243/3383/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1806/26 Справа № 243/3383/26 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Бутенка Д.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бутенка Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, 04 квітня 2026 року о 23 год. 26 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 по вул. Центральна, біля буд. 47 у м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестера «Драгер 6820» на місці зупинки та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Бутенко Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник Бутенко Д.В. вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не з`ясовані та не доведені. Вважає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 04 квітня 2026 року о 23 год. 26 хв. керував транспортним засобом «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 . Зазначає, що відеозаписи починаються з моменту, коли ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля, та не містять безпосередньої фіксації руху транспортного засобу або виконання ОСОБА_1 функцій водія під час його руху. Вказує, що на відеозаписах не відображено марку, модель та державний реєстраційний номерний знак автомобіля. Вважає, що саме перебування особи біля автомобіля або навіть на місці водія нерухомого транспортного засобу не підтверджує факту керування ним. Посилаючись на положення ст. 130 КУпАП та судову практику, зазначає, що для відповідальності за відмову від проходження огляду необхідно передусім довести, що особа була водієм та керувала транспортним засобом. Вказує, що за відсутності доказів керування ОСОБА_1 не може вважатися суб`єктом правопорушення за ознакою відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає також, що на відеозаписах не зафіксовано проведення поліцейськими огляду ОСОБА_1 , а доказове забезпечення, надане працівниками поліції, не усуває розумних сумнівів щодо обставин події та його винуватості. Вважає неналежними та недопустимими долучені до матеріалів справи відеозаписи, оскільки вони, за твердженням захисту, здійснювалися не безперервно, поліцейський відвертав відеокамеру або залишав її у службовому автомобілі, внаслідок чого повна послідовність подій не зафіксована. Посилається у цій частині на вимоги Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. Вказує на порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 066822 від 04 квітня 2026 року. Зазначає, що перед його складанням ОСОБА_1 не були роз`яснені права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що, як вважає захисник, призвело до порушення права на захист. Зазначає, що фабула протоколу заповнена нерозбірливим почерком, а час вчинення адміністративного правопорушення, зазначений у протоколі, не відповідає часу, зафіксованому на долучених відеозаписах, що, за твердженням захисту, унеможливлює достовірне встановлення часу події. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями вимог законодавства, у зв`язку з чим він не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 . Посилаючись на принцип презумпції невинуватості, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зазначає, що обов`язок доказування покладається на уповноважених осіб, які складають матеріали про адміністративне правопорушення, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Вказує, що суд не вправі самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення або усувати недоліки фабули адміністративного правопорушення, оскільки це, за доводами скарги, призводить до порушення принципів рівності сторін та права особи на захист. Зазначає, що ОСОБА_1 факт керування автомобілем заперечує, а наявна у справі сукупність доказів не підтверджує його винуватість поза розумним сумнівом. Просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. До початку судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не надано.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, вислухавши думку захисника Бутенка Д.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується:

даними з протоку про адміністративне правопорушення серії АБА № 066822 від 04 квітня 2026 року, відповідно до якого 04 квітня 2026 року о 23 год. 26 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 по вул. Центральна, біля буд. 47 у м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різким запахом алкоголю з порожнини рота та тремтінням пальців рук, та від проходження огляду на місці за допомогою алкотестера «Драгер 6820» і в закладі охорони здоров`я відмовився. Під час оформлення матеріалів проводилась відеофіксація технічними пристроями Motorola Solution VB-400 № 474725, № 474723;

направленням на огляд водія транспортного засобу, складеним інспектором взводу № 1 роти № 1 БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП Ліфенком О.Ю., відповідно до якого ОСОБА_1 04 квітня 2026 року о 23 год. 30 хв. направлено на медичний огляд до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ у зв`язку з виявленням ознак сп`яніння – запаху алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук;

даними з рапорту інспектора взводу № 2 роти № ТОР БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП Сорокіна І., відповідно до якого 04 квітня 2026 року під час патрулювання о 23 год. 26 хв. було зупинено транспортний засіб «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук, після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі, від чого останній відмовився;

відеозаписами, долученими до протоколу про адміністративне правопорушення відповідно, на яких зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 безпосередньо біля автомобіля «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився на проїзній частині дороги з увімкненою аварійною сигналізацією та відчиненими дверима місця водія. На відеозаписах зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу, від чого він відмовився, а також пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від якої він також відмовився, повідомивши, що поспішає. На відеозаписі також зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його прав, процедуру складання протоколу, роз`яснення суті адміністративного правопорушення, повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та вручення копії протоколу.

Проаналізувавши зазначені докази як окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає їх послідовними, взаємоузгодженими, належними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав встановлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його дії правильно кваліфіковані за вказаною нормою.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводів апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними. Апеляційний суд враховує, що для встановлення факту керування транспортним засобом законодавством не передбачено обов`язкової наявності саме відеозапису, на якому безпосередньо зафіксовано рух автомобіля та особу за кермом у момент такого руху.

Обставина керування, як і будь-яка інша обставина у справі про адміністративне правопорушення, встановлюється на підставі сукупності передбачених ст. 251 КУпАП фактичних даних, які оцінюються судом відповідно до ст. 252 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що в рапорті працівника поліції прямо зазначено про зупинення 04 квітня 2026 року о 23 год. 26 хв. автомобіля «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 саме під керуванням ОСОБА_1 .

Безпосередньо після зупинки ОСОБА_1 перебував біля вказаного автомобіля на проїзній частині дороги, біля відчинених дверей місця водія, мав безперешкодний доступ до транспортного засобу, сідав на місце водія та виходив з автомобіля. Інших осіб, які могли б керувати цим транспортним засобом, на місці події не зафіксовано.

Зазначені обставини узгоджуються між собою та з відомостями, викладеними у рапорті працівника поліції, протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд і матеріалах відеофіксації.

За таких обставин відсутність на відеозаписі окремого фрагмента безпосереднього руху автомобіля не спростовує факту керування ним ОСОБА_1 та сама по собі не створює розумного сумніву щодо цієї обставини.

Не спростовує такого висновку і посилання захисника на те, що ОСОБА_1 на відеозаписі прямо не повідомляє про керування автомобілем. Пояснення особи не мають наперед встановленої доказової сили та оцінюються судом разом з іншими наявними у справі доказами.

Апеляційний суд, дослідивши зазначені докази в їх сукупності, не має сумнівів у тому, що транспортним засобом «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_2 за обставин, зазначених у протоколі, керував саме ОСОБА_1 .

Доводи про відсутність достатніх підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд та недоведеність його перебування у стані алкогольного сп`яніння є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук, тобто ознаки, які відповідно до Інструкції № 1452/735 віднесені до ознак алкогольного сп`яніння.

Виявлення таких ознак є підставою для пропозиції водієві пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому первинне встановлення наявності у водія відповідних зовнішніх ознак здійснює поліцейський, а підтвердження або спростування стану алкогольного сп`яніння відбувається саме шляхом проведення передбаченого законом огляду. Чинна Інструкція № 1452/735 передбачає, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук як ознаки алкогольного сп`яніння.

Натомість ОСОБА_1 інкриміновано не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а відмову особи, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тому для наявності складу правопорушення за цією ознакою не вимагається попереднього доведення фактичного перебування водія у стані алкогольного сп`яніння результатом огляду, оскільки саме від проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився.

Матеріалами відеофіксації підтверджено, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлені ознаки, запропонував пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу, а після відмови пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров`я. Від обох запропонованих способів проходження огляду ОСОБА_1 відмовився.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не доведено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, не спростовують складу інкримінованого йому правопорушення та є безпідставними.

Апеляційний суд також не має сумнівів щодо належності, допустимості та достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів.

Відеозаписи отримані з використанням передбачених законом технічних засобів та містять фактичні дані, які відповідно до ст. 251 КУпАП можуть використовуватися при встановленні обставин адміністративного правопорушення.

Досліджені відеозаписи у сукупності дозволяють повно та об`єктивно відтворити обставини спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , повідомлення йому про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на місці та в закладі охорони здоров`я, відмову від такого огляду, роз`яснення прав та процедуру складання адміністративних матеріалів.

Фактично все спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, яке має значення для вирішення питання про наявність у його діях складу правопорушення, зафіксовано на долучених до матеріалів справи відеозаписах.

Саме по собі посилання сторони захисту на наявність окремих перерв, зміну ракурсу відеокамери або складення відеоматеріалу з декількох файлів не свідчить про недопустимість зафіксованої на них інформації.

Положення Інструкції № 1026 дійсно передбачають ведення відеозйомки безперервно під час виконання відповідних службових обов`язків. Разом з тим можливе недотримання окремих організаційних вимог до використання технічного засобу саме по собі не перетворює достовірно зафіксовані фактичні обставини на недопустимі, якщо не встановлено порушення порядку отримання запису, його підроблення, монтажу, зміни змісту або інших обставин, які ставили б під сумнів достовірність зафіксованих відомостей.

У даній справі таких обставин апеляційним судом не встановлено.

Зміст відеозаписів перебуває у логічному взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, а їх сукупність дозволяє встановити істотні для справи обставини.

Тому доводи про недопустимість відеозаписів є необґрунтованими.

Доводи сторони захисту про порушення вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та порушення права ОСОБА_1 на захист також не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 066822 містить відомості про дату, час та місце вчинення правопорушення, особу, щодо якої його складено, транспортний засіб, ознаки сп`яніння, суть інкримінованого правопорушення, його правову кваліфікацію та відомості про застосування технічних засобів відеозапису.

При цьому апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не має наперед встановленої доказової сили та сам по собі не є самодостатньою підставою для висновку про винуватість особи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, а протокол про адміністративне правопорушення є одним із процесуальних джерел, у якому такі фактичні дані фіксуються та які підлягають перевірці й оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Офіційний текст ст. 251 КУпАП прямо передбачає встановлення фактичних даних, зокрема, протоколом, поясненнями, відеозаписами та іншими документами.

У цій справі висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на відомостях протоколу, а на сукупності взаємоузгоджених даних, що містяться також у рапорті працівника поліції, направленні на огляд та матеріалах відеофіксації.

Крім того, матеріалами відеозапису підтверджується, що ОСОБА_1 роз`яснено передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП права, роз`яснено суть інкримінованого правопорушення, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та вручено копію протоколу.

Об`єктивних даних про те, що при складанні адміністративних матеріалів ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості розуміти сутність висунутих щодо нього тверджень, давати пояснення, відмовлятися від їх надання, користуватися правничою допомогою або в інший спосіб реалізовувати право на захист, матеріали справи не містять.

Апеляційним судом не встановлено такого порушення прав і свобод ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів або збирання доказів, яке за своїм характером і наслідками ставило б під сумнів справедливість процедури, достовірність отриманих фактичних даних чи обумовлювало неможливість використання відповідних матеріалів при вирішенні справи.

Тому посилання сторони захисту на порушення права ОСОБА_1 на захист є необґрунтованими.

Щодо твердження про нерозбірливе заповнення протоколу про адміністративне правопорушення. Таке твердження апеляційний суд вважає безпідставним.

Протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 066822 досліджений апеляційним судом, його зміст читається та дозволяє встановити всі істотні відомості щодо дати, часу, місця, суті інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, транспортного засобу та правової кваліфікації його дій.

Саме суб`єктивне твердження сторони захисту про нерозбірливість почерку за відсутності фактичної неможливості прочитати зміст протоколу не є підставою для визнання його неналежним чи таким, що не може бути використаний при вирішенні справи.

Щодо доводів про невідповідність часу вчинення правопорушення, зазначеного у протоколі, часу на відеозаписах. Апеляційним судом таких розбіжностей, які б ставили під сумнів тотожність зафіксованої події обставинам, зазначеним у протоколі, не встановлено. У протоколі зазначено, що подія мала місце 04 квітня 2026 року о 23 год. 26 хв. Вказаний час узгоджується з рапортом працівника поліції, відповідно до якого автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 23 год. 26 хв., а також з направленням на огляд, складеним о 23 год. 30 хв., тобто безпосередньо після встановлення працівниками поліції відповідних обставин.

Досліджені відеозаписи відображають ту саму подію, тих самих учасників та послідовність подальшого оформлення адміністративних матеріалів.

Будь-яких даних про те, що відеозаписи стосуються іншої події, іншого часу, іншого транспортного засобу або іншої особи, матеріали справи не містять.

Тому твердження про таку невідповідність часу, яка унеможливлювала б встановлення обставин правопорушення, є безпідставними.

Апеляційний суд погоджується з твердженням сторони захисту, що обов`язок збирання доказів не може перекладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а всі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи мають тлумачитися на її користь.

Разом з тим застосування зазначених принципів не означає, що суд зобов`язаний відкинути належні та узгоджені між собою докази лише через заперечення особою факту вчинення правопорушення.

У цій справі суд не доповнював фабулу протоколу, не змінював зміст висунутого щодо ОСОБА_1 адміністративного обвинувачення та не відшукував будь-яких нових доказів на користь його винуватості.

Висновки ґрунтуються виключно на тих матеріалах, які були зібрані уповноваженими працівниками поліції, долучені до справи та відкриті для перевірки і спростування стороною захисту.

Оцінка судом наданих доказів у сукупності, співставлення відомостей, які містяться у протоколі, рапорті, направленні та відеозаписах, є виконанням передбаченого ст. 252 КУпАП обов`язку щодо оцінки доказів, а не самостійним збиранням доказів обвинувачення.

Докази по справі узгоджуються між собою в істотних обставинах, а будь-яких об`єктивних даних, які б створювали розумний сумнів у тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння відмовився від проходження запропонованого у встановленому законом порядку огляду, апеляційним судом не встановлено.

Посилання захисника на наведені в апеляційній скарзі рішення судів не змінюють зазначеного висновку, оскільки викладені в них правові підходи підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи. У даному випадку факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду підтверджені не припущеннями, а сукупністю конкретних взаємоузгоджених фактичних даних.

Отже доводи про недоведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом та порушення судом принципу презумпції невинуватості є необґрунтованими.

Дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до іншої оцінки доказів та вибіркового тлумачення окремих зафіксованих обставин без урахування всієї сукупності матеріалів справи та не спростовують встановленого факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали справи, належним чином оцінив наявні докази та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення враховано ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки транспортним засобом, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності піддати правопорушника покаранню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б вплинули на правильність встановлення фактичних обставин справи або були підставою для скасування постанови, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Підстави для скасування або зміни постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Бутенка Д.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя