Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №158/1758/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/1758/26 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/1194/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, судового засідання в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної (немайнової) шкоди заданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної (немайнової) шкоди заданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вказує, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.02.2026, який набрав законної сили 26.03.2026, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоду.

Згідно з висновками проведених експертиз у ОСОБА_1 виявлено відсутність третього зуба зліва на нижній щелепі на рівні ясен, а також відсутність раніше протезованих першого та другого зубів на верхній щелепі зліва.

Відповідно до плану лікування для ОСОБА_1 , в якому детально описано види послуг та їх вартість через травму зубів, загальна їх сума становить 415550 грн.

Зазначає, що отримує виключно пенсію, а тому самостійно пройти курс лікування не може.

Вказує, що наслідком вчиненого щодо нього кримінального правопорушення відбулась зміна звичайного способу, ритму, щоденного графіку життя, порушення сну, відносин в сім`ї, пошуком коштів на поїздки до правоохоронних органів, суду, лікарів. Моральна шкода полягає у тому, що він переживає душевні страждання, переніс нервове потрясіння через душевні та фізичні болі, він і досі перебуває в постійній психологічній напрузі за себе та за свою сім`ю через відповідача, який є його сусідом. Відповідач жодного разу не цікавився станом його здоров`я, не компенсував жодних витрат.

Просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 415550 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 415 550 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн. 00 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Судом встановлено, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.02.2026, який набрав законної сили 26.03.2026, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (а.с. 7-8).

За змістом вироку - 07.02.2026 близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на сходах підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_1 , який є особою похилого віку, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді відсутності 3 зуба зліва на нижній щелепі на рівні десни, а також відсутність раніше протезованих 1-2 зубів на верхній щелепі зліва, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України факт вчинення відповідачем протиправних дій щодо позивача, а також факт спричинення йому тілесних ушкоджень, встановлені вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.02.2026, який набрав законної сили, та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї цивільної справи.

На підтвердження характеру та наслідків отриманих тілесних ушкоджень позивачем долучено висновок експерта № 67 від 09.02.2026 у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено відсутність третього зуба зліва на нижній щелепі на рівні десни, а також відсутність раніше протезованих 1-2 зубів на верхній щелепі зліва. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності (а.с. 16-17). Як вбачається з висновку експерта № 73 від 11.02.2026 казані тілесні ушкодження цілком могли виникнути при обставинах на які вказує потерпілий ОСОБА_1 , а також при обставинах встановлених під час слідчого експерименту (а.с. 13-15).

Зазначені обставини узгоджуються з вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.02.2026 та підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу тілесними ушкодженнями.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано план лікування, відповідно до якого загальна вартість необхідного стоматологічного лікування та протезування становить 415 550 грн. (а.с. 18-19).

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Положення цивільного законодавства свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Звертаючись до суду з даним позовом, в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 415 550 грн, позивач вказував, що саме внаслідок незаконних дій відповідача йому було завдано майнову шкоду, яка полягає у лікуванні зубів, вартість яких підтверджується планом лікування лікаря ОСОБА_4 щодо протезування імплантатів зубів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача в частині стягнення майнової шкоди в заявленому розмірі.

За змістом висновку експерта та вироку позивачу було завдано тілесні ушкодження у вигляді вибиття третього зуба зліва на ніжній щелепі на рівні десни, а також 1-2 зубів верхньої щелепи зліва.

Відповідно до плану лікування (встановлення імплантатів) лікарем зазначено про лікування та встановлення імплантатів: 46, 45, 44, 43,42, 41, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 21, 22 зубів на загальну суму 415550, 00 гривень. Таким чином в плані лікування зазначено 14 зубів, які потрібно лікувати та здійснювати протезування, що не відповідає висновкам, які викладені в експертних дослідженнях.

Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування реальних збитків — тобто фактично понесених витрат.

План лікування відображає лише стратегію лікаря щодо відновлення здоров`я пацієнта. У процесі лікування він може змінюватися, коригуватися чи взагалі не реалізуватися у повному обсязі. План лікування не містить підтвердження того, що пацієнт дійсно сплатив кошти за ці послуги чи медикаменти.

Твердження позивача про відсутність коштів для здійснення протезування не доводить підставності його вимог. ОСОБА_1 не надано офіційного кошторису (калькуляції вартості) від медичного закладу та висновок судово-медичної експертизи, яка стверджує невідворотність цих витрат для відновлення здоров`я, яке було погіршене у зв`язку з неправомірними діями щодо нього відповідача.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено шкоду в заявленому розмірі.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача в частині стягнення майнової шкоди в заявленому розмір, а тому такі вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З огляду на обставини справи, беручи до уваги вказані принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції є адекватним нанесеній моральній шкоді позивачу, з врахуванням того, що вина відповідача доведена, позивач отримав тілесні ушкодження, що свою чергу позбавляє позивача на повноцінне життя та потребує часу на його відновлення.

А тому рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди, є правильним та не підлягає скасуванню.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального права то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду у вказаній частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення. Рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року, в частині вимог про стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди - відмовити.

Рішення, в частині стягнення моральної шкоди, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: